Скопцов Костянтин Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Михайлович Скопцов
Konstatin Skoptsov personal photo.jpg
Народження 13 грудня 1958(1958-12-13) (60 років)
м. Одеса, Україна
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр Графіка і ілюстрація
Діяльність художник
Сайт Офіційний сайт

Скопцов Костянтин Михайлович у Вікісховищі?

Костянти́н Миха́йлович Скопцо́в (нар. 13 грудня, 1958, Одеса, СРСР) — український художник, графік, живописець, ілюстратор.

Життя і творчість[ред. | ред. код]

Народився в Одесі. Закінчив 8-річну школу, потім працював на виробництві токарем, слюсарем-випробувачем. Паралельно займався графікою і книжковою ілюстрацією. Служив у ВПС СРСР, після служби в армії намагався вступити до мистецьких навчальних закладів Москви і Одеси, але не склав вступні іспити. Пізніше почав позиціонувати себе як андеґраундний художник і відмовився від подальших спроб отримати художню освіту. Виставкову діяльність веде з 1976 року,[1] переважно це були «квартирники», експозиції у фойє кафе і кінотеатрів. З кінця 80-х років виставляється в галереях і музеях.

У 2000 році Скопцов познайомився з Темістоклем Вірстою — знаменитим художником-абстракціоністом, який жив у Парижі. Дружба з Вірстою зіграла величезну роль у творчості Костянтина Скопцова. Він став представником Паризької арт-асоціації «Фенікс» на Україні і отримав можливість виставлятися в Парижі, в рамках проекту «Паризька школа українського живопису».[2]

У 2004 році за серію ілюстрацій до «Чорного трилисника» Анрі де Реньє лицарський орден Sovereign Military Hospitaller Order of Saint John нагородив Костянтина Скопцова дипломом за досягнення в мистецтві.

За серію ілюстрацій до творів Данте і есе про фресках Джотто в храмі Святого Франциска в Ассізі (Італія) Костянтина Скопцова приймають в Російсько-італійську академію Ferroni.[2]

На цей час працює в жанрі кабінетної графіки, книжкової графіки та графічної живопису. Для визначення стилю своїх робіт використовує філософський термін «семантичний реалізм». Попередниками семантичного реалізму як художнього стилю художник Скопцов вважає Ієроніма Босха і Пітера Брейгеля Старшого.[3] На підставі його висловлювань про це і деякій візуальній подібності картин преса називає Костянтина Скопцова «Одеським Босхом».[4]

Художник живе і працює в Одесі.

Цитати[ред. | ред. код]

  • Про графіку та живопис: "Лінія висловлює все постійне, колір — минуще. Лінією, що панує в цьому світі, вирішено все — вона суто абстрактний символ; вона передає і характер предмета і єдність оповіді, визначає загальну атмосферу і фіксує ваші відчуття. Тут реальність може служити для мистецтва лише першою відправною точкою подорожі в країну, де живе Ідея, «зодягнена в чуттєву форму».[5]
  • Про андеґраунд: «Справжній живопис завжди був, є і буде аутсайдерським, таким, що знаходиться за межами болота мистецького життя і завжди далеко від ремісничої арт-годівниці. Це сіль, без якої мистецтво стає прісним, це огранювання і, за визначенням Кокто, аристократизм творчості. Тільки дивлячись на твори викинутих в свій час за кордон цехового ремесла Ван Гога, Гогена, Модільяні, люди отримують інформацію про фундаментальні і глибинні причини живопису».[6]

Цитати про нього[ред. | ред. код]

  • Художній критик Станіслав Айдинян: «Його [Костянтина Скопцова] ім'я — серед найбільш талановитих графіків Одеси. Костянтин і художник, і поет, хоча відомий також як своєрідний філософ, мислитель, який апелює до тонкого занурення в підсвідомість. Творчість його поєднує в собі і аванґард і традицію, містику і розкуто-примхливу образність… Це стосується як його „візуально-художніх“, так і літературно-поетичних дослідів».[7]
  • Журналіст Віктор Тимошенко: «Сюжети [графіки Костянтина Скопцова] навіяні стародавніми китайськими і японськими поетами, двовіршами їх геніальних творінь. Залишається загадкою, як Костянтин Скопцов „матеріалізує“, наповнює чистий аркуш паперу снами, примарами, „фантомами“, жахами, потойбічними світами далекого, незнайомого нам часу».[8]

Галерея[ред. | ред. код]

Виставки та експозиції[ред. | ред. код]

  • 1986 рік — Групова виставка, «Salon of Association of Galleries of Taiwan», Hong-Kong.
  • 1989 рік — Групова виставка «Міські сни», Державний літературний музей, Одеса, Україна.
  • 1990 рік — Групова виставка «Містичне мистецтво», Одеський історико-краєзнавчий музей, Одеса, Україна.
  • 1991 рік — Персональна виставка, «Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих», Александров, Росія.[9]
  • 1991 рік — Персональна виставка. Osuuskuntamuotoinen nettigalleria. Suomeksi, Finland.
  • 1992 рік — Арт-проект «Тиша», спільна візуально-музична дія з елементами хореографії: Каміль Чала (Франція), Сабін Жаме (Франція), Костянтин Скопцов (Україна). Одеський художній музей, Одеса, Україна.
  • 1992 рік — Персональна виставка. Taidegalleria Hämeenlinnassa, Turku, Finland.
  • 1992 рік — Персональна виставка. Cazots art gallery, Copenhagen, Denmark.
  • 1993 рік — Персональна виставка. Галерея «Кримський вал», Центральний будинок художника, Москва, Росія.
  • 1993 рік — Групова оглядова виставка «Російське мистецтво. Графіка» (М. Шемякін, А. Звєрєв, В. Яковлєв, О. Рабін, Л. Кропивницький, К. Скопцов). Галерея «Кримський вал», Центральний будинок художника, Москва, Росія.[10]
  • 1993 рік — Групова виставка художників-ілюстраторів. Державний літературний музей, Москва, Росія.
  • 1994 рік — Групова виставка «Срібна душа Одеси», галерея «ТАСС», Москва, Росія.
  • 1995 рік — Персональна виставка. Одеський художній музей, Одеса, Україна.
  • 1995 рік — Персональна виставка. Art association Le Fenix, Paris, France.
  • 1998 рік — Груповий арт-проект «Бачу корабель», галерея «Спейс», Москва, Росія.[11]
  • 1999 рік — Групова виставка. Манеж — Арт-АКВО, Москва, Росія.
  • 1999 рік — Групова виставка «Куди рухається Світло», галерея «Ірена», Київ, Україна.
  • 2000 рік — Виставка ілюстрацій в складі експозиції Музею Анастасії та Марини Цвєтаєвих (Александров, Росія) — турне по країнах Європи.
  • 2000 рік — Персональна виставка. Nouvelle Academie Libre, Paris, France.
  • 2004 рік — Персональна виставка «Запрошення до подорожі». Арт-клуб «Катерининська площа», Москва, Росія.[12]
  • 2005 рік — Групова виставка «Паризька школа українського живопису — 2005», галерея Art association Le Fenix, Paris. France.
  • 2007 рік — Персональна виставка «Prospero's Books». Anthony Brunelli Fine Arts Gallery, Binghamton, USA.[13]
  • 2009 рік — Персональна виставка «Атестація снів», галерея «Музей Ідей», Львів, Україна.[14]
  • 2012 рік — Персональна виставка в рамках арт-фестивалю «Життя після Євро», галерея «Юзівський Пасаж», Донецьк, Україна.
  • 2012 рік — Персональна виставка «Контріллюзіі». Галерея сучасного мистецтва NT-Art, Одеса, Україна.[15][16]
  • 2013 рік — Персональна експозиція в рамках виставки «Одеська школа. Традиції і актуальність», художній музей «Арт-Донбас», Донецьк, Україна.[17] Один з ініціаторів проекту.[18]
  • 2013 рік — Персональна експозиція в рамках виставки «Одеська школа. Традиції і актуальність», національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», Київ, Україна.[19]
  • 2013 рік — Персональна виставка «Метаморфози». Галерея сучасного мистецтва NT-Art, Одеса, Україна.[20]
  • 2014 рік — Групова виставка «Семантичний сюрреалізм», арт-резиденція «Будинок механізатора», Донецьк, Україна.[21]
  • 2014 рік — Персональна виставка «У центрі кола», галерея Dymchuk Gallery, Київ, Україна.[22][23]
  • 2014 рік — Персональна виставка «У центрі кола», галерея Галерея сучасного мистецтва NT-Art, Одеса, Україна.[24]
  • 2015 рік — Персональна експозиція в «Торгово-промисловій палаті України», Київ, Україна.
  • 2016 рік — Спільний проект «Сакральна геометрія» (Костянтин Скопцов, Вадим Bondero), галерея сучасного мистецтва NT-Art, Одеса, Україна.
  • 2018 рік — Персональна виставка «Шлях Символу», виставковий зал Wall Street Business Center, Одеса, Україна.[25][4]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Костянтин Скопцов. «Контрілюзія» (прес-реліз). 
  2. а б О художнике/Персональный сайт Константина Скопцова. 
  3. Константин Скопцов: искусство как дверь между мирами. 
  4. а б Авторская техника плюс таинственная символика: одесский Босх потрясает своими картинами с одобрения психиатра. 
  5. Клубные прогулки по «Екатерининской площади». Станислав Айдинян. 
  6. Роман Выбрановский «Художник, которого можно читать»//Профиль культуры №38 (107), 10.10.2009. 
  7. Константин Скопцов — Молитва Рыб. 
  8. Человек не из шеренги. Голос Украины. Процитовано 2019-01-16. 
  9. Станислав Айдинян. Ищу человека! — о художнике К. Скопцове Газета «Культура» 08.02.1997. 
  10. Открылась выставка в ЦДХ. www.kommersant.ru. 1993-07-21. Процитовано 2019-01-16. 
  11. Интервью Станислава Айдиняна газете «Одесский вестник». 
  12. О графике Константина Скопцова. Станислав Айдинян». 
  13. Константин Скопцов – Серия Prospero's books. 
  14. Одеський художник створив серію графіки для Бернардинського монастиря, у якому ніколи не був. 
  15. Контриллюзия. 
  16. Костянтин Скопцов. «Контрілюзія». 
  17. Одесская школа.Традиции и актуальность. 
  18. Море одеського живопису в Донецьку. 
  19. Сьогодні в Києві відкривається виставка одеського мистецтва. 
  20. Метаморфозы. 
  21. Art_bassпише, 2014-04-22 14:27:00 Art_bass Art_bass 2014-04-22 14:27:00. Семантический Сюрреализм впервые в Донецке. art-bass.livejournal.com (uk). Процитовано 2019-06-26. 
  22. Персональная выставка Константина Скопцова «В центре круга». 
  23. Костянтин Скопцов «У центрі кола». 
  24. В центре круга. 
  25. Одесского художника сравнили с Босхом. 

Посилання[ред. | ред. код]