Гіпернові зорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ета Кіля, в сузір'ї Кіля, один з найближчих кандидатів у майбутню гіпернову [1]

Гіпернова — вибух масивної зорі (масою більше 20 мас Сонця) після колапсу її ядра.

Загальний опис[ред.ред. код]

Колапс ядра відбувається після того, як у ньому виснажується паливо для підтримки термоядерних реакцій, іншими словами, це дуже велика наднова. З початку 1990-х років були помічені потужні спалахи зір з енергією більше 1045 джоулів, тобто перевищувала потужність спалах звичайної наднової приблизно в 10 разів[2]. До того ж багато з цих вибухів супроводжувалися довгими гамма-спалахами. Сьогодні термін Гіпернова вживається для опису вибухів зірок з масою від 100 до 150 і більше мас Сонця.

Гіпернові теоретично могли б створити серйозну загрозу Землі внаслідок потужного гамма-спалаху, але в наш час поблизу Сонячної системи немає зір, які могли б становити таку загрозу[3]. За деякими даними, 440 мільйонів років тому мав місце вибух гіпернової зорі поблизу Землі[4], в результаті якого відбулося ордовицько-силурійське вимирання (зникло понад 60% морських безхребетних). Імовірно, радіоактивний ізотоп нікелю56Ni потрапив на Землю внаслідок цього вибуху [5].

Термін колапсар спочатку означав продукт гравітаційного колапсу - чорну діру. В наш час[Коли?] це слово іноді відносять до певної моделі колапсу зорі, що швидко обертається.

Колапс зорі[ред.ред. код]

Термін гіпернова придумав Стенфорд Е. Вуслі[Джерело?]. Ядро масивної зорі при гравітаційному колапсі перетворюється в чорну діру, якщо зоря швидко оберталася, то навколо чорної діри може утворитися масивний акреційний диск. За рахунок нейтринного нагріву або під впливом механізму Бландфорда-Знаека можуть утворитися два потужні релятивістські струмені, що викидаються в напрямку полюсів обертання вмираючої зорі майже зі швидкістю світла. Ці релятивістські струмені можуть пояснити гамма-спалахи, які іноді спостерігаються при вибухах гіпернових. В останні роки великий обсяг даних спостережень гамма-спалахів значно поліпшив наше розуміння цих подій, і стало зрозуміло, що в чисельних моделях колапсу виходять вибухи, які відрізняються від вибухів звичайних наднових[Джерело?].

Зорі, здатні вибухнути як гіпернова, зустрічаються дуже рідко, тому що зоря має бути масивною, швидко обертатися і (можливо) мати потужне магнітне поле. Тому, гіпернові повинні вибухати рідко. Передбачається, що в нашій Галактиці гіпернова вибухає в середньому один раз на 200 млн років[Джерело?].

Колапсари в науковій фантастиці[ред.ред. код]

  • В оповіданні Ларрі Нівена «Особливості, що змушують мене нервувати» завдяки масивним «колапсарам» стала можливою подорож у часі.
  • В оповіданні Джеррі Пурнеля «Він впав у чорну діру» через гравітаційний вплив «колапсара» космічний корабель випадково вийшов з гіперпростору.
  • У романі Джо Холдемана «Назавжди війни» «колапсари» використовувалися для міжзоряних подорожей.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]