Нова школа (університет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нова школа (також Університет Нова школа та Нова школа соціальних досліджень)
40°44′07″ пн. ш. 73°59′49″ зх. д. / 40.735340000027775886° пн. ш. 73.99704000002778059° зх. д. / 40.735340000027775886; -73.99704000002778059Координати: 40°44′07″ пн. ш. 73°59′49″ зх. д. / 40.735340000027775886° пн. ш. 73.99704000002778059° зх. д. / 40.735340000027775886; -73.99704000002778059
Тип приватний, неприбутковий
Країна  США
Розташування Нью-Йорк 40°44′08″ пн. ш. 73°59′49″ зх. д. / 40.7355778° пн. ш. 73.9969667° зх. д. / 40.7355778; -73.9969667
Засновано 1919
Засновник Джон Дьюї, Alvin Saunders Johnsond, Бірд Чарлз-Остін, Торстейн Бунде Веблен, James Harvey Robinsond і Horace Kallend
Президент Девід Ван Зандт (англ. David E. Van Zandt)
Ректор Тім Маршал (англ. Tim Marshall)
Бюджет $300 млн.
Студентів 10 186, магістрантів — 6 836
Співробітників 2 230
Аспірантів 3 138
Докторантів 212
Кольори               
Членство у
  • Association of American Colleges and Universitiesd[2], Американська рада з питань освітиd[1] і Open Education Networkd[3]
  • Кампус міський
    Випускники Категорія:Випускники Університету Нова школа
    Адреса 66 West 12th Street, New York, NY 10011
    Сайт www.newschool.edu
    Мапа
    CMNS: Нова школа у Вікісховищі

    Нова школа (англ. The New School) — американський приватний університет у Нью-Йорку, головний корпус якого знаходиться у Гринвіч-Віллидж, Нижній Мангеттен.

    Заснований у 1919 році групою прогресивної інтелігенції й університетських професорів, серед яких були Торстейн Веблен і Джон Дьюї. До 1997 року називався англ. "The New School for Social Research" («Нова школа соціальних досліджень»). В даний час більше 10 000 студентів вивчають у ньому, зокрема, соціальні науки, філософію, психологію, архітектуру, графіку, музику та сучасний джаз. Університет публікує свої власні наукові журнали, в тому числі «Сузір'я» (англ. "Constellations") і «Соціальне дослідження» (англ. "Social Research").

    Історія[ред. | ред. код]

    Вхід до Нової школи

    США після Першої Світової війни були не найкращим місцем для вільнодумства та демократії. Нове та незвичайне, критика суспільного устрою, сучасні мистецтва відкидалися або заборонялися, навіть в університетах. У відповідь на це невелика група вчених, до якої входили економіст і літературознавець Елвін Джонсон (англ. Alvin Johnson), історики Чарльз Бірд і Джеймс Гарві Робінсон (англ. James Harvey Robinson), філософи Горацій М. Каллен (англ. Horace Meyer Kallen), Джон Дьюї й економіст Торстейн Веблен, натхненних мрією про такий заклад, де інтелектуали могли б вільно висувати й обговорювати свої ідеї без усілякої цензури, де був би можливим діалог між ними та публікою, випустили в 1919 році брошуру з текстом своїх лекцій, а також відкрили Нову Школу «для всіх розумних чоловіків і жінок».

    Маніфест про утворення Нової школи соціальних досліджень:

    Настав час для експерименту, і Нью-Йорк буде для нього місцем, адже він є найвеличнішою лабораторією соціальної науки в світі та приваблює вчених і лідерів у сфері освіти.
    Оригінальний текст (англ.)
    This is the hour for the experiment; and New York is the place, because it is the greatest social science laboratory in the world and of its own force attracts scholars and leaders in educational work.

    У першому півріччі в ній викладалося близько 100 курсів, в основному в галузі економіки та політології. Школа, в якій, окрім розгляду актуальних соціальних, політичних та економічних проблем сучасності, готували спеціалістів для галузей освіти, журналістики, державного управління й організації праці, швидко досягнула успіху, й у 1920-х роках залучила до когорти своїх викладачів Льюїса Мамфорда (англ. Lewis Mumford), Гарольда Ласкі (англ. Harold Joseph Laski), Франца Боаса, Джона Мейнарда Кейнса, Бертрана Рассела, Джона Вотсона та Фелікса Франкфуртера (англ. Felix Frankfurter).

    Університет у вигнанні[ред. | ред. код]

    В 1933 році за ініціативою президента Нової школи Елвіна Джонсона був заснований Університет у вигнанні (англ. University in Exile), тепер відомий як «Нова школа соціальних досліджень» (англ. New School for Social Research). Завданням цього університету стало спасіння та працевлаштування вчених і людей мистецтва, котрі зазнали переслідувань в Європі за національними або політичними мотивами. Близько 180 вчених знайшли тут для себе нове місце роботи. Завідувачем кафедри психології став Макс Вертгеймер, серед інших учених — музикант і композитор Карл Брандт (англ. Carl Edwin Brandt), філософи Ганна Арендт, Лео Штраус (нім. Leo Strauss), Карл Льовіт (нім. Karl Löwith), Курт Ріцлер (нім. Kurt Riezler), Еріх Фромм, Арон Гурвич (англ. Aron Gurwitsch).

    У 1940-х Нова школа також надала прихисток французькому університету у вигнанні, фр. "École libre des hautes études", де викладали французькою, серед інших, Жак Марітен, Клод Леві-Строс і Роман Якобсон.

    Подальша діяльність[ред. | ред. код]

    Будівля університетського центру Нової школи

    У 1970-1980-х роках Нова школа прийняла до своїх лав численних дисидентів із Центральної та Східної Європи, підтримуючи інтелектуальну демократичну опозицію в регіоні. З 1990-х років її викладачі проводять щорічні міжнародні літні школи «Демократія і різноманітність» у Пшегожалах в районі Кракова, Польща, і в Кейптауні в ПАР.

    У 19972005 роках навчальний заклад називався англ. "New School University" («Університет Нова школа»).

    У червні 2005 року університет офіційно перейменовано на англ. «The New School» («Нова школа»).

    Навчальні підрозділи[ред. | ред. код]

    Будівля Нової школи дизайну Парсонс

    Інтелектуальне середовище[ред. | ред. код]

    Нова школа продовжує традицію синтезу лівої американської інтелектуальної думки і критичної європейської філософії. Нова школа соціальних досліджень, зокрема, її кафедра філософії, знаходиться в меншості в США, пропонуючи студентам ретельну підготовку з сучасної континентальної європейської філософської традиції, відомої як «Континентальна філософія». Таким чином, у ній наголошується на вивченні Парменіда, Арістотеля, Лейбніца, Спінози, Юма, Канта, Гегеля, К'єркегора, Маркса, Ніцше, Гуссерля, Гайдеггера, Арендт, Фройда, Беньяміна, Вітґенштайна, Фуко, Дерріди, Делеза й інших. Вчення критичної теорії Франкфуртської школи: Макса Горкгаймера, Вальтера Беньяміна, Теодора Адорно, Герберта Маркузе, Юрґена Габермаса та ін. має особливо сильний вплив на всі підрозділи школи.

    Найвідоміші випускники Нової школи[ред. | ред. код]

    Найвідоміші викладачі Нової школи[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]

    1. а б в https://web.archive.org/web/20240120080233/https://acememberdirectory.azurewebsites.net/
    2. https://web.archive.org/web/20240120073011/https://secure.aacu.org/iMIS/AACUR/Membership/MemberListAACU.aspx
    3. https://web.archive.org/web/20240202185017/https://open.umn.edu/oen/members