Гудок
_2.jpg) | |
| Інші назви | смик, гудок, гудрон |
|---|---|
| Класифікація | Хордофон, Струнні музичні інструменти |
| Подібні інструменти | скрипка, ребаб, пошета, кеменче, кемане, каманче, критська ліра |
 Гудок у Вікісховищі | |
Гудок, гудрон, смик — давньоруський триструнний скомороший музичний інструмент з корпусом грушеподібної форми, на якому грали лукоподібним смичком. Під час гри стоячи корпус упирали до грудей, сидячи — ставили на коліно. Мелодію здебільшого грали на одній струні, дві інші звучали як бурдонні, тобто на постійній висоті[1].
В українських народних піснях гудок згадується дуже рідко, та й то переважно у зв’язку з танцями. Тепер на Закарпатті та Прикарпатті гудком називають скрипки.
Заграй же, гудачеку,
Най собі станцюю,
Курка мені яйця знесе,
Я ти подарую[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гудок |
Сайт музею театрального, музичного і кіномистецтва України [Архівовано 1 вересня 2005 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Гудок // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 550.
- Гудок. Українські народні музичні інструменти Л. М. Черкаський
- Гудок. Українські народні музичні інструменти А. І. Гуменюк
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гудок. Українські народні музичні інструменти Л. М. Черкаський
- ↑ «Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Головацким», ч. III, стор. 486.
|
