Населення Шпіцбергену
Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Шпіцберген, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з жовтня 2023. |
Населення Шпіцбергену | |
---|---|
Ріст чисельності населення архіпелагу Ріст чисельності населення архіпелагу | |
Чисельність | 1,9 тис. осіб |
Природний рух | |
Природний приріст | ▼-0,03 % |
Етнічні групи | |
Нація | свальбардці |
Найбільший етнос | норвежці |
Нацменшини | росіяни, українці |
Мови | |
Офіційна | норвезька, російська |
Населення Шпіцбергену. Чисельність населення архіпелагу 2014 року становила 1,9 тис. осіб (232-ге місце у світі)[1]. Чисельність населення архіпелагу відносно стабільна із незначним трендом до збільшення, природний приріст — -0,03 % (201-ше місце у світі) .
Природний рух[ред. | ред. код]
Відтворення[ред. | ред. код]
Природний приріст населення в країні 2014 року був негативним і становив -0,03 % (депопуляція) (201-ше місце у світі)[1]. Дані про очікувану середню тривалість життя 2015 року відсутні[1].
Вікова структура[ред. | ред. код]
Міграції[ред. | ред. код]
На архіпелазі діє повністю безвізовий режим, тобто мають право проживати і працювати представники всіх націй, які підписали Шпіцбергенський трактат 1920 року. З практичної точки зору, незважаючи на відсутність імміграційного і митного контролю, суворий клімат і висока вартість життя ефективно обмежують трудову міграцію працівниками сфери обслуговування та туристичної галузі. Після розпаду СРСР кілька колишніх співробітників Арктиквугілля переїхало на постійне проживання в Лонг'їр, у той час як чисельність населення російських шахтарських селищ продовжувала скорочуватися пропорційно падінню видобутку вугілля.
Розселення[ред. | ред. код]
Густота населення країни 2015 року становила 0,04 особи/км² (241-ше місце у світі)[1]. Нечисленне населення архіпелагу розміщується в південній частині Ісфйорду.
- Лонг'їр — найбільше поселення (близько 2 тис. жителів, більшість з яких норвежці), слугує адміністративним центром архіпелагу.
- Свеагрува (90 осіб, з робочими з Лонгйіра більше 300) — норвезьке шахтарське селище, порт.
- Ню-Олесунн (близько 30 осіб, влітку більше 100) — норвезький міжнародний дослідницький центр, порт.
- Баренцбург (470 осіб), Грумант і Піраміда (законсервовані) — російські шахтарські селища.
- Колесбухта — законсервований радянський порт, що сполучався залізницею (зруйнована, тунель засипано) з Грумантом.
- Хорнсунн (10 осіб) — польська дослідницька станція.
-
Лонг'їр
-
Свеагрува
-
Ню-Олесунн
-
Баренцбург
Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]
Головні етноси країни: норвежці — 55,4 %, росіяни й українці — 44,3 %, інші — 0,3 % населення (оціночні дані за 1998 рік)[1].
Рік | Загалом | Норвежці | Росіяни, українці | Поляки | Рік | Загалом | Норвежці | Росіяни, українці | Поляки | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1990 | 3 544 | 1 125 | 2 407 | 12 | 2000 | 2 376 | 1 475 | 893 | 8 | |
1991 | 3 405 | 1 135 | 2 260 | 10 | 2001 | 2 616 | 1 704 | 903 | 9 | |
1992 | 3 309 | 1 148 | 2 151 | 10 | 2002 | 2 529 | 1 570 | 950 | 9 | |
1993 | 3 017 | 1 050 | 1 958 | 9 | 2003 | 2 489 | 1 562 | 918 | 9 | |
1994 | 2 977 | 1 097 | 1 870 | 10 | 2004 | 2 375 | 1 581 | 786 | 8 | |
1995 | 2 906 | 1 218 | 1 679 | 9 | 2005 | 2 400 | 1 645 | 747 | 8 | |
1996 | 2 844 | 1 230 | 1 604 | 10 | 2006 | 2 266 | 1 645 | 535 | 10 | |
1997 | 2 827 | 1 335 | 1 482 | 10 | 2007 | 2 338 | 1 781 | 550 | 7 | |
1998 | 2 596 | 1 438 | 1 149 | 9 | 2008 | 2 449 | 1 821 | 620 | 8 | |
1999 | 2 423 | 1 476 | 939 | 8 | 2009 | 2 565 | 2 085 | 470 | 10 |
Дані приведено на основі перепису населення норвезьких селищ Лонг'їр і Ню-Олесунн, російського селища Баренцбург, а також персоналу польської дослідницької станції Хорнсунн. Враховано 293 норвежців, які не проживають постійно на архіпелазі.
Українська діаспора[ред. | ред. код]
Мови[ред. | ред. код]
Офіційні мови[3]: норвезька, російська. Норвезька мова використовується як основна мова архіпелагу, нею розмовляє більшість населення селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрув. Норвезькою виходить щотижнева газета «Свальбардпостен» (норв. Svalbardposten). Російською мовою розмовляють жителі російського селища Баренцбург, а також деякі жителі селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрува. До 1961 року російською розмовляли також жителі селища Грумант, і до 2000 року — жителі селища Піраміда. Українською мовою володіє частина жителів селищ Баренцбург і Лонгїр, етнічних українців, здебільшого шахтарів з Донбасу.
На архіпелазі також використовуються інші мови в побуті наукових закладів і полярних станцій. Польською мовою розмовляють вчені на польській дослідницької станції Хорнсунн. Китайською вчені китайської дослідницької станції Хуанхе[4]. Голландською мовою у минулому розмовляли жителі селища Смеренбург (1660-ті) і Ітре Норскойя (XIX століття), а також в деяких інших селищах китобоїв. У XXI столітті нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Данською мовою розмовляли жителі селища Смеренбург у періоди 1619—1623 і 1625—1631 років, а також селища Коббефьорд у період 1631—1658 років. Англійська мова типова для міжетнічного спілкування на науково-дослідних станціях, нею розмовляли жителі селищ китобоїв, заснованих у період з 1611 по 1670 роки. Французькою розмовляли жителі селища китобоїв Гамбургбухт, що діяло в період з 1633 по 1638 роки; тепер нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Шведською мовою розмовляли жителі селища Піраміда в 1910-х роках, поки воно не перейшло до СРСР. Деякі жителі селища Ню-Олесунн розмовляють також німецькою, італійською, японською та корейською мовами.
Русенорськ[ред. | ред. код]
Русенорськ — піджин на основі російської та норвезької мов, що виник і використовувався впродовж XVII—XIX століть як спосіб спілкування поморських і норвезьких торговців. Потреба в мові зникла разом із закінченням вільного пересування між обома країнами після жовтневої революції 1917 року. Остання торгова угода була укладена 1923 року.
Релігії[ред. | ред. код]
Більшість населення архіпелагу відносить себе до протестантської Норвезької церкви (норв. Den norske kirke). Католики на архіпелазі відносять себе до римсько-католицької єпархії Осло (лат. Osloënsis).
Освіта[ред. | ред. код]
На архіпелазі діє власний державний вищий навчальний заклад Університетський центр на Свальбарді (норв. Universitetssenteret på Svalbard; UNIS) для підготовки фахівців у галузі арктичних досліджень. Цей центр є підрозділом Університету Арктики[5][6].
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Дані про смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, відсутні[1].
Захворювання[ред. | ред. код]
Санітарія[ред. | ред. код]
Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]
Дані про безробіття і розподіл доходів домогосподарств на архіпелазі відсутні[1].
Трудові ресурси[ред. | ред. код]
Загальні трудові ресурси 2013 року становили 1,59 тис. осіб (229-те місце у світі)[1].
Кримінал[ред. | ред. код]
Гендерний стан[ред. | ред. код]
Дані про статеве співвідношення населення архіпелагу відсутні[1].
Демографічні дослідження[ред. | ред. код]
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Норвегії:
- .
Переписи[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м Svalbard : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ (норв.) Svalbardstatistikk 2009 (PDF). Statistisk sentralbyrå, Oslo-Kongsvinger. 2009. Архів оригіналу (PDF) за 9 вересня 2012. Процитовано 11 жовтня 2011 року.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ (англ.) Arctic Yellow River Station, [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.] Polar Research Institute of China (PRIC), 2006.
- ↑ (англ.) Arctic science for global challenges. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ (англ.) Arctic science for global challenges. [Архівовано 17 лютого 2012 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Норвегия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Норвегия // Страны и народы. Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский, С. А. Токарев (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Урланис Б. Ц. Рост населения в Европе (опыт исчисления). — М. : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 436 с.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Шпіцбергену |
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Norway : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Норвегії.
- At a glance: Norway. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Норвегії.
- Norway. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Норвегії.
- Norway. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Норвегії від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in EU : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
|
|