Aichi D1A

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Aichi D1A
Aichi D1A
Призначення: палубний пікіруючий бомбардувальник
Перший політ: 1934
Прийнятий на озброєння: 1934
Знятий з озброєння: 1942
Період використання: 1934-1942
На озброєнні у: Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії
Розробник: Aichi[d]
Всього збудовано: 590
Конструктор: Aichi[d] і Heinkel
Екіпаж: 2 особи
Крейсерська швидкість: 222 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 309 (на висоті 3200 м) км/год
Дальність польоту: 927 км
Практична стеля: 6 980 м
Довжина: 9,30 м
Висота: 3,41 м
Розмах крила: 11,40 м
Площа крила: 37,7 м²
Споряджений: 2 610 кг
Двигуни: 1 х Hakajima Hikari (730 к.с.)
Внутрішнє бомбове навантаження: 1х250 кг,
2х30 кг
Кулеметне озброєння: 3х7,7-мм кулемети

Aichi D1A (яп. 九四式艦上爆撃機, kyūyon-shiki kanjō bakugekiki - Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 94/96) — серійний палубний пікіруючий бомбардувальник Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.

Кодова назва союзників — «С'юзі» (англ. Susie).

Історія створення[ред. | ред. код]

В 1933 році Імперський флот Японії зрозумів, що наявні прототипи палубних пікіруючих бомбардувальників, сконстуйованих в рамках програми «7-Shi», зовсім не відповідають вимогам. Тому фірмам Aichi, Nakajima, a також 11-му арсеналу флоту в Йокосука було доручено розробити моделі які відповідатимуть новим специфікаціям «8-Shi». В цих нових специфікаціях основну овагу приділялось загальній міцності і маневреності літака, хоча і інші параметри теж мали бути покращені.

Компанія Aichi змогла доправити з Німеччини один літак Heiпkel Не-66 (експортний варіант — He-55) з двигуном Siemens SAM-22B (715 к.с.), який був спроектований під технічні вимоги ВПС Японії і повинен був відповідати умовам експлуатації як з поплавковим, там і зі звичайним шасі. Після отримання літака, група інженерів під керівництвом Токухішіро Ґоаке, почала підганяти літак під специифікацію. Була перероблена та підсилена конструкція шасі для застосування з авіаносців, встановлений посадковий гак, двигун «Сіменс» був замінений на 9-циліндровий двигун повітряного охолодження Nakajima Kotobuki 2-Kai-1 потужністю 580 к.с. з дволопасним металевим гвинтом та обладнана додаткова кабіна стрільця-спостерігача. Модель отримала фабричний номер «AB-9».

Порівняльні випробування 1934 року, в яких брали участь також літаки Nakajima D2N та Yokosuka D2Y, виявили перевагу літака Aichi. Він показала себе більш стійким та маневренним. В результаті у грудні 1934 року з фірмою Aichi був укладений контракт на серійне виробництво літака, який отримав назву «Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 94» (або Aichi D1A1).

В 1935 році, Токухішіро Ґоаке запропонував вдосконалений варіант, з 9-ти циліндровим двигуном повітряного охолодження Nakajima Hikari 1 потужністю 730 к.с., а також з дещо покращеною аеродинамікою. Цей варіант був прийнятий на озброєння восени 1936 року під назвою «Палубний пікіруючий бомбардувальник Тип 96» (або Aichi D1A2).[1]

Конструкція[ред. | ред. код]

Літак Aichi D1A1 був біпланом з металічним каркасом та полотняно-металічною обшивкою. На відміну від прототипу, серійні літаки оснащувались новим капотом двигуна в вигляді кільця Тауненда та мали крило, стріловидне по передній кромці, а також руль напряму зміненої форми. В останніх 44 літаках D1A1 двигун був змінений на Nakajima Kotobuki 3 з дещо більшою потужністю.

Стрілецьке озброєння складалось з 2 синхронізованих 7,7-мм кулеметів «Тип 92», які стріляли вперед, та ще одного такого ж кулемета на рухомій установці в кабіні стрільця. Літак міг нести дві 30-кг бомби під крилами та одну 250-кг бомбу під фюзеляжем.[1]

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

D1A1 D1A2
Екіпаж 2 особи 2 особи
Довжина 9,4 м 9,3 м
Висота 3,45 м 3,41 м
Розмах крил 11,37 м 11,4 м
Площа крил 34,05 м² 34,7 м²
Маса пустого 1 400 кг 1 516 кг
Маса спорядженого 2 400 кг 2 500 кг
Максимальна маса - 2 610 кг
Навантаження на крило 70.5 кг/м2 72 кг/м2
Двигуни 1 х Nakajima Kotobuki 2-Kai-1 1 х Nakajima Kotobuki 3
Потужність 580 к. с. 730 к. с.
Питома потужність 4.3 кг/к.с. 3.8 кг/к.с.
Максимальна швидкість 280 км/г
(на висоті 2050 м)
309 км/г
(на висоті 3200 м)
Крейсерська швидкість - 222 км/г
Операційна дальність 1 056 км 926 км
Практична стеля 7 000 м 6 980 м
Час набору висоти 3000 м за 9 хв. 30 с. 3000 м за 7 хв. 51 с.

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Кулеметне: 3 × 7,7 мм кулемети «Тип 92» (2 курсові, один в турелі)
  • Бомбове навантаження:
    • 2× 30 кг бомби
    • 1× 250 кг бомба

Модифікації[ред. | ред. код]

  • D1A1 — прототип, модифікація He 66; двигун Nakajima Kotobuki 2 КАI1 (580 к.с.); — 1 екземпляр
  • D1A1 — серійний, двигун Nakajima Kotobuki 2-Кai-1 (580 л.с.); встановлений новий капот, модифіковане крило; останні 44 літаки мали двигун Kotobuki 3 (580 к.с.); — 162 екземпляри
  • D1A2 — серійний, модифікація D1A1; встановлені обтічники шасі, двигун Nakajima Нikari 1 (730 к.с.); встановлений обтічник двигуна NACA; модифіковане скління; — 428 екземплярів

Історія використання[ред. | ред. код]

D1A берегової охорони Манчжурії.

Літаки Aichi D1A активно використовувались під час японсько-китайської війни, причому як з палуб авіаносців, так і з сухопутних баз. Широку відомість їм принесло потоплення 12 грудня 1937 року американського канонерського човна «Панай», який евакуював з Нанкіну працівників посольства США.

До моменту початку війни на Тихому океані літак застарів. В частинах другої лінії залишалось 68 бомбардувальників D1A2, решта використовувались як навчальні. В бойових діях вони участі не брали, але отримали від союзників кодове ім'я «С'юзі» (англ. Susie).[1]

Деякі D1A було передано Маньчжурії, де вони виконували роль берегової авіації.

Оператори[ред. | ред. код]

Два D1A2 в польоті над авіаносцем Рюдзьо
Японія Японська імперія[1]
Flag of Manchukuo.svg Маньчжурська держава

Джерела[ред. | ред. код]

  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
  • О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
  • М. Шарп. Самолеты Второй Мировой/М. АСТ, 2000-352 с. ISBN 5-17-002174-7
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Aichi D1A

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Francillon, 1970, с. 268-271