Чотирнадцята династія єгипетських фараонів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія Стародавнього Єгипту
20140424 120440 Richtone(HDR).jpg
Додинастичний період
Археологічні культури:
ТасійськаБадарійськаНакадська
Амратська (Накада I)
Герзейська (Накада II)
00 династія0 династія
Династичний період
Раннє царство
Династії: III
Стародавнє царство
Династії: IIIIVVVI
Перший перехідний період
Династії: VIIVIIIIXXXI
Середнє царство
Династії: XIXII
Другий перехідний період
Династії: XIIIXIVXVXVIАXVII
Нове царство
Династії: XVIIIXIXXX
Третій перехідний період
Династії: XXIXXIIXXIIIXXIVXXV
Пізнє царство
Династії: XXVIXXVIIXXVIII
XXIXXXXXXXI
Елліністичний період
Династії: АргеадиПтолемеї

XIV династія — одна з династій фараонів, що правили в Стародавньому Єгипті під час так званого Другого перехідного періоду в XVIII — XVII століттях до н. е. Представники даної династії контролювали частину Нижнього Єгипту на противагу XIII династії. Згідно Манефона, династія була повалена після завоювання Нижнього Єгипту гіксосами, що заснували XV династію. Правителі династії носили в основному ханаанські або східноносемітські імена. Двоє правителів — фараон Нехесі і цариця Таті — носили також нубійські імена.

Номи Нижнього Єгипту

Правління цієї династії спільно з XIII частина єгиптологів відносить до часу Середнього царства, однак частіше її включають у Другий перехідний період. Час правління династії єгиптологи відносять до:

Манефон відносить до даної династії 76 фараонів, однак в Туринському списку є тільки 56 фараонів. Датський єгиптолог Кім Ріхольт вказує, що понад 70 фараонів в папірусі не поміститься[2]. Також є розбіжності з приводу столиці XIV династії. Манефон вказує, що династія правила в Ксоісі, але Ріхольт вказав, що при розкопках в Аварісі був знайдений великий царський палац, побудований у Другій перехідний період, і висловив припущення, що саме в Аварісі знаходилася столиця під час правління XIV династії[3].

Обставини приходу до влади династії неясні. За Манефоном XIV династія правила в противагу XIII династії після припинення XII династії. Кім Ріхольт висловив припущення, що XIV династія виникла під час правління Нефрусебек, яка вважається останньою представницею XII династії на єгипетському троні. Відбулося зростання самостійності правителів східної частини Дельти, що утворили XIV династію. На його думку, ханаанське населення, що проживало в східній частині Дельти, повстало, а фараонам XIII династії, успадуючим XII династію, не вдалося знову підпорядкувати область, контрольовану XIV династією. Початок правління династії він відносить до 1805 року до н. е. Правила династія до повалення гіксосського XV династією бл. 1650 до н. е. — Близько 155 років[4].

Однак не всі єгиптологи згодні з викладками Ріхольта. Манфред Бітак, Дафна Бен Тор, Джеймс і Сьюзен Аллен припускають, що XIV династія могла виникнути тільки приблизно в 1720 році до н. е. — після смерті фараона Собекхотепа IV[5][6]. Це припущення ґрунтується на аналізі рівнів шарів, в яких знайдені печатки XIV династії, в результаті якого було зроблено висновок про те, що фараони XIV династії були сучасниками фараонів XIII династії тільки в останні півстоліття існування останньої — після 1700 до н. е. Манфред Бетак датував написи Нехесі, одного з перших фараонів XIV династії, 1700 роком до н. е.[7].

Після правління фараона Нехесі в області Дельти був період тривалого голоду, а також, можливо, була епідемія чуми, що тривала до кінця правління XIV династії. Можливо, що голод торкнувся і володіння XIII династії, влада представників якої в цей же час значно ослабла. У підсумку фараони обох династій не змогли протистояти гіксосським правителям з XV династії[4].

Згідно Манефона гіксоси утворили XV династію, замінивши XIII і XIV династії. Однак сучасні археологічні знахідки, зроблені в Едфу в 2010–2011 роках, показали, що XV династія вже існувала в середині правління XIII династії. Були виявлені як печатки з картушем гіксосського фараона Хіана, так і печатки з картушем фараона з XIII династії Собекхотепа IV. Контексти даних печаток показують, що ці фараони були сучасниками, з чого можна зробити висновок, що під час правління Собекхотепа IV, одного з могутніх представників XIII династії, її представники вже не контролювали весь Єгипет, в той час частина Нижнього Єгипту вже контролювалася гіксосами[8].

Список фараонів[ред. | ред. код]

Більшість фараонів з цієї династії відомі тільки за Туринським царським списком, яка налічує 56 імен (частина їх не читається). Кім Ріхольт ідентифікував імена перших 5 фараонів з печатками[2]. Однак Дафна Бен Тор на підставі аналізу рівнів шарів, в яких було знайдено печатку, припустила, що частина з них відноситься до другої половини правління XV династії і, можливо, належить незначним правителям Дельти, васальних гіксосам (наприклад, Якубхер міг бути васалом Хіана)[5].

Ім'я
фараони, існування яких
підтверджено (деяких гіпотетично)
Хронологія
К. Ріхольт
«Туринський список»майже всі фараони XIV династії відомі тільки за цим списком
(ймовірно багато імен фіктивні або зазначені в списку не були фактичними правителями)
Зіставлення Інші імена
7.?    [………] 8.13. Херу-іб-ра
8.14. Неб-сен-ра
8.15. [……]-ра
8.16. Сехепер-ен-ра
8.17. Джед-херу-ра
8.18. Санх-іб-ра
8.19. [Ка]-нефер-тем-ра
8.20. Сехем-[…]-ра
8.21. Ка-кемет-ра
8.22. Нефер-іб-ра
8.23. І[……]-ра
8.24. Хаі-[…]-ра [Хуі-…]
8.25. Аа-ка-ра-[…]
8.26. Семен-[…]-ра
8.27. Джед-[…]-ра
9.1.   [……]-ра
9.2.   [………]
9.3.   [………]
9.4.   [………]
9.5.   […-ра-…]
9.6.   […-ра-…]
9.7.   Сенефер-[…]-ра
9.8.   Мен-[іб]-ра
9.9.   Джед-[…]-ра
9.10. [………]
9.11. [………]
9.12. [………]
9.13. [………]
9.14. Іненек-[…]
9.15. І-неб-[…]
9.16. І-п[…]
9.17. Хаб-[…]
9.18. Ба<і>-[…], Са-[…]
9.19. Хепу
9.20. Шемсу
9.21. Мені-[…]
9.22. Ур-ка-[…]
9.23. [………]
9.24. [………]
9.25. […]-ка-[ра…]
9.26. […]-ка-[ра…]
9.27. [………]
9.28. […]-рен Хепу
9.29. […]-ка Неб-ен-наті
9.30. […]-ка-[…] Бебнем
9.31.   […]-ка-[…]

10.1. І[у-ф-…]
10.2. Сутех, Сетх
10.3. Суну
10.4. Хор-[…]
10.5. [………]
10.6. [………]
10.7. Ніб-[еф]
10.8. Мері-[…]
10.9. Пенесет-ен-сепет
10.10. Хер-хмут-шепсут
10.11. Хуі-хмут

Нехесі (de)
1705
8.1.   Нехесі
8.2.   Хаі-ті-ра
Небефаура (de)
1704
8.3.   Неб-еф-ау-ра
8.4.   Сехеб-ра
Меріджефара
1699
8.5.   Мері-джефа-ра
8.6.   Суадж-ка-ра
Небджефара
1694
8.7.   Неб-джефа-ра
8.8.   У[бен]-ра
8.9.   [………]
8.10. […джефау]-ра
Убенра
1690
8.11. […убен]-ра

Література[ред. | ред. код]

  • Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. — М.: Издательство «Советская наука», 1948. — Т. 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI–XV вв. до х. э. — 240 с.
  • Бикерман Э. Хронология древнего мира. Ближний Восток и Античность / Перевод с английского И. М. Стеблин-Каменского; Ответственный редактор М. А. Дандамаев. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1975. — 336 с. — 15 000 экз.
  • Брэстед Дж. Г. История Египта с древнейших времен до персидского завоевания / Авторизированный перевод с английского В. Викентьева. — М.: Книгоиздательство М. и С. САБАШНИКОВЫХЪ, 1915. — Т. 1. — 343 с.
  • История Древнего Востока / под ред. В. И. Кузищина. — М.: Высшая школа, 2003. — 497 с. — ISBN 5060034380
  • История древнего мира / Под редакцией И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. — Изд. 3-е, испр. и доп. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1989. — Т. 2. Расцвет древних обществ. — 572 с. — 50 000 экз. — ISBN 5-02-016781-9
  • Древний Восток и античность. // Правители Мира. Хронологическо-генеалогические таблицы по всемирной истории в 4 тт. / Автор-составитель В. В. Эрлихман. — Т. 1.
  • Jürgen von Beckerath. Chronologie des pharaonischen Ägypten: Die Zeitbestimmung der ägyptischen Geschichte von der Vorzeit bis 332 v. Chr. — Mainz: Verlag Philipp von Zabern, 1997. — XIX + 244 p. — (Münchner Ägyptologische Studien, Band 46). — ISBN 3-8053-2310-7
  • Hornung E., Krauss R., Warburton D. A. Ancient Egyptian Chronology. — Leiden-Boston-Köln: Brill, 2006. — 517 S. — ISBN 90-04-11385-1
  • Bourriau Janine. The Second Intermediate Period (c.1650-1550 BC) // Ian Shaw (ed.) The Oxford History of Ancient Egypt. — Oxford University Press, 2004. — P. 172–206. — ISBN 978-0-19-280458-7.
  • Ryholt K. S. B. The Political Situation in Egypt during the Second Intermediate Period c. 1800–1550 B.C. — Copenhagen: Museum Tusculanum Press, 1997. — 463 p. — (Carsten Niebuhr Institute Publications, vol. 20). — ISBN 9788772894218

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Eusebius. Chronicle. — P. 141.
  2. а б Ryholt K. S. B. The Political Situation in Egypt during the Second Intermediate Period c. 1800-1550 B.C. — P. 94—102.
  3. Ryholt K. S. B. The Political Situation in Egypt during the Second Intermediate Period c. 1800-1550 B.C. — P. 103—105.
  4. а б Ryholt K. S. B. The Political Situation in Egypt during the Second Intermediate Period c. 1800-1550 B.C. — P. 109—116.
  5. а б Bulletin of the American Schools of Oriental Research (BASOR) 315. — P. 47-73.
  6. Bourriau Janine. The Second Intermediate Period (c.1650-1550 BC). — P. 192—194.
  7. Bourriau Janine. The Second Intermediate Period (c.1650-1550 BC). — P. 178—181.
  8. Moeller Nadine, Marouard Gregory, Ayers N. Discussion of Late Middle Kingdom and Early Second Intermediate Period History and Chronology in Relation to the Khayan Sealings from Tell Edfu // Egypt and the Levant. — 2011. — № 21. — P. 87—121.