Сердюк Зиновій Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сердюк Зіновій Тимофійович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зиновій Тимофійович Сердюк
Сердюк Зиновій Тимофійович.jpg
Народився 5 листопада 1903(1903-11-05)
с. Арбузинка, Костянтинівська волость, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині — Миколаївська область, Україна)
Помер 18 серпня 1982(1982-08-18) (78 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Троєкурівський цвинтар, Москва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія→СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність політик
Володіє мовами російська
Учасник Німецько-радянська війна
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сердюки (роди).

Сердюк Зиновій Тимофійович (5 листопада 1903(19031105), с. Арбузинка, Костянтинівська волость, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер — Миколаївська область, Україна) — 18 серпня 1982, Москва, РРФСР, СРСР) — український радянський партійний і державний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1963). Член ЦК КП(б)У в 1938—1954 р. Кандидат в члени ЦК ВКП(б) в 1939—1956 р. Кандидат в члени Організаційного бюро ЦК КП(б)У в травні 1940 — січні 1949 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в січні 1949 — вересні 1952 р. Кандидат в члени Політичного бюро ЦК КП(б)У в січні 1949 — березні 1954 р. Член Бюро ЦК КП Молдавії в лютому 1954 — травні 1961 р. Член ЦК КПРС в 1956—1966 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-6-го скликань (1941–1966). Депутат Верховної Ради УРСР 1—3-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Арбузинка Костянтинівської волості Єлизаветградського повіту Херсонській губернії (нині — Миколаївська область), в родині українського селянина-бідняка, чорнороба на залізниці.

Трудову діяльність розпочав у квітні — листопаді 1917 року робітником-ремонтником дільниці Південно-Західній залізниці на станції Сортувальна в місті Одесі. У листопаді 1917 — травні 1918 р. — проживав у рідному селі Арбузинці. У травні 1918 — жовтні 1920 р. — чорнороб контори залізничної дільниці на станції Кавуни Південно-Західній залізниці.

У листопаді 1920 — лютому 1922 р. — сільськогосподарський робітник господарства «Акмечетка» в селі Ак-Мечеть Одеської губернії. У лютому 1922 — жовтні 1923 р. — сільськогосподарський робітник радгоспу «Ульяновка» Одеської губернії. У 1923 році вступив до комсомолу.

У листопаді 1923 — серпні 1926 р. — робітник, голова робітничого комітету Одеської Спілки комунальників, секретар комсомольської організації водопідйомного заводу Одеського комунального відділу.

Член РКП(б) з липня 1925 року.

У вересні 1926 — жовтні 1927 р. — голова Янівського районного комітету професійної Спілки сільськогосподарських робітників Одеського округу. У жовтні 1927 — серпні 1929 р. — інспектор Одеського окружного відділу праці.

У вересні 1929 — лютому 1931 р. — слухач Вищої школи профспілкового руху при ВЦРПС у Москві.

У лютому 1931 — травні 1932 р. — відповідальний інструктор, завідувач сектору ЦК Спілки робітників тваринницьких радгоспів. У травні 1932 — жовтні 1933 р. — заступник голови, у жовтні 1933 — жовтні 1934 р. — голова Октябрської районної ради професійних спілок міста Москви.

У листопаді 1934 — жовтні 1935 р. — помічник з політичної частини капітана криголаму «Русанов» Головного управління Північного морського шляху. У жовтні 1935 — вересні 1936 р. — заступник начальника політичного відділу Архангельського управління Головного управління Північного морського шляху при РНК СРСР.

У вересні 1936 — вересні 1937 р. — секретар партійного комітету ВКП(б) Державного ордена Леніна Великого академічного театру у Москві. У жовтні 1937 — січні 1938 р. — 3-й секретар Свердловського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У січні 1938 переведений в Україну: у січні — квітні 1938 р. — інструктор, заступник завідувача відділу керівних партійних органів ЦК КП(б)У.

27 квітня 1938 — 27 травня 1938 р. — виконувач обов'язків 3-го секретаря Київського обласного комітету КП(б)У.

27 травня 1938 — лютий 1939 р. — 2-й секретар Київського міського комітету КП(б)У.

У лютому 1939 — липні 1941 р. — 2-й секретар Київського обласного комітету КП(б)У.

З початком Німецько-радянської війни — на партійній роботі у РСЧА: член Військових рад 5-ї (1941), 21-ї (1941-1942) і 7-ї гвардійської (1942-1943) армій.

У жовтні 1943 — березні 1947 р. — 2-й секретар Київського обласного комітету КП(б)У.

22 березня 1947 — лютий 1949 р. — 1-й секретар Київського обласного комітету КП(б)У.

28 січня 1949 — травень 1952 р. — секретар ЦК КП(б)У. У вересні 1951 — березні 1952 р. — слухач Курсів керівних працівників при ЦК ВКП(б) у Москві.

4 квітня 1952 — 9 лютого 1954 р. — 1-й секретар Львівського обласного комітету КПУ.

6 лютого 1954 року призначений 1-м секретарем ЦК КП Молдавії, пробув на цій посаді до 29 травня 1961 року.

У червні 1961 — листопаді 1962 р. — 1-й заступник голови Комітету партійного контролю (КПК) при ЦК КПРС. 23 листопада 1962 — 6 грудня 1965 року (березні 1966) — 1-й заступник голови Партійної комісії при ЦК КПРС.

У березні 1966 року вийшов на пенсію. Мешкав у Москві. Помер 18 серпня 1982. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Звання[ред. | ред. код]

  • бригадний комісар
  • полковник
  • генерал-майор (31.03.1943)

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 листопада 1963 за значні заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою та в зв'язку з 60-річчям з дня народження, Сердюку Зиновію Тимофійовичу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений трьома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни I-го ступеня і медалями.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Керівники ЦК Компартії Молдавії
Петро Бородін (1940–1941) · Микита Салогор (1944–1946) · Микола Коваль (1946–1950) · Леонід Брежнєв (1950–1952) · Дмитро Гладкий (1952–1954) · Зиновій Сердюк (1954–1961) · Іван Бодюл (1961–1980) · Семен Гроссу (1980–1989) · Петро Лучинський (1989–1991)
Emblem of the Moldavian SSR (1957-1981).svg
Hero of Socialist Labor medal.svg
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
Перші секретарі Київського
обласного комітету КПУ
Микола Демченко (1932–1934) · Павло Постишев (1934–1937) · Сергій Кудрявцев (1937) · Дмитро Євтушенко (1937–1938) · Микита Хрущов (1938–1941, 1943–1947) · Зиновій Сердюк (1947–1949) · Олексій Гриза (1949–1952) · Григорій Гришко (1952–1957) · Петро Шелест (1957–1962) · Василь Дрозденко (1962–1963) · Василь Дрозденко (промисловий, 1963–1964) · Іван Стафійчук (сільський, 1963–1964) · Василь Дрозденко (1964–1966) · Федір Головченко (1966–1970) · Володимир Цибулько (1970–1985) · Григорій Ревенко (1985–1990) · Анатолій Кикоть (1990–1991)
Coat of Arms of Kiev Oblast.svg
Голови Київського
обласного виконавчого комітету
Марко Василенко (1932–1937) · Микола Курач (в.о., 1937–1938) · Василь Старченко (в.о., 1938) · Юхим Кобзін (в.о., 1938–1939) · Трохим Костюк (1939–1941) · Захар Олійник (1943–1950) · Микита Бубновський (1950–1951) · Іван Стафійчук (1951–1963) · Григорій Яремчук (промисловий, 1963–1964) · Іван Лисенко (сільський, 1963–1964) · Іван Стафійчук (1964–1967) · Іван Лисенко (1967–1984) · Іван Плющ (1984–1990) · Василь Сінько (1990–1992)
Голови Київської
обласної ради
Голови Київської
обласної державної адміністрації
Перші секретарі Львівського
обласного комітету КПУ
Леонід Грищук (1939–1941) · Іван Грушецький (1944–1949) · Борис Коваль (1949–1950) · Іван Грушецький (1950–1951) · Василь Чучукало (1951–1952) · Зиновій Сердюк (1952–1954) · Михайло Лазуренко (1954–1961) · Іван Грушецький (1961–1962) · Василь Куцевол (1962–1963) · Василь Куцевол (промисловий, 1963–1964) · Леонід Ванденко (сільський, 1963–1964) · Василь Куцевол (1964–1973) · Віктор Добрик (1973–1987) · Яків Погребняк (1987–1990) · В'ячеслав Секретарюк (1990–1991)
Coat of Arms of Lviv Oblast SVG.svg
Голови Львівського
обласного виконавчого комітету
Микола Козирєв (1939–1940) · Петро Тимченко (1940–1941) · Микола Козирєв (1944–1949) · Кузьма Пелехатий (1949–1952) · Петро Козланюк (1952–1954) · Семен Стефаник (1954–1963) · Федір Коваль (промисловий, 1963–1964) · Семен Стефаник (сільський, 1963–1964) · Семен Стефаник (1964–1969) · Тимофій Телішевський (1969–1979) · Михайло Кирей (1980–1990) · Степан Давимука (1990–1991)
Голови Львівської
обласної ради
Голови Львівської
обласної державної адміністрації
В'ячеслав Чорновіл (1991–1992) · Степан Давимука (1992–1994) · Микола Горинь (1994–1997) · Михайло Гладій (1997–1999) · Степан Сенчук (1999–2001) · Михайло Гладій (2001–2002) · Мирон Янків (2002–2003) · Олександр Сендега (2003–2004) · Богдан Матолич (в.о, 2004–2005) · Петро Олійник (2005–2008) · Микола Кміть (2008–2010) · Василь Горбаль (2010) · Михайло Цимбалюк (2010–2011) · Михайло Костюк (2011–2013) · Віктор Шемчук (2013) · Олег Сало (2013–2014) · Ірина Сех (2014) · Юрій Турянський (в. о., 2014) · Олег Синютка (з 2014)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сердюк_Зиновій_Тимофійович&oldid=22844160