Дубове (Тячівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Дубове
Dubove zkr gerb.png Dubove zkr prapor.png
Герб Дубового (Тячівський район) Прапор Дубового (Тячівський район)
Центральна частина селища
Центральна частина селища
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Рада Дубівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2124455600
Основні дані
Засноване X століття
Статус з 1971 року
Площа  км²
Населення 9591 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 90531
Телефонний код +380 3134
Географічні координати 48°11′10″ пн. ш. 23°53′02″ сх. д. / 48.18611° пн. ш. 23.88389° сх. д. / 48.18611; 23.88389Координати: 48°11′10″ пн. ш. 23°53′02″ сх. д. / 48.18611° пн. ш. 23.88389° сх. д. / 48.18611; 23.88389
Висота над рівнем моря 411 м
Водойма р. Тересва, р. Дубовець
Відстань
Найближча залізнична станція: Тересва
До станції: 30 км
До обл. центру:
 - залізницею: 170 км
 - автошляхами: 176 км
Селищна влада
Адреса 90531, Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт Дубове, вул. Гагаріна,46
Карта
Дубове is located in Україна
Дубове
Дубове
Дубове is located in Закарпатська область
Дубове
Дубове

Commons-logo.svg Дубове у Вікісховищі

Дубове́ (угор. Dombóрум. Dâmbu) — селище міського типу Тячівського району Закарпатська область. У 1995 році смт. Дубове отримало статус гірського населеного пункту[2].

Географія[ред.ред. код]

Вид на Дубове. Західна сторона

Селище розташоване за 37 км на північний схід від районного центру (Тячів). Через Дубове проходить шосейна дорога Тячів - Усть-Чорна. Дубове розкинулося на обох берегах річки Тересви, що протікає в ущелині, перетинаючи з півночі на південь Полонинський хребет. З Дубового починається туристичний маршрут на гору Апецьку (1511 м)[3]. Клімат у селищі помірний. Типова архітектура приватних будинків у Дубовому – це маленькі хати з дерев’яними дахами, стіни покриті драницями (дранками), а також з пітварем (відкритим ґанком).

Полонина Апецька влітку

До 1999 року через селище проходила вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна, якою курсували товарні та пасажирські потяги[4].

На північно-східній околиці села річка Пасічний впадає у Тересву.

Населення[ред.ред. код]

Вид на полонину Апецьку і Верхній Дубовець

Дубівській селищній раді підпорядковані населені пункти - село Нижній Дубівець і село Вишній Дубівець. Населення Дубового станом на 2012 рік становило 11 369 чоловік[3].

Походження назви селища[ред.ред. код]

В історичних джерелах поселення згадується вперше у XVI столітті. За легендою, назва селища походить від старезних дубів, що росли в центрі селища. Напевно, і саме село оточував дубовий ліс. Найдавнішими жителями Дубового були українці - селяни-втікачі з низинних районів Закарпаття і Галичини, а також сіл, що лежали північніше річки Тиса[5].

Історія Дубового[ред.ред. код]

Перші мешканці Дубового займалися землеробством, яке зветься вирубним та підсічно-вогневим. Очищену від дерев землю називали «чертіж». Люди розселялися хаотично, кожна родина мала свій «куток», про що свідчать назви окремих районів селища (наприклад, Бережниківський берег).  Починаючи із середини XVII століття такі кутки сполучили вулицями і утворилося село[6].

У другій половині XVIІ століття Дубове перейшло у володіння Хустського замку, а з кінця XVIІ – початку XVIІІ століття належало феодалу Довгаю. За свою пів тисячолітню історію Дубове входило до складу кількох державних утворень – Королівської Угорщини, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Карпатської України, УРСР, знаходилося під тимчасовою окупацією боярської Румунії в 1919 році та хортіївської Угорщини в 1939 – 1944 роках[3].

Хмари, що сягають села. Зима в Дубовому

За часів панування влади Чехословаччини побудовано корпуси шкіл в урочищі «Вітерна» та селі Нижній Дубовець, прокладено бетонний міст через річку, побудовано лікувальні заклади, народний будинок та залізничну станцію. Від 1841 року в Дубовому існувало виробництво залізних виробів. Люди виготовляли деталі до плугів, возів, заготовки для лопат, металеві огорожі, які засвідчили свою популярність і поза межами регіону. За даними 1864 року найчисельніші землевласники Дубового - русини-українці. В селі функціонувала католицька церква, руська школа. Основні заняття селян – лісозаготівля, землеробство, скотарство, ремісництво. В XIХ столітті Дубове стає найбільшим селом Тересвянської долини, а також посилилася експлуатація селян. В ХХ столітті зросли присілки Нижній Дубовець та Вишній (тобто Верхній) Дубовець[3].

На початку ХХ століття селяни почали виступати проти експлуатації і ці виступи набирали різних форм боротьби. Визвольний рух особливо посилився після Першої світової війни. 22-23 березня 1919 року в Дубовому встановили Радянську владу, але вже у квітні 1919 року селище окупували румунські війська, які її повалили. На зміну румунській прийшла чеська влада (1920 рік), яка діяла по 1939 рік. У 1925 році населення взяло участь у виборах до Чехословацького парламенту та сенату. У 1932 році комуністи започаткували в Дубовому організацію КПЧ. У 1932 – 1938 роках розпочалися страйкова боротьба селян та масові громадські протести[3].

У 1937 році в Дубовому розпочалося спорудження мостів через річку Тересва і потік Вишній Дубовець. У 1939 році Дубове зазнало угорсько-фашистської окупації, селу завдали матеріальної шкоди, а також у примусовому порядку забрали до угорської армії близько 210 дубівчан[3].

Старий єврейський цвинтар

23 жовтня 1944 року Дубове визволили від угорської окупації. У 1959 році відбулося приєднання Краснянської сільської ради. В 1971 році Дубове отримало статус селища. На початку 1970-х років засновано Закарпатський машинобудівний завод, який через деякий час  реорганізувався у вертолітне виробниче об’єднання. На промисловому підприємстві працювало близько 5-ти тисяч дубівчан та жителів навколишніх сіл.  В 70-х та 80-х роках побудовано поліклініку, середню та неповну середню школи, поштове відділення, машинобудівний технікум, стадіон[3].

Охорона здоров’я[ред.ред. код]

В Дубовому ще за часів Австро-Угорщини функціонувала аптека, яка обслуговувала не лише Дубове, а всі інші довколишні села. Під час окупації міста Берегова фашистськими військами в Дубовому відкрили філіал лікарні Берегова на 30 ліжок. Цей філіал закрили у 1944 році розпорядженням Тячівського окружного народного комітету. У 1986 році відкрито поліклініку на 475 ліжко-місць. У 2001 році дільничну лікарню реорганізовано в районну лікарню №2[3].

Освіта[ред.ред. код]

У 1908 році в Дубовому діяла церковно-приходська школа, де навчання велося на угорській мові. До Першої світової війни існували державна і церковна школи. За влади Чехословаччини в селищі працювало три школи. Дві – чеські і лише одна українська. В період з 1939 року по 1944 роки працювала народна школа. У 1945 році в Дубовому діяла неповна середня школа та інтернат. У 1977 році відкрито нову Дубівську восьмирічну школу №1 (реорганізована в Дубівську ЗОШ І-ІІІ ступенів №1). Також у 1977 році започатковано музичну школу, реорганізовану в школу мистецтв у 2006 році. У 1978 році в Дубовому за участі Міністерства авіаційної промисловості заснований Закарпатський машинобудівний технікум. Це єдиний в Україні навчальний заклад, який навчав людей для авіаційної промисловості СРСР[3].  

Релігія та церкви[ред.ред. код]

Православний храм у Дубовому

В Дубовому можна знайти п’ять діючих православних храмів, дві греко-католицькі церкви, два монастирі (православний та греко-католицький), кілька протестантських громад із своїми храмами та молитовними будинками[3].

Овець ведуть на полонину

Місцеві святкування[ред.ред. код]

Кожного року у травні святкують "Проводи на полонини", починаючи з 2002 року[7].

Символіка[ред.ред. код]

Герб[ред.ред. код]

У зеленому щиті зі срібною базою, обтяженою лазуровою пониженою хвилястою балкою, поверх усього золотий дуб з вирваними корінням, супроводжуваний з боків двома золотими восьмикутними зірками. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний срібною міською короною. На золотій девізній стрічці напис зеленими літерами "ДУБОВЕ".

Прапор[ред.ред. код]

Квадратне полотнище складається з двох вертикальних смуг - перша складається поперемінно з семи рівновеликих синіх і жовтих горизонтальних смуг, і другої зеленої (1:2). У центрі зеленої смуги герб селища.

Видатні люди[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. "Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси", Данилюк М.В., 2012 рік, видавництво "Карпати", ст. 209-212 (укр.)
  2. "Очерки по истории закарпатских говоров", Дажэ Л., ст. 33, 84, 250 (рос.)
  3. "Нариси з соціально-господарської історії Підкарпатської Русі", Мицюк О., ст. 74, 75 (укр.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Постанова Кабінету Міністрів України: Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських. http://zakon4.rada.gov.ua. 1995. 
  3. а б в г д е ж и к л Данилюк, М.В. (2012). Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). Київ: Карпати. с. 209,210,211,212. 
  4. Усть-Чорнянська вузькоколійка: історія та можливе майбутнє залізниці. http://tyachivnews.in.ua. 06.07.2016. 
  5. Дажэ, Л. Очерки по истории закарпатских говоров (російською). с. 33, 84, 250. 
  6. Мицюк, О. Нариси з соціально-господарської історії Підкарпатської Русі (українською). с. 74,75. 
  7. У Дубовому на Тячівщині відбулося свято проводів отар на полонини. http://www.mukachevo.net. 09.05.2016. 

Посилання[ред.ред. код]