Українська автокефальна православна церква (оновлена)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Українська Автокефальна
Православна Церква (оновлена)
Harkov dmitry.jpg
Свято-Дмитрівський храм, Харків
Засновники арх. Ігор (Ісіченко)
Автокефалія/автономія проголошена 2003
Автокефалія/автономія визнана не визнана
Нинішній предстоятель арх. Ігор (Ісіченко)
Центр Харків, Україна
Кафедральний собор Харків, Свято-Дмитрівська церква
Основна юрисдикція Україна
Юрисдикція для діаспори Росія
Літургічна мова українська
Музична традиція невідомо
Церковний календар Юліанський?
Єпископів 1
Єпархій 1
Навчальних закладів 1 (колегія)
Монастирів немає
Парафій 28[1]
Священиків бл. 32 у штаті[2]
Ченців і черниць невідомо
Вірних невідомо
Офіційний сайт http://uapc.org.ua/

Украї́нська автокефа́льна правосла́вна це́рква (оно́влена) (УАПЦ(о), Харківсько-Полтавська єпархія) — нечисленна українська православна спільнота, що не має євхаристійного спілкування з Вселенським Православ'ям. З моменту утворення і донині її очолює архієпископ Ігор (Ісіченко). Позиціонує себе як частина Української автокефальної православної церкви, хоча не має з УАПЦ практично ніяких зносин і зареєстрована як окрема релігійна організація. Харківсько-Полтавська єпархія визначає свій власний статус як частини УАПЦ, очолюваної Митрополитом УАПЦ в діаспорі та УПЦ в США, архиєреєм Констинтинопольського патріархату Константином (Баганом). 27 вересня 2000 р. архієпископ Ігор (Ісіченко), бувши керуючим справами Патріархії УАПЦ, призначений митрополитом Костянтином його особистим представником в Україні[3].

Історія[ред.ред. код]

25 лютого 2000 року помер Димитрій (Ярема), патріарх УАПЦ. Після його смерті на Соборі УАПЦ 14-15 вересня 2000 року предстоятелем був обраний митрополит Тернопільський і Подільський Мефодій (Кудряков), що перейшов до УАПЦ з УПЦ-КП у 1995 році. Це обрання викликало певну незгоду й суперечності всередині УАПЦ.

Ігор (Ісіченко) був рукопокладений у єпископа в УАПЦ у 1993 році. У висвяті брали участь єпископи Петро (Петрусь), Михаїл (Дуткевич) та Феоктист (Пересада), які невдовзі покинули УАПЦ через конфлікт з патріархом Димитрієм. Після смерті патріарха архієпископ Ігор опинився у внутрішній ізоляції, розійшовшись у поглядах практично з усіма ієрархами УАПЦ. Він намагався шукати контакт з канонічною Українською православною церквою в США (Константинопольський патріархат), але ніяких видимих результатів це не дало.

30 січня 2002 року архієрейський собор УАПЦ позбавляє його посади керуючого Київською єпархією УАПЦ. 2 березня 2003 року архієпископ Ігор видає указ про виведення за штат предстоятеля УАПЦ митрополита Мефодія (Кудрякова) та єпископа Черкаського Якова (Макарчука). У відповідь митрополит Мефодій 15 травня 2003 року відлучає архієпископа Ігоря. Обидві групи існували якийсь час паралельно. У арх. Ігоря було зовсім небагато послідовників (11 парафій[4]), але він контролював приміщення патріархії УАПЦ у Києві. Його також підримував митрополит Галицький (Івано-Франківськ) Андрій (Абрамчук), не розриваючи остаточно стосунків з митр. Мефодієм.

4 лютого 2005 року стався серйозний конфлікт між прихильниками обох груп у приміщенні канцелярії патріархії у Києві по вул. Трьохсвятительській, 6. Група єпископів і священиків «офіційної» УАПЦ силою захопила приміщення патріархії, що контролював архієпископ Ігор. Під час сутички постраждали прихильники останнього - свящ. Валерій Копійка, редактори газети "Наша віра" Євген Сверстюк та Віталій Шевченко, які працювали в приміщенні. Судові позови не принесли результату - приміщення було залишено за УАПЦ Мефодія (Кудрякова).

Ці події засвідчили остаточний розрив арх. Ігоря з УАПЦ. У 2006 році свою Харківсько-Полтавську єпархію він зареєстрував під назвою «Українська автокефальна православна церква (оновлена)». Втім, у повсякденному житті офіційна назва практично не використовується, церква називає себе «Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ».

В 2015 році Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ розпочала переговори про обєднання з УГКЦ як єдиною правонаступницею Київської митрополії часів Володимирового Хрещення.

Устрій[ред.ред. код]

Очолює церкву архієпископ Ігор (Ісіченко), інших єпископів у юрисдикції немає.

Налічує 27 парафій у Полтавській, Харківській, Київській, Луганській, Миколаївській та Кіровоградській областях. Є також одна парафія в Москві.

До юрисдикції був прийнятий російський священик Яків Кротов[5].

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Свящ. Ростислав Ярема. Розкольницькі рухи в українському Православ'ї у ХХ-XXI століттях. - К.: 2008.
  • Александр (Драбинко). Православие в посттоталитарной Украине: вехи истории. - К.: 2002. // http://vira.in.ua/texts/drabynko__diser__ru.htm

Сайти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://uapc.org.ua/parafiyi/
  2. Харківсько-Полтавська єпархія: клир
  3. УАПЦ: у пошуках моделі творення помісної Церкви. risu.org.ua. Процитовано 2016-08-02. 
  4. Свящ. Ростислав Ярема. Розкольницькі рухи в українському Православ'ї у ХХ-XXI століттях. - К.: 2008. - с. 117.
  5. Архив и библиотечка свящ. Якова Кротова. krotov.info (рос., укр., англ., нім., італ., лит.). Процитовано 2016-08-02.