Військовий округ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Військо́вий о́круг — територіальне загальновійськове оперативно-стратегічне об'єднання частин, з'єднань, об'єднань, військово-навчальних закладів і різних місцевих військових установ. Ділення території держави на військові округа забезпечує зручність управління військами, здійснення оперативної, бойової підготовки, заходів, пов'язаних з підготовкою країни до оборони.

Очолюється командувачем військами округу, що підпорядковується міністрові оборони.

Військові округи в Україні[ред.ред. код]

До 1991 в Україні діяли три військові округи: Київський, Одеський та Прикарпатський; з 1991 по 1997 — два: Одеський і Прикарпатський.

Військовий округ охоплював територію кількох областей і іменувався за територіальною ознакою. Був призначений для виконання оперативних, мобілізаційних і військово-адміністративних завдань. Округ очолював командувач військ, який підпорядковувався міністрові оборони України, а також командувачеві Сухопутних військ. Призначався Президентом України за поданням міністра оборони. В межах своїх повноважень командувач військ військового округу видавав накази і директиви.

Основним органом командувача для управління військами був штаб округу. На засадах дорадчого органу діяла військова рада у складі командувача, його заступників та керівників структурних підрозділів. На командування військового округу покладалося: безпосереднє керівництво військами (силами) округу; проведення заходів для підтримання їх у постійної бойовій та мобілізаційній готовності; організація безперервного управління військами (силами), їх підготовка до виконання покладених на них завдань по обороні держави; планування, організація і проведення оперативно-тактичної, бойової, мобілізаційної та морально-психологичної підготовки підлеглих органів управління і військ (сил).

Відповідно до Державної програми будівництва Збройних Сил України на період до 2005 на базі колишніх військових округів створено оперативно-тактичні командування: Західне (Львів), Північне (Чернігів) і Південне (Одеса).

Військові округи в Росії і СРСР[ред.ред. код]

Російська Імперія[ред.ред. код]

Карта військових округів Російської імперії. 1913

Вперше в Росії військові округи були засновані в 1862-64. У 1907 році існувало 12 військових округів[1]:

Окремо існував Заамурський військовий округ (погранична варта)

РРФСР і СРСР[ред.ред. код]

В РРФСР перші військові округи (Ярославський, Московський, Орловський, Біломорський, Уральський і Приволзький) були утворені в березні 1918 в період Громадянської війни. З часом кількість військових округів змінювалася.

Після закінчення Німецько-радянської війни 9 липня 1945 вийшов наказ наркома оборони № 0139 «О організації нових округів і зміні кордонів існуючих військових округів». По ньому фронти За цим наказом фронти були перетворені в округи і створені також нові округи. Були визначені такі округи на території СРСР:

Перетворення фронтів в округи було завершене до 1 жовтня 1945 року. У період з осені 1945 по осінь 1948 років поступово в умовах демобілізації армії кількість військових округів була різко скорочена.

У 1966 році існували такі військові округи:

З невеликими змінами ця структура проіснувала до розпаду СРСР.

Російська Федерація[ред.ред. код]

Станом на 2009 рік у Росії існує шість військових округів.

Військові округи в інших країнах[ред.ред. код]

Китайська Республіка[ред.ред. код]

Існувало 76 військових округів або воєнних регіонів (軍區), які були найбільшими військовими формуваннями в Національній Революційній Армії Китаю (Армія Гоміндану) під час японсько-китайської війни 1937—1945, які поступово були реформовані у 12 військових регіонів.

Китайська Народна Республіка[ред.ред. код]

Після перемоги комуністів на початку 1950-х років було засновано 13 військових округів, але поступово їх кількість була зменшена до 11 наприкінці 1960-х. Існувало 11 основних округов: Шеньянський, Пекінський, Ланьчжоуський, Сіньцзян-Уйгурський, Цзинаньський, Нанкінський, Фучжоуський, Гуанчжоуський (включно з Хайнаньскими островами, Уханьський, Чендуський та Куньмінський, які на протязі 1985—1988 були скорочені до 7.

Третій Рейх[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни Німеччина використовувала систему військових округів (нім. Wehrkreis) з метою поліпшення системи призову, комплектування та навчання мобілізаційних ресурсів для польової армії.

Федеративна Республіка Німеччина[ред.ред. код]

На сьогоднішній час Бундесвер (нім. Bundeswehr) має чотири військових округа (нім. Wehrbereichskommando) зі штаб-квартирами в містах:

Індонезія[ред.ред. код]

Індонезійська армія (інд. Tentara Nasional Indonesia), прийнявши на озброєння німецьку систему військових округів (Wehrkreise), створила власні військові округа в листопаді 1948. Кожен начальник військового округу мав практично безмежну владу у відповідному регіоні в питаннях не лише військових, а й у політичних, економічних, освіти та керування урядовими структурами й організаціями.

Польща[ред.ред. код]

Після завершення Першої світової війни в Польщі було створено 5 військових округів (1918—1921):

З 1921, у зв'язку зі збільшенням теріторії держави кількість округів була доведена до 10. Було ще створено:

Кожен округ мав три піхотні дивізії та одну кавалерійську бригаду.

Після Другій світовій війни в комуністичній Польщі існували 7 округів (Варшавський, Люблінський, Краківський, Лодзинський, Познанський, Померанський та Сілезький)

З 1991 року Військо Польське поділено на два військові округи: Померанський та Сілезький.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]