Носковський Зенон Володиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Носковський Зенон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зенон Носковський
Zenon Noskovs'kyi 1.jpg
Народження 31 жовтня 1889(1889-10-31)
с. Мушкатівка, нині Борщівський район, Тернопільська область
Смерть 3 грудня 1962(1962-12-03) (73 роки)
Словаччина Словаччина
Приналежність USS kokarda.svg УСС, ZUNR coa.svg УГА
Освіта
Звання OF-1a USR Oberleutnant.svg Поручник (обер-лейтенант),
сотник УГА
Командування 4-а сотня УСС
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)

Зенон Володиславович Носковський (31 жовтня 1889(18891031), с. Мушкатівка, нині Борщівський район — 3 грудня 1962, Словаччина) — український військовик, громадський діяч. Командант сотні Леґіону УСС, групи «Підзамче» УГА та полку ЧУГА.

Життєпис[ред. | ред. код]

З. Носковський. Під час бою біля с. Потутори[1]
Зенон Носковський, в однострої
Zenon Noskovs'ky 2.jpg

Народився у селі Мушкатівка (нині Борщівського району Тернопільської області, Україна) в родині священика УГКЦ о. Володислава Носковського[2] та його дружини Ольги Носковської зі Свистунів[3]. Родина Носковських мала шляхетнє походження і належала до гербу Лада.

У 1889 р. з батьками переїхав до Сороків Бучацького повіту.[4] Навчався у Бучацькій державній (зокрема, з відзнакою закінчив 1а клас у 1900 році[5]), закінчив Академічну гімназію у Львові, юридичний факультет Львівського університетуту.

Брав активну участь в організації осередків спортивного товариства «Сокіл» у Галичині (зокрема, співорганізатор осередку та читальні товариства «Просвіта» в селі Сороках Бучацького повіту[2]). В Сороках у приміщенні дяківки (будучи студентом) провадив освітні гуртки з селянами, читав книжки, деяких вчив читати, писати. Проводив січові руханкові вправи з мешканцями Сороків.[6]

З початком Першої світової війни вступив до лав Легіону Українських Січових Стрільців. Командував спочатку чотою, згодом 4-ю сотнею УСС. Проявив себе в боях на горі Ключ, за які був нагороджений Срібною медаллю за хоробрість 2-го кл. (нім. Tapferkeitsmedaille).

31 травня 1916 року на похоронах Івана Франка супроводжував віз-катафалк до Личаківського цвинтара, від імени УСС поклав вінок на могилу Каменяра.[7] 30 вересня 1916 р. потрафив у російський полон під час боїв під Потуторами і Конюхами[8]; перебував у Пензі, Симбірську (разом з Сенем Горуком; восени 1916 р. зустрівся з вивезеним в Сибір росіянами-москалями батьком[9]).

Після звільнення з полону брав участь в українсько-польській війні та національно-визвольних змаганнях, командував сотнею, полком УСС.

11 листопада поручник З. Носковський став командантом групи «Підзамче»[10]. 12 листопада 1918 року на чолі частини з 280 стрільців (половина — УСС) обороняв ділянку залізничної колії в районі Підзамча у Львові.[11] 11 січня 1919 року стрілецька сотня З. Носковського відзначилась під час визволення Львова від польських окупантів (було взято південні околиці міста).[12]

Після створення у Бершаді на базі II-го корпусу УГА I-ї бригади Червоних Українських Січових Стрільців (ЧУСС) очолив полк.[13] Під час прибуття під Чуднів В. Затонського, І. Дубового через виступ бригад під командуванням Юліяна Головінського, Осипа Станимира проти бльшовиків з намірами роззброїти галичан разом з Михайлом Бараном, Альфредом Бізанцом запевнив їх, що бригада буде надалі воювати проти поляків; їм повірили. 27 квітня 1920 р., виконуючи наказ командира бригади ЧУГА, повів полк на прорив польського оточення під Михнівкою. За допомогою кінноти під командуванням Степана Шухевича вдалось вирватись у бік Києва.[14]

З 1920 р. жив в еміграції у Чехо-Словаччині, працював адвокатом, суддею. Помер у Словаччині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 106. — ISBN 978-966-457-228-3.
  2. а б Мельничук Б., Ханас В. Носковський Зенон Володиславович… — С. 646.
  3. Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина // Бучач і Бучаччина… — С. 374.
  4. Там само. — С. 375.
  5. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1900. — S. 50.
  6. Носковська-Гірняк Г. Сороки / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — С. 652.
  7. Литвин М., Науменко К. Історія Галицького стрілецтва. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 36. — ISBN 5-7745-0394-1.
  8. Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 377.
  9. Навроцький О. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина… — С. 380—381.
  10. Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — 496 с.; іл. — С. 149. — ISBN 978-617-655-000-6.
  11. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 59.
  12. Там же… — С. 160.
  13. Там само. — С. 291.
  14. Там само. — С. 303—305.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]