Кобзон Йосип Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосип Давидович Кобзон
рос. Иосиф Давыдович Кобзон
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'ярос. Иосиф Давыдович Кобзон
Дата народження11 вересня 1937(1937-09-11)
Місце народженняЧасів Яр, Сталінська область
Дата смерті30 серпня 2018(2018-08-30) (80 років)
Місце смертіМосква, Російська Федерація
Причина смертізлоякісна пухлина
ПохованняВостряковський цвинтар
Роки активності1956—2018
ГромадянствоРосія
Національністьєврей
Професіїспівак, політик, музичний педагог, громадський діяч, депутат Державної Думи РФ
ОсвітаРосійська академія музики імені Гнесіних
Відомі учніЛегкоступова Валентина Валеріївна
Співацький голосбаритон
Інструментивокал[d]
Жанрестрада
ЧленствоДержавна дума Федеральних зборів Російської Федерації VII скликання, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VI скликанняd, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ III скликанняd і Державна дума Федеральних зборів РФ II скликанняd
ПартіяЄдина Росія і КПРС
ЛейблиEMI і Мелодія
Нагороди
У шлюбі зVeronica P. Kruglovad, Людмила Гурченко і Ninel Kobzond
ДітиAndrey Kobzond
Автограф
iosifkobzon.ru
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Йо́сип Дави́дович Кобзо́н (рос. Иосиф Давыдович Кобзон; 11 вересня 1937, Часів Яр, Сталінська область, Українська РСР (нині Донецька обл. України) — 30 серпня 2018, Москва, Росія) — радянський і російський естрадний співак (баритон), музичний педагог єврейського походження, колаборант з Росією, громадський діяч, російський політик — депутат Держдуми РФ II—VII скликання (1997—2018), член партії Єдина Росія (2007—2018), Герой праці Російської Федерації (2016), народний артист СРСР (1987), народний артист України (1991—2018; позбавлений[1]). Відомий своєю позицією на підтримку політики Володимира Путіна та захистом самопроголошених республік ДНР і ЛНР. Путініст та українофоб.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мати, Іда Ісааківна Шойхет, народилась 31 травня 1907 року[2] в Подільскій губернії[3][джерело?], рано залишилась без батька і з 13 вимушена була заробляти вирощуванням тютюну. В молодості працювала на деревообробній фабриці, у 22 стала до лав КПРС. З 1930 року працювала народною суддею.

Йосип Давидович Кобзон народився 11 вересня 1937 року у м. Часів Яр Сталінської (з 1961 — Донецької) області 1937 року. Перед нападом Німеччини на Радянський Союз сім'я перебралася до Львова, звідки батько пішов на фронт як політрук, а мати з трьома дітьми — в евакуацію до Узбекистану. 1943 року батько був демобілізований після контузії, але до сім'ї не повернувся, і Йосип Кобзон не любив його згадувати. Після евакуації сім'я повернулася до України в м. Краматорськ, де малий Йосип пішов до школи № 6. Через кілька років сім'я перебралася до Дніпропетровська, де його мати вийшла заміж удруге,[4] за Мойсея Мойсейовича Раппопорта.

У 1952-1956 роках навчався у Дніпропетровському гірничому технікумі. Протягом років навчання продовжував відвідувати заняття співом[джерело?]. 1956 року призваний до лав Радянської Армії. Першого року служби був заспівувачем, надалі — артистом Ансамблю пісні й танцю Закавказького військового округу. Після демобілізації в 1958 році вступив до Державного музично-педагогічного інституту імені Гнєсіних на вокальний факультет до класу Любові Володимирівни Котельникової.

Навчання в інституті поєднував із роботою у цирку як вокаліста. Після знайомства з композитором Аркадієм Островським почав професійно займатись співом. Спочатку виступав з І. Кохно та працював самостійно з композиторами Вано Мураделі, А. Новіковим, Арно Бабаджаняном, Марком Фрадкіним, Олександрою Пахмутовою, Серафімом Туліковим, Данилом Френкелєм, Едуардом Колмановським, Оскаром Фельцманом та іншими.

Відомим став після Блакитного вогника 1962 року, де виконав пісню «рос. Куба — любовь моя»[5].

1962 року вийшла перша платівка пісень О. Островського і А. Пахмутової у виконанні Йосипа Кобзона. Того ж року співак вперше виїхав у творче відрядження до Угорщини з Є. Колмановським і К. Ваншенкіним. Саме тоді Йосип Кобзон почав працювати самостійно, багато виїжджав у віддалені міста СРСР і на комсомольські будівництва.

У 1964 році Йосип Кобзон виступив на міжнародному конкурсі у місті Сопоті (Польща) і став його лауреатом. Того ж року здобув звання заслуженого артиста Чечено-Інгушської АРСР. У 1965 році артист взяв участь у міжнародному конкурсі «Дружба», що проходив у шести соціалістичних країнах, і завоював перші місця у Варшаві, Берліні та Будапешті.

1966 року став лауреатом Всесоюзного конкурсу виконавців радянської пісні. У 1968 — лауреатом міжнародного конкурсу «Золотий Орфей». Учасник багатьох всесвітніх фестивалів молоді та студентів. З 1974 року є народним артистом Дагестанської АРСР.

У радянські часи виконував ліричні й патріотичні пісні, що славили радянську дійсність. Прославився виконанням пісень до серіалу «Сімнадцять миттєвостей весни». У середині 1990-х «урочисто попрощався» з естрадою, провів низку прощальних гастролей, але, попри це, і далі співав та виступав. Знаменитий перукою, яку носив декілька десятиліть[4].

Після розпаду СРСР Кобзон став дуже заможною людиною й часто обвинувачувався в причетності до організованої злочинності. Після цього йому заборонили в'їзд до країн Європи, Ізраїлю, Канади та США, на що він неодноразово скаржився в інтерв'ю й навіть намагався ініціювати офіційні розгляди із цього приводу.

Співака неодноразово обирали в Державну думу від Агинського Бурятського автономного округу.

Смерть та похорон

[ред. | ред. код]

З 2001 року Йосип Давидович боровся з раком, однак помер 30 серпня 2018 року на 81 році життя. [6]. Кобзон похований на Востряковському цвинтарі в Москві поряд з матір'ю, як вказував у своєму заповіті.[7]

Заяви та вчинки

[ред. | ред. код]

Антиукраїнські

[ред. | ред. код]
Рішення Дніпропетровської міськради про позбавлення Й. Д. Кобзона статусу почесного громадянина міста Дніпропетровська.

Йосип Кобзон до кінця свого життя активно підтримував політику й рішення президента РФ Володимира Путіна щодо України, а також терористичні псевдореспубліки ДНР, ЛНР та владу невизнанної Республіки Крим.

Інші

[ред. | ред. код]

У 2015 році в Читі зграя собак загризла насмерть дитину, після чого Кобзон заявив про необхідність убивати вуличних собак. «Якщо таке сталося, необхідно вживати кардинальні заходи, собак потрібно відловлювати і знищувати. І плювати на тих „зелених“, які їх захищають», — повідомив Кобзон[13].

Реакції

[ред. | ред. код]

Санкції

[ред. | ред. код]
Країни, в які було заборонено в'їзд Кобзону.
  • 21 липня 2014 року Йосипу Кобзону (а також ще двом російським поп-артистам — Олегу Газманову та Аллі Перфіловій, відомій під сценічним псевдонімом Валерія) — на невизначений час заборонено в'їзд до Латвії. Про це повідомило латвійське Міністерство закордонних справ. «Ці особи своїми діями сприяли порушенню територіальної цілісності і суверенітету України», — йдеться в повідомленні. Голова МЗС Латвії Едгар Рінкевич ухвалив рішення на підставі Закону про іноземців[14]. 19 липня міністр Рінкевич написав у твіттері, що вирішив «заборонити російським апологетам імперіалізму та агресії приїжджати до Латвії на тусовочні заходи».
  • Кількома роками раніше йому заборонили в'їзд в Ізраїль, США та країни ЄС з мотивацією — як учаснику організованої злочинності.
  • Служба безпеки України включила Йосипа Кобзона до списку осіб, яким заборонено в'їзд на територію України. 27 жовтня 2014 року він виступив із концертом в окупованому Донецьку, в Донецькому академічному державному театрі опери та балету ім. Анатолія Солов'яненка[15].
  • 16 лютого Кобзон посів 150-е місце у списку осіб, яким заборонено в'їзд до країн ЄС в межах прийнятих обмежувальних заходів у зв'язку з діями, що загрожують територіальній цілісності, суверенітету й незалежності України[16]. Ця подія викликала в російському політикумі значний резонанс[17].

У вересні 2015 року Йосип Кобзон був включений до санкційного списку (номер 94 у списку), запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію[18][19][20].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України та посібник терористів[21].

Інше

[ред. | ред. код]
  • У жовтні 2014 року Державне агентство України з питань кіно закликало керівників телебачення та ЗМІ не допускати появи в ефірі та на шпальтах зокрема Йосипа Кобзона через його українофобські заяви та вчинки[22].
  • Поява Кобзона[23] в ефірі телеканалу «Інтер» у новорічних програмах з 31 грудня 2014 до 1 січня 2015 років викликала масове обурення у соціальних мережах та блогосфері; згодом заяви з цього приводу зробила велика кількість українських чиновників найвищого рівня, політиків і громадських діячів[24][25].
  • Антін Мухарський, а також гурт Жадан і Собаки записали сатиричні пісні, присвячені Йосипу Кобзону[26][27].
  • 8 серпня 2015 року Кобзона внесено до «чорного списку» Міністерства культури України[28].
  • У містах України співака позбавили статусу «почесного громадянина», в тому числі й в Краматорську.[29] Окрім міст, що є частиною ОРДЛО.
  • Після позбавлення звання Почесного громадянина м. Дніпропетровськ (3 вересня 2014 року), пам'ятну дошку, розташовану на фасаді головного корпусу Університету митної справи та фінансів, було демонтовано за пропозицією керівництва Університету.

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Герой праці Російської Федерації (21 квітня 2016)
  • Згідно з Указом Президента України від 14 травня 2018 року, позбавлений таких нагород як:
    • Орден «За заслуги» I ст. (4 липня 2012) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурно-освітній розвиток Донецької області, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 80-річчя утворення області[30].
    • Орден «За заслуги» II ст. (3 липня 2002) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток регіону, високий професіоналізм та з нагоди 70-річчя утворення Донецької області[31].
    • Орден «За заслуги» III ст. (18 лютого 2000) — за значні особисті заслуги у розвитку пісенного мистецтва, багаторічну плідну творчу і громадську діяльність[32].
    • Народний артист України (27 грудня 1991) — за видатні заслуги у розвитку музичного мистецтва, пропаганду української пісні[33].

Позбавлений нагороди, згідно з Указом Президента України від 14 травня 2018 року. Позбавленню передували такі події:

11 листопада 2014 — заява самого Козбона про те, що він хоче, щоб його позбавили звання Народний артист України, але не має наміру звертатися до української влади[34];
11 грудня 2015 року — збір підписів під електронною петицією до Президента України з вимогою позбавити Й. Д. Кобзона почесного звання Народний артист України[35];
2 травня 2018 — прийняття рішення Ради національної безпеки України «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в якому йшлося про «позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення»[36], це рішення було введено в дію Указом Президента від 14 травня 2018[37].

Нагороди терористичних організацій

[ред. | ред. код]

Почесні звання

[ред. | ред. код]
Кобзон Йосип Давидович. Карта розташування: Україна
Кобзон Йосип Давидович
Кобзон Йосип Давидович
Кобзон Йосип Давидович
Кобзон Йосип Давидович
Мапа міст України, у яких Кобзона було визнано почесним громадянином.

Пам'ятник і пам'ятна дошка

[ред. | ред. код]

30 серпня 2003 року в Донецьку встановили пам'ятник Йосипу Кобзону.

Уночі проти 7 липня 2015 року в Часовому Яру невідомими було демонтовано пам'ятну дошку Йосипу Кобзону, встановлену раніше на фасаді міської ради[45]. На його честь раніше носила вулиця Миру у місті Часів Яр.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • 3399 Кобзон — астероїд, названий на честь артиста.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кобзон позбавлений звання почесного громадянина Дніпропетровська. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 10 червня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
  2. ↑ Шойхет-Кобзон Ида Исаевна, Москва, Востряковское. Toldot.ru — Иудаизм и евреи. Архів оригіналу за 3 Червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  3. ↑ Ида Исаевна Кaбзон (Шойхет). geni_family_tree (укр.). 20 вересня 2023. Процитовано 1 березня 2024.
  4. ↑ а б в Умер Иосиф Кобзон. Главные факты о российском певце родом из Украины. СТРАНА.ua. 13:44, 30 августа 2018. Архів оригіналу за 30 Серпня 2018. Процитовано 3 вересня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |5= (довідка)(рос.)
  5. ↑ Дмитрий Кайстро (31 августа 201820:55). Иосиф Кобзон. Преданный гражданин и человек с большой буквы. Вести.Ru. Архів оригіналу за 3 Вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.(рос.)
  6. ↑ Помер Йосип Кобзон - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 2 Вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  7. ↑ Rbc.ua. Умер Иосиф Кобзон: стала известна последняя просьба певца. РБК-Украина (ru-RU) . Архів оригіналу за 19 Жовтня 2018. Процитовано 19 жовтня 2018.
  8. ↑ Кобзон обвинил Януковича в слабости. Архів оригіналу за 28 Липня 2014. Процитовано 21 Липня 2014.
  9. ↑ Відкритий лист до Президента України. Архів оригіналу за 22 Лютого 2014. Процитовано 20 Лютого 2014.
  10. ↑ Кобзон назвав гімн України нацистським - Korrespondent.net. Аргументы и Факты. 18 березня 2014, 19:30. Архів оригіналу за 31 Серпня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  11. ↑ Ситуація навколо «Інтера» стрімко розвивається: підключилась РНБО [Архівовано 2 Січня 2015 у Wayback Machine.]. Gazeta.ua. 01.01.2015
  12. ↑ Кобзон посвятил песню террористу "Мотороле". Без Табу (англ.). 11 грудня 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  13. ↑ Кобзон закликав вбивати безпритульних собак [Архівовано 17 Березня 2015 у Wayback Machine.]. Еспресо TV. 16.03.2015
  14. ↑ «Грани.ру»: Кобзону, Валерии и Газманову запретили въезд в Латвию. Архів оригіналу за 1 Жовтня 2014. Процитовано 22 Липня 2014.
  15. ↑ СБУ оцінить візит Кобзона до бойовиків. Українська правда, 28.10.2014. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2014. Процитовано 28 Жовтня 2014.
  16. ↑ council implementing regulation (eu) 2015/240 of 9 february 2015. Архів оригіналу за 7 Липня 2017. Процитовано 16 Лютого 2015.
  17. ↑ Госдума начинает акцию «Je suis Кобзон». Архів оригіналу за 17 Лютого 2015. Процитовано 18 Лютого 2015.
  18. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 23 Вересня 2015. Процитовано 18 Вересня 2015.
  19. ↑ Санкции Украины против России: полный список компаний и персон. Ліга. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 19 Вересня 2015. Процитовано 18 Вересня 2015.
  20. ↑ Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (PDF). Сайт Президента України. 2 вересня 2015. Архів оригіналу (PDF) за 16 Вересня 2015. Процитовано 18 Вересня 2015.
  21. ↑ Кобзон Йосип Давидович [Архівовано 19 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Миротворець»
  22. ↑ Держкомтелерадіо закликає оголосити бойкот Кобзону, Охлобистіну, Задорнову та ін. [Архівовано 3 листопада 2014 у Wayback Machine.]. ТВі. 31.10.2014
  23. ↑ а також інших російських артистів, які підтримали позицію Путіна щодо анексії Криму та війни на сході України
  24. ↑ У соцмережах повстали проти «Інтера» за концерт зірок, які підтримали агресію РФ [Архівовано 4 Січня 2015 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 01.01.2015
  25. ↑ «Подробности» на «Інтері» про новорічний концерт" каналу: це «російський шабаш» [Архівовано 2 Січня 2015 у Wayback Machine.]. Радіо Свобода. 01.01.2015
  26. ↑ [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. Вести Кремля. 05.06.2015
  27. ↑ Жадан і Собаки – Кобзон (Official Video) (укр.), архів оригіналу за 15 Липня 2021, процитовано 14 травня 2021
  28. ↑ Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  29. ↑ Помер Йосип Кобзон: біографія та особисте життя співака - 24 Канал. 24 Канал. Архів оригіналу за 2 Вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  30. ↑ Указ Президента України № 433/2012 від 4 липня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Донецької області». Архів оригіналу за 13 Січня 2018. Процитовано 3 Жовтня 2016.
  31. ↑ Указ Президента України № 610/2002 від 3 липня 2002 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Донецької області». Архів оригіналу за 28 Липня 2020. Процитовано 30 Березня 2011.
  32. ↑ Указ Президента України № 261/2000 від 18 лютого 2000 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  33. ↑ Указ Президента України № 18 від 27 грудня 1991 року «Про присвоєння Кобзону Й. Д. почесного звання „Народний артист України“»
  34. ↑ Кобзон отказался от звания народного артиста Украины [Архівовано 11 Лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.) // Lenta.ru, 26 листопада 2014
  35. ↑ Позбавити почесного звання «Народний артист України» (петиція до Президента України). Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 27 Грудня 2015.
  36. ↑ позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення (PDF). president.gov.ua. Архів (PDF) оригіналу за 24 Травня 2018. Процитовано 25 травня 2018 url-архіву=http://web.archive.org/save/http://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/00/60/66/b37b3c386bfc451b7767a8bb0e644596_1527145800.pdf.
  37. ↑ Про рішення Ради національної безпеки і оборони України ві... zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25.05.2018. Процитовано 25 травня 2018. {{cite web}}: Текст «від 14.05.2018 № 126/2018» проігноровано (довідка)
  38. ↑ Иосифу Кобзону вручили звезду «Героя ДНР». Эхо Москвы. 31 августа 2015. Архів оригіналу за 1 вересня 2015.
  39. ↑ Кобзона в Луганську нагородили орденом "ЛНР". ukranews.com. Українські новини. 25 червня 2016. Архів оригіналу за 27 Червня 2016.
  40. ↑ Йосип Кобзон та Андрій Клюєв більше не почесні громадяни Бахмута, — рішення начальника військової адміністрації
  41. ↑ Кобзон залишився без звання почесного громадянина Дніпропетровська і права виконувати гімн міста [Архівовано 26 Жовтня 2014 у Wayback Machine.] Дзеркало тижня. 3.09.2014
  42. ↑ У Полтаві Кобзона під оплески позбавили звання почесного громадянина [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] Коло. 25.11.2014
  43. ↑ Кобзона позбавили звання почесного громадянина Полтави [Архівовано 27 Листопада 2014 у Wayback Machine.] УНІАН. 25.11.2014
  44. ↑ В Краматорську під натиском активістів депутати міської ради позбавили Кобзона почесного звання. Архів оригіналу за 4 Лютого 2015. Процитовано 28 Січня 2015.
  45. ↑ МВД: В Часовом Яру под Артемовском снесли памятную доску Кобзону. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кобзон_Йосип_Давидович&oldid=43410552