Владислав Сікорський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Владислав Сікорський

Władysław Sikorski

Wladyslaw Sikorski 2.jpg
Народився 20 травня 1881(1881-05-20)[1]
Tuszów Narodowy[d]
Помер 4 липня 1943(1943-07-04)[2] (62 роки)
Гібралтар[1]
Поховання Крипта Святого Леонарда
Громадянство/підданство Польща
Діяльність політик і військовослужбовець
Посада Прем'єр-міністр Польщі[d], Прем'єр-міністр Польщі[d] і Генеральний інспектор Збройних Сил[d]
Звання генерал
Конфесія католицтво
Автограф Władysław Sikorski - podpis.jpg
Нагороди
Орден Білого Орла
Великий Хрест Ордену Почесного легіону
Орден Зірки Румунії
War Cross

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Владисла́в Сіко́рський (пол. Władysław Eugeniusz Sikorski; 20 травня 1881, Тушув Народови, поблизу Сандомира, Західна Галичина, Австро-Угорщина — 4 липня 1943, Ґібралтар, Сполучене Королівство) — польський військовий і державний діяч, інженер-геодезист, генерал Війська Польського. Учасник польського самостійницького руху.

Раннє життя[ред.ред. код]

Народився у Тушуві Народовому поблизу Сандомира.

Закінчив Факультет інженерії доріг і мостів Вищої політехнічної школи (ВПШ) у Львові (1909), інженер.

Перед Першою світовою війною — один із творців польських парамілітарних організацій у Галичині.

1914—1920[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни служив у польських леґіонах, що воювали на боці Центральних держав, полковник.

З осені 1918 — в армії незалежної Польщі. В українсько-польській війні 1918—1919 командир операційної групи, а потім дивізії (бої під Городком, Львовом і Чортковом), Відзначився у польсько-радянській війні 1919—1920.

Повоєнний час[ред.ред. код]

Командувач 3-ї, пізніше 5-ї армій.

У післявоєнний час обіймав найвищі посади у збройних силах і уряді країни. У 19211922 — шеф генерального штабу Війська Польського, у 19221923 — прем'єр-міністр Польщі і міністр внутрішніх справ, у 19241925 — міністр військових справ.

1925—1928 — командувач Львівської військової округи.

З 1926 — після перевороту Юзефа Пілсудського перейшов в опозицію до правлячого «санаційного» табору, активно виступав проти урядового курсу.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Підписання Угоди з СРСР, Лондон, 30 липня 1941 року. Сікорський, Іден, Черчілль та Майський (сидять)

Після окупації Польщі Німеччиною та СРСР у вересні 1939 — в еміграції у Лондоні.

У 1939—1943 — прем'єр-міністр польського уряду в еміграції, згодом міністр військових справ (генеральний інспектор польської армії), головний командувач польських Збройних сил.

Після початку німецько-радянської війни підписав договір про співпрацю з СРСР, відомий як Угода Сікорського-Майського, і домігся сформування на радянській території армії з польських громадян, до складу якої входило чимало українців; пізніше армія воювала по боці західних союзників (корпус генерала Владислава Андерса).

Загибель[ред.ред. код]

Після того, як генерал Сікорський дізнався про розстріл польських офіцерів в Катині, він розірвав дипломатичні відносини з СРСР і наполягав на тому, щоб Англія теж припинила відносини з СРСР.

Загинув в авіаційній катастрофі неподалік від Гібралтару. Літак упав в море через 16 секунд після старту. Разом з ним в літаку знаходилась його донька і два депутати англійського парламенту та ще декілька чоловік. Сікорський повертався до Лондону після інспекції ним польських військ на Близькому Сході. Офіційне розслідування встановило, що причиною падіння літака були технічні неполадки, але деякі історики досі схиляються до версії авіакатастрофи як інструменту вбивства[3][4].

Генерал був з почестями, в присутності прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля, похований на кладовищі польських льотчиків в Ньюарку близько Ноттінгема (графство Ноттінгемшир). 17 вересня 1993 його прах був перевезений до Польщі і похований у крипті Св. Леонарда на Вавелі в Кракові.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]