Погром у Кельце

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Погром у Кельце - найбільший післявоєнний погром євреїв в Польщі, здійснений польським населенням міста Кельце 4 липня 1946 року.

Передісторія[ред.ред. код]

У післявоєнній Польщі антисемітські настрої живилися поширеною думкою, що євреї є прихильниками нового режиму, оскільки повоєнна влада засуджувала антисемітизм, охороняла тих євреїв, що вижили та серед представників нової влади і Війська Польського були євреї.

За кілька днів до погрому польський архієпископ, кардинал Август Хлолд (August Hlold) відкинув прохання євреїв засудити римсько-католицький антисемітизм. Пізніше він звинуватив євреїв у спробах нав'язати Польщі комунізм — дійсно, євреї займали високі посади в партії, і заявив, що звинувачувати вони можуть тільки себе. На підтримку цієї точки зору виступив єпископ Кельце, який припустив, що євреї насправді організували безлади, щоб переконати Велику Британію передати їм Палестину[1].

Кельце — адміністративний центр воєводства, місто середньої величини в Центральній Польщі. Кілька сотень євреїв жили в 1946 році в цьому місті, більшість з них на вулиці Планти у будинку № 7, що належав єврейській громаді.

Хід погрому[ред.ред. код]

Будинок на вул. Планти, 7, Кельце

Приводом для початку погрому стало зникнення восьмирічного хлопчика Генріка Блашчіка. Він зник 1 липня 1946 і повернувся через два дні, розповівши, що його викрали євреї і, заховавши, мали намір убити. Містом поширювалися чутки, що зниклий польський хлопчик став жертвою ритуального вбивства, скоєного євреями з будинку на вулиці Планти. Незабаром перед цим будинком зібрався натовп мешканців Кельце. Натовп, що жадав помсти, увірвався в будинок. Євреїв, чоловіків і жінок, старих і дітей, викидали з вікон і на вулиці били залізними прутами, дрючками, молотками. До кінця дня було вбито 42 людини, а також понад 50 чоловік поранено.

Версії[ред.ред. код]

Існує також ряд версій про причетність до організації погрому польських властей і радянських спецслужб. Прихильники цих версій вважають, що провокаторам була вигідна дискредитація польської опозиції, якій приписувалася організація погрому, а сам погром став приводом для репресій і посилення влади комуністичного уряду.[джерело?]

Серед натовпу погромників було багато солдатів і міліціонерів, у тому числі офіцерів міліції та громадської безпеки.

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]