Підкарпатська Русь: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
оформлення |
доповнення |
||
Рядок 59: | Рядок 59: | ||
У 1944 році Закарпаття було зайнято радянськими військами. [[29 червня]] [[1945]] в Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа - [[Селменці]] ([[Батфа]], [[Галоч]], [[Малі Селменці]], [[Паладь-Комарівці]], [[Палло (Ужгородський район)|Палло]], [[Ратівці]], [[Соломоново]], [[Сюрте]], [[Тисаашвань]], [[Тийглаш]], [[Чоп]]), які були не частиною Підкарпатської Русі, а частиною словацького [[Земплін]]у (Велькокапушанського і Кралевохлмецького районів). |
У 1944 році Закарпаття було зайнято радянськими військами. [[29 червня]] [[1945]] в Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа - [[Селменці]] ([[Батфа]], [[Галоч]], [[Малі Селменці]], [[Паладь-Комарівці]], [[Палло (Ужгородський район)|Палло]], [[Ратівці]], [[Соломоново]], [[Сюрте]], [[Тисаашвань]], [[Тийглаш]], [[Чоп]]), які були не частиною Підкарпатської Русі, а частиною словацького [[Земплін]]у (Велькокапушанського і Кралевохлмецького районів). |
||
== Згадки в літературі == |
|||
{{Цитата| |
|||
Сама назва «Русь» узурпована [[Москалі|москалями]]. [[Росіяни]] не тільки не є [[слов'яни|слов'янами]], але навіть не належать до [[Індоєвропейці|індо-європейської]] [[Раса|раси]]. Вони є «intrus» (незаконно вторглися), яких треба вигнати назад за [[Дніпро]]... Я хотів би, щоб цей погляд став переважним серед [[слов'яни|слов'ян]]. |
|||
{{oq|ru|Само название Русь узурпирована москалитами. Русские не только не являются славянами, но даже не принадлежат к индо-европейской расе. Они «intrus» (незаконно вторгшиеся), которых надо выгнать обратно за Днепр.... Я хотел бы, чтобы этот взгляд стал преобладающим среди славян.}} |
|||
{{Кінець цитати|джерело=([[Карл Маркс]], [[Фрідріх Енгельс|Фридрих Энгельс]], Сочинения, том 31, г. [[Москва]], [[1963]] г.<ref>[http://publ.lib.ru/ARCHIVES/M/MARKS_Karl,_ENGEL%27S_Fridrih/_Marks_K.,_Engel%27s_F..html#054 Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Издание 2. Том 31. (Pdf-ZIP)], г. Москва: изд. «Политиздат», 1963 г. - Институт Марксизма-Ленинизма при ЦК КПСС {{ref-ru}}</ref>)}} |
|||
}} |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 09:11, 2 грудня 2014
Підкарпатська Русь | |||||
---|---|---|---|---|---|
словац. Podkarpatská Rus | |||||
| |||||
Адм. центр | Ужгород | ||||
Країна | Перша Чехословацька Республіка | ||||
Населення | |||||
- повне | 572 028 | ||||
- національний склад | русини — 62%, угорці — 17,2%, євреї — 13,4%, словаки и чехи — 3,3 %, німці — 1,8 % | ||||
Площа | |||||
- повна | 12 097 км² | ||||
Дата заснування | 1919 | ||||
Дата ліквідації | 1945 | ||||
| |||||
|
Підкарпа́тська Русь (чеськ. Podkarpatská Rus, Země Podkarpatoruská; також Карпа́тська Україна з вересня 1938 року — чеськ. Země Zakarpatskoukrajinská) — назва одної з п'яти (пізніше чотирьох) земель, які складали першу Чехословацьку Республіку у 1919—1938 (з 26 жовтня 1938 року перейменована на Карпа́тську Україну — автономний край у складі «другої» Чехословацької Республіки. Територіально обіймала сучасну територію Закарпатської області, крім околиць міста Чоп, але включаючи село Лекаровце (тепер Словаччина).
Історія
Період визначення
Після розпаду Австро-Угорської імперії 8 листопада 1918 ради русинів у Старій Любовні, Ясіні (пізніше в Пряшеві) ухвалили постанови про відділення від Угорщини, але питання про приєднання до якоїсь з держав не було вирішене.
9 листопада рада в Ужгороді висловилася за приєднання до Угорщини на умовах автономії.
12 листопада рада русинських емігрантів на чолі з Григорієм Жатковичем, що пройшла в Скрентоні (США), попередньо проголосувала за приєднання до Чехословаччини і прийняла рішення провести в плебісцит всіх американських русинів. Опитування пройшло в грудні, і голоси на ньому розділилися таким чином:
- 67% проголосувало за входження краю до Чехословаччини,
- 28% за приєднання до України,
- 2% за повну незалежність,
- по 1% за приєднання до Галичини, Угорщини або Росії.
Тим часом в Карпатській Русі проходили інші народні збори, які брали різні рішення. Рада в Хусті зажадала приєднання до України, а «Рада галицьких і угорських русинів» на чолі з Антоном Бескидом в Прешові підтримала рішення приєднатися до Чехословаччини.
Зі свого боку Угорщина надала 26 грудня 1918 Закарпаттю автономію у своєму складі під назвою «Руська Країна». У цей же самий час делегація словацьких русинів вела переговори в Будапешті з Міланом Годжею про приєднання до Чехословаччини.
На початку 1919 року Закарпаття зайняла чехословацька армія. Григорій Жаткович зустрівся в Парижі з Антоном Бескидом, де був прийнятий меморандум для Паризької мирної конференції. 23 квітня 1919 було підготовлено прохання про входження до Чехословаччини для президента ЧСР Томаша Масарика, а 8 травня в Ужгороді після наради Бескида, Волошина і Жатковича збори ухвалили рішення про приєднання до Чехословаччини. Після цього Масарик послав своїх представників в Карпатську Русь, які після повернення склали рапорт про крайню відсталість території. Після дискусій було вирішено відмовити Карпатській Русі ввійти до складу Чехо-Словаччини. Проте союзники майже змусили Чехо-Словаччину на переговорах в Сен-Жермені прийняти Карпатську Русь до свого складу, побоюючись, що вона стане частиною Угорщини. Таким чином 10 вересня 1919 Карпатська Русь увійшла до складу Чехо-Словаччини на правах автономії. Остаточно статус території був підтверджений Тріанонським договором 1920 року.
У складі Чехо-Словаччини
Конституція Чехословаччини, прийнята 29 лютого 1920 ввела в ужиток назву «Підкарпатська Русь» і, починаючи з цього часу, таку назву використовувалося у всіх офіційних відносинах і як політичне поняття в міжнародній практиці. 29 лютого 1920 був затверджений герб Підкарпатської Русі - стоячий ведмідь і прапор - синьо-жовте полотнище. 26 квітня був встановлений пост земського губернатора.
- Ним став Григорій Жаткович. З 1923 року Підкарпатська Русь мала 9 депутатів в чехословацькому парламенті. На знак протесту проти того, що обіцяна автономія так і не була надана, Жаткович в 1921 році пішов зі свого поста і повернувся до Америки. Після нього на чолі території були:
- Петро Еренфельд (1921-1923),
- Антон Бескид (1923-1933),
- Антонін Розсипал (1933-1935),
- Костянтин Грабар (1935-1938).
Спочатку територія була розділена на три жупи - Ужгородську, Мукачівську та Мармароську, а в 1927 році на 12 округ з окружними центрами Берегово, Великий Березний, Волове, Іршава, Мукачево, Перечин, Рахів, Свалява, Севлюш, Тячево, Ужгород, Хуст.
Політична ситуація в Карпатській Русі була складна. Українофіли на чолі з Августином Волошиним бажали автономії в рамках ЧСР, русофіли, представлені Автономно-землеробським союзом Андрія Бродія і Руською національно-автономною партією А.Фенцика, яка орієнтувалася на італійських фашистів, підтримували автономію в складі ЧСР чи Угорщини, Об'єднана Угорська партія (близько 10% голосів) вимагала повернення до складу Угорщини, комуністи (до 25% голосів) хотіли приєднання до радянської України. Так, на виборах 1935 року 63% голосів отримали прихильники повної автономії, приєднання до Угорщини або України і лише 25% прихильники Чехословаччини. Проти автономії виступали всі чеські партії Карпатської Русі.
На початку жовтня 1938 (після Мюнхенської угоди) було проголошено автономію краю під новою офіційною назвою Карпатська Україна.
Втрата Закарпаття Чехо-Словаччиною
18 березня 1939 в Закарпаття були введені угорські війська, Карпатську Україну було ліквідовано, територію анексувала Угорщина.
У 1944 році Закарпаття було зайнято радянськими військами. 29 червня 1945 в Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа - Селменці (Батфа, Галоч, Малі Селменці, Паладь-Комарівці, Палло, Ратівці, Соломоново, Сюрте, Тисаашвань, Тийглаш, Чоп), які були не частиною Підкарпатської Русі, а частиною словацького Земпліну (Велькокапушанського і Кралевохлмецького районів).
Згадки в літературі
Сама назва «Русь» узурпована москалями. Росіяни не тільки не є слов'янами, але навіть не належать до індо-європейської раси. Вони є «intrus» (незаконно вторглися), яких треба вигнати назад за Дніпро... Я хотів би, щоб цей погляд став переважним серед слов'ян. Оригінальний текст (рос.) Само название Русь узурпирована москалитами. Русские не только не являются славянами, но даже не принадлежат к индо-европейской расе. Они «intrus» (незаконно вторгшиеся), которых надо выгнать обратно за Днепр.... Я хотел бы, чтобы этот взгляд стал преобладающим среди славян. — (Карл Маркс, Фридрих Энгельс, Сочинения, том 31, г. Москва, 1963 г.[1]) |
Примітки
- ↑ Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Издание 2. Том 31. (Pdf-ZIP), г. Москва: изд. «Политиздат», 1963 г. - Институт Марксизма-Ленинизма при ЦК КПСС (рос.)
См. также
Примітки
Посилання
- Василь Ґренджа-Донський ЩАСТЯ І ГОРЕ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ (ЩОДЕННИК)
- У Чехії презентували альбом про українські Карпати
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|