Панютине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Панютине
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Лозівська міська рада
Рада Панютинська селищна рада
Код КОАТУУ: 6311045400
Основні дані
Засноване 1869
Статус з 1938 року
Площа 5,52 км²
Населення 7332
Густота 1328,26 осіб/км²
Поштовий індекс 64660
Телефонний код +380 574560
Географічні координати 48°56′26″ пн. ш. 36°16′30″ сх. д. / 48.94056° пн. ш. 36.27500° сх. д. / 48.94056; 36.27500Координати: 48°56′26″ пн. ш. 36°16′30″ сх. д. / 48.94056° пн. ш. 36.27500° сх. д. / 48.94056; 36.27500
Висота над рівнем моря 172 м
Водойма 2 ставки
Відстань
Найближча залізнична станція: Панютине
До обл. центру:
 - залізницею: 142 км
 - автошляхами: 143 км
Селищна влада
Адреса 64660, Лозівська міськрада, смт Панютине, вул. Леніна, 11
Голова селищної ради Корпан Олекій Петрович
Карта
Панютине is located in Україна
Панютине
Панютине
Панютине is located in Харківська область
Панютине
Панютине

Панютине — селище міського типу Харківської області, підпорядковане місту обласного значення Лозова.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Панютине знаходиться біля витоків річки Лозова. До селища примикає село Хлібне. Через селище проходять автомобільна дорога Т 2107 і залізниця, станція Панютине.

Історія[ред.ред. код]

Селище було засноване як залізнична станція Лозова-Азовська під час будівництва залізниці 1869 р. Пізніше станцію перейменували на Панютине (від прізвища колишнього власника цих земель генерала Федора Панютина). Місцевість була безводною й носила назву «Пустище бузинувате». З цієї причини, незважаючи на однаковий час виникнення, швидше заселялася сусідня Лозова.

На станції було побудовано залізничні майстерні, потроху збільшувалося селище. Основних вулиць було дві — Лиманівка та Іванівка (назви не збереглися). Робітники майстерень брали участь у страйках, серед них були поширені соціалістичні, зокрема й більшовицькі погляди.

Українсько-радянська війна

Восени 1917 р. селище було взято під контроль українськими військами. В грудні цього ж року Панютине захопили червоні російські загони. В квітні 1918 р. Панютине звільняють українські війська генерала Всеволода Петріва. У своїх спогадах генерал зазначав що не зустрічав настільки національно свідомого селища. Тут діяла «Просвіта», населення було патріотично налаштоване, навіть місцеві комуністи. 1919 р. Панютине займають червоні росіяни Дибенка. Того ж року їх на короткий час змінюють білі. Потім встановлюється радянська влада. Місцеві залізничні майстерні перетворилися на вагоноремонтний завод. На заводі багато людей було репресовано владою.

Німецько-радянська війна

Наприкінці липня 1941 р. Панютине пережило перші бомбардування. В жовтні селище без бою зайняли німецькі війська. Окрім німців тут також стояли румунські підрозділи. Вагоноремонтний завод продовжував працювати в евакуації у місті Боготол (повернувся у 1946 р.). У січні 1942 року в ході Барвінково-Лозівської операції Панютине було взято радянськими військами, які в травні були оточені і розгромлені вермахтом.

Остаточно Панютине було звільнено 16 вересня 1943 силами 35-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Економіка[ред.ред. код]

Основним підприємством селища є великий вагоноремонтний завод (УДЦ «Укрспецвагон»). Окрім ремонту вантажних вагонів, цистерн, підриємство також здає вагони в оренду. Відтак на заводі працює більшість мешканців Панютиного та сусідніх населених пунктів, зокрема й Лозової. Також працює невеликий завод «Електродвигун», «Промбудмайданчик», кілька крамниць, дві кавярні.

Освіта[ред.ред. код]

Освітня мережа репрезентована двома дитячими садками, а також є Панютинська ЗОШ № 1, Панютинська ЗОШ № 2 та Панютинський аграрний ліцей (колишнє ПТУ № 56).

Спорт[ред.ред. код]

Ремонт дитячого майданчика

Селище має стадіон і спортзал, футбольну і волейбольну команду «Локомотив». Діє секція вільної боротьби.

Також у Будинку культури існують секції танців, шахів, шашок, гурток співу. В районі газопроводу розташований найбільший функціонуючий дитячий майданчик.

Релігія[ред.ред. код]

За царських часів селище мало православні церкву та молитовний будинок. Вже 1919 р. тут діяла громада баптистів. За радянської влади церкву було знищено (нині на її місці знаходиться інтернат для психічно хворих), молитовний будинок відібрано. Тому церква за часів СРСР існувала в колишній хаті, переобладнаній під храм. Оскільки у районному центрі Лозова не залишилося жодної церкви, лозівчани хрестили своїх дітей тут. Баптистська громада продовжувала діяти. під час розколу радянських баптистів панютяни підтримали консервативну течію «відділених баптистів».

Нині у Панютині діє православна церква (УПЦ МП по вулиці Восьмого березня (її перебудовано, збудовано дзвіницю) та баптистська громада (по вулиці Пугачова).


Районування[ред.ред. код]

Панютине має неформальний поділ на райони: «Північний», «Західний», «Центр», «Вїзд» та село «Хлібне».

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.