На початку 1942 року фірма Kawanishi взялась за розробку двох типів одномісного винищувача-перехоплювача, який відповідно до технічного завдання «17-Сі B», мав протистояти новим американським винищувачам Grumman F6F Hellcat та Vought F4U Corsair.
Розробка першого з цих літаків розпочалась з власної ініціативи фірми. За основу був взятий проєкт поплавкового винищувача Kawanishi N1K.
Літак отримав позначення «Експериментальний морський винищувач-перехоплювач Тип «17-Сі B» (або J3K1). Це мав бути низькоплан, оснащений двигуном Nakajima Ha-43 (1700 к.с.), але згодом було вирішено використовувати двигун Mitsubishi MK9A (2200 к.с.).[1] Озброєння мало складатись з двох 30-мм гармат та двох 13,2-мм кулеметів.
Але через завантаженість фірми, а також роботи з розробки перспективнішого N1K2-J роботи по проекту J3K були припинені. Більшість напрацюваннь фірми використовувались при розробці іншого перехоплювача Kawanishi J6K, який теж не був вдалий.
Тактико-технічні характеристики
Технічні характеристики
Екіпаж: 1 чоловік
Довжина: 10,12 м
Розмах крил: 12,50 м
Маса спорядженого: 4 370 кг
Двигуни: Mitsubishi MK9A
Потужність: 2 200 к.с.
Льотні характеристики
Максимальна швидкість: 685 км/г
Практична стеля: 10 800 м
Озброєння
Гарматне: 2 x 30-мм гармати
Кулеметне: 2 x 13,2-мм кулемети
Джерела
René J. Francillion, Japanese Aircraft of the Pacific War, 2nd edition, Londra, Putnam & Company Ltd. [1970], 1979, ISBN 0-370-30251-6.