Nakajima E2N

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nakajima E2N
Nakajima E2N.jpg
Призначення: гідролітак
Перший політ: 1926
Прийнятий на озброєння: 1927
Знятий з озброєння: 1938
На озброєнні у: Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії
Всього збудовано: 80
Екіпаж: 2 особи
Крейсерська швидкість: 138 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 172 км/год
Дальність польоту: 640 км
Тривалість польоту: 5 год
Практична стеля: 5400 м
Довжина: 9,57 м
Висота: 3,69 м
Розмах крила: 13,62 м
Площа крила: 44,00 м²
Споряджений: 1950 кг
Двигуни: 1 х Hispano-Suiza V-8, 340 к.с.
Підвісне озброєння: 4 x 30-кг
Кулеметне озброєння: 1 x 7,7-мм кулемет

Nakajima E2N (яп. 一五式水上偵察機, Морський розвідувальний гідролітак Тип 15) — серійний розвідувальний гідролітак Імперського флоту Японії періоду 1920-1930-х років

Історія створення[ред. | ред. код]

В середині 1920-х років командування ВПС Імперського флоту Японії розробило концепцію, відповідно до якої великі кораблі флоту повинні були мати 2 типи розвідників-гідропланів: розвідник далекої дії та ближній розвідник-коригувальник артилерійського вогню. Дальнім розвідником став літак Yokosuka E1Y, який замінив літак Yokosuka Ro-go Ko-gata. Як ближній розвідник використовувався німецький гідролітак Hansa-Brandenburg W.33, що вироблявся за ліцензією фірмами Aichi та Nakajima, який до 1920-х років вже застарів. Для його заміни у 1924 був оголошений конкурс, в якому взяли участь фірми Aichi, Nakajima та Арсенал флоту в Йокосуці.

Колектив конструкторів фірми Nakajima, яким керував Такао Йосіда, відмовився вд ідеї модернізації німецького літака, а натомість розробив суцільнодерев'яний півтораплан з полотняною обшивкою та відкритими кабінами льотчиків. Ця схема була кращою з точки зору забезпечення оглядовості вниз (один із серйозних недоліків W.33). Літак був оснащений ліцензійним варіантом двигуна Hispano-Suiza V-8, озброєний 7,7-мм кулеметом у задній кабіні та був здатен нести чотири 30-кг бомби на зовнішній підвісці.

Перший прототип був готовий у 1926 році. Про випробування літака залишилось мало відомостей, але відомо, що у літака були певні проблеми, зокрема погана стійкість. Але у його конкурентів справи були ще гірші, і тому флот вибрав варіант фірми Nakajima, прийнявши його на озброєння під назвою «Морський розвідувальний гідролітак Тип 15-1» (або E2N1). У 1927 році, після усунення недоліків, літак був запущений в серійне виробництво.

У 1928 році був розроблений навчальний варіант «Тип 15-2» (або E2N2), в якому у задній кабіні був розміщений другий комплект органів управління.

За 1927-1929 роки фірма Nakajima випустила 47 літаків обох модифікацій. Крім того, було випущено 3 літаки для риболовецьких артілей. Протягом 1929-1930 років ще 30 машин випустила фірма Kawanishi .

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 2 чоловік
  • Довжина: 9,57 м
  • Висота: 3,69 м
  • Розмах крила: 13,52 м
  • Площа крила: 44,00 м²
  • Маса пустого: 1 409 кг
  • Маса спорядженого: 1 980 кг
  • Двигун: 1 х Hispano-Suiza V-8
  • Потужність: 340 к. с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: 172 км/г
  • Крейсерська швидкість: 138 км/г
  • Практична дальність: 640 км
  • Практична стеля: 5 400 м
  • Тривалість польоту: 5 г

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Кулеметне: 1 x 7,7-мм кулемет
  • Бомбове: 4 x 30-кг бомби

Модифікації[ред. | ред. код]

  • E2N1 — серійний розвідувальний гідролітак
  • E2N2 — навчальний літак з подвійним керуванням

Історія використання[ред. | ред. код]

E2N були першими гідролітаками японського флоту, що запускались за допомогою катапульти (всі попередні поплавкові гідролітаки злітали з гарматних башт лінкорів та крейсерів). Проте їх використання було нетривалим - давались взнаки не дуже хороші льотні характеристики та досить архаїчна для кінця 1920-х років суцільнодерев'яна конструкція.

На початку 1930-х років E2N практично повністю зникли з частин першої лінії, де їх замінили Nakajima E4N. Але вони продовжували використовуватись як навчальні до середини 1930-х років.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912-1945 ISBN 83-86776-50-1