Соціальна мережа (Інтернет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Послуга соціальних мереж)
Перейти до: навігація, пошук
Популярність порталів соціальних мереж у світі станом на 2015 рік

Служба соціальних мереж (англ. social networking service) — веб-сайт або інша служба у Веб, яка дозволяє користувачам створювати публічну або напівпублічну анкету, складати список користувачів, з якими вони мають зв'язок та переглядати власний список зв'язків і списки інших користувачів. Природа та номенклатура зв'язків може різнитись у залежності від системи.[1]

На відміну від служб соціальних мереж, в Інтернет-спільнотах користувач не знаходиться в центрі системи; відношення користувача до інших учасників спільноти знаходиться на другому плані. Основна увага Інтернет-спільноти зосереджена на внеску користувача в досягнення спільних цілей, цінностей та спілкуванні.

У соціальних мережах користувач знаходиться в центрі системи та може належати до декількох груп водночас.

Вторинні зв'язки в соціальних мережах порівняно слабші за вторинні зв'язки в Інтернет-спільнотах. Наприклад, якщо користувач А має у соціальній мережі декілька спільних зв'язків з користувачем Б, зв'язки з невідомими йому знайомими Б будуть слабшими за аналогічні зв'язки в Інтернет-спільноті.[2]

Першою службою соціальних мереж вважають SixDegrees.

Небезпеки[ред.ред. код]

Окрім надання корисних послуг, інтернет-служби соціальних мереж становлять і низку небезпек.

Координація діяльності злочинних угрупувань[ред.ред. код]

Зокрема, терористичні угрупування, такі як ІДІЛ, користуються соціальними мережами для поширення своєї пропаганди, рекрутування нових членів та спонукання до автономного скоєння терористичних актів (англ. lone wolf attacks). Відомо, що терористичні угрупування можуть користуватись соціальними мережами для координації власної діяльності. Хамас, наприклад, використовує соціальні мережі для дорозвідки наслідків ракетних ударів по об'єктах на території Ізраїлю[3].

Поширення пропаганди та інформаційні операції[ред.ред. код]

Соціальні мережі можуть бути використані й для поширення дезінформації. Наприклад, відомо про існування спеціалізованих установ на службі режиму Путіна — так званих «тролів з Ольгіна». Серед здійснених ними успішних операцій можна назвати провокацію паніки внаслідок сфальсифікованого вибуху на хімічній фабриці в парафії Сент-Мері, штат Луїзіана 11 вересня 2014 року (англ. Columbian Chemicals Plant explosion Hoax). Іншим вдалим прикладом можна назвати злам облікового запису Associated Press в соціальній мережі мікроблогів Twitter в 2013 році та розміщення повідомлення про поранення Президента США Барака Обами внаслідок замаху на його життя. Новина, серед іншого, спричинила миттєвий обвал на фондових ринках. Відповідальність взяла на себе Сирійська електронна армія[3].

У відкритій доповіді американського аналітичного центру RAND зазначено, що аналіз соціальних мереж має великий потенціал використання в інформаційних операціях американськими військовими, оскільки дозволяє дослідити ставлення, світогляд та спілкування широкого кола осіб. Зокрема:[4]

  • Аналіз соціальних мереж може допомогти знайти важливу інформацію про супротивника, надавати підтримку спільнотам на потрібному боці в конфлікті або надавати підримку іншим спільнотам. Також він дає можливість скеровувати інформацію до обраної аудиторії та впливати на сприйняття реальності, ухвалення рішень, або поведінку певної групи.
  • Портали соціальних мереж дозволяють швидко обмінюватись текстами, зображеннями, відео різних подій в процесі їх розвитку. Спостереження за цим може підвищити обізнаність про поточні події або ж відстежити поширення дезінформації.
  • Необережне використання порталів соціальних мереж військовослужбовцями може призвести до розголошення таємниці. Натомість аналіз може допомогти міністерству оборони з цим боротись та вживати превентивних заходів.
  • Вже відомі випадки, коли краудсорсинг та спостереження за соціальними мережами в інтернет-порталах відіграло важливу роль в наданні гуманітарної допомоги та інших військово-цивільних операціях, оскільки оперативно давали важливу інформацію.

Наприклад, контент-аналіз може бути використаний для пошуку осіб в процесі радикалізації, оцінити ступінь підтримки екстремістських поглядів у певній групі. Геокодовані пости можуть доповнити аналіз, та допомогти оцінити географію поширення певних груп чи ідей. Завдяки аналізу мереж можливо або сприяти, або навпаки, протидіяти, поширенню окремих ідей або інформації. Аналіз дописів у соціальних мережах разом з пов'язаними метаданими може виявити лідерів суспільної думки. Алгоритми класифікації зображень допомагають дізнатись, які види зображень популярні в соціальних мережах, а разом з прив'язкою до місцевості — відстежити зміну вподобань та ставлення населення до різних речей[4].

Проте, американські військові обмежені національним законодавством та не можуть повністю розкрити потенціал аналізу соціальних мереж у відповідних інтернет-порталах[4].

Інфільтрація кола друзів[ред.ред. код]

Серед інших небезпек, можлива інфільтрація кола друзів зловмисниками з метою добування приватної інформації.

Відомий приклад такої дії — створення Томасом Райаном (англ. Thomas Ryan) з Provide Security підставного профілю молодої вродливої (була використана фотографія порномоделі) дівчини Робін Сейдж (англ. Robin Sage) віком у 25 років, яка за легендою була фахівцем з 10-річним стажем роботи у сфері безпеки, закінчила престижний коледж у Нью-Хемпширі й мала вчений ступінь[5][6].

Від імені свого віртуала Томас через популярні соціальні сервіси Facebook, LinkedIn і Twitter відправив запити щодо включення в коло друзів чоловікам і жінкам із середовища військових, співробітників сек'юриті-компаній і державних чиновників. Експеримент тривав 28 днів, в результаті вдалось встановити 300 контактів у мережі LinkedIn, понад 100 у Facebook, та понад 150 фоловерів у Twitter.

Серед встановлених контактів були високопосадовці з Об'єднаного комітету начальників штабів США, АНБ, Конгресу, тощо. Віртуальну дівчину навіть стали запрошувати на конференції з питань безпеки, а великі компанії типу Google і Lockheed Martin взагалі висловили бажання найняти її на роботу. Через деякий час після початку активного життя її почали з власної ініціативи включати в коло друзів інші люди — колеги тих, кому «спеціалістка у сфері безпеки» нав'язала своє спілкування першою. У такий спосіб Томас Райан отримав доступ до великого обсягу особистої інформації (персональних даних), фотографій, а також розкрив зв'язки спілкування багатьох фахівців, що становили для нього певний інтерес.

Соціальні мережі як поле бою[ред.ред. код]

Російсько-українська війна[ред.ред. код]

На тлі збройного конфлікту, протистояння також поширилось і на служби соціальних мереж в Інтернеті.

Зокрема, окремі дослідження вказують, що вдалими маніпуляціями можливо впливати на суспільну думку а також викрадати приватну інформацію важливих осіб[7][8]. Російські силові відомства заздалегідь готувались до можливих конфліктів у соціальних мережах: так, наприклад, російський пропагандистський ресурс RT іще в 2012 році повідомляв про виділення Службою зовнішньої розвідки Російської Федерації близько $1 млн на створення трьох систем для спостереження за соціальними мережами та впливу на них. Система «Диспут» мала відстежувати поширення інформації в блогосфері, зокрема, виявляти популярні записи та авторів. Система «Монітор-3» покликана допомагати збирати дані для OSINT-розвідки. Система «Шторм-12» має сприяти поширенню інформації та впливати на суспільну думку[8].

Принаймні з 2013 року була створена організація для впливу на суспільну думку, яка стала широко відомо як «тролі з Ольгіна». Вже в 2014 році ольгінські тролі стали активно працювати на формування на Заході суспільної думки необхідної кремлівському режиму. Навіть через два роки після початку війни, в 2016 році, була виявлена мережа ботів у соцмережах, які поширювали в інтернеті заклики до насилля проти української влади та заклики виходити на «Третій Майдан»[9].

Російські провладні Інтернет-ЗМІ та відповідні активісти в соціальних мережах показали дуже високу активність напередодні та під час анексії Криму. Низка російських сайтів, що займаються постійним інформаційно-психологічним протиборством на українському напрямі активно висвітлювали події, що відбуваються, розміщували публікації із неперевіреною та неправдивою інформацією, здійснювали активне поточне аналітичне коментування ходу подій. Ці новини або повністю формувались редакціями самих видань, або посилались на інформацію «дружніх активістів» в соцмережах. Зокрема, в соцмережі Facebook можна було побачити цілі групи (communities) людей, що свідомо поширювали панічні настрої та неправдиві відомості, які мали на меті створити образ «непереможної російської армії». Варто зазначити, що їх повідомлення в своїх новинних стрічках передруковували і Інтернет-ЗМІ, а подекуди — і більш традиційні ЗМІ[10].

Залучення платних тролів, мереж ботів, створення сайтів з викривленими «новинами» стало невід'ємною частиною російської пропаганди, оскільки, як свідчать експерименти, вплив пропаганди на людину тим ефективніший, чим більше джерел надходження інформації, чим більшою підтримкою вона користується серед решти членів спільноти, тощо[11].

Приклад координації деяких російських інтернет-пропагандистів був здобутий альянсом українських хакерів FalconsFlame, Trinity, Рух8 та КиберХунта[12].

Служба безпеки України неодноразово затримувала адміністраторів груп в соціальних мережах за поширення антиукраїнської пропаганди. Наприклад, на початку серпня 2016 року був заарештований мешканець Кам'янського. Було встановлено, що «чоловік познайомився в Інтернеті з кураторами із Росії та тимчасово окупованими терористами територіями. Він погодився створити групи в соціальних мережах, де розміщав матеріали, що дискредитують сили антитерористичної операції та закликав до зміни конституційного ладу в Україні», також він «агітував за створення вигаданої „Дніпропетровської народної республіки“ та її подальше входження до РФ»[13]. Перед тим, в липні, був затриманий мешканець Сєвєродонецька, який був завербований через соціальні мережі й залучений в компанію інформаційної боротьби проти України[14].

Перелік російських підрозділів вторгнення на сході України складений активістами групи Інформнапалм на основі відкритих даних у службах соціальних мереж (OSINT)

Служби соціальних мереж стали інструментом координації не лише російських пропагандистів, а й російських шпигунів на території України, бойовиків з Росії, та загальної організації діяльності терористичних організацій керованих російськими спецслужбами. Завдяки вдалому використанню (серед іншого) методів соціальної інженерії активістам центру «Миротворець» вдалось взяти під контроль обліковий запис російської терористки Олени Гейштерової в соціальній мережі «Однокласники». В результаті проведеної операції «Гейша» були викриті російські шпигуни, бойовики, терористи як в Україні, так і за її межами[15].

Соціальні мережі стали важливим джерелом інформації для OSINT-розвідки. Серед відомих прикладів — фільм Семена Островського англ. Selfie Soldiers, де на основі оприлюднених в соціальних мережах фотографій простежений шлях кадрового російського військового Бато Домбаєва з Росії на Донбас, під Дебальцево, і назад, до дому[16]. Стали з'являтись осередки волонтерів-активістів (зокрема: Інформнапалм, Bellingcat, та інші), які на основі добутих із соціальних мереж OSINT-даних викривали облуду російської пропаганди, навіть розслідували Збиття Boeing 777 рейсу MH17 біля Донецька.

В першій половині 2016 року в Російській Федерації був ухвалений пакет законів, відомий як «закони Ярової», який має вступити в силу 1 серпня 2016 року. Цей закон надає повне право на отримання Федеральній службі безпеки РФ практично всіх особистих даних користувачів інтернет-ресурсів, зареєстрованих у РФ. Таким чином ФСБ на законодавчому рівні отримує повне право втручатися в особисте життя не тільки громадян Росії, а й іноземців. Дані про всі логіни і електронні адреси своїх користувачів, списки їхніх контактів, відомості про кількість, обсяги і адресатів переданих повідомлень власники поштових серверів, блог-хостингів, форумів і соцмереж будуть зобов'язані надавати на першу ж вимогу представників російських державних структур[17].

В зв'язку з ухваленням цього закону Служба безпеки України порадила українським інтернет-користувачам утриматися від використання інтернет-ресурсів російської доменної зони, в першу чергу це стосується соцмереж та поштових скриньок[17].

Наказом № 133/2017 від 15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення РНБО України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» яким заборонив інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі інтернет до низки російських інформаційних ресурсів та порталів, зокрема, й соціальних мереж ВКонтакте і Одноклассники[18][19]. Згідно думки аналітиків, прямий доступ до бази даних соціальних сервісів із надзвичайною легкістю дозволяє російським спецслужбам виявити якнайширший спектр інформації, яку звичайні громадяни і військовослужбовці завантажують до соцмереж.[20][21]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Buss A, Strauss N. Online Communities Handbook: Building Your Business and Brand on the Web. Berkeley, CA: New Riders; 2009.
  2. Shirky C. Here Comes Everybody: The Power of Organizations without Organizations. New York: Penguin; 2008.
  3. а б Morten Bay, Isaac R. Porche III (July 23, 2015). War on the Web. RAND. 
  4. а б в William Marcellino, Meagan Smith, Christopher Paul, Lauren Skrabala (2017). Monitoring Social Media. Lessons for Future Department of Defense Social Media Analysis in Support of Information Operations. Research Reports. RAND Corporation. с. 92. ISBN 9780833098207. doi:10.7249/RR1742. 
  5. Shakarian, Paulo; Shakarian, Jana; Ruef, Andrew (2013). Losing Trust in Your Friends: Social Network Exploitation. Introduction to cyber-warfare: a multidisciplinary approach. Amsterdam ; Boston: Syngress. ISBN 978-0-12-407814-7. 
  6. В. Л. Бурячок, В. Б. Толубко, В. О. Хорошко, С. В. Толюпа (2015). Розділ 3. Методи і засоби соціального інжинірингу. У В. Б. Толубко (загальна редакція). Інформаційна на кіберберзпека: соціотехнічний аспект. Київ: Державний університет телекомунікацій. ISBN 978-966-2970-86-9. 
  7. Schelling Thomas C. Micromotives and macrobehavior. New York: W.W. Norton and Co.; 1978.
  8. а б Shakarian, Paulo; Shakarian, Jana; Ruef, Andrew (2013). 9. Losing Trust in Your Friends: Social Network Exploitation. Introduction to cyber-warfare: a multidisciplinary approach. Amsterdam ; Boston: Syngress. ISBN 978-0-12-407814-7. 
  9. Московський слід колорадського Жука, або Хто і як готує «Майдан-3». Укрінформ. 21.01.2016
  10. Щодо інформаційно-психологічної складової агресії Російської Федерації проти України (за результатами подій 1-2 березня 2014 року). Національний інститут стратегічних досліджень. Процитовано 15 липня 2016. 
  11. Christopher Paul, Miriam Matthews (2016). The Russian "Firehose of Falsehood" Propaganda Model. Perspectives. RAND Corporation. doi:10.7249/PE198. 
  12. Зламана схема координації російських пропагандистів: завдання, оплата, звіти. Інформнапалм. 2016-07-08. 
  13. В Днепропетровской области задержали администратора сепаратистских групп в соцсетях. Bykvu. 4 Август 2016. 
  14. СБУ поймала создателя сайта, на котором пропагандировались идеи «русского мира». Bykvu. 9 липня 2016. 
  15. Роман Зайцев (27 липень 2016). Отчет о проведенной Центром Миротворец спецоперации “Гейша”. PSB-News. 
  16. Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine. Vice. 16 червня 2015. 
  17. а б СБУ радить українцям видаляти аккаунти з російських соцмереж. Еспресо. 28 липня 2014. Процитовано 11 липня 2016. 
  18. Порошенко підписав наказ про заборону "Яндекс", "Вконтакте" й "Одноклассники". День. 16 травня, 2017. 
  19. Олег Дмитренко (17 Травня 2017). Указ про блокування ВКонтакте, Яндекс та Mail.Ru опубліковано, і він набрав чинності. Watcher. 
  20. Andrey Savchenko. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-05-19. 
  21. Andrey Savchenko. Про блокування соціальних мереж. 

Література[ред.ред. код]

Про роль служб соціальних мереж в Російсько-українській кібервійні

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Інтернет Це незавершена стаття про Інтернет.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.