Провулок Короленка (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Провулок Короленка
Харків
Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка (будинок № 18)
Місцевість Центр, Поділ
Район Основ'янський, Київський
Назва на честь Короленка В. Г.
Загальні відомості
Координати початку 49°59′15″ пн. ш. 36°14′04″ сх. д. / 49.98750° пн. ш. 36.23444° сх. д. / 49.98750; 36.23444
Координати кінця 49°59′27″ пн. ш. 36°14′04″ сх. д. / 49.99083° пн. ш. 36.23444° сх. д. / 49.99083; 36.23444
Поштові індекси 61003
Транспорт
Найближчі станції метро «Майдан Конституції», «Історичний музей»
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 1 до № 21
Архітектурні пам'ятки № 18,19
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Короленка провулок — провулок в центрі Харкова, в Основ'янському та Київському адміністративних районах. Починається від Кооперативної вулиці, йде на північ і долучається до вулиці Короленка. Провулок Короленка перетинають Вірменський провулок, Московський проспект. По короткому відрізку вулиці проходить автошлях М18, який тут починається і йде далі Подільським провулком. На північ від Московського проспекту провулок відноситься до Київського району, а на південь — до Основ'янського. Довжина близько 390 метрів.

Історія і назва[ред. | ред. код]

Перша назва — Миколаївський. Пізніше змінив назву на Класичний (1804).

У другій половині XIX століття Класичний провулок перейменували у Петровський.

У листопаді 1922 року провулок отримав ім'я громадського діяча та письменника Володимира Галактіоновича Короленка.[1].

Перші будівлі на цій болотистій частині міста з'явилися у першій половині XVIII століття.

Територію між сучасним Московським проспектом, провулком Короленка та Кооперативною вулицею займало озеро.

На розі провулка і Московського проспекту, за даними 1783 року, знаходилася будівля садиби, яка належала Казенному училищу (Харківським додатковим класам), яке було відкрито при Харківському Колегіумі для навчання молоді прикладним наукам. Додаткові класи знаходилися на місці, де зараз Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка. Додаткові класи проіснували двадцять років. Пізніше їх відокремили від Колегіума та об'єднали з Народним училищем у 1789 році.[2]

У 1841 році училище зазнало перетворень та стало називатися Харківською гімназією. Вже у 1845 році гімназія переїхала до нового приміщення на Московській вулиці (Московському проспекті), де перебувала до Другої світової війни. На цьому місці зараз житловий будинок.[3]

В приміщенні, яке раніше належало народному училищу, і в будинку № 4 у 1867 році було відкрито дві друкарні.

Після Другої світової війни та перепланувань у провулку збереглося три будинки початку ХХ століття — пам'ятки архітектури. Це два житлові будинки № 10, № 19 та будівля бібліотеки.[4]

Будинки[ред. | ред. код]

На розі провулка і Миколаївській вулиці (нині вулиця Короленка) в 1899—1901 роках за проектом архітектора О. М. Бекетова було споруджено великий двоповерховий будинок бібліотеки. За цей проект О. М. Бекетов отримав звання академіка архітектури.[5] Спостереження за будівництво здійснював архітектор В. В. Величко. На фронтоні будинку бібліотеки дата — 1886 рік. Невелика група ентузіастів, серед яких були видатні вчені та громадські діячи Харкова, на власні кошти і пожертвування громадськості міста відкрила громадську бібліотеку 26 вересня 1886 року. Обсяг її фонду становив 1700 томів.

Спочатку бібліотека містилася у флігелі міської думи, потім в будинку міського банку на Торговій площі, а з 1890 року, до переходу в власний будинок в 1901 році, тулилася в приватному будинку на розі Московської вулиці і Петровського провулка. Незважаючи на всі незручності і переїзди, бібліотека обслуговувала читачів і росла. На день переходу в нову будівлю її фонд налічував 80 000 томів.

Починаючи з 1901 року бібліотека стала розширювати коло читачів, створивши філії на Петінке (нині Плеханівська вулиця), Панасівці (тепер вулиця Котлова) і Холодній горі. Після поразки першої російської революції, в роки реакції, філії бібліотеки були закриті.

1922 року бібліотеці присвоєно ім'я російського письменника В. Г. Короленка.

У 1930 році для бібліотеки було збудоване нове приміщення за проектом архітектора Д. Вейцмана.

Під час війни будівля бібліотека та книгосховища зазнали руйнації, але були відновлені до первісного вигляду.

У 1970—1979 роках побудовано нове книгосховище (13 поверхів) з боку Слюсарного провулка та службові приміщення впродовж провулка Короленка.[6]

У різні роки бібліотеку відвідували видатні особистості: Олександр Скрябін, Бела Барток, Сергій Рахманінов, Валентин Катаєв, Юрій Олеша, Анна Ахматова, Микола Асєєв, Павло Тичина, Михайло Зощенко, Олексій Толстой тощо.

Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка — одна з найбільших в Україні. В її книжкових фондах — понад 7 мільйонів примірників видань. Величезну цінність представляють рукописи і стародруки XIV—XVII століть.

У повоєнний період майже весь провулок забудований упорядкованими житловими будинками.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов…/Сост.: Е. Н. Дмитриева, Е. В. Дьякова, Н. М. Харченко: под общ. ред. С. М. Куделко — Харьков: САГА, 2011. — С.143.
  2. Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столиці: Заметки о старом городе.- Харьков: Фолио, 2001.-С.138 — 139.
  3. Короленко, переулок
  4. Плотичер Е. А. Слово о родном городе. — 2-е изд., доп., перераб. — Харьков: Золотые страницы, 2017. — С. 273.
  5. Парамонов А. Ф. Харьков. Харьковская область. Путеводитель. — Харьков: Библекс, 2008. — С. 68.
  6. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Сост.: А. Ю. Лейбфрейд и др. — 2-е изд., испр. и доп. — Х.: Прапор, 1987. — С 40.