Підкарпатська Русь: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення
доповнення
Рядок 59: Рядок 59:


У 1944 році Закарпаття було зайнято радянськими військами. [[29 червня]] [[1945]] в Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа - [[Селменці]] ([[Батфа]], [[Галоч]], [[Малі Селменці]], [[Паладь-Комарівці]], [[Палло (Ужгородський район)|Палло]], [[Ратівці]], [[Соломоново]], [[Сюрте]], [[Тисаашвань]], [[Тийглаш]], [[Чоп]]), які були не частиною Підкарпатської Русі, а частиною словацького [[Земплін]]у (Велькокапушанського і Кралевохлмецького районів).
У 1944 році Закарпаття було зайнято радянськими військами. [[29 червня]] [[1945]] в Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа - [[Селменці]] ([[Батфа]], [[Галоч]], [[Малі Селменці]], [[Паладь-Комарівці]], [[Палло (Ужгородський район)|Палло]], [[Ратівці]], [[Соломоново]], [[Сюрте]], [[Тисаашвань]], [[Тийглаш]], [[Чоп]]), які були не частиною Підкарпатської Русі, а частиною словацького [[Земплін]]у (Велькокапушанського і Кралевохлмецького районів).

== Згадки в літературі ==
{{Цитата|
Сама назва «Русь» узурпована [[Москалі|москалями]]. [[Росіяни]] не тільки не є [[слов'яни|слов'янами]], але навіть не належать до [[Індоєвропейці|індо-європейської]] [[Раса|раси]]. Вони є «intrus» (незаконно вторглися), яких треба вигнати назад за [[Дніпро]]... Я хотів би, щоб цей погляд став переважним серед [[слов'яни|слов'ян]].
{{oq|ru|Само название Русь узурпирована москалитами. Русские не только не являются славянами, но даже не принадлежат к индо-европейской расе. Они «intrus» (незаконно вторгшиеся), которых надо выгнать обратно за Днепр.... Я хотел бы, чтобы этот взгляд стал преобладающим среди славян.}}
{{Кінець цитати|джерело=([[Карл Маркс]], [[Фрідріх Енгельс|Фридрих Энгельс]], Сочинения, том 31, г. [[Москва]], [[1963]] г.<ref>[http://publ.lib.ru/ARCHIVES/M/MARKS_Karl,_ENGEL%27S_Fridrih/_Marks_K.,_Engel%27s_F..html#054 Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Издание 2. Том 31. (Pdf-ZIP)], г. Москва: изд. «Политиздат», 1963 г. - Институт Марксизма-Ленинизма при ЦК КПСС {{ref-ru}}</ref>)}}
}}


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 09:11, 2 грудня 2014

Підкарпатська Русь

словац. Podkarpatská Rus

Герб Прапор
Адм. центр Ужгород
Країна  Перша Чехословацька Республіка
Населення
 - повне 572 028
 - національний склад русини — 62%,
угорці — 17,2%,
євреї — 13,4%,
словаки и чехи — 3,3 %,
німці — 1,8 %
Площа
 - повна 12 097 км²
Дата заснування 1919
Дата ліквідації 1945

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Підкарпатська Русь


Підкарпа́тська Русь (чеськ. Podkarpatská Rus, Země Podkarpatoruská; також Карпа́тська Україна з вересня 1938 року — чеськ. Země Zakarpatskoukrajinská) — назва одної з п'яти (пізніше чотирьох) земель, які складали першу Чехословацьку Республіку у 1919—1938 (з 26 жовтня 1938 року перейменована на Карпа́тську Україну — автономний край у складі «другої» Чехословацької Республіки. Територіально обіймала сучасну територію Закарпатської області, крім околиць міста Чоп, але включаючи село Лекаровце (тепер Словаччина).

Історія

Період визначення

Після розпаду Австро-Угорської імперії 8 листопада 1918 ради русинів у Старій Любовні, Ясіні (пізніше в Пряшеві) ухвалили постанови про відділення від Угорщини, але питання про приєднання до якоїсь з держав не було вирішене.

9 листопада рада в Ужгороді висловилася за приєднання до Угорщини на умовах автономії.

12 листопада рада русинських емігрантів на чолі з Григорієм Жатковичем, що пройшла в Скрентоні (США), попередньо проголосувала за приєднання до Чехословаччини і прийняла рішення провести в плебісцит всіх американських русинів. Опитування пройшло в грудні, і голоси на ньому розділилися таким чином:

  1. 67% проголосувало за входження краю до Чехословаччини,
  2. 28% за приєднання до України,
  3. 2% за повну незалежність,
  4. по 1% за приєднання до Галичини, Угорщини або Росії.

Тим часом в Карпатській Русі проходили інші народні збори, які брали різні рішення. Рада в Хусті зажадала приєднання до України, а «Рада галицьких і угорських русинів» на чолі з Антоном Бескидом в Прешові підтримала рішення приєднатися до Чехословаччини.

Зі свого боку Угорщина надала 26 грудня 1918 Закарпаттю автономію у своєму складі під назвою «Руська Країна». У цей же самий час делегація словацьких русинів вела переговори в Будапешті з Міланом Годжею про приєднання до Чехословаччини.

На початку 1919 року Закарпаття зайняла чехословацька армія. Григорій Жаткович зустрівся в Парижі з Антоном Бескидом, де був прийнятий меморандум для Паризької мирної конференції. 23 квітня 1919 було підготовлено прохання про входження до Чехословаччини для президента ЧСР Томаша Масарика, а 8 травня в Ужгороді після наради Бескида, Волошина і Жатковича збори ухвалили рішення про приєднання до Чехословаччини. Після цього Масарик послав своїх представників в Карпатську Русь, які після повернення склали рапорт про крайню відсталість території. Після дискусій було вирішено відмовити Карпатській Русі ввійти до складу Чехо-Словаччини. Проте союзники майже змусили Чехо-Словаччину на переговорах в Сен-Жермені прийняти Карпатську Русь до свого складу, побоюючись, що вона стане частиною Угорщини. Таким чином 10 вересня 1919 Карпатська Русь увійшла до складу Чехо-Словаччини на правах автономії. Остаточно статус території був підтверджений Тріанонським договором 1920 року.

У складі Чехо-Словаччини

Конституція Чехословаччини, прийнята 29 лютого 1920 ввела в ужиток назву «Підкарпатська Русь» і, починаючи з цього часу, таку назву використовувалося у всіх офіційних відносинах і як політичне поняття в міжнародній практиці. 29 лютого 1920 був затверджений герб Підкарпатської Русі - стоячий ведмідь і прапор - синьо-жовте полотнище. 26 квітня був встановлений пост земського губернатора.

Спочатку територія була розділена на три жупи - Ужгородську, Мукачівську та Мармароську, а в 1927 році на 12 округ з окружними центрами Берегово, Великий Березний, Волове, Іршава, Мукачево, Перечин, Рахів, Свалява, Севлюш, Тячево, Ужгород, Хуст.

Політична ситуація в Карпатській Русі була складна. Українофіли на чолі з Августином Волошиним бажали автономії в рамках ЧСР, русофіли, представлені Автономно-землеробським союзом Андрія Бродія і Руською національно-автономною партією А.Фенцика, яка орієнтувалася на італійських фашистів, підтримували автономію в складі ЧСР чи Угорщини, Об'єднана Угорська партія (близько 10% голосів) вимагала повернення до складу Угорщини, комуністи (до 25% голосів) хотіли приєднання до радянської України. Так, на виборах 1935 року 63% голосів отримали прихильники повної автономії, приєднання до Угорщини або України і лише 25% прихильники Чехословаччини. Проти автономії виступали всі чеські партії Карпатської Русі.

На початку жовтня 1938 (після Мюнхенської угоди) було проголошено автономію краю під новою офіційною назвою Карпатська Україна.

Втрата Закарпаття Чехо-Словаччиною

18 березня 1939 в Закарпаття були введені угорські війська, Карпатську Україну було ліквідовано, територію анексувала Угорщина.

У 1944 році Закарпаття було зайнято радянськими військами. 29 червня 1945 в Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа - Селменці (Батфа, Галоч, Малі Селменці, Паладь-Комарівці, Палло, Ратівці, Соломоново, Сюрте, Тисаашвань, Тийглаш, Чоп), які були не частиною Підкарпатської Русі, а частиною словацького Земпліну (Велькокапушанського і Кралевохлмецького районів).

Згадки в літературі

Сама назва «Русь» узурпована москалями. Росіяни не тільки не є слов'янами, але навіть не належать до індо-європейської раси. Вони є «intrus» (незаконно вторглися), яких треба вигнати назад за Дніпро... Я хотів би, щоб цей погляд став переважним серед слов'ян.

Оригінальний текст (рос.)
Само название Русь узурпирована москалитами. Русские не только не являются славянами, но даже не принадлежат к индо-европейской расе. Они «intrus» (незаконно вторгшиеся), которых надо выгнать обратно за Днепр.... Я хотел бы, чтобы этот взгляд стал преобладающим среди славян.

— (Карл Маркс, Фридрих Энгельс, Сочинения, том 31, г. Москва, 1963 г.[1])

Примітки

  1. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Издание 2. Том 31. (Pdf-ZIP), г. Москва: изд. «Политиздат», 1963 г. - Институт Марксизма-Ленинизма при ЦК КПСС (рос.)

См. также

Примітки

Посилання