Музика Середньовіччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jeanne de Montagu St Jean de Luze.JPG
У темах

Війни
Середньовічна культура
Середньовічна література
Середньовічна медицина
Середньовічна музика
Середньовічна освіта
Середньовічна філософія

Періодізація

Раннє Середньовіччя
Високе Середньовіччя
Пізнє Середньовіччя

Термін музика середньовіччя охоплює період в європейської історії музики від падіння Римської Імперії (V століття) до початку XV століття, коли на зміну прийшла епоха Відродження. Загальними рисами цього періоду є сильний зв'язок із релігією, перевага одноголосся, аскетизм, акапельний спів і переважання модальних ладів. На епоху середньовіччя припадає діяльність Гвідо д'Ареццо, що перший запропонував систему сольмізації, що уможливила точний запис нот.

Джерела дослідження[ред.ред. код]

Відомості про середньовічну музику базуються на її рукописах, що зберіглися до нашого часу. Створення музичних рукописів було дорогою справою як через дорожнечу пергаменту, так і трудомісткість процесу переписування, тому лише найбагатші інституції могли собі дозволити створення таких манускриптів, переважно це були церкви і монастирі. Цими інституціями зберігалися зразки як духовної, так і світської музики, проте збережені рукописи не відбивають різноманіття популярної музики того часу. Занотована музика початку епохи виглядає одноголосною і ритмічно рівною, тобто текст співався в унісон без інструментального супроводу.

Інструментарій[ред.ред. код]

Музикант грає на віолі, манускрипт XIV століття

Інструменти, на яких виконувалася середньовічна музика збереглися до наших днів, хоча і в різних формах. Флейти вироблялися переважно з дерева, а не металу (як зараз) і були як повздовжними так і поперечними, подібними до сучасних блок-флейт. Популярними були пан-флейти, що також виготовлялися з деревини.

Поширені були щипкові струнні інструменти, такі як лютня, псалтеріон, а також цимбали, на яких до XIV століття також грали защипуванням струни і лише після XIV століття, коли була винайдена технологія виробництва металевих струн, ударами паличками.

Першим зафіксованим в Європі смичковим інструментом стала колісна ліра, що потрапила з Візантії. Існували також струнні інструменти без резонуючого корпусу, подібних сучасній арфі, існували також і ранні версії скрипок і тромбонів.

Системи нотації[ред.ред. код]

Середньовіччя є епохою, коли сформувалися система нотації та основи музичної теорії, що лягли в основу подальшого розвитку європейської музики.

З розвитком та ускладненням літургії. Також з прагненням Риму централізувати церковні служби актуалізувалася і потреба у фіксації церковних співів з тим, щоб не тільки полегшувати їх запам'ятовування[1], але й передавати на великі віддалі[2]. Першим кроком до вирішення цієї проблеми стала введення різноманітних знаків, що записувалися над текстом, ці знаки називалися невмами, а нотація стала називатися невменною.[3] Цей тип нотації почав використовуватись у 8-9 століттях, а його витоки більшість дослідників погоджуються, що їх найближчими попередниками є грецькі і романські граматичні знаки, що позначали важливі моменти декламації - підйом та спад в інтонації.[4] Такими двома класичними знаками були actus, /, що відображав підвищення інтонації та gravis, \, позначав пониження. Проте невменна нотація не вказувала абсолютної звуковисотності, а також не відображала і ритмічні тривалості.[5]

Важливу роль у реформуванні нотації відіграв Гвідо д'Ареццо (перша половина XI століття), який увів систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан з літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії, і ключ. Цей спосіб отримав назву хоральної нотації, що використовувалася для запису григоріанських хоралів. Нарешті з XIII століття хоральну нотацію витісняє мензуральна, що дозволяла фіксувати не тільки висоту, але і тривалість звуків. Серед перших її творців - Йоханнес де Гарландіа, Франко Кельнський, Вальтер Одінгтон, Єронім Моравський. На Русі в цей отримав поширення знаменний розспів, який записувався за допомогою безлінійних знаків - "знамен" або "крюків".

Примітки[ред.ред. код]

  1. Albert Seay, Music in the Medieval World (Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1965), 40.
  2. Albert Seay, Music in the Medieval World (Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1965), 41.
  3. Richard H. Hoppin, Medieval Music (New York: Norton & Company, 1978) 57.
  4. Carl Parrish, The Notation of Medieval Music (London: Faber & Faber Limited, 1958) 4.
  5. Richard H. Hoppin, Medieval Music (New York: Norton & Company, 1978), 89.
музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.