Богатир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Картина В. М. Васнецова «Три богатирі»
Врубель Богатир
Так от бачимо, як, серед козацьких, чи повстанських ватажків Хмельницького, з'являється фантастична постать Боняка, як ріжними казковими подробицями прикрашається історія Мазепи і Палія в якій Палій прибирає постать чулесно-народженого богатиря, побиває демонів, стає невмиракою тощо.

Назва богатиря для зерічеого героя не належить до найдавніших. У наших старих пам'ятках дотатарської доби ця назва не стрічається, хоч і відомий половецький вираз, в якому «богадур» визначає могутнього, сильного чоловіка. Галицько-Волинський літопис починає вживати цієї назви від приходу Батия для означення татарських воевід, як от в оповіданні поворот Бату-хана з Угорщини: «Отрядил єсть на тя два богатиря.. Манмана й Малая», або в оповіданні про події 1269 р.: «Василько князь з богатирем воєвал землю Литовську»

Давніше назву богатиря виводили з індоєвропейського кореня, того самого шо й в словах Бог і багатий. Тепер цю філологію, як пише проф. М. Грушевський, цілком облишено, але вона давала себе знати ще в XVI ст., де в Сарницького богатирі — «півбоги».

За бідністю наших пам'яток, повільного розвою змісту, що його вкладалося в слово богатир, не можливо прослідити, але вже в XV ст. воно набуває значення «героя». У такому розумінні зустрічаємо це слово в тексті української Четьї 1489 р. з Кам'янця на Підляшші. Україна і особливо Подніпров'я XХ ст. була повна згадок про богатирів, що скінчили, мовляв, своє життя в київських печерах та на різних славних полях бою, як от Летское поле під Переяславом, місце прославленої битви Ярослава з Святополком.

Особливу категорію богатирів складають в народній уяві українського народу богатирі семилітки. Про них, як завважив один із польських записувачів 1880 рр., люди не радо оповідають: «Це для них не казки, не міти, до яких давно вже стратили віру, а щось хоч і чудесне, але реальне, чого не можна повертати на жарт, не повинно служити самій пустій цікавості» (К. Стар. 1889, III. стаття Савича).

«Семилітній богатир, — писав теж Костомаров (Монографії. І вид. I. ст. 229), це тип народньої надії на будучі покоління, ідеал сили, яка не старіє, вічно молодіє і оновлюється…»

Мотив про богатиря — семилітка розроблено в млино-казковій темі про київського оборонця Михайлика: в низці варіантів цей Михайлик — семиліток, і рація теми лежить власне в ранній молодості героя. (М. Грушевський «Іст. у. літ.» І, ст. 314). У літописах мотив про молодого визвольника стрічаємо в переказі про облогу Києва Печенігами за Святослава дарма, що літ тут йому не визначено а названо просто — «отроком».

За аналогією, мудра дівчина—семилітка рятує своїх близьких своїм розумом, розгадуючи тяжкі загадки, або виконуючи важкі завдання.

Ілля Муромець зі своїм товаришом був похований в гробниці в Софії Київський, про що згадує в своїх подорожніх нотатках Еріх Лясота. А Богатир Чобітько був похований в Київській лаврі.

Джерела[ред.ред. код]

«Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький