Перейти до вмісту

Хамчук Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хамчук.
Петро Хамчук
 Поручник
Петро Хамчук в однострої червоноармійця
Загальна інформація
Народження26 липня 1919(1919-07-26)
с. Великі Чорнокінці, нині Чортківський район, Тернопільська область
Смерть21 січня 1947(1947-01-21) (27 років)
смт. Коропець, Монастириський район, Тернопільська область
Псевдо«Бистрий», «Старий»
Військова служба
Роки служби1943—1947
Приналежність Українська держава (1941)
Вид ЗС УПА
ФормуванняСотня «Сірі Вовки»
Війни / битвиПольсько-українські партизанські бої Редагувати інформацію у Вікіданих
Командування
сотня «Сірі Вовки», курінний УПА, командир 18-го (Чортківського) ТВ «Стрипа» (05.1945 — †21.01.1947)
Нагороди та відзнаки
Бронзовий Хрест Бойової Заслуги Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 10.10.1946
CMNS: Хамчук Петро Михайлович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хамчук Петро Михайлович[1] (псевдо: «Бистрий», «Старий») (26 липня 1919(19190726)[2], с. Великі Чорнокінці, Чортківський район, Тернопільська область  — 21 січня 1947, поблизу смт Коропець, Монастириський район, Тернопільська область) — український військовий та політичний діяч, сотенний сотні «Сірі Вовки», курінний УПА, командир 18-го (Чортківського) ТВ «Стрипа» (05.1945 — 21.01.1947). Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги та Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитинство. Навчання

[ред. | ред. код]

Народився 26 липня 1919 року в с. Великі Чорнокінці (нині Чортківського району) Тернопільської області у селянській родині. Початкову школу закінчив у рідному селі, а 7-й клас у Пробіжній. Захоплювався спортом, музикою та співами. У 1938 році, вступає до Чортківської гімназії товариства «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича. Після приходу радянської влади гімназія була перетворена в педагогічне училище, де Петро і продовжив своє навчання.

Служба в Червоній Армії

[ред. | ред. код]

У 1940 році його призивають до Червоної Армії. Враховуючи його фізичну підготовку та рівень освіти, його посилають до офіцерської школи у Маріуполі. Там він отримує військову нагороду знак «За відмінну стрільбу» зразка 1938 р.

Німецький полон. Служба в шуцманшафті

[ред. | ред. код]

У 1941 році, на початку Другої світової війни його направляють на фронт, де він потрапляє до німецького полону. В 1941—1943 роках служить у німецькому шуцманшафті (охоронний військовий відділ) у Білорусі. Ці підрозділи направлялися на боротьбу із радянськими партизанами.

Боротьба в лавах УПА

[ред. | ред. код]

В 1943 році втікає із німецького підрозділу і восени йде до лісу, де формує повстанську сотню. Від листопада 1943 р. Петро Хамчук — командир сотні «Сірі вовки».

В грудні 1943 року відбувся перший бій сотні із гітлерівськими військами. Німці були розбиті, полишивши на полі своїх вбитих та поранених, повстанці втратили трьох вояків[2]. Протягом першої половини 1944 року підрозділ «Бистрого» мав регулярні сутички із німецькими військами.

У червні 1944 року відбувся бій з гітлерівцями поблизу затуринських лісів, під час якого було вбито близько 300 німецьких солдат. Після бою у Затуринському лісі Хамчук повів свій курінь через фронт, до тилу радянської армії.

16 серпня 1944 року загін «Бистрого», здійснив напад на радянський гарнізон в с. Пановичі Підгаєцького району. Під час нападу було вбито 60 ворогів, з боку повстанців втрат не було. 26 серпня 1944 року, поблизу с. Ягольниця був розбитий загін НКВС.

У листопаді 1944 року сотня «Бистрого» разом із сотнею «Орли», вирушили у похід на Буковину. Під час переходу сотня мала регулярні сутички із радянськими військами.

У другій половині 1944 р. сотня «Бистрого» виросла до куреня. Зі ступенем старшого булавного від 1945 р. — командир 18-го (Чортківського) ТВ «Стрипа», що належав до третьої воєнної округи УПА «Лисоня».

Протягом лютого 1945 року він очолив атаки на винищувальні батальйони НКВС, які розміщувалися у селах Бариш, Червоноград та Пужники і складалися переважно з поляків. На думку польського історика Ґжеґожа Мотики, склад кожного гарнізону перевищував 100 осіб, а гарнізон села Бариш «раніше брав участь у багатьох операціях проти УПА на терені всього Бучацького повіту, навіть сусідніх повітів, тому становив реальну загрозу для українських партизанів.»[3] Жертвами з польської сторони стало від 180 до 230 осіб, включно з мирним населенням.[4].

Його дії проти поляків були негативно оцінені КВШ УПА-Захід та ВШВО «Лисоня», що призвело до того, що він не отримав військового підвищення[5].

Загибель

[ред. | ред. код]

За одними даними, загинув П. Хамчук 21 січня 1947 р. на хуторі Діброва поблизу Коропця Монастириського району (пізніше хутір був приєднаний до смт. Коропець). За іншою версією, загинув у листопаді 1948 року на хуторі Вербка поблизу Коропця.[1] Перепохований 12 червня[1] 1994 року у своєму рідному селі Великі Чорнокінці.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Згідно з Наказом крайового військового штабу УПА-Захід ч. 17 від 1.01.1946 р. командир тактичного відтинку «Південь» ВО 3 «Лисоня» Петро Хамчук — «Бистрий» відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.
  • Згідно з Постановою УГВР від 7.10.1946 р. та Наказом Головного військового штабу УПА ч. 2/46 від 10.10.1946 р. поручник УПА Петро Хамчук — «Бистрий» відзначений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 1 класу.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 20.11.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Чортків Тернопільської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 023) та Срібний хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№  013) передані Ганні Данилишин, сестрі Петра Хамчука — «Бистрого».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Мизак Н., Олещук І., Ханас М. Хамчук Петро Михайлович… — С. 540.
  2. ↑ а б Мизак Нестор. Курінний УПА «Бистрий». України герой. — Чернівці : "Букрек", 2007. — 274 с.
  3. ↑ Мотика, Ґжеґож (2013). Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. с. 218—219. ISBN 978-966-378-302-4.
  4. ↑ Markowski, Damian Karol (2023). W cieniu Wołynia. „Antypolska akcja” OUN i UPA w Galicji Wschodniej 1943–1945. Wydawnictwo Literackie (e-book). с. 296—300. ISBN 978-83-08-07874-7.
  5. ↑ Voljanjuk, Serhij Borysovyč, ред. (2012). Vojenna okruha UPA "Lysonja": 1943 - 1952; dokumenty i materialy = The UPA's military okruha "Lysonia". Litopys UPA Nova serija. Kyïv: Litopys UPA. с. 61. ISBN 978-966-2105-41-4.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мизак Н., Олещук І., Ханас М. Хамчук Петро Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 540. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Літопис УПА. Нова серія. Т. 20: Воєнна округа УПА «Лисоня» 1943—1952: Документи і матеріали / упоряд. Сергій Волянюк. — Київ; Торонто, 2012. — С. 705.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хамчук_Петро_Михайлович&oldid=46674209