Очікує на перевірку

Альбрехт Гаштольд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаштольд.
Альбрехт Гаштольд
ПсевдоОльбрахт (Альберт) Гоштовт
Народився1455(1455)
Вільнюс, Велике князівство Литовське[1]
Помер1539(1539)
Вільнюс, Велике князівство Литовське[1]
ПохованняСобор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
Країна Велике князівство Литовське
 Королівство Польське
Діяльністьполітик
Титулграф[d]
Посадамаршал, великий канцлер литовський, віленський воєвода
Військове званнягенерал
Термін1477-1489, 1517.
РідГаштольди
БатькоМартин Гаштовт
МатиМарина Трабська
РодичіБарбара Радзивілл (невістка)
Брати, сестриElżbieta Gasztołdd
У шлюбі зСофія Верейська
ДітиСтаніслав
Герб
Герб

варіація гербу «Абданк»

А́льбрехт Гашто́льд (також Альберт, О́льбрахт; варіант прізвища — Гошто́вт, вересень 1455 — грудень 1539) — державний діяч Великого князівства Литовського, один з найвпливовіших людей свого часу. Представник роду Гаштовтів гербу Абданк.

В 1501 році дворянин великого литовського князя Александра, намісник новогрудський (1503—1506), підчаший великий литовський (1505—1509), воєвода новогрудський (1508—1513), полоцький (1513—1519), троцький (1519—1522) і віленський (з 1522), великий канцлер литовський (з 1522).

З 1513 р. — староста більський, 1514 — мозирський, до 1533 — гродненський[2], прибл. з 1522 — остерський[3].

Біографія

[ред. | ред. код]
Надгробок Альбрехта Гаштольда

Рано втратив батьків. Близько 1492 р. вчився у Краківському університеті. 1503 р. брав участь в успішному поході на кримських татар. У 1505 році обороняв від татар Новогрудок. В 1507 під час війни з Великим князівством Московським, очолив оборону Смоленська, брав участь у битві під Оршею[2].

Не підтримав заколот Глинських, але опинився за ґратами в лютому 1509[4] через інтриги Миколи Радзивілла «amor Poloniae». Був випущений в 1511 році. Супроводжував короля Сигізмунда І Старого на Віденський конгрес (1515). Брав участь у війні проти Московії 1512—1522, 29 липня 1518 р. військо під його командуванням розбило воєвод великого князя московського Васілія III біля Полоцька[2].

З початку 1520-х рр. займав вищі державні посади, що пояснюється смертю його ворога Миколи Радзивілла. Виступав проти унії Великого князівства Литовського з Королівством Польським, в 1522 р. підтримав план королеви й великої княгині Бони Сфорци коронації Сигізмунда Августа за життя його батька. Потім ворогував з Боною, яка хотіла забрати його помістя, гетьманом Констянтином Острозьким — прибічником унії з Польщею[2]. В 1525 р. у листі до королеви оскаржував позиції Костянтина Острозького, що, однак, не зіпсувало взаємин останнього з Боною.[5]

Підтримував добрі стосунки з герцогом Пруссії Альбрехтом Гогенцоллерном, листувався з ним про Франциска Скорину. В 1529 р. одержав від папи римського графський титул, у 1530 р. — титул «графа на Мурованих Гераненах» від імператора Карла V[2].

Брав участь в створенні Першого литовського статуту 1529 р., зокрема, вніс в текст документа положення, за яким іноземцям заборонялось одержувати посади й купувати землі у Великому князівстві Литовському[6]. Зібрав велику бібліотеку, в якій, крім кириличних рукописів, зберігались книги польською, латиною та чеською мовами. Як Остерський староста сприяв будівництву в місті замку у 1538 р.

Одружився із Софією — єдиною дочкою князя Василя Верейського. В них з'явився син Станіслав[2] — перший чоловік майбутньої королеви Польщі Барбари Радзивілл[7].

Від бабусі (по-матері) — княгині Марини, вдови князя Гольшанського-Трабського і дочки князя Дмитрія Друцького-Зубровицького, до 1495 года одержав землі останнього: Бихів і Тойманов на Дніпрі, Добосню в Бобруйському старостві (у бобруйській волості), маєтки на Київщині, можливо також Шклов[6]. Шлюб приніс йому замок Любеч, Воложин в Ошмянському повіті, Койданов, Радошковичі і Усу в Мінському повіті. Альбрехт купив, і одержав ще багато інших маєтків[2][6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #136355692 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж Пазднякоў В. Гаштольд Албрэхт // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 517. — ISBN 985-11-0314-4.
  3. ↑ Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 667. (пол.). — S. 668
  4. ↑ Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 667. (пол.). — S. 669
  5. ↑ Zbysław Wojtkowiak. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 488. (пол.)
  6. ↑ а б в Нарбут А. М. Гаштольды // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. — Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — БелЭн, 1994. — С. 500.
  7. ↑ Gasztołdowie (01) [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альбрехт_Гаштольд&oldid=43684184