Хома (апостол)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хома
BrugghenDoubtingThomas.jpeg
Гендрік Тербрюгген. Невір'я Святого Хоми.
Апостол, Євангеліст, Великомученик
Народився I століття,Галілея
Галілея
Помер 21 грудня 72 року, Ченнаї
Mylapore[d], Ченнаї, Індія
Шанується усіма християнами
Праці Євангеліє від Хоми (Неканонічне)
Подвижництво Апостольська Проповідь

Хома́ (Тома, Фома, Близнюк, грец. Θωμάς, лат. Thomas) — один з 12 апостолів Ісуса Христа.

Ім'я[ред.ред. код]

Ім'я апостола походить від арамейського «ta'am» — що значить «близнюк», «той що має пару». Таким чином у Біблії написаній грецькою Хому називали ще Дідімом (грец. δίδυμος), тобто у перекладі українською Близнюком — чи був зовні схожий на Ісуса невідомо. У сирійській традиції його називають іменем Юда Хома, оскільки «Хома» розуміють як прізвище. Таким ім'ям він названий і у Євангелії від Івана (Ів.11:16) — «..Тома, на прізвисько Близнюк…».

Євангелія[ред.ред. код]

Хома був обраний Христом одним з дванадцяти апостолів та згаданий у всіх чотирьох Євангеліях. Євангелисти Матвій, Марко і Лука (Мт.10:2-4, Мк.3:14-19, Лк.6:13-16) лише згадують ім'я Хоми серед імен інших апостолів. Іван Богослов на відміну від них, повідомляє нам про участь Хоми в декількох подіях євангельської історії.

Йдемо з Ісусом щоб вмерти[ред.ред. код]

Вперше як дійова особа виступає Хома в історії про Воскресіння Лазаря. Євангеліє від Івана у 11 главі (Ів. 11) розповідає про хворобу, смерть та воскресіння Лазаря з Витанії. У той критичний час Ісус Христос йде у Витанію із апостолами щоби воскресити Лазаря і таким чином наближається до Єрусалиму та до небезпеки яку описує Євангелист Марко (Мк. 10:32). Тоді Хома сказав «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»[1], слова що свідчать про його цілковиту приналежність до Христа.

Як нам знати тую путь?[ред.ред. код]

Худ. Рембрандт, Переконання Святого Хоми.

Другий раз Євангеліє від Івана передає запитальні слова Хоми до ісуса Христа у 14 главі під час Тайної вечері. Ісус Христос говорить своїм учням після оповіщення своєї майбутньої смерті, що Він йде, щоби їм підготувати місце і щоби вони були там де Він є та пояснює їм «Куди ж я йду — ви знаєте путь». Тут Хома і запитує Його: «Господи, — каже до нього Тома, — не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» (Ів. 14:5). На це відповідає йому Ісус: «Я — путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.»[2]

Щасливі ті, які, не бачивши, увірували![ред.ред. код]

Згідно з Євангелієм від Івана (Ів. 20:19-29) Фома був відсутній при першому об'явленні Ісуса Христа апостолам по Воскресінні з мертвих. Дізнавшись від них, що Ісус воскрес з мертвих і приходив до них, Хома сказав: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»[3]. З'явившись апостолам знову, Ісус запропонував Хомі вкласти палець в рани, після чого Хома увірував і вимовив: «Господь мій і Бог мій!» (Ів.20:28).

Характер апостола[ред.ред. код]

За характером своїм він дещо походив на Пилипа. Він любив дива і вважав їх найпереконливішим доводом могутності віри. Але на відміну від Пилипа, Хома відрізнявся схильністю до сумнівів і розсудливого аналізу. В ньому була якась дитячість, простота, щирість і простодушність. Попри всі ці колізії, віра у Хоми була тверда, а вірність Господеві — безмежна.

Дідахе згадує що апостол Хома проповідував у східній Індії. У місті Ченнаї апостол Хома помер мученицькою смертю. Мощі святого апостола Хоми знаходяться у Соборі Святого Хоми міста Ченнаї. Іншу частину їх у 392 році було переправлено до Едеси, звідки знову частину передали до церкви Сіоні у м. Тбілісі та м. Ортони в Італії .

Пам'ять[ред.ред. код]

Базиліка Святого Хоми у Ченнаї збудована над могилою апостола.

На честь апостола Хоми названо острів — Сан-Томе, що є частиною держави Сан-Томе і Принсіпі.

Вважається небесним покровителем журналістів[Джерело?].

У мистецтві[ред.ред. код]

У Кінематографі[ред.ред. код]

Канонізація[ред.ред. код]

Канонізований ще першими християнами.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.

Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.