Лукка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лукка
Lucca
Комуна
Герб Прапор
Країна Італія Італія
Регіон Тоскана
Провінція Лукка
Код ISTAT 046017
Поштові індекси 55100
Телефонний код 0583
Координати 43°51′00″ пн. ш. 10°31′00″ сх. д. / 43.85000° пн. ш. 10.51667° сх. д. / 43.85000; 10.51667Координати: 43°51′00″ пн. ш. 10°31′00″ сх. д. / 43.85000° пн. ш. 10.51667° сх. д. / 43.85000; 10.51667
Висота 19 м.н.р.м.
Площа 185,53 км²
Населення 89 290 (31-12-2014)
Густота 481,27 ос./км²
Розміщення
Commune
 
Мапа
Мапа
Влада
Мер Alessandro Tambellini (22-5-2012)
Офіційна сторінка

Лукка (італ. Lucca) — місто та муніципалітет в Італії, у регіоні Тоскана, столиця провінції Лукка.

Лукка розташована на відстані[1] близько 270 км на північний захід від Рима, 60 км на захід від Флоренції.

Старі квартали Лукки

Населення — 89 290 осіб (2014)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 12 липня. Покровитель — San Paolino di Lucca.

Історія[ред. | ред. код]

Антична епоха[ред. | ред. код]

Історія Лукки в епоху античності:

Епоха раннього середньовіччя[ред. | ред. код]

В епоху раннього середньовіччя, до проголошення республіки в 1160 році, в історії Лукки можна виділити наступні періоди:

Епоха республіки[ред. | ред. код]

Докладніше: Республіка Лукка

Основні віхи історії Республіки Лукка, яка існувала (включно з періодами втрати незалежності) з 1160 по 1805:

  • 1314 — 1316 рр.. В 1314 році Лукка була завойована військами Пізанської республіки на чолі з правителем (подеста) Пізи Угуччіоне делла Фаджіола, під владою якого Лукка залишалася 2 роки, допоки його влада не була повалені внаслідок повстання.
  • 1316 — 1328 рр.. На чолі республіки став Каструччіо Кастракані, який перетворив її у провідну державу центральної Італії, здійснивши завоювання Пізанської республіки у 1323 році.
  • 1328 — 1369 рр.. Період ослаблення і втрати незалежності. За контроль над територією республіки точилася боротьба між Пізою та Флорентійською республікою.
  • 1369 — 1400 рр.. Відновлення незалежності республіки з утворенням представницьких зборів, які номінально керували республікою, хоча фактично влада зосередилась в руках впливового роду Гуініджі.
  • 1400 — 1430 рр.. Встановлення політичного режиму сеньйорії за правління Паоло Гуініджі.

Від Наполеона до об'єднаної Італії[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Золота доба Лукки — треченто — залишила велику кількість церков з фасадами, покритими багатим скульптурним декором, і високими квадратними в плані кампаніламі. За готичними фасадами ховаються давніші нефи, які залишилися стосовно планування цілком вписуються в рамки романики.

Собор Святого Мартіна — кафедральний собор Лукки, побудований в романському стилі, закладено в VI столітті. Сучасного вигляду набув у XI—XIII століттях. В інтер'єрі зберігаються роботи Джамболоньі, Фра Бартоломео, Тінторетто, Гірландайо і інших видатних авторів. Базиліка святого Фредіано — перша половина VI століття (сучасний вигляд — XII століття). У базиліці знаходяться мощі святої Зіти (1212—1272).

Музей Палаццо Мансі — зібрання живопису в бароковому палаці XVII століття. У пінакотеці представлені роботи великих майстрів венеційської і болонської шкіл, а також тосканская і фламандський живопис. Вежа Гуініджі — одна з найпомітніших веж Лукки, візитна картка міста. Відмітна особливість — дуби, що ростуть на верхньому майданчику. Площа Амфітеатру — овальна площа, розташована на місці римського амфітеатру II століття н. е. і повторює його обриси. Кільце фортечних стін 4,2 км завдовжки. На відміну від більшості старовинних італійських міст Лукка повністю зберегла фортифікаційні укріплення (в основному XVI століття). Зі стін і бастіонів відкриваються мальовничі краєвиди на навколишню рівнину.

Сакральна архітектура[ред. | ред. код]

Фортифікаційні споруди[ред. | ред. код]

Площі[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Визначні твори мистецтва[ред. | ред. код]

Демографія[ред. | ред. код]

Населення за роками[3]:


Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживали 8862 іноземці з 108 країн, серед них 3188 громадян країн Євросоюзу та 248 громадян України.[4]

Сусідні муніципалітети[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Діячі мистецтва[ред. | ред. код]

Політики[ред. | ред. код]

Релігійні діячі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
  3. Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  4. Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.) . ISTAT. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.