Колабораціонізм під час російсько-української війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російсько-українська війна
Russo-Ukrainian War Flag.svg
Передумови та причини
Основні теми
Схожі теми
Проєкт і портал
Проєкт • Портал

Колабораціонізм під час російсько-української війни — військова та політична співпраця громадян України з російським нацистським тоталітарним[1] режимом.

Правове регулювання[ред. | ред. код]

Після початку російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Верховна рада України ухвалила два закони про колабораціонізм, які пізніше були підписані президентом України Володимиром Зеленським:[2][3]

  • Законопроєкт № 5143 запровадив доповнення до Кримінального кодексу України до статті 111-1 «Державна зрада». Відповідно до поправки було введено відповідальність за спроби організації виборів чи організації влади на окупованих Росією територіях.
  • Законопроєкт № 5144 передбачає зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України. Відповідно до змін, вноситься поняття «колабораціонізм», запроваджується покарання за публічне заперечення російської збройної агресії проти України, підтримку рішень країни-агресора, здійснення пропаганди та передачу матеріальних ресурсів.

Представники влади[ред. | ред. код]

Олігарх Віктор Медведчук (на фото після арешту), лідер «Опозиційної платформи — За життя», затриманий Службою безпеки України після втечі з домашнього арешту 27 лютого 2022 року

Незважаючи на те, що у зверненні президента Російської Федерації Володимира Путіна, що передувало вторгнення 24 лютого 2022 року, звучали слова про те, що в плани Росії не входить окупація українських територій, у ряді зайнятих нею населених пунктів російське військове командування почало організовувати військово-цивільні адміністрації.[4]

У Мелітополі Запорізької області владу в місті російськими військовими було сформовано під керівництвом колишнього народного депутата Євгена Балицького, депутатів мелітопольської міської ради Олександра Фалька та Галини Данильченко (формально очолила міський «комітет народних обранців»).[5][6] В Енергодарі Запорізької області на чолі з депутатом міськради Андрієм Шевчиком було створено паралельний орган влади «громадську раду самоорганізації міста». У Бердянську Запорізької області «тимчасове виконання обов'язків голови міста» взяв на себе Олександр Сауленко.[4] Проти голови Михайлівської громади Запорізької області Володимира Рикуна, який заявив, що пішов на переговори з російськими військовими, було порушено кримінальну справу.[7][8]

На бік Російської Федерації перейшов міський голова Куп'янська Харківської області Геннадій Мацегора.[4] На співпрацю з російською владою пішов голова Балаклії Іван Столбовий.[9] 28 лютого 2022 року за підозрою у державній зраді на Харківщині було затримано міського голову Південного Олександра Брюханова.[10]

У Луганській області російських військових підтримав селищний голова Станиці Луганської Альберт Зінченко[8] та міський голова Рубіжного Сергій Хортів.[11]

У Каховці Херсонської області російські військові захопили будівлю міської ради та призначили «керівником» міста Павла Філіпчука, яке було до 2020 року депутатом Херсонської обласної ради від «Опозиційного блоку», а «керівником» так званої «поліції» Олега Буховця — колишнього депутата Каховського району від Партії регіонів (2010—2015). У Генічеську «виконувачем обов'язків голови міста» було поставлено депутата Генічеської районної ради від ОПЗЖ Андрій Клочко.[12]

У Маріуполі на Донеччині частково підконтрольному російським військовим на співпрацю пішов депутат міської ради від партії «Опозиційна платформа — За життя» Костянтин Іващенко.[13]

Вторгнення підтримав народний депутат від уже забороненої проросійської партії Опозиційна платформа — За життя Ілля Кива, закликавши «звільнити Україну від західної окупації». 6 березня 2022 року Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова оголосила підозру Киві у державній зраді та посяганні на територіальну цілісність України.[14] 15 березня 2022 року Киву було позбавлено депутатського мандата, на засіданні Верховної ради України за його виключення проголосували 335 депутатів, подано у розшук за державну зраду.[15]

Масштаби[ред. | ред. код]

Вперше обвинувальний акт за колабораціонізм було направлено до суду 31 березня 2022 року. За даними прокуратури, мешканець Краматорська Донецької області закликав у TikTok до підтримки дій Російської Федерації та виступив із запереченням озброєної агресії.[16]

16 березня 2022 року рух «Чесно» запустив базу даних зрадників України «ДержZрадники».[17][18] Станом на 4 квітня 2022 року у ній було 70 імен.[19]

19 березня 2022 року Національне антикорупційне бюро України повідомило, що має дані про 245 осіб, які можуть допомагати РФ.[20]

Станом на 26 березня 2022 року Державним бюро розслідувань було відкрито близько 200 справ за колабораціонізм.[21]

3 квітня 2022 року Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова повідомила, що під вартою перебувало 99 осіб за підозрою у держзраді та 4 особи за підозрою у колабораціонізмі.[22]

7 квітня 2022 року секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що за дорученням президента Зеленського ведеться робота з реєстру колаборантів, який незабаром буде опублікований.[23] Перші зраднику були внесені до реєстру 12 квітня[24].

Цивільне населення[ред. | ред. код]

За словами міського голови Мелітополя Івана Федорова, деякі старші багатоквартирних будинків надають російським військовим списки порожніх квартир.[25]

Одразу після захоплення селища Димер у Київській області місцевий мешканець Олександр Харченко очолив колабораційну адміністрацію[26].

Після відступу російських військ із Київської області Олег Царьов написав таке: «Більш місяця я провів в основному в населених пунктах, що належать до районних центрів під Києвом, Бородянка та Іванків. Наразі армія РФ залишила ці населені пункти. Сподіваюся, що всі, хто почав з нами співпрацювати із місцевих жителів, встигли покинути Україну».[27]

Убивства відомих колаборантів[ред. | ред. код]

До лютого 2022-го[ред. | ред. код]

1 січня 2015 року в місті Лутугине з реактивних вогнеметів було спалено кортеж Олександра Бєднова, що виконував функції міністра оборони «ЛНР» у серпні 2014 року, а згодом був названий начальником штабу 4-ї мотострілецької бригади.

23 січня 2015 року під час обстрілу автомобіля невідомими особами на трасі Первомайськ-Лисичанськ був ліквідований Євген Іщенко, який був «мером» окупованого м. Первомайськ. Разом із ним загинули ще троє волонтерів із Росії[28][29][30].

15 квітня 2015 року від вогнепального поранення біля дверей своєї квартири на проспекті Правди буд. 31, між 19 та 19.20 годинами вечора загинув Олег Калашніков, екс-нардеп від Партії регіонів. Причетний до організації Антимайдану та побиття мирних демонстрантів під час Революції гідності[31].

12 грудня 2015 року «отаман» підрозділу «Донських козаків» Павло Дрьомов, прямуючи на святкування власного весілля на викраденому у місцевого підприємця автомобілі, був підірваний закладеною в автомобілі вибухівкою.[32][33]

У вересні 2016 року в Луганську у справі про спробу здійснення державного перевороту окупаційною владою був заарештований Геннадій Ципкалов, голова «Ради міністрів ЛНР». Через кілька днів після затримання Ципкалова знайшли повішеним у камері, де він утримувався. За офіційною версією генпрокуратури «ЛНР» Ципкалов скоїв самогубство, і що причиною цього могло стало те, що він «усвідомив глибину своїх злочинних дій»[34][35].

4 лютого 2017 року в Луганську внаслідок підриву автомобіля в центрі міста був вбитий Олег Анащенко, начальник управління т. зв. «Народної міліції ЛНР»[36][37].

19 січня 2018 року в Одесі на вулиці Новосельського в ході перестрілки співробітниками поліції був ліквідований Валентин Дорошенко — активний участник т. зв. «Російської весни» 2014 року в Одесі, ватажок «Партії Сталіна». Був відомий на все місто тим, що влітку 2009 року викликав на дуель тодішнього мера Едуарда Гурвіца[38].

31 серпня 2018 року в Донецьку вибухом бомби в кафе «Сєпар» вбито ватажка терористичної організації «ДНР» Олександра Захарченка.

24 жовтня 2020 року у Луганську внаслідок ДТП загинув комбат бандформування «Прізрак» – підполковник Олексій Марков (позивний «Добрий»)[39].

Після лютого 2022-го[ред. | ред. код]

Докладніше: Замахи на колаборантів та окупаційних чиновників під час вторгнення в Україну 2022

2 березня 2022 був викрадений, а потім знайдений убитим голова міста Кремінної Луганської області Володимир Струк. За даними заступника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, він зайняв проросійську позицію і схиляв представників місцевої влади до співпраці з Російською Федерацією.[40]

5 березня 2022 у Києві було вбито члена переговорної делегації Дениса Кірєєва. За попередніми даними ЗМІ, його було нібито вбито під час затримання СБУ. Його підозрювали у державній зраді, і ЗМІ повідомляли, що у СБУ були докази його зради (записи телефонних розмов)[41][42], проте Головне управління розвідки Міністерства оборони України заявило, що Кірєєв був співробітником української розвідки та загинув під час виконання «спеціального» завдання"[43][44].

11 березня в Києві помилково, як члена російської ДРГ вбили колишнього заступника начальника СБУ Київщини — полковника Дмитра Дем'яненка[45].

14 березня 2022 року під Маріуполем Донецької області був ліквідований один з ватажків бойовиків «ДНР» Тарас Гордієнко на прізвисько «Клуні», який добряче насолив українським військовим 2014—2015 року. Терорист брав участь у боях проти захисників України в Донецьку. Також він закривав із південного заходу Іловайський котел, в якому загинули багато українських бійців, і доклався до Дебальцевського котла, де теж полягло чимало бійців АТО[46][неавторитетне джерело][47].

20 березня 2022 року в Херсоні невідомими було вбито Павла Слободчикова, який за даними Української правди був помічником колишнього міського голови міста Володимира Сальдо, який підтримав російську окупаційну владу.[48]

20 квітня у Херсоні на вулиці Куліша невідомим був розстріляний в автомобілі біля свого під'їзду Валерій Кулешов — проросійський блогер, колишній учасник АТО, голова благодійної організації «Крила добра», співпрацював із ОПЗЖ та Партією Шарія. Балотувався до Верховної Ради від місцевої партії «Херсонці». Після захоплення Херсона військами РФ зайнявся волонтерською діяльністю та працював помічником у колаборанта Кирила Стремоусова[49][50].

9 травня 2022 року у районі села Новопокровка Запорізької області, під артилерійським обстрілом окупантів опинився автомобіль із двома людьми. Внаслідок прямого влучення снаряду транспортний засіб підірвався. Пасажиром автомобілю був екс-народний депутат Верховної Ради України від Партії Регіонів Давид Жванія, він помер на місці, а водій отримав поранення[51]. Відомо, що Давид Жванія мав російське громадянство та був неофіційним представником «Росатому»[52].

1 червня 2022 колишній Народний депутат Ілля Кива в ефірі телеканалу «Росія-1» повідомив про вбивство «українськими нацистами» свого зятя Олега Верещаки — депутата Полтавської міськради від ОПЗЖ та директора КП «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування». Однак незабаром було опубліковано відео, де з'ясувалося, що Верещака живий і до того ж став на захист України в лавах ЗСУ[53].

24 червня 2022 року було підірвано машину Дмитра Савлученка, голови «департаменту Спорту та Молоді» в Херсоні, внаслідок вибуху він загинув[54].

7 липня у Новій Каховці невідомим був розстріляний в автомобілі Сергій Томко, заступник начальника поліції міста, який перейшов на бік РФ[55].

10 липня 2022 року у Великому Бурлуку було підірвано гауляйтера селища Євгена Юнакова[56].

3 серпня 2022 року на Донеччині ліквідували відому колаборантку Ольгу «Корсу» Качуру. Вона командувала дивізіоном реактивних систем залпового вогню у терористів та мала звання «полковника ДНР». Качура віддавала накази про цинічні та жорстокі обстріли населених пунктів Донецької області, що призвело до масової загибелі людей. Існує декілька версій ліквідації «Корси». За одними даними, Качура загинула 3 серпня 2022 у Горлівці внаслідок артилерійського обстрілу.[57] За іншими — автомобіль Качури було підірвано диверсійною групою ЗСУ в Новобахмутовці[58].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Парламент заборонив воєнну символіку рф та визнав її державою-терористом. Політична партія «Слуга Народу» (укр.). Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 1 квітня 2022. 
  2. ↑ Закон про кримінальну відповідальність за колабораціонізм набув чинності. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  3. ↑ Президент підписав закон про покарання за колаборацію з РФ – Корнієнко. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  4. ↑ а б в Екс-«регіоналка», бухгалтерка та гірничий інженер: хто став новою владою на окупованих українських територіях
  5. ↑ «В Мелитополе была сумасшедшая ситуация». Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  6. ↑ Верховная Рада усилила ответственность за коллаборационизм
  7. ↑ Еще один местный чиновник решил договориться с оккупантами. Против него открыто дело
  8. ↑ а б Договариваются с войсками РФ и прославляют «русский мир»: кто из местной власти сдал города оккупантам
  9. ↑ Мэр Балаклеи пошел на сотрудничество с российскими оккупантами — глава Харьковской ОВА
  10. ↑ Мера міста у Харківській області затримали за державну зраду. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  11. ↑ Мер Рубіжного перейшов на бік військ РФ і назвав "фашистами" бійців ЗСУ (відео). ФОКУС (укр.). 1 квітня 2022. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  12. ↑ «Безработный со скандальной репутацией». Что известно о новых коллаборантах на Херсонщине?
  13. ↑ Депутат горсовета Мариуполя от ОПЗЖ сотрудничает с оккупантами. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. 
  14. ↑ Украинский депутат Кива заявил, что заранее знал о подозрении в госизмене. РИА «Новости» (рос.). 6 березня 2022. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. 
  15. ↑ Кива больше не народный депутат. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 15 березня 2022. 
  16. ↑ В Україні скеровано до суду перший обвинувальний акт за колабораціонізм. ЮРЛІГА. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  17. ↑ Реєстр ДержZрадників. Рух ЧЕСНО формує базу зрадників України
  18. ↑ Рух "Чесно" запустив "Реєстр Zрадників", до нього вже занесли Киву, Портнова і Медведчука. gordonua.com. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  19. ↑ Державні Zрадники: політики, медійники, правоохоронці. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  20. ↑ НАЗК створило реєстр колаборантів і зрадників для СБУ: понад 200 прізвищ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  21. ↑ За місяць війни ДБР відкрило вже близько 200 справ за державну зраду та колабораціонізм | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  22. ↑ Венедиктова назвала количество задержанных коллаборантов. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022. 
  23. ↑ «Будет много удивительных людей»: Данилов обещает обнародовать реестр коллаборантов
  24. ↑ В Україні створили реєстр держзрадників – серед них політики, правоохоронці та медійники. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 26 вересня 2022. 
  25. ↑ Коллаборационизм: в Мелитополе старшие домов «сдают» оккупантам списки брошенных квартир
  26. ↑ В Україні заарештували першого мера-колаборанта — The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 29 травня 2022. Процитовано 29 травня 2022. 
  27. ↑ Царев переживает: успели ли местные предатели убежать после ухода российских оккупантов из-под Киева
  28. ↑ Два года с момента убийства мэра Ищенко. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 28 липня 2018. 
  29. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 16 серпня 2018. 
  30. ↑ НЕБЕСНЫЙ ГЕРОЙ НОВОРОССИИ — памяти Евгения Ищенко, посвящается.. — YouTube. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 16 серпня 2018. 
  31. ↑ "Служу Советскому Союзу!": организатор "титушек" и "Антимайдана" Калашников разгуливает по Киеву и пишет в Facebook о "кровавой хунте". Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2015. 
  32. ↑ Дремова убили из-за флешки с компроматом на Ефремова-Плотницкого. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017. 
  33. ↑ Цензор.НЕТ. Жизнь и смерть "атамана" Дремова: как российские СМИ превратили "Пашу-локатора" в "легендарного Батю". ФОТО+ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 23 листопада 2017. 
  34. ↑ В «ЛНР» после зверских пыток боевики убили бывшего «премьер-министра» Геннадия Цыпкалова, — источник
  35. ↑ Раскрыты новые шокирующие подробности смерти Цыпкалова
  36. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017. 
  37. ↑ Уничтоженный глава "милиции "ЛНР" был наиболее вероятным кандидатом для замещения Плотницкого - журналист. УНІАН. 4 лютого 2017. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 30 травня 2021.  (рос.)
  38. ↑ Стрельбу на Новосельского устроил известный любитель России, который вызывал Гурвица на дуэль
  39. ↑ Памяти Героя Алексея Маркова
  40. ↑ Голову Кременецької ОТГ Луганської області знайшли мертвим. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  41. ↑ Кравець, Роман (5 березня 2022). СБУ під час затримання застрелила українського переговорника в Гомелі – джерела. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 6 червня 2022. 
  42. ↑ СБУ вбила члена української делегації Дениса Кірєєва, підозрюваного в держзраді. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022. 
  43. ↑ Убитый СБУ переговорщик Киреев оказался сотрудником украинской разведки. Фокус.ua. 5 березня 2022. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022. 
  44. ↑ Серватинська, Єлизавета (6 березня 2022). Кірєєв загинув на спецзавданні — ГУР Міноборони. Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 6 травня 2022. 
  45. ↑ Гибель Демьяненко: кто подставил полковника СБУ (эксклюзив)
  46. ↑ Хорошая новость. Это был серьёзный противник и много нам крови попортил в 2014—2015гг. Хоть и мало распиаренный, в отличие от разных там Гиви. К счастью, российские чудо-управленцы выжили его из #роа в своё время https://myrotvorets.center/criminal/gordienko-taras-ivanovich/ https://t.me/vladlentatarsky/11985 #Гордиенко #груз200
  47. ↑ Відправили на концерт Кобзона: під Маріуполем знищено відомого командира "бойовиків "Клуні"
  48. ↑ У Херсоні розстріляли помічника російського колаборанта Сальдо. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  49. ↑ Gazeta.ua (20 квітня 2022). У Херсоні розстріляли проросійського блогера: що відомо. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 3 травня 2022. 
  50. ↑ В Херсоне убили пророссийского блогера Кулешова. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 3 травня 2022. 
  51. ↑ Подробиці смертельної надзвичайної події з екс-нардепом у Запорізькій області // ЗаБор, 2022-05-10 (рос.)
  52. ↑ У Запорізькій області від артилерійського вогню загинув екс-нардеп // Актуально, 2022-05-10
  53. ↑ «ВБИТИЙ УКРАЇНСЬКИМИ НАЦИСТАМИ» ЗЯТЬ ІЛЛІ КИВИ «ВОСКРЕС» У ЗСУ (ВІДЕО)
  54. ↑ Reuters (24 червня 2022). Russian-installed Kherson official killed in bomb blast. Reuters. Процитовано 5 липня 2022. 
  55. ↑ 26-year-old collaborator was shot in Nova Kakhovka. Архів оригіналу за 9 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022. 
  56. ↑ Reuters (11 липня 2022). Leader of Russian-occupied Ukrainian town killed by car bomb -TASS. Reuters. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 30 липня 2022. 
  57. ↑ Сегодня во время обстрела Горловка погибла Ольга Качура.. Telegram. Процитовано 6 серпня 2022. 
  58. ↑ Тяжелая новость. Погибла Ольга Качура, легендарная «Корса».. Telegram. Процитовано 6 серпня 2022. 
Події
VOA-armed men 01-03-14.jpg

Putin with Vladimir Konstantinov, Sergey Aksyonov and Alexey Chaly 5.jpeg
Право
Україна
Крим
РФ
Іноземні,
міжнародні
Влада
Україна
Росія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колабораціонізм_під_час_російсько-української_війни&oldid=38781491