Світильня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Світильня
Svit g.png Svit f.png
Герб Прапор
Будівля Світильнянської сільської ради взимку 2012 року
Будівля Світильнянської сільської ради взимку 2012 року
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Броварський район
Рада/громада Світильнянська сільська рада
Код КОАТУУ 3221288401
Основні дані
Засноване 897
Населення 1284
Площа 4,15 км²
Густота населення 309,4 осіб/км²
Поштовий індекс 07444
Телефонний код +380 4594
Географічні дані
Географічні координати 50°34′11″ пн. ш. 31°08′57″ сх. д. / 50.56972° пн. ш. 31.14917° сх. д. / 50.56972; 31.14917Координати: 50°34′11″ пн. ш. 31°08′57″ сх. д. / 50.56972° пн. ш. 31.14917° сх. д. / 50.56972; 31.14917
Середня висота
над рівнем моря
110 м
Водойми р. Трубіж
Місцева влада
Адреса ради Світильня, вул. Корольова, 2
Сільський голова Кругляк Олександр Володимирович
Карта
Світильня is located in Україна
Світильня
Світильня
Світильня is located in Київська область
Світильня
Світильня

CMNS: Світильня на Вікісховищі

Світи́льня — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Орган місцевого самоврядування — Світильнянська сільська рада. Населення становить 1050 осіб (дані за 2012 рік).

До складу сільської ради входить поселення Гребельки.

Світильня 2010 2012
Загальна кількість 1284 1050
Чоловіків 375
Жінок 449
Дітей шкільного віку 81

Історія[ред.ред. код]

Світильня виникла як укріплення при переправі через річку Трубіж на древній Басанській дорозі. Для оборони від кочових племен було споруджено систему укріплених фортець-городищ навколо Києва, які стали опорними пунктами у боротьбі з печенігами. Про те, що річка й село були порубіжними, свідчить місцева приказка: «Світильня — Заворичі — Бервиця — Мокрець і світу кінець».

Стародавній град на Трубізькому рубежі оборони заснований у 980 році великим князем Володимиром. Місцеве городище (пам'ятка археології «Давньоруське городище ХІ-ХІІІ ст.») є найбільшим у системі трубізької оборони. Перша письмова згадка про село відноситься до 1362 р. і пов'язана з іменем князя Половця-Рожиновського.

На той час Світильня вже мала міцні укріплення і це дало можливість її мешканцям відстояти місто під час Походу 1482 року Менглі Гірея -Джучида на Київ.

По смерті Князівни Марії Друцької Остерський повіт, а у його складі й Світильня, за її заповітом дістався її онукові Ольбрахту Гаштовту, який помер 1542 року, не маючи нащадків, після чого Світильня разом з усім Остерським повітом, перетвореним на Остерське староство, перейшла у державну власність.

В квітні 1606 року містечко Світильня згадується в королівському привілеї на проведення ярмарків і торгів, виданому київському земському судді Яну Аксаку. Торгівля безперечно сприяє зростанню населення та розвиткові містечка, тому вже на мапі Гійома де Боплана, інформація для якої збиралася впродовж 1639 року, а видана вона була 1648 року, Світильню позначено як укріплене місто.

На початку Великого повстання 1648 року під час походу Петра Головацького на Гомель Світильня на початку червня була зайнята українськими військами і увійшла до складу Української Держави.

У червні 1648 року при утворенні Гоголівської сотні, Світильня увійшла до її складу і надалі її доля у складі Української Держави була пов’язана з Гоголівською сотнею.

Пов’язані зі Світильнею і  деякі шляхетні роди того періоду. Так зокрема, в січні 1651 року, київський стольник Ян Аксак та його брат Гаврило скаржилися на свою мачуху, яка взявши гетьманські універсали й козацьку залогу, захопила усі їхні маєтності на Лівобережжі, а саме: містечка Світильне та Гоголів, села Димарку, Старицю, Богданівку, Красилівку, Бобрик, Рудню, Плоске, Русанівку.

Фактично це пора розквіту Світильні, яка на той момент досягла розміру і розвитку містечка з укріпленим дитинцем оточеним земляним валом. Ріка Трубіж, що утворювала природну перешкоду зі сходу давала також свої переваги. В містечку були в'їзні ворота, які за напрямком шляху називали "гоголівськими". Світильня була своєрідним опорним пунктом на шляху з Києва на схід (шлях Київ-Бровари-Гоголів-Світильня-Басань). Основою розвитку і процвітання була панівна в той час верства цього регіону - козаки. Нищівні наслідки українсько-московської війни та неодноразових руйнувань наступних десятиліть відкинули Світильню в розвитку і надалі вона в історичних джерелах іменується як село.

У XVII столітті заселяли переважно козаки. 1658 року село атакували московські війська, що стало прелюдією до повномасштабної українсько-московської війни 1658—1659. Історик Олег Корнієнко згадує село у своїй праці «Українсько-московське прикордоння напередодні Конотопської битви»:

Гетьманські війська під проводом Данила Виговського влітку 1658 р. атакували царські ґарнізони в Києві та в деяких інших містах. Внутрішній конфлікт переріс в українсько-московську війну. Воєвода В. Шереметєв випалив і вирубав Бориспіль, Бровари, Світильну. Одночасно білгородський воєвода Г. Ромодановський робить набіги за український кордон та захоплює «язиків».

Під час змови Якима Сомка 1660 року, спрямованої проти уряду Гетьмана Юрія Хмельницького і заснованій на підтримці московських військ, Переяславський полк, а у його складі й Світильня, потрапили під владу Московського царства. Це сталося не пізніше березня 1661 року.

1667 року Гоголівську сотню зі Світильнею було передано до Київського полку.

У ході Протимосковського протистояння 1668 року та Походу 1668 року Григорія Дорошенка до Конотопу Київський полк, а у його складі й Гоголівська сотня зі Світильнею повернулися до складу Української держави. Проте на початку 1669 року внаслідок Змови Дем’яна Гнатовича 1668-1669 років Київський полк перейшов під владу Московського царства.

В сповіднму розписі церкви Архистратига Михайла за 1805 рік в селі Світильня згадуються наступні прізвища:

Козаки:

Андрійченко, Андріяш, Бартош, Гладкий, Гринь, Гришко, Губа, Губенко, Гуляницький, Гуцман, Деркач, Друцький, Дяченко, Жидецький, Заїка, Калуга, Клочко, Книш, Колоша, Корний, Короткий, Корсун, Лецко, Максименко, Митченко, Неділка, Неєжсал, Опанасенко, Павленко, Пилипенко, Повний, Проценко, Пшеничний, Рудобаба, Сердюк, Старов, Таран, Терещенко, Тищенко, Третяк, Уласенко, Фещенко, Хожай, Шевченко, Шкляр, Шульга, Щербатий.

Посполиті поруччика Івана Йосиповича Танського:[ред.ред. код]

Боженко, Бондар, Вегера, Гром, Джуменко, Кацівон, Коваль, Коваленко, Кошин, Магдич, Матяш, Овчинник, Підручний, Пойхал, Притула, Татарин, Хоменко, Цюпка, Чорноштан, Шопаль, Щербач, Яремченко.

Посполиті Князя Івана Петровича Кекуатова:

Бабич, Баглай, Башта, Гора, Горбач, Гром, Друцький, Дузь, Зуб, Кислиця, Клуш, Левченко, Лень, Магдич, Миненко, Нестеренко, Панченко, Петич, Федченко, Шлапак, Шматко, Щербатий.

У XIX столітті діяли дві станові громади — сільська і козацька. Пізніше світильнівськими землями володіли різні власники, переважно небагаті дворяни. Село налічувало в 1897 році 1837 душ.

1924 року в селі Світильне налічувалось 2350 осіб, серед яких 500 чоловіків, 650 жінок та 1200 підлітків (від 1 до 18 років)

Всього в поселенні було 472 дворів.

В селі діяла чотирирічна школа першого ступеню, де викладали троє вчителів, які навчали 144 учнів.

Станом на 1924 рік було 4 призовників, 3 з яких не з’явились.

З сільськогосподарських споруд:

·                   1 паровий млин

·                   36 вітряків (22 з них придатних для роботи)

·                   1 олійниця

Пожежного інструментарію:

·                   2 насоси

·                   4 бочки

Серед земель в селі і навколо нього:

·                   Пахотної землі селян 2128 десятин

·                   Лісу 32 десятини

Худоби у селян:

·                   Коней 246

·                   Корів 389

·                   Волів 155

Селян з професіями:

·                   Кравців 6 чол.

·                   Швеців 5 чол.

Населений пункт знаходиться на такій відстані:

·                   До району – 10 верст

·                   До округу – 50 верст

·                   До залізничної станції – 12 верст (станція Бобрик)

Населення села на нараду збирають дзвоном. В середньому приходить 250 селян і 50 селянок.

Неподалік села розташовані три містки на греблі по дорозі до Нової Басані.

Голова Світильнівської сільської ради станом на 1924 рік – Іов Бартош.

Після Голодомору та Другої світової війни демографічна база села підірвана, нині тут мешкає 1284 чоловік.

Загальна площа землі в адміністративних межах Світильнянської сільської ради — 5246,3 га.

У 2015 році на території добре збереженого середньовічного городища почали будувати церкву. Це викликало протести істориків, оскільки городище охороняється як пам'ятка археології, і в села немає дозволу на це будівництво. При цьому він може бути наданий, але тільки якщо нова церква цілком відповідатиме історичній споруді.[1][2]

Походження назви[ред.ред. код]

За основною версією назва села походить від основної споруди городища — маяка, за допомогою якого повідомляли про наближення ворога.

Розташування, териториальний поділ[ред.ред. код]

Село Світильня розташоване на відстані близько 45 км на північній схід від Києва.

У Світильні наявно 25 вулиць, 1 провулок

Список вулиць та провулків:

вулиці
  • Гоголівський шлях
  • Жовтнева
  • Київська
  • Кірова
  • Корольова
  • Космонавтів
  • Котовського
  • Коцюбинського
  • Леніна
  • Макаренка
  • Механізаторів
  • Набережна
  • Обіуха
  • Петровського
  • Промислова
  • Садова
  • Шевченка
  • Шматка
  • Щорса
провулок
  • Казачий

Освіта[ред.ред. код]

У 1907 році в селі на кошти земства збудували школу. Це була двоповерхова будівля, на першому поверсі розміщувалися класи, на другому — кімнати для вчителів. Школа давала освіту за чотири класи, навчались здебільшого діти заможних селян.

Наприкінці 1920-х років відбулася реконструкція шкільного приміщення. Класи містилися в трьох будівлях, розташованих в центрі села. У двоповерховій школі навчалися учні старших класів, у колишніх хатах церковного дяка — молодших.

У 1930-х роках школа давала семирічну освіту, з 1940 року — восьмирічну.

1942 р. із вторгненням нацистів у село школа була закрита. За часів окупації в шкільному приміщенні розмістили штаб німецької жандармерії і поліцейську управу. 19 вересня 1943 р., відступаючи, німці спалили двоповерхову будівлю. Після вингання окупантів навчання в школі було відновлено в уцілілих приміщеннях. Навчалися в них 1-4-ті класи, учні 5-7-х класів ходили до школи сусіднього с. Кулаженці.

1953 р. під приміщення школи передали колгоспну споруду, де навчалися учні старших класів на той час уже Світильнівського восьмирічного закладу і навчання знов відбувалося в трьої окремих будівлях.

Світильнянський НВК «Загальноосвітня школа I—III ступенів — дошкільний навчальний заклад»

У 1979 р. збудували нове приміщення освітнього закладу, розраховане на 464 учнів. Лише 1989 р. школа набула статус десятирічної, а згодом — загальноосвітньої школи I—III ступенів. Близько 15 років директором школи був О. В. Кругляк (у 2011 року його було обрано головою села).

З 2011 року в школі надають 11-річну освіту, згідно з Законом України[3]. Після відкриття дитячого садочка, який складається з 2х груп і розташований на території школи, назву «Світильнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» було змінено на «Світильнянський навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа I—III ступенів — дошкільний навчальний заклад“».

Школа має свій інтернетсайт та з вересня 2011 року випускає шкільну газету.

У 2012 року в школі навчалося 81 учнів.

Спорт[ред.ред. код]

Влітку 2009 р. в селі Світильня за ініціативи місцевого підприємця Нестеренко С. С. було створено місцевий футбольний клуб. Склад неофіційного клубу неодноразово змінювався. У 2010 р. клуб було зареєстровано під назвою — ФК Світильня, у тому ж році спонсором клубу став Проценко М. І. Під його опікою і силами футболістів було реконструйовано місцевий стадіон (на 2012 рік стадіон вважається найкращим у районі). 20 листопада 2011 року на світильнянському футбольному полі розігрували Суперкубок Броварського району ФК «Десна» с. Погреби та ФК «Колос» Велика Димерка[4].

Першій рік участі в змаганнях команда зайняла 5 місце в турнірній таблиці, у 2010 р. — 6 місце[5].

ФК Світильня
Футбольний клуб Світильня.jpg ФК Світильня 2013.JPG
Команда зразка 2010 року
Команда зразка 2013 року

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

с. Світильня
Світильня вул.Шевченка.jpg "Світильнянська ЗОШ".jpg Світильнянська амбулаторія.jpg
Осінь 2010 р. в Світильні. Вул. Шевченка.
Свято 1го вересня 2011 року
Світильнянська амбулаторія сімейної медицини 2012 р.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • І. Доцин. Історія поселень Броварського краю. Від стародавніх часів і до сьогодення. Книга третя. — Бровари.: Водограй, 2003. — 640с./Сер."Броварська минувшина"/
  • За ред. І. Л. Лікарчука. Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне — К.:Вид. О. М. Ешке, 2002. — 528с.

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.