Населення України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Станом на 1 листопада 2014 року чисельність наявного населення України становила 42965,1 тис. осіб (без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя). Порівняно з 1 січня 2014 року, чисельність населення скоротилася на 108,0 тис. осіб. Міське населення становить 69,1%, сільське — 30,9%. Густота населення — 74,5 осіб/км².

Основні демографічні показники за січень-жовтень 2014 року у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року:[1]
2013[2] 2014[2]
кількість народжених 398 435 396 867
коефієнт народжуваності 11,1 11,1
кількість померлих 524 403 526 891
коефіцієнт смертності 14,6 14,7
природний рух населення - 125 968 - 130 024
коефіцієнт природного руху - 3,5 - 3,6
кількість померлих дітей у віці до 1 року 3 225 3 071
коефіцієнт смертності дітей у віці до 1 року 8,0 7,8
сальдо міграції + 15 964 + 22 009
сальдо міграції (на 10 000 осіб) + 4,4 + 6,4
Кількість населення за регіонами (станом на 01.05.2012)



За січень-грудень 2013 року чисельність населення скоротилась на 126,8 тис. осіб (2,8 на 1000). Міграційний приріст за цей період становив 31,9 тис. осіб (прибулих 54,1 тис., вибулих 22,2 тис.). Природне скорочення становило 158,7 тис. осіб (народжених — 503,7 тис., померлих — 662,4 тис.).[1]

Зміст

Чисельність населення[ред.ред. код]

Зміна чисельності населення України 1950–2012 роки
Зміна чисельності населення України 1989–2014 роки

Перші дані про чисельність людності на теренах сучасної України доходять з перших спроб перепису в середньовічній Русі, що відбувалися, аби визначити данину. Пізніше, російський імператор Петро I видав наказ від 26 листопада 1718 року, запровадивши державні ревізії, їх було 10 з 1719 до 1858 роки (1763 року відбулося остаточне закріпачення селян за місцем прописки). Перший перепис населення в сучасному розумінні цього слова відбувся в Російській Імперії 9 лютого 1897 року. В Радянські часи перший загальний перепис відбувся на зламі 1926 року станом на 17 грудня 1926 року. Подальші успішні переписи відбувалися 17 січня 1939 року, 15 січня 1959 року, 15 січня 1970 року, 17 січня 1979 року і 12 січня 1989 року. 5 грудня 2001 року в Україні відбувся перший Всеукраїнський перепис населення.

В першій половині XX століття, населення України, зокрема українці, пройшли нелегкі випробування війнами, репресіями, голодомором, депортаціями. За окремими оцінками демографічні втрати України за цей період становлять близько 16 млн осіб.[3]

У другій половині XX століття динаміка показників демографії України характеризується швидким відновленням населення з подальшим зниженням темпів приросту й негативним приростом населення в 90-х роках. У другій світовій війні Україна втратила 14 млн осіб[10]. Тільки в 1959 році, в Українській Радянській Соціалістичній Республіці, чисельність населення сягнула довоєнного періоду в 42,1 млн осіб. Проте, при подальшому збільшенні загальної чисельності населення, динаміка показників природного та міграційного приросту людності вже характеризується тенденцією до зниження. Так, упродовж першого післявоєнного між-переписного періоду (1959-1970 рр.) чисельність населення зросла на 12,5% , протягом другого (1970–1979 рр.) — на 5,4% , третього (1979-1989 рр.) — лише на 3,7%. В період з 1989 року по 1993 рік чисельність населення України зросла всього на 1,5%. В тому ж 1993 році, було зафіксовано найбільшу чисельність населення України — 52,2 млн осіб. Проте в кінці 90-х років Україна почала втрачати населення. Кількість людності в Україні в 2001 році в порівнянні з 1993 роком скоротилась на 7,2%.

Зараз, на початок XXI століття, кількість населення України скорочуватись й надалі, з 2001 року до 2013 рік чисельність людності України зменшилась на 6%.

Динаміка населення міст і районів[ред.ред. код]

Зміна чисельності населення[11]
UaPopulationDynamics197079.PNG
UkrainianSSR Population Change 1970 1989.PNG
UaPopulation1989-2001.PNG
Populat8910.PNG
1970 ‒ 1979 рр. 1970 ‒ 1989 рр. 1989 ‒ 2001 рр. 1989 ‒ 2012 рр.
UaPopulation2002-2006.PNG
UaPopulation2006-2010.PNG
UaPopulation2010-2014.PNG
2002 - 2006 рр. 2006 - 2010 рр. 2010 - 2014 рр.

Чисельність населення у світовому вимірі[ред.ред. код]

На 2012 рік Україна посідає 30 місце за чисельністю населення на планеті.

Національний склад[ред.ред. код]

Національний склад населення України (2001 р.)
Етнічний склад населення України в сучасних кордонах (1897 — 2001 рр.),%*[12] *Зазначено етноси, чисельність яких за переписом 1926 р. перевищувала 1% загальної чисельності населення
Етнічні групи 1897 —
1900[13] роки
1926 —
1930 роки
1959 рік 1989 рік 2001 рік 2001 р. до
1897 —1900 рр.,%
Українці 72,0% 74,8% 76,8% 72,7% 77,8% 177,9%
Росіяни 8,8% 8,1% 16,9% 22,1% 17,3% 374,1%
Євреї 9,0% 6,5% 2,0% 0,9% 0,2% 4,0%
Поляки 4,4% 5,4% 0,9% 0,4% 0,3% 11,5%
Німці 2,1% 1,5% 0,1% 0,1% 0,1% 5,4%
Молдавани/румуни 1,0% 1,1% 0,8% 0,9% 0,8% 97,7%
Усе населення 100,0% 100,0% 100,0% 100,0% 100,0% 164,1%
Національний склад населення УСРР за переписом 1939 року

За національним складом Україна відноситься до мононаціональних держав. Українці становлять абсолютну більшість населення України. Більшість українців проживає на своїх етнічних землях, де сформувався український народ. На цих землях українці завжди мали чисельну перевагу над іншими національними та етнічними групами.

За даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Україні проживало 37,5 млн українців, або 77,8% від загальної чисельності населення держави. Українці становлять абсолютну більшість (понад 90%) у 13 з 27 регіонів України та переважну більшість (70-90%) — в 7 регіонах. Частка українців знижується до 60% лише у двох областях Донбасу та Одеській області. І тільки в Автономній Республіці Крим частка українців не досягає 50% і становить 24,3% . Майже моноетнічною є Тернопільська область, у якій українці становлять 97,8% населення області.

За даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року, найчисельнішою етнічною меншиною в Україні є росіяни. Вони становлять близько 17,3% загальної чисельності населення України. Найбільше росіян проживає в Автономній Республіці Крим. Це єдиний регіон України, де вони становлять більшість (58,3%). До 40% загальної чисельності населення регіонів становлять росіяни в Луганській та Донецькій областях і представляють близько третини усіх росіян України. З 1897 року по 2001 чисельність росіян в межах сучасної України збільшилась на 374,1%[3].

Близько 5% населення України представлене західними (поляки, чехи, сло­ваки) та південними (болгари) слов'янами, романомовними (молдавани та румуни), фіноугорцями (угорці та естонці), тюркомовними (татари, кримські татари, азербайджанці та гагаузи) народами. До окремих етнічних спільнот належать в Україні євреї, вірмени та греки. Проте кількість населення кожної з названих національностей в Україні не досягає 1% загальної чисельності населення дер­жави. За регіонами ці показники виглядають інакше. Так, 12% населення Автономної Республіки Крим становлять кримські татари; 1,6% населення Донецької області — греки; 3,5% населення Житомирської та 1,6% — Хмельницької областей — поляки. В Закарпатській області в структурі населення 12,1% становлять угорці, 1,1% — цигани, 2,6% — румуни, на яких у Чернівецькій області припадає 12,5%. У Запорізькій та Одеській областях проживають болгари (1,4 та 6,1% відповідно). Молдавани становлять 5% населення Одеської та понад 7% — Чернівецької областей.

Етнічні групи в Україні
станом на 2001 рік
національність загальна
чисельність
% міське
населення
% сільське
населення
%
Українці 37 541 693 77,82% 23 658 227 73,27% 13 883 466 87,04%
Росіяни 8 334 141 17,28% 7 236 704 22,41% 1 097 437 6,88%
Білоруси 275 763 0,57% 214 635 0,66% 61 128 0,38%
Молдавани 258 619 0,54% 73 593 0,23% 185 026 1,16%
Кримські татари 248 193 0,51% 84 116 0,26% 164 077 1,03%
Болгари 204 193 0,42% 84 483 0,26% 120 091 0,75%
Угорці 156 566 0,32% 56 611 0,18% 99 955 0,63%
Румуни 150 989 0,31% 32 401 0,10% 118 588 0,74%
Поляки 144 130 0,30% 99 646 0,31% 44 484 0,28%
Євреї 103 591 0,21% 102 085 0,32% 1 506 0,01%
Вірмени 99 894 0,21% 79 145 0,25% 20 749 0,13%
Греки 91 548 0,19% 61 873 0,19% 29 675 0,19%
Татари 73 304 0,15% 58 954 0,18% 14 350 0,09%
Цигани 47 587 0,10% 33 432 0,10% 14 155 0,09%
Азербайджанці 45 176 0,09% 36 849 0,11% 8 327 0,05%
Грузини 34 199 0,07% 29 836 0,09% 4 363 0,03%
Німці 33 302 0,07% 24 605 0,08% 8 697 0,05%
Гагаузи 31 923 0,07% 8 554 0,03% 23 369 0,15%
інші 366 091 0,76% 314 980 0,98% 50 730 0,32%
Україна 48 240 902 100,00% 32 290 729 100,00% 15 950 173 100,00%
Національний склад населення УСРР за переписом 1926 року
Мовний склад населення українських земель за переписом 1897 року.


Національний склад серед уродженців України та мігрантів за даними перепису 2001 року:[14]
чисельність українці росіяни білоруси молдавани кримські
татари
болгари угорці румуни поляки інші нац-сть
не вказано
народжені на території України  42 909 474 85,1% 11,6% 0,2% 0,4% 0,2% 0,5% 0,4% 0,3% 0,3% 0,9%   0,2%
народжені за межами України  5 331 428 19,2% 63,2% 3,8% 1,5% 3,2% 0,2% 0,0% 0,0% 0,3% 6,3%   2,2%
все населення  48 240 902 77,8% 17,3% 0,6% 0,5% 0,5% 0,4% 0,3% 0,3% 0,3% 1,6%   0,4%


Частка українців у населенні за переписом 2001 року
Ethnicukrainian2001.PNG
UkrnsUrban2001.PNG
UkrnsRural2001.PNG
Все населення Міське населення Сільське населення


Національний склад населення за переписом 2001 року
Nonukrainian2001.PNG
UaFirstNationality2001.PNG
UaSecondNationality2001.PNG
UaThirdNationality.PNG
Частка етнічних меншин у населенні Перша за чисельністю національність Друга за чисельністю національність Третя за чисельністю національність


Мови[ред.ред. код]

Найбільші розповсюджені рідні мови у районах та містах обласного підпорядкування за переписом 2001 р.
Найбільші розповсюджені рідні мови у міських, селищних та сільських радах за переписом 2001 р.
Рідна мова населення України за переписами[15][9]
рік перепису українська російська інші
1897 / 1900  70,7%  9,6%  19,7%
1920 / 1926  71,3%  11,9%  16,8%
1959  73,0%  24,3%  2,7%
1970  69,4%  28,1%  2,5%
1979  66,4%  31,3%  2,3%
1989  64,7%  32,8%  2,5%
2001  67,5%  29,6%  2,9%

В Україні одна державна мова — українська. У світі, нею користуються близько 45 млн людей, і вона належить до третього десятка найпоширеніших мов світу. За даними Всеукраїнського Перепису Населення України 2001 року, українську мову вважають за рідну 67,5% населення України, що на 2,8% більше, ніж за даними перепису населення 1989 року. Конституція України гарантує вільний розвиток мов національних та етнічних меншин що проживають на території України[16]. (див. також Європейська хартія регіональних мов). Так, 29,6% населення визначили за рідну російську мову. Проте, українською мовою вільно володіють 87,8% громадян. Найвищий відсоток осіб, які вільно володіють українською мовою, спостерігається серед населення західних (99-89%), північних (99-95%) та центральних (понад 70%) областей. Російською мовою володіє дві третини населення України. Вона більше поширена на півдні та сході України. У великих містах сходу й півдня України помітна перевага російської мови в щоденному спілкуванні, незважаючи на значну частку населення, що вказало українську як рідну мову.

Рідна мова населення України за переписом 2001 р.[17]
мова чисельність частка
українська 32 577 468 67,53%
російська 14 273 670 29,59%
кримськотатарська 231 382 0,48%
молдовська 185 032 0,38%
угорська 161 618 0,34%
румунська 142 671 0,30%
болгарська 134 396 0,28%
білоруська 56 249 0,12%
вірменська 51 847 0,11%
гагаузька 23 765 0,05%
циганська 22 603 0,05%
інша мова 178 764 0,38%
не вказали мову 201 437 0,42%


За даними першого Всеукраїнського Перепису населення 2001 року, понад 85% українців (78% міських та 97% сільських жителів), близько 96% росіян та 92% кримських татар назвали рідною мову своєї націо­нальності. Загалом у більшості областей України простежується тенденція до збереження етнічними спільнотами мови своєї національності при поширенні дво- та багатомовності.

Рідні мови за переписом 2001 р.
Ukraine census 2001 Ukrainian.svg
Ukraine census 2001 Russian.svg
Ukraine cencus 2001 Native language.svg
українська російська діаграма співвідношення
Ukrainianlang2001ua.PNG
Russianlang2001ua.PNG
Romanlang2001ua.PNG
українська російська румунська і молдовська
Crimtatarlang2001ua.PNG
Bolgarianlang2001ua.PNG
Hungarianlang2001ua.PNG
кримсько-татарська болгарська угорська

Релігія[ред.ред. код]

Докладніше: Релігія в Україні
Кількість релігійних громад в Україні, 2004 р.[18]
Кількість релігійних громад в Україні[19]
Рік Всього УГКЦ УАПЦ УПЦ КП УПЦ МП РКЦ Протестанти інші конфесії
2000  23 400  3 268  1 013  2 760  8 951  798  5 751  859
2001  24 919  3 289  1 052  3 010  9 423  818  6 376  951
2002  26 343  3 292  1 107  3 186  9 950  840  6 943  1 025
2003  27 569  3 328  1 154  3 352  10 310  854  7 355  1 216
2004  28 481  3 386  1 172  3 484  10 566  870  7 530  1 473
2005  29 262  3 438  1 164  3 685  10 763  872  8 008  1 332
2006  29 913  3 476  1 154  3 824  10 972  883  8 209  1 395
2007  30 670  3 526  1 178  3 963  11 233  895  8 417  1 458
2008  31 257  3 566  1 183  4 093  11 444  901  8 574  1 496
2009  31 940  3 597  1 194  4 251  11 704  904  8 733  1 557
2010  33 977  3 825  1 227  4 508  12 251  1 081  9 360  1 725
2011  34 586  3 881  1 248  4 594  12 536  1 089  9 479  1 759


Частка релігійних громад (зареєстрованих та незареєстрованиз) у регіонах України в 2010 р.[19]
Allortodox2010.PNG
Allcatholic2010.PNG
Allprotestant2010.PNG
Muslim2010.PNG
православних
(УПЦ, УПЦ-КП, УАПЦ)
католицьких
(УГКЦ, РКЦ)
протестантських
(баптисти, п'ятидесятники,
харизмати, адвентисти та ін.)
мусульманських

Місце народження. Громадянство[ред.ред. код]

Населення за місцем народження
Народжені в: 1989 2001
Україні 86,2% 88,9%
Росії 10,1% 7,5%
Білорусі 0,8% 0,6%
Казахстані 0,7% 0,5%
інших країнах СНД та Балтії 1,2% 1,6%
інших країнах 1,0% 0,9%

За переписом 2001 року, з 48.240.902 жителів України 42.909.474 (88.9%) народились на території України. На території держав СНД народились 4.837.303 (10.0%), серед них в Росії — 3.613.240 (7.5%), Білорусі — 270.751 (0.6%), Казахстану — 245.072 (0.5%). В державах Європи народились 288.489 (0.6%), в тому числі 145.106 (0.3%) — в Польщі. Народженими у країнах Америки є 3.135 осіб, 24.324 — Азії, 2.708 — Африки, 281 — Австралії та Океанії. Не вказали місце народження 175.188 осіб.[20]

Найвищий відсоток людей, народжених на території України, спостерігається у західних та центральних областях (без м. Києва) — 91-97%. Меншим він є у східних — 85-87%, південних — 65-87%, а також у містах Києві — 87,0% та Севастополі — 65,9%[20]

62,5% населення проживає на місці свого постійного проживання все життя. Серед міського населення цей показник становить 57,8%, серед сільського — 72,2%. Найвищим він є у західних областях (70-87%), найнижчим — у Автономній Республіці Крим — 39,4%, Севастополі — 39,5%, Києві — 47,2%.

Громадянами України у 2001 році були 99,35%, громадянами країн СНД 0,33% всього населення. Налічувалось 86047 осіб (0.18%) без громадянства.[20]

Питома вага уродженців регіону у населенні за переписом 2001 року
Частка народжених на території України
серед найбільших національностей[20]
Національність Загальна кількість Народжених на території України Частка народжених
на території України
Українці 37 541 693 36 517 880 97,3%
Росіяни 8 334 141 4 962 990 59,6%
Білоруси 275 763 71 056 25,8%
Молдовани 258 619 179 250 69,3%
Кримські татари 248 193 76 382 30,8%
Болгари 204 574 194 276 95,0%
Угорці 156 566 154 770 98,9%
Румуни 150 989 149 448 99,0%
Поляки 144 130 129 838 90,1%
Інші 737 595 401 268 54,4%
Не вказали
національність
188 639 72 316 38,3%
Всього 48 240 902 42 909 474 88,9%


Населення регіонів України за країною народження (перепис 2001)
Fromukraine2001.PNG
Fromrussia2001.PNG
BornBelarus2001.PNG
BornPoland2001.PNG
Україна Росія Білорусь Польща

Густота населення[ред.ред. код]

Густота населення регіонів України
(на 1.11.2014)
Область Площа,
км²
Густота,
чол/км²
АР Крим АР Крим 26 081 75,4
Вінницька область Вінницька область 26 513 60,8
Волинська область Волинська область 20 143 51,8
Дніпропетровська область Дніпропетровська область 31 914 102,8
Донецька область Донецька область 26 517 162,5
Житомирська область Житомирська область 29 832 42,1
Закарпатська область Закарпатська область 12 777 98,6
Запорізька область Запорізька область 27 180 65,0
Івано-Франківська область Івано-Франківська область 13 928 99,3
Київська область Київська область 28 131 61,5
Кіровоградська область Кіровоградська область 24 588 39,9
Луганська область Луганська область 26 684 83,4
Львівська область Львівська область 21 833 116,3
Миколаївська область Миколаївська область 24 598 47,4
Одеська область Одеська область 33 310 72,0
Полтавська область Полтавська область 28 748 50,5
Рівненська область Рівненська область 20 047 57,9
Сумська область Сумська область 23 834 47,2
Тернопільська область Тернопільська область 13 823 77,4
Харківська область Харківська область 31 415 87,0
Херсонська область Херсонська область 28 461 37,5
Хмельницька область Хмельницька область 20 629 63,1
Черкаська область Черкаська область 20 900 60,0
Чернівецька область Чернівецька область 8 097 112,4
Чернігівська область Чернігівська область 31 865 33,2
Київ Київ 839 3436,5
Севастополь Севастополь 1 079 357,6
Україна Україна 603 628 75,2

Станом на 1 січня 2013 року густота населення України становила 75,5 осіб на 1км2. Найвища густота населення характерна для східних та західних областей, а також Київської області (разом з Києвом). Досить низька густота населення у поліських і степо­вих областях України. Максимальна густота населення (165,0 осіб на 1км2) зафіксована у Донецькій області, мінмімальна (33,8) — у Чернігівській.

Динаміка густоти населення на територіях в межах сучасної України з 1900 р. (осіб на км²)[21][9][12][22]
рік міського сільського всього
1900[23] 5,7 42,0 47,7
1913[23] 9,6 54,3 63,9
1930[23] 12,9 54,9 67,7
1940[23] 23,2 45,0 68,2
1950[23] 21,2 39,4 60,6
1959 31,7 37,6 69,4
1970 42,6 35,5 78,1
1979 50,2 32,2 82,4
1989 57,2 28,4 85,7
2001 54,0 26,3 80,3
2014 51,9 23,3 75,3

Певний вплив на густоту населення мають природні показники. Так, у наш час наймен­ша густота населення характерна для північних районів країни, де найвищий коефіцієнт лісистості території, значна заболоченість, ґрун­ти мають низьку родючість. До таких регіонів належать північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігів­ської та Сумської областей.

Природні умови визначають низьку густоту населення також у високогірних районах Карпатських і Кримських гір. Це стосується окремих частин Закарпатської, Львівської, Чернівецької областей та Автономної Республіки Крим. Низькі показники густоти населення характерні для посушливих районів степових областей: Херсонській області (38,4 осіб на 1 км2), а також в окремих частинах Одеської, Миколаївської, Запорізької, Кіровоградської областей.

З другої половини XX століття на розміщення населення Украї­ни все більший вплив мало поступове загострення екологічної кри­зи і особливо чорнобильська катастрофа. Так, у 1986 р. були по­вністю відселені мешканці міст і сіл 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. Пізніше було визначено й інші території безу­мовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення. Населення залишає й інші зони екологічної біди, які займають близько 15% території України.

Густота населення регіонів України, 1939 - 2010 рр.[21]
UkPopulationDensity2010(2).PNG
UkPopulationDensity1959.PNG
UkPopulationDensity1939.PNG
2010 рік 1959 рік 1939 рік
Густота населення районів та повітів території України, 1794 - 2010 рр.[21] [9]
UkraineDensity10.PNG
UkPopulationDensity1970.PNG
Density1913ua.png
2010 рік 1970 рік 1913 рік
Density1897ua.PNG
Density1851ua.PNG
Density1794ua.PNG
1897 рік 1851 рік 1794 рік


Урбанізація[ред.ред. код]

Частка міського населення (на 1 січня 2010 року)
Динаміка чисельності сільського та міського населення

Процес урбанізації на території України розпочався у XIX столітті. Особливо він прискорився після скасування кріпацтва в 1861 році та початку швидкого розвитку промисловості. Але міське населення продовжувало складати незначну частку всього населення: Частка міського населення в 1897 р.[24]

Частка міського населення у 1926 р.
Частка міського населення у 1897–1900 рр.
Зміна частки міського населення за період між переписами 1989 та 2001 р.

За переписом населення 1926 року в УРСР міське населення становило 5373.5 тис.(18.5%) з усього населення 29018.2 тис.[25]

  • Поліський підрайон. Міське — 429.0 тис.(14.5%) Сільське — 2528.9 тис.(85.5%)
  • Правобережний підрайон. Міське — 1450.1 тис.(16.1%) Сільське — 7547.7 тис.(83.9%)
  • Лівобережний підрайон. Міське — 1117.2 тис. .(15.8%) Сільське — 5949.7 тис.(84.2%)
  • Степовий підрайон. Міське — 1061.6 тис.(19.1%) Сільське — 4506.7 тис.(80.9%)
  • Дніпропетровський підрайон. Міське — 464.0 тис.(19.4%) Сільське — 1927.1 тис.(80.6%)
  • Гірничопромисловий підрайон. Міське — 851.6 тис.(41.8%) Сільське — 1184.6 тис.(58.2%)


Співвідношення міського і сільського населення за даними переписів[26]
Перепис 1926 року (УРСР в межах 1926 р.)

  • міське населення 5373.6 тис.(18.5%)
  • сільське населенння 23644.6 тис. (81.5%)

Перепис 1939 року. (УРСР в межах 1939 р.)

  • міське населення 11190.4 тис.(36.2%)
  • сільське населення 19755.8 тис.(63.8%)

Перепис 1959 року

  • міське населення 19147.4 тис.(45.7%)
  • сільське населення 22721.6 тис.(54.3%)

Перепис 1970 року

  • міське населення 25688.6 тис.(54.5%)
  • сільське населення 21437.9 тис.(45.5%)

Перепис 1979 року

  • міське населення 30168.9 тис.(60.8%)
  • сільське населення 19440.4 тис.(39.2%)

Перепис 1989 року

  • міське населення 34297.2 тис.(66.7%)
  • сільське населення 17154.8 тис.(33.3%)

Перепис 2001 року

  • міське населення 32574.0 тис.(67.2%)
  • сільське населенння 15883.0 тис. (32.8%)

Станом на 1 січня 2014 року

  • міське населення 31336.6 (69.0%)
  • сільське населенння 14089.6 тис. (31.0%)


Рівень урбанізації за областями[ред.ред. код]

Область 1939 1959 1979 1983 1989 2012
АРК (+Севастополь) 52% 65% 67% 69% 70% 68%
Вінницька 12% 17% 35% 39% 44% 50%
Волинська 16% 26% 40% 43% 49% 52%
Дніпропетровська 53% 70% 80% 82% 83% 83%
Донецька 78% 86% 89% 90% 90% 91%
Житомирська 21% 26% 44% 48% 53% 58%
Закарпатська 29% 38% 39% 41% 37%
Запорізька 39% 57% 71% 73% 76% 77%
Івано-Франківська 23% 23% 36% 40% 42% 43%
Київська 12% 26% 45% 49% 54% 62%
Кіровоградська 19% 31% 52% 55% 60% 62%
Луганська 66% 79% 85% 86% 86% 87%
Львівська 32% 39% 53% 56% 59% 61%
Миколаївська 27% 39% 60% 63% 66% 68%
Одеська 38% 47% 62% 64% 66% 67%
Полтавська 20% 30% 50% 53% 57% 61%
Рівненська 13% 17% 36% 41% 45% 48%
Сумська 19% 32% 53% 56% 62% 68%
Тернопільська 14% 17% 31% 35% 41% 44%
Харківська 53% 62% 75% 77% 79% 80%
Херсонська 22% 40% 58% 60% 61% 61%
Хмельницька 12% 19% 36% 40% 47% 55%
Черкаська 14% 23% 44% 48% 53% 56%
Чернівецька 20% 26% 38% 39% 42% 42%
Чернігівська 16% 23% 44% 48% 53% 63%
м. Київ 100% 100% 100% 100% 100% 100%
Середня людність сільських населених пунктів (на 1 січня 2011 року)
Зміна чисельності населення районних центрів та міст обласного підпорядкування (за 1970 — 1989)
Зміна чисельності населення районних центрів та міст обласного підпорядкування (за 1989 — 2010)


UrbanPopChangeUkraine1989-2010.PNG
RuralPopChangeUkraine1989-2010.PNG
UrbanChange2005-2010Ukr.png
RuralChange2005-2010Ukr.png
Динаміка чисельності міського населення
(за 1989 — 2010)
Динаміка чисельності сільського населення
(за 1989 — 2010)
Динаміка чисельності міського населення
(за 2005 — 2010)
Динаміка чисельності сільського населення
(за 2005 — 2010)


Міста України[ред.ред. код]

Станом на 1 січня 2009 року в Україні налічується 1345 міських поселень. З них 459 міст (з яких 159 — міста республіканського або обласного значення) та 886 селищ міського типу.
Найбільше міст у Донецькій (52), Львівській (44), Луганській (37), Київській (без Києва) (26), Дніпропетровській (20) областях. Найменше міст у Херсонській, Миколаївській (по 9), Волинській, Житомирській, Рівненській, Чернівецькій (по 11) областях.

Найбільша концентрація селищ міського типу у східних областях — Донецькій (131), Луганській (109), Харківській (61). Найменша у Чернівецькій (8), Черкаській (15), Рівненській (16), Миколаївській (17).[27]

OblastCenterChangeUa1989-2011.png
Oblastcenterpop2011.png
Зміна чисельності населення обласних центрів за 1989 - 2014 рр. Частка обласних центрів у населенні регіонів, 2011 р.


Згідно з переписом 2001 року, налічувалося 454 міста, в яких проживало 28185,2 тис. осіб, та 889 селищ міського типу з населенням 4105,5 тис. Серед міських поселень переважали малі міста (з населенням до 50 тис. осіб). Їх налічувалось 1246 з 1343. В малих поселеннях проживало 10434,6 тис. осіб (32,3% міського населення). У 52 середніх містах (з населенням від 50 тис. до 100 тис.) проживало 3603,4 тис. осіб (11,2% міського населення). У 20 великих містах (з населенням від 100 тис. до 250 тис.) проживало 3235,9 тис. осіб (10,0% міського населення). У 16 надвеликих містах (з населенням від 250 тис. до 500 тис.) проживало 5216,6 тис. осіб (16,2% міського населення). У 4 найбільших містах (з населенням від 500 тис. до 1 млн) проживало 2711,7 тис. осіб (8,4% міського населення). У 5 містах-мільйонерах (з населенням більше 1 млн) проживало 7088,5 тис. осіб (22,0% міського населення). [28]

Розселення населення України за типами та величиною населених пунктів у 2011 р.[29]

тип населених пунктів чисельність
мешканців
частка
населення
України
міста > 1000 тис. 5 263 782 11,53%
міста 500 — 1000 тис. 4 117 289 9,02%
міста 100 — 500 тис. 8 699 378 19,06%
міста 50 — 100 тис. 3 002 027 6,58%
міста 20 — 50 тис. 3 502 016 7,67%
міста 10 — 20 тис. 2 267 791 4,97%
міста < 10 тис. 677 793 1,49%
смт > 10 тис. 551 460 1,21%
смт < 10 тис. 3 299 337 7,23%
села 14 252 764 31,23%

Динаміка населення обласних центрів[ред.ред. код]

Динаміка населення обласних центрів[30][31][32]
без врахування населених пунктів, підпорядкованих міськраді
Чисельність населення, тис.
Місто 1811 1840 1858 1863 1867 1897 1913 1923 1927 1939 1959* 1970* 1979* 1989* 2001* 2010* 2014*
Вінниця 31 53 46 52 93 122 211 314 374 357 369 372
Дніпропетровськ 9 9 13 20 23 113 ~250 126 232 527 662 862 1066 1178 1065 1014 993
Донецьк 28 32 106 466 705 879 1021 1109 1016 968 950
Житомир 8 17 34 38 38 66 82 64 69 95 106 161 244 292 284 272 271
Запоріжжя 4 19 37 43 55 289 435 658 781 884 815 781 766
Івано-Франківськ 14 ~25 ~35 65 66 105 150 214 218 224 227
Київ 23 47 61 68 71 248 418 423 494 847 1104 1632 2144 2588 2611 2785 2869
Кіровоград 4 24 32 61 78 49 65 100 128 189 237 270 254 236 233
Луганськ 20 44 71 215 275 383 463 497 463 435 424
Луцьк 6 16 20 39 56 94 137 198 209 211 216
Львів ~73 ~83 ~150 ~215 340 411 553 667 791 733 734 729
Миколаїв 4 29 65 68 92 ~112 82 101 169 226 331 440 503 514 501 495
Одеса 11 60 104 119 121 404 555 315 411 602 667 892 1046 1115 1029 1010 1017
Полтава 10 16 31 32 54 64 85 89 128 143 220 279 315 318 301 296
Рівне 5 25 32 43 60 116 179 228 249 250 250
Севастополь 54 72 62 67 114 148 229 301 356 342 340 345
Сімферополь 3 13 17 18 49 77 70 86 143 188 249 302 344 344 337 338
Суми 10 10 12 13 14 28 50 36 44 64 98 159 228 291 293 272 269
Тернопіль ~18 ~21 ~22 ~36 50 52 85 144 205 228 218 217
Ужгород ~10 ~16 30 47 65 91 117 117 117 116
Харків 10 29 52 60 174 253 307 410 833 934 1223 1444 1610 1471 1452 1451
Херсон 9 23 40 46 59 ~75 41 57 97 158 261 319 355 328 305 298
Хмельницький 23 29 24 27 37 62 113 172 237 254 261 266
Черкаси 13 30 42 31 39 52 85 158 228 290 295 288 285
Чернівці ~25 ~33 ~61 ~90 106 142 187 219 257 241 252 262
Чернігів 5 11 11 28 47 35 34 69 90 159 238 296 305 297 296


Найбільші міста[ред.ред. код]

Населення міст України
з врахуванням населених пунктів, підпорядкованих міськрадам[21]
Населення Сумарний приріст (зменшення) населення Населення Зміна 2003–2014
Місто (1.01.2003) 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 (1.01.2014) Всього В рік
1 Київ 2.621.689 +17.341 +27.371 +26.823 +24.872 +22.137 +25.298 +19.600 +14.068 +15.059 +30.765 +23.679 2.868.702 +9,42% +0,82%
2 Харків 1.466.297 -1.883 +326 -1.566 -1.994 -3.394 -1.822 -3.708 -5.756 -5.138 +9.666 +104 1.451.132 -1,03% -0,09%
3 Одеса 1.021.064 -8.115 -5.818 -5.083 -1.465 +5.093 +2.951 +1.699 -1.181 -983 +6.690 +2.170 1.017.022 -0,40% -0,04%
4 Дніпропетровськ 1.071.421 -8.527 -6.397 -6.868 -7.859 -9.955 -11.984 -6.317 -6.304 -5.248 -1.805 -4.646 995.511 -7,08% -0,67%
5 Донецьк 1.026.036 -4.833 -4.550 -6.636 -5.462 -7.422 -6.360 -6.361 -6.274 -7.042 -1.799 -3.469 965.828 -5,87% -0,55%
6 Запоріжжя 811.078 -4.822 -4.286 -4.663 -4.602 -4.955 -3.485 -3.532 -4.198 -3.908 -1.955 -4.404 766.268 -5,52% -0,52%
7 Львів 758.686 +234 +1.204 +1.519 +909 -212 -374 -275 -1.665 -1.896 +934 -689 758.375 -0,04% -0,00%
8 Кривий Ріг 707.263 -3.800 -3.383 -4.498 -4.960 -5.929 -5.796 -5.637 -5.386 -4.892 -3.741 -4.348 654.893 -7,40% -0,70%
9 Миколаїв 511.522 -1.871 -640 -661 -946 -1.023 -2.053 -3.145 -2.435 -1.716 -844 -1.266 494.922 -3,25% -0,30%
10 Маріуполь 509.772 -3.135 -2.063 -2.490 -2.460 -2.936 -2.726 -2.667 -2.754 -2.221 -2.641 -3.273 480.406 -5,76% -0,54%
11 Луганськ 499.040 -3.742 -3.336 -2.843 -3.735 -4.149 -3.781 -3.039 -3.683 -4.105 -1.496 -1.844 463.287 -7,16% -0,67%
12 Макіївка 426.371 -4.842 -4.293 -3.857 -3.559 -3.490 -3.483 -2.860 -3.094 -2.289 -2.383 -2.342 389.879 -8,56% -0,81%
13 Севастополь 378.527 -174 +255 +464 +160 +219 +618 +387 +365 +413 +2.203 +2.433 385.870 +1,94% +0,17%
14 Вінниця 357.941 +1.045 +1.255 +1.960 +2.886 +1.682 +987 +1.458 +276 +1.324 +884 +418 372.116 +3,96% +0,35%
15 Сімферополь 363.997 -452 -242 -541 -658 -1.269 -201 -98 +79 -519 +1.979 +1.266 363.341 -0,18% -0,02%
16 Херсон 364.345 -3.038 -3.635 -3.327 -3.665 -3.712 -2.355 -2.007 -2.028 -1.893 -1.374 -1.432 335.879 -7,81% -0,74%
17 Полтава 315.268 -2.900 -2.408 -1.451 -2.280 -2.632 -2.024 -1.072 -1.630 -1.282 -737 -902 295.950 -6,13% -0,57%
18 Чернігів 303.817 -1.720 -1.600 -888 -742 -541 -510 -414 -506 -173 -601 -419 295.703 -2,67% -0,25%
19 Черкаси 294.823 -648 -138 -1.149 -1.199 -1.046 -1.266 -927 -739 -799 -521 -402 285.989 -3,00% -0,28%
20 Горлівка 309.422 -4.242 -4.491 -3.838 -3.409 -3.381 -3.031 -2.687 -2.675 -2.168 -2.383 -2.423 274.694 -11,22% -1,08%
21 Суми 291.586 -3.343 -3.223 -2.276 -1.463 -2.682 -1.841 -1.605 -1.283 -1.330 -452 -306 271.782 -6,79% -0,64%
22 Житомир 282.321 -2.201 -2.245 -1.937 -1.677 -1.807 -579 -161 +41 +140 -592 -381 270.922 -4,04% -0,37%
23 Хмельницький 253.952 +452 +1.498 +1.417 +1.027 +719 +1.324 +1.008 +1.391 +915 +1.286 +1.107 266.096 +4,78% +0,43%
24 Чернівці 241.166 +528 +556 +1.224 +1.519 +1.947 +2.597 +2.263 +2.043 +2.086 +2.913 +3.287 262.129 +8,69% +0,76%
25 Рівне 248.472 -794 +192 +184 +175 +213 +556 +585 +257 +334 +159 -421 249.912 +0,58% +0,05%
26 Дніпродзерж. 260.053 -2.043 -1.570 -1.718 -1.124 -853 -751 -804 -1.075 -565 -755 -355 248.440 -4,47% -0,41%
27 Івано-Франківськ 233.673 -25 +1.173 +1.325 +647 +1.480 +1.286 +949 +548 +697 +1.962 +1.876 245.591 +5,10% +0,45%
28 Кіровоград 260.233 -1.495 -1.816 -2.506 -2.691 -2.516 -3.497 -1.000 -569 -586 -638 -934 241.985 -7,01% -0,66%
29 Кременчук 232.407 -963 -242 -1.017 -69 -1.024 -565 -916 -635 -542 -542 -64 225.828 -2,83% -0,26%
30 Тернопіль 226.318 -2.262 -3.336 -1.598 -868 -877 -77 +277 -131 -146 -182 -8 217.110 -4,07% -0,38%
31 Луцьк 206.215 -3.650 +350 +1.927 +1.688 +1.056 +1.699 +1.490 +1.008 +1.280 +1.664 +1.349 216.076 +4,78% +0,43%
32 Біла Церква 201.256 +2.062 +1.476 +1.326 +1.701 +173 +689 +567 +146 +1.155 +368 +286 211.205 +4,94% +0,44%
33 Краматорськ 213.496 -2.242 -2.055 -1.758 -1.611 -1.724 -1.201 -1.273 -1.758 -854 -1.268 -1.510 196.242 -8,08% -0,76%
34 Мелітополь 160.084 -603 -193 -405 -270 -163 -387 -437 -485 -256 +99 -95 156.889 -2,00% -0,18%
35 Керч 155.294 -1.378 -1.352 -1.237 -1.239 -1.067 -901 -851 -753 -671 -906 -639 144.300 -7,08% -0,67%
36 Ялта 143.568 -535 -359 -432 -230 -480 -380 +74 +78 +61 -98 +356 141.623 -1,35% -0,12%
37 Слов'янськ 145.192 -1.083 -804 -765 -483 -334 -597 -933 -1.052 -691 -667 -900 136.883 -5,72% -0,53%
38 Єнакієве 157.784 -3.850 -3.322 -3.310 -3.095 -2.700 -2.675 -2.284 -2.375 -2.063 -2.178 -2.263 127.669 -19,09% -1,91%
39 Красний Луч 142.101 -2.845 -2.484 -2.451 -1.876 -1.832 -1.605 -1.379 -1.405 -1.058 -1.307 -1.096 122.763 -13,61% -1,32%
40 Євпаторія 120.693 +349 +620 +465 +430 +622 +213 -245 -57 +254 -93 +201 123.452 +2,29% +0,21%
41 Сєвєродонецьк 128.581 -1.181 -1.125 -936 -817 -1.108 -813 -813 -812 -712 -398 -558 119.308 -7,21% -0,68%
42 Лисичанськ 131.549 -1.573 -1.437 -1.430 -1.275 -1.155 -873 -1.233 -1.113 -675 -975 -1.048 118.762 -9,72% -0,93%
43 Бердянськ 123.904 -759 -663 -589 -393 -460 -73 -343 -337 -590 -538 -527 118.632 -4,25% -0,39%
44 Нікополь 134.523 -1.556 -1.193 -1.378 -1.189 -1.675 -1.933 -1.851 -1.964 -1.784 -1.280 -863 117.857 -12,39% -1,20%
45 Ужгород 117.220 -135 -57 -315 -261 -126 -66 +191 -33 +133 -207 -402 115.942 -1,09% -0,10%
46 Алчевськ 118.263 -646 -663 -344 -690 -562 -664 -714 -978 -931 -711 -886 110.474 -6,59% -0,62%
47 Павлоград 116.982 -1.580 -1.654 -1.154 -915 -533 +5 -82 -425 -174 -400 -331 109.739 -6,19% -0,58%
48 Феодосія 107.572 -655 -349 -522 +115 -68 -243 -202 -240 -125 +487 -170 105.600 -1,83% -0,17%
49 Артемівськ 111.981 -1.194 -1.246 -774 -638 -709 -552 -748 -925 -564 -654 -484 103.493 -7,58% -0,71%
50 Харцизьк 112.354 -1.191 -1.242 -936 -791 -720 -755 -557 -675 -383 -769 -1.109 103.226 -8,12% -0,77%
51 Краснодон 115.895 -1.922 -1.603 -1.726 -1.263 -1.082 -1.149 -922 -815 -773 -709 -801 103.130 -11,01% -1,06%
52 Кам'янець-Под. 99.929 -389 -142 +426 +201 -40 +1.200 +1.628 +250 -94 -227 -489 102.253 +2,33% +0,21%
53 Бровари 86.839 +1.058 +954 +1.027 +1.104 +957 +1.266 +1.230 +1.011 +1.167 +1.104 +624 98.880 +13,87% +1,19%
54 Дрогобич 99.725 -195 +75 +27 +243 -150 -186 -382 -420 -610 -34 -219 98.684 -1,04% -0,10%
55 Свердловськ 108.550 -1.545 -1.471 -1.417 -1.379 -1.082 -1.031 -712 -640 -249 -726 -618 97.680 -10,01% -0,95%
56 Олександрія 102.871 -1.410 -1.906 -1.733 -1.589 -1.287 -960 -765 -78 -308 -281 -206 92.348 -10,23% -0,98%
57 Стаханов 105.510 -2.092 -2.182 -1.876 -1.284 -1.335 -1.061 -879 -1.052 -931 -856 -609 91.353 -13,42% -1,30%




Домогосподарства[ред.ред. код]

Станом на 2001 рік в Україні налічувалося 18 200 567 домогосподарств (12 471 210 домогосподарств у міських поселеннях і 5 729 357 — у сільських). Середня величина становила 3,2 особи (3,1 — в міських поселеннях, 3,4 — в сільських).
Чисельність домогосподарства за розміром (кількістю осіб) у 2001 р.

  • 1 — 4.721.241 (25.9%)
  • 2 — 4.832.090 (26.5%)
  • 3 — 4.005.830 (22.0%)
  • 4 — 2.885.032 (15.9%)
  • 5 — 1.105.256 (6.1%)
  • 6 — 438.974 (2.4%)
  • 7 — 133.429 (0.7%)
  • 8 і більше — 78.715 (0.4%)

Міські домогосподарства є меншими за сільські. На малі домогосподарства (1‒2 особи) у них припадає 52,6% від загальної кількості (у сільських — 52,2%), на середні (3 ‒ 4 особи) — 40,0% (у сільських 33,2%), на великі (5 і більше осіб) — 7,4% проти 14,6% у сільських домогосподарств.

У 2001 році налічувалось 6 935 309 домогосподарств (38,1% від загальної кількості), які мали дітей у віці до 18 років. Порівняно з 1989 їх кількість зменшилась на 12,6%. Найвищий відсоток таких домогосподарств спостерігався у Закарпатській (52,4%), Івано-Франківській (44,9%), Волинській, Рівненській (44,0%) областях, найнижчий — у Чернігівській (32,4%), Харківській (35,0%), Полтавській (35,3%), Черкаській та Луганській (35,4%).

Серед домогосподарств, які мають дітей, переважають малодітні — з однією дитиною — 64,1%, та двома — 30,2%. 4,3% домогосподарств мають трьох дітей, 0,9% — чотирьх, 0,5% — п'ять і більше.

Кількість дітей у сім'ях зменшується з заходу на схід. Серед домогосподарств, у складі яких є діти, частка сімей з однією дитиною становила у 2001 р. у західних областях 49 ‒ 52%, з двома — 38 ‒ 40%, з трьома і більше — 9 ‒ 14%. У центральних та південних 60 ‒ 64% з однією дитиною, 28 ‒ 34% — з двома, 4 ‒ 6% — з трьома і більше. У східних областях налічується 69 ‒ 72% домогосподарств з 1 дитиною, 25 ‒ 26% — з двома, 3 ‒ 4% — з трьома і більше. Найбільш малодітні домогосподарства характерні для міст Києва та Севастополя — у 74 ‒ 75% домогосподарств — 1 дитина, 23% — 2 дитини, 2 ‒ 3% — 3 і більше.[35]

Рівень освіти[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Україні
Освіта населення за переписами[26]
(на 1000 осіб)
Рік Повна
вища
Неповна
вища
Повна
середня
Базова
середня
Початкова
1959 21 55 64 233 299
1970 40 79 138 236 278
1979 65 119 225 222 252
1989 95 179 285 172 203
2001 136 177 349 160 142

Населення України відзначається порівняно високим рівнем освіти. Станом на 2001 рік з 45 802 450 осіб старше 5 років мали освіту:[36]

  • повну вищу — 5 658 192 осіб (12,9%)
  • базову вищу — 309 247 осіб (0,7:
  • неповну вищу — 8 024 682 осіб (17,5%)
  • повну загальну середню — 15 249 889 осіб (33,3%)
  • неповну загальну середню — 13 304 905 осіб (29,0%)
  • не мають початкової загальної — 3 110 813 осіб (6,8%)
  • неписьменні — 269 624 осіб (0,6%)
Перепис 2001 року. Рівень освіти за місцем проживання[36] (на 1000 осіб)
Населення Повна вища Базова вища Неповна вища Повна середня Базова середня Початкова
міське 166 9 204 348 136 114
сільське 54 4 119 350 212 202


За результатами перепису 2001 року, письменними є понад 99% населення старше 10 років. Серед неграмотного населення, якого налічувалося 151 217 осіб, абсолютно переважали жінки (135 455 осіб; 89,6%) та сільські жителі (100 879 осіб; 66,7%). Динаміка рівня грамотності населення України у віці 9-45 років за даними перепису характеризується наступними цифрами:[36]

1897 1920 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001
27,9% 51,9% 63,6% 88,2% 99,1% 99,8% 99,9% 99,9% 99,9%


Вікова структура[ред.ред. код]

Для сучасної демографічної ситуація характерне поступовестаріння населення України. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку XX ст. століття до 15% на поч. XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах   60% —  62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60 років  — від 3-4% на початку XX ст. до 21% на початку XXI ст.[37]

Статево-вікові піраміди населення України
PopulationPyramideUkraine1939.PNG
PopulationPyramideUkraine1959.PNG
PopulationPyramideUkraine1989.PNG
PopulationPyramideUkraine2013.PNG
1939 1959 1989 2014

Віковий склад населення[ред.ред. код]

AgeStructureUa1897+.PNG
Середній вік населення (2010)

В Україні спостерігаються відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Станом на 1 січня 2009 року найбільш молоде населення було характерне для Закарпатської (середній вік — 36,2 роки), Рівненської (36,7), Волинської (37,3) областей. Закарпатська та Рівненська області — єдині в Україні, в яких кількість дітей до 15 років перевищує кількість осіб, старше працездатного віку. Найстаріше населення — у Чернігівській області (середній вік 42,7 роки), Донецькій, Сумській (41,7), Луганській (41,6).

Відношення кількості населення 0 — 14 років до кількості населення старше 60 років (2013)

Постаріння населення найхарактерніше для областей центральної України та Донбасу. У Чернігівській, Сумській, Полтавській областях особи старше працездатного віку становлять 27-30%, а середній вік коливається в межах 41-43 рокі. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей. В областях Донбасу спостерігається найнижча частка дітей — 12-13%.

Вікова структура населення (на 1 січня 2013 року)
UkraineUnder14age.PNG
UkraineOver65age.PNG
UaAging2010.png
Населення віком 0 - 14 років Населення віком старше 65 років Відношення кількості населення 0 - 14 років
до кількості населення старше 65 років

За 1989–2013 рр. середній вік населення України збільшився на 4 роки, з 36,5 до 40,5 років. Особливо швидко цей процес проходив серед міського населення, де середній вік збільшився на 5,6 років, з 34,8 до 40,4, тоді як серед сільського лише на 0,9 років — з 39,8 до 40,7. Середній вік жінок у 2013 році становив 42,9 р., на 5,2 р. більше ніж чоловіків (37,7), що пов'язано з вищою смертністю та нижчою тривалістю життя чоловічого населення.[37]

Середній вік населення, років[38][37]
населення 1989 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 2009 2011 2013 2014
міське 34,8 35,2 35,5 36 36,6 37,2 37,9 38,5 39 39,4 39,7 40,1 40,4 40,5
сільське 39,8 39,8 39,8 39,8 39,8 40 40,1 40,3 40,6 40,7 40,8 40,8 40,7 40,7
все 36,5 36,7 36,9 37,2 37,6 38,1 38,6 39,1 39,5 39,8 40,1 40,3 40,5 40,6


Демографічне навантаження[ред.ред. код]

Демографічне навантаження за районами та містами обласного підпорядкування у 2013 р. Кількість населення у віці 0 — 14 і старше 65 років на 1000 осіб працездатнгого віку (15 — 64 роки)

Демографічне навантаження на працездатне населення вище у сільського населення — 792 на 1000 працездатних проти 592 у міського. Це є наслідком більшої частки населення молодше працездатного віку (312 проти 226 у міського населення) та старше працездатного віку (480 і 366 відповідно).

Найвижче демографічне навантаження на 1 січня 2009 спостерігалось у областях центральної України — Чернігівській (743 на 1000 працездатних), Вінницькій (735), Житомирській (720), що пов'язано з високою часткою осіб старше працездатного віку. Найменше демографічне навантаження спостерігається у Києві, де на 1000 працездатних припадає лише 528 осіб непрацездатного віку.

Найбільше демографічне навантаження особами у віці, молодшому за працездатний, зафіксовано у західних областях — Волинській (334 на 1000), Рівненській (347), Закарпатській (329). Найнижче — у місті Києві (207 на 1000), Севастополі (219), а також у Донецькій (214), Харківській, Луганській областях (по 208).

Найбільше навантаження особами у віці, старшому за працездатний, спостерігається у центральних областях — Чернігівській (503 на 1000), Кіровоградській (453), Вінницькій (454), Полтавській (447). Найменше — у м. Києві (321 на 1000 працездатних) і західних областях — Закарпатській (303), Рівненській (331), Волинській (348).[38]

Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 9 пенсіонерів. Хоча в останні роки рівень старіння дещо знизився через підвищення народжуваності, в найближчі роки процес старіння населення прискориться (за прогнозними розрахунками, протягом 2011–2015 років середньорічна чисельність наявного населення України буде зменшуватися приблизно на 160 тис. осіб щороку (з 45,73 млн осіб — у 2011 році до 45,09 млн осіб — у 2015 році)[39].

Демографічне навантаження на населення (на 1000 осіб працездатного віку)[38][40]
1989 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 2009 2011 2013 2014
Навантаження особами у віці 0-14 років 323 322 319 311 298 275 250 229 215 205 201 202 208 212
Навантаження особами у віці 65 років і старше 176 185 195 206 211 207 205 218 230 236 228 217 217 220
Загальне навантаження 499 507 514 517 509 482 455 447 445 441 429 419 425 432

Крім того, після 2010 року (коли у працездатний вік почне входити покоління громадян, які народилися у період низької народжуваності 90-х років) відбудеться не тільки кількісне скорочення працездатного населення, але і якісне погіршення — старіння його економічно активної частини.

На структуру та динаміку всієї чисельності населення України найближчим часом дуже впливатимуть також демографічні «хвилі», закладені у попередні роки.

Тривалість життя[ред.ред. код]

Середня очікувана тривалість життя при народженні (2012 р.)

Середня очікувана тривалість життя на території губерній Російської імперії, куди входила більша частина території України, становила у 1838–1850 рр. приблизно 26 років (чоловіки — 24.6, жінки — 27.0). Темпи зростання тривалості життя були невисокими — у 1874–1883 роках вона становила приблизно 29 років (чоловіки 28.0, жін 30.2), у 1904–1913 — приблизно 33 роки (чоловіки 32.4, жінки 34.5).[41]

Тривалість життя в українських губерніях була суттєво вищою, ніж у середньому по Європейській частині. Так, у 1896–1897 роках середня тривалість життя в українських губерніях становила для чоловіків — 35.9 років, для жінок — 36.9, що на 4 роки більше, ніж у середньому по Європейській частині Росії (31.3 і 33.4 років). В той же час найнижчою тривалість життя була в губерніях центральної Росії, Поволжя та Уралу — 29.4 років у чоловіків, 31.7 у жінок, а найвищою — у прибалтійських губерніях — 40.4 і 44.4 років відповідно.

Тривалість життя в Україні, років[42]
1950 1955 1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2004 2008 2013
чоловіки 61,3 65,4 67,4 67,9 66,3 65,5 64,6 65,2 65,7 61,3 62,3 62,0 62,2 66,3
жінки 69,7 72,2 73,9 74,6 74,3 74,2 74,0 74,0 75,0 72,6 73,6 73,6 74,2 76,2
Динаміка зміни середньої тривалості життя населення України (1991–2009)р.р.

Середня очікувана тривалість життя в Україні у 2008–2009 рр. становила 69.3 роки, в тому числі у міських поселеннях — 70.0 років, у сільських — 67.8 років.

Тривалість життя у міських поселеннях на 2.2 роки вища ніж у сільських (69.0 проти 66.8). Це характерно для всіх регіонів України, за винятком Закарпатської області, де тривалість життя в сільській місцевості на 0.9 роки вища ніж у містах. Найбільше перевищення тривалості життя у міських поселеннях над сільськими зафіксоване у Чернігівській (5.5 роки) і Житомирській (4.4 роки) областях.

Середня тривалість життя чоловіків на 11.1 років менше ніж у жінок (63.8 та 74.9 відповідно). Цей розрив є більшим у сільських поселеннях (11.9 років), ніж у міських (10.6 років). Найбільше перевищення (13.8 років) спостерігається у Чернігівській області, причому серед сільського населеннях воно становить 15.9 років). Найменші відмінності у тривалості життя чоловіків і жінок характерні для м. Києва (9 років) та Чернівецької області (9.6 років)

Середня очікувана тривалість життя при народжені
Все населення міське населення сільське населення
Обидві статі чоловіки жінки Обидві статі чоловіки жінки Обидві статі чоловіки жінки
2002  68,32  62,70  74,13  68,60  63,08  74,21  67,64  61,93  73,89
2003  68,24  62,64  74,06  68,53  62,94  74,16  67,62  62,01  73,81
2004  68,22  62,60  74,05  68,57  63,00  74,19  67,44  61,78  73,76
2005  67,96  62,23  73,97  68,47  62,81  74,18  66,89  61,07  73,51
2006  68,10  62,38  74,06  68,67  63,05  74,33  66,85  61,06  73,47
2007  68,25  62,51  74,22  68,86  63,22  74,50  66,90  61,05  73,57
2008  68,27  62,51  74,28  68,95  63,31  74,57  66,77  60,86  73,58
2009  69,29  63,79  74,86  69,98  64,60  75,21  67,78  62,14  74,09
2010  70,44  65,28  75,50
2011  71,02  65,98  75,88
2012  71,15  66,11  76,02
2013  71,37  66,34  76,22


Статевий склад[ред.ред. код]

Частка чоловіків у населенні за переписом 2001 р.
Частка чоловіків у населенні за переписом 1959 р.
Динаміка статевого складу населення України за даними переписів[43]
1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2013
чоловіки 48,4% 47,7% 44,4% 45,2% 45,6% 46,2% 46,3% 46,2%
жінки 51,6% 52,3% 55,6% 54,8% 54,4% 53,9% 53,7% 53,8%

За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб, або 46,3%, жінок — 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7%.[44]

чоловіки
 %
жінки
 %
Автономна Республіка Крим 46,1 53,9
Вінницька 45,7 54,3
Волинська 47,1 52,9
Дніпропетровська 46,1 53,9
Донецька 45,9 54,1
Житомирська 46,4 53,6
Закарпатська 48,1 51,9
Запорізька 46,0 54,0
Івано-Франківська 47,2 52,8
Київська 46,3 53,7
Кіровоградська 46,0 54,0
Луганська 45,9 54,1
Львівська 47,4 52,6
Миколаївська 46,5 53,5
Одеська 46,8 53,2
Полтавська 45,8 54,2
Рівненська 47,4 52,6
Сумська 45,7 54,3
Тернопільська 46,4 53,6
Харківська 46,0 54,0
Херсонська 46,7 53,3
Хмельницька 46,1 53,9
Черкаська 45,5 54,5
Чернівецька 46,8 53,2
Чернігівська 45,4 54,6
м. Київ 46,7 53,3
м. Севастополь 45,7 54,3

Станом на 2013 рік, в Україні налічувалося 20 962 744 чоловіків (46,2%) та 24 409 948 жінок (53,8%). Серед міського населення чоловіки становлять 45,8%, жінки 54,2%, серед сільського населення — 47,0% та 53,0% відповідно.

Статевий склад серед основних вікових груп[37]
вік чол. жін.
0-14 3.405.479 51,4% 3.215.119 48,6%
15-64 15.277.112 48,0% 16.569.664 52,0%
>65 2.280.153 33,0% 4.625.165 67,0%
всього 20.962.744 46,2% 24.409.948 53,8%


Шлюбність, розлучуваність[ред.ред. код]

Співвідношення кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень у 2009 році
Співвідношення кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень у 2010 році

У 2012 році в Україні було зареєстровано 278,3 тис. шлюбів, що на 21,8% менше, ніж у 2011 році. Коефіцієнт шлюбності становив 6,1 на 1000 і коливався від 5,1 на 1000 у Сумській та Чернігівській області до 8,2 у Севастополі. Коефіцієнт шлюбності міського населення (6,8 на 1000) перевищув відповідний показник сільського населення (4,7 на 1000). Максимальний рівень шлюбності було зафіксовано серед міського населення Чернівецької області (8,4 на 1000 осіб), мінімальний — серед сільського населення Донецької області (2,3 на 1000).[37]

Розлучень у 2012 р. було зареєстровано 49,8 тис., що на 19,5% менше ніж у 2011 р. Середній коефіцієнт розлучуваності становив 1,1 на 1000 осіб, від 0,5 у Закарпатській області до 1,8 у Севастопольській міськраді. Найнижча розлучуваність спостерігалася у 2012 р. серед сільського населення Волинської, Закарпатської, Львівської та Рівненської областей (0,4%), найвища — серед міського населення Севастополя (1,8) та Дніпропетровської області (1,6).[37]

Кількість розлучень (на 1000 осіб)[45]
1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1992 1995 1997 2000 2003 2006 2009 2010[46] 2011[46] 2012[46]
1,2 1,7 2,9 3,4 3,6 3,6 3,7 3,9 4,2 4,0 3,7 3,7 3,8 3,2 2,7 1,4 1,1


Кількість розлучень (на 100 шлюбів)[5]
1990 1992 1994 1996 1998 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2011 2012 2013
39,8 56,6 51,9 63,3 58,1 71,4 57,6 61,0 51,0 51,4 40,3 51,3 60,5 54,2

Народжуваність[ред.ред. код]

Історична динаміка[ред.ред. код]

До 60—70х років XIX століття українські землі характеризувалися традиційним типом народжуваності, яка була надзвичайно високою. У 1859–1863 вона становила приблизно 5,0% (50 народжень на 1000 осіб). В цей же час народжуваність у Європейський державах була значно меншою — 40 в Австрії та Прусії, 35—36 в Італії та Великобританії, 32—33 в Швеції та Норвегії і тільки 27 у Франції.[47]

Найбільшою народжуваність була у лівобережних та степових губерніях (50-55 народжень на 1000 осіб). Дещо менше (45-47) було у правобережних губерніях, серед населення яких більший відсоток складали євреї, поляки, німці, та інші народи з нижчими показниками народжуваності. З цієї ж причини меншою була народжуваність і на території західної України у складі Австро-Угорщини.[47]

Економічне зростання та швидка урбанізація наприкінці XIX ст призводили до поступового зменшення народжуваності, хоча абсолютна кількість народжень постійно зростала. З 1860 по 1913 кількість народжень збільшилась більше ніж вдвічі. У 1906 році на українських землях народилося приблизно 1.460 тис. дітей, з них 1243.3 тис. в межах губерній Російської імперії і 210–220 тис. — в Австро-Угорщині. До 1911 р кількість народжень в російській частині збільшилася — до 1260.0 тис., хоча коефіцієнт народжуваності зменшився — з 44 до 40 на 1000 осіб. Кількість народжень на західно-українських землях майже не змінювалась через велику перенаселеність та еміграцію.[48]

Кількість народжень на територіях в межах сучасної України[5]
1913 1925 1940 1950 1955 1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2009 2012 2013
~1500.0 ~1400.0 ~1100.0 841.4 790.1 870.6 690.5 716.3 738.1 740.6 764.2 657.2 492.9 385.1 428.3 512.5 520.7 503.7


Коефіціцієнт фертильності міського та сільського населення у 2010 р.

Незважаючи на значне скорочення коефіцієнту народжуваності (прибл. з 50 до 40 за 1860–1910) розрив між народжуваністю між українськими землями та Європейськими країнами збільшився. Так у 1911–1914 народжуваність у Німеччині становила 28, Швеції і Великобританії — 24, у Франції тільки 19.[47]

Найбільша народжуваність у 1911, як і в середині XIX ст. спостерігалася у південно-східних губерніях — Катеринославській (51.3), Харківській (45.6). Найнижчою вона була у Чернігівській (37.7), Полтавській (36.9), Волинській (37.7) та Подільській (31.1), в яких проживала значна кількість народів з порівняно низькою народжуваністю (у 1910 році в губерніях Європейської частини імперії народжуваність серед православних та мусульман становила 47.1, католиків — 30.5, а серед протестантів та євреїв тільки 22.3 і 21.7 відповідно)[49][48]

Коефіцієнт народжуваності[50][48][5]
1860 1896 1906 1911 1927 1940 1950 1955 1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2009 2010 2011 2012 2013
~50,0 ~47,5 ~44,0 ~40,0 ~38,0 27,3 22,8 20,0 20,5 15,3 15,2 15,1 14,8 15,0 12,7 9,6 7,8 9,0 11,1 10,8 11,0 11,4 11,1

Перша світова війна, громадянська війна призвели до катастрофічного зниження народжуваності, яка у 1919 році зменшилась на третину порівняно з 1913 роком. Довоєнний рівень народжуваності відновився у 1925 році, але з кінця 20-х років знову почав знижуватися. Коефіцієнт фертильності в УРСР за 19251929 рр зменшився з 5.4 до 4.2 і продовжував зменшуватись. У 19581959 сумарний коефіцієнт народжуваності в УРСР (2.3) був одним з найнижчих у СРСР і за цим показником поступався всім республікам за винятком Латвії (1.94) та Естонії (1.95). У 70-х роках коефіцієнт фертильності опустився нижче рівня відтворення населення (2.05) і до 1990 році знизився до 1.84.

У 20082009 роках сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні склав 1,46 дітей на 1 жінку. Традиційно він є вищим у сільського населення (1,8 дітей проти 1,3 у міського). Порівняно з 1988–1989 роками коефіцієнт фертильності скоротився більш ніж на 20% — з 1,9 дітей. Найбільше скорочення (близько 30%) було характерне для міського населення. У сільського населення сумарний коефіцієнт народжуваності скоротився приблизно на 20%.[38]

Найвищий сумарний коефіцієнт народжуваності спостерігається у сільського населення Рівненської (2.5 дітей), Волинської (2.2), Одеської (2.0) областей. Найнижчий рівень народжуваності (1.2) характерний для міського населення Луганської, Сумської, Харківської, Полтавської, Черкаської, Чернівецької областей.[38]


В 90-і роки спад народжуваності значно прискорився і на початку XXI ст коефіцієнт народжуваності в Україні став одним із найнижчих у Європі (7.7 у 2001). З 2001 року народжуваність почала збільшуватися, через збільшення кількості жінок дітородного віку. За 2001–2009 кількість народжень збільшилась на 36% і перевищила рівень 1995 року. На 34% збільшився і коефіцієнт фертильності, досягнувши у 2008 році майже 1.5 народжених дитини на 1 жінку дітородного віку.[5].

Поточна ситуація[ред.ред. код]

Найвища народжуваність спостерігається у західних та південних областях, особливо у Волинській, Рівненській та Закарпатській, чий рівень народжуваності — 1,92 — 2,08 дітей на 1 жінку у 2012 р. близький до рівня відтворення населення. Найнижча народжуваність традиційно характерна для областей Донбасу, Лівобережжя та м. Києва;— 1,32 — 1,40 дітей на 1 жінку.

Коефіцієнт народжуваності в Україні
BirthRate2003ua.PNG
BirthRate2010ua.PNG
2003 р. 2010 р.
Кількість дітей, народжених жінками у віці 15-49 років
в залежності від рівня освіти[53]
за даними перепису 2001 року
Населення Середня кількість народжених дітей повна вища базова вища неповна вища повна загальна середня базова загальна середня початкова загальна без початкової освіти
Міське 1,7 1,5 1,4 1,7 1,7 2,0 2,2 2,4
Сільське 2,3 1,9 1,7 2,0 2,2 2,5 2,7 2,8
Все 1,9 1,6 1,4 1,7 1,9 2,2 2,5 2,6



У 2012 р. середній коефіцієнт народжуваності становив 11,4 на 1000 осіб. Народжуваність у сільській місцевості є традиційно вищою — у 2012 році — 12.6 на 1000 проти 10.9 у міських поселеннях.[5]

Найнижчий коефіцієнт народжуваності спостерігається у північних та східних областях: Чернігівській (9,4 на 1000 осіб), Луганській (9,6), Сумській (9,7), Донецькій (9,8), найвища — у західних областях — Рівненській (15,9 на 1000 осіб), Закарпатській (15,1), Волинській(14,8). У 2012 році найбільша на народжуваність в Україні була зафіксована на півночі Рівненської області: у Рокитнівському (25,8 на 1000 осіб), Володимирецькому (22,5) та Березнівському (22,0) районах. Найнижча — у деяких сільських районах лівобережних областей та у містах Донбасу (менше 8 на 1000 осіб)

Коефіцієнт фертильності (дітей на 1 жінку)
Fertilityrate1990.png
Fertilityrate2000.png
Fertilityrate2009.png
Fertilityrate2011ua.PNG
1990 р. 2000 р. 2009 р. 2011 р.



Статистика абортів[ред.ред. код]

Народження і аборти в Україні у 1966–2010 рр. (вертикальна вісь — сумарна кількість народжень і абортів)

Динаміка кількості абортів в Україні/УРСР, тис.[55]

Кількість абортів (на 100 народжених)[55]
1960 1966 1970 1975 1980 1985 1990 1995 1997 2000 2002 2004 2006 2008 2010
138 185 157 150 153 149 155 150 135 113 68 48 38 43 36


Позашлюбна народжуваність[ред.ред. код]

Позашлюбна народжуваність у 2011 р.
Рік Відсоток народжених
поза шлюбом
1970 9,2%
1980 8,8%
1985 8,3%
1990 11,2%
1995 13,2%
2000 17,3%
2005 21,4%
2011 21,9%

Позашлюбна народжуваність у 2011 р.

  • міське населення — 21,1%
  • сільське населення — 23,3%

Смертність[ред.ред. код]

Коефіцієнт смертності (на 1000 осіб)[56][5]
1860 1878 1898 1911 1940 1950 1955 1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2009 2010 2011 2012 2013
33 32 28 23 14,3 8,5 7,4 6,9 7,6 8,9 10 11,4 12,1 12,1 15,4 15,4 16,6 15,3 15,2 14,5 14,5 14,6

Поточна ситуація[ред.ред. код]

Смертність міського / сільського населення у 2009 р.
Кількість смертей на 1 народження у районах та містах обл. підпорядкування в 2010 р.
Кількість смертей на 1 народження у районах та містах обл. підпорядкування в 2003 р.

У 2013 році в Україні померло 662 368 осіб, що становить 14,6 випадків на 1000 осіб. У порівнянні з 2012 роком кількість померлих зменшилась на 0,1%, у порівнянні з 2005 роком, коли був зафіксований найбільший пік смертності з 1995 року — на 15,3%. У регіонах показник смертності коливався від 9,9 на 1000 у Києві до 18,7 у Чернігівській області. Найвищі показники смертності характерні для північно-східних районів Чернігівської та Сумської областей, де найбільш виражений процес старіння населення і де коефіцієнт смертності перевищує 25 осіб на 1000.[5]

Смертність сільського населення перевищує смертність міського населення. У 2012 р. середній коефіцієнт смертності у містах був на рівні 13,1 випадків на 1000 осіб (від 9,5 у Рівненській області до 15,8 у Донецькій), тоді як у селах коефіцієнт смертності дорівнював 17,7 осіб на 1000, від 12,1 у Закарпатській області до понад 27,2 у Чернігівській області.[38]

Найнижча смертність (менше 7 — 8 випадків на 1000 осіб) традиційно фіксується у містах Кузнецовськ, Теплодар, Нетішин, Южноукраїнськ, Енергодар, які характеризуються молодою структурою населення.[38]

Основні причини смертності населення України у 2012 р.
кількість померлих,
тис.
частка
хвороби систем кровообігу 436,4 65,8%
новоутворення 92,9 14,0%
зовнішні причини смерті 41,7 6,3%
хвороби органів травлення 27,7 4,2%
хвороби органів дихання 17,1 2,6%
деякі інфекційні та паразитарні хвороб 13,9 2,1%
інші причини 33,4 5,0%
всього померлих 663,1
Смертність населення України (1990–2013)[38][5]
усього померлих коефіцієнт смертності
(на 1000 осіб)
кількість померлих дітей
у віці до 1 року
коефіцієнт смертності дітей
(на 1000 живонароджених)
1990 629 602 12,1 8 525 12,80
1991 669 960 12,9 8 831 13,90
1992 697 110 13,3 8 429 14,00
1993 741 662 14,2 8 431 14,90
1994 764 669 14,7 7 683 14,50
1995 792 587 15,4 7 314 14,70
1996 776 717 15,2 6 779 14,30
1997 754 151 14,9 6 282 14,04
1998 719 954 14,4 5 423 12,81
1999 739 170 14,9 5 065 12,83
2000 758 082 15,4 4 606 11,94
2001 745 952 15,3 4 283 11,33
2002 754 911 15,7 4 023 10,30
2003 765 408 16,0 3 882 9,58
2004 761 261 16,0 4 024 9,49
2005 781 961 16,6 4 259 9,99
2006 758 092 16,2 4 433 9,76
2007 762 877 16,4 5 188 11,02
2008 754 460 16,3 5 049 10,00
2009 706 739 15,3 4 801 9,37
2010 698 235 15,2 4 564 9,10
2011 664 588 14,5 4 511 9,00
2012 663 139 14,5 4 371 8,40
2013 662 368 14,6 4 030 7,90
Коефіцієнт смертності у районах та містах у 2010 р.


Дитяча смертність[ред.ред. код]

Смертність дітей віком до 1 року у 2005–2009 рр.

Висока смертність серед дітей була головною причиною надвисокої смертності серед населення в Російській імперії. У 18671881 році 58% всіх смертей припадало на дітей у віці до 5 років, тоді як на осіб старше 55 років припадало лише 16% смертей. Особливо високою була смертність серед дітей до 1 року. По 50 губерніях Європейської Росії у 1867–1910 вона становила бл. 260 випадків на 1000 живонароджених.[57]

В українських губерніях ситуації з дитячою смертністю була дещо кращою. Так, у 18671881 найбільша смертність серед дітей серед українських губерній спостерігалась у Чернігівській (216 на 1000) і Харківській губерніях (205), а найнижча — у Катеринославській (152) та Таврійській (160). В середньому по губерніях Європейської Росії вона становила 271 на 1000 і збільшувалась з заходу на схід — від 150 у Прибалтійських губерніях до 350 у нечерноземних великороських губерніях.[57]

Смертність дітей до 1 року (на 1000 народжених живими)[58]
1898 1908 1925 1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2010 2013
235 192 146 30 20 17 20 17 16 13 15 12 10 9 8


Рух населення[ред.ред. код]

Природний рух[ред.ред. код]

Історична динаміка природного руху населення України
Природний рух населення у 2009 р.
Natgrowth2009urban.PNG
NaturalGrowth2009urban.PNG
NaturalGrowth2009rural.PNG
міського міського сільського

У 2013 році природне скорочення чисельності населення в Україні становило 158,7 тис. осіб, або −3,5 на 1000. Міське населення внаслідок перевищення смерності над народжуваністю скоротилося на 82,3 тис. осіб (-2,6 на 1000), сільське — на 76,4 тис. осіб (-5,4 на 1000).

Природний приріст міського населення у 2013 р. спостерігався у Києві та 8 областях західної України, найбільший коефіцієнт природного руху був у Рівненській (+3,2 на 1000 осіб), Закарпатській (+2,4) та Волинській (+2,2) областях. У решті областей смертність серед міського населення перевищувала народжуваність, найбільше природне скорочення було зафіксовано у Донецькій (-6,3 на 1000 осіб) та Луганській (-6,4) областях.

Серед сільського населення народжуваність перевищувала смертність тільки у 4 регіонах — Закарпатській (+3,2 на 1000) та Рівненській (+1,9) областях, Автономній Республіці Крим (+0,6), та Севастопольській міськраді (+0,4). Найбільша перевищення смертності над народжуваністю було зафіксоване серед сільського населення Чернігівської (-18,5 на 1000) та Сумської (-13,5) областей.[59][38]

Загалом, природний приріст населення у 2013 р. спостерігався лише в 4 регіонах (у 2012 р. — 6) — Волинській (+1,0), Закарпатській (+2,9), Рівненській (+2,5) областях та Києві (+1,9). В решті регіонів зафіксовано природне скорочення, яке коливалося від −0,1 у Чернівецькій області до −9,4 у Чернігівській.[38]


Коефіцієнт природного руху населення України[60] (на 1000 осіб)[5][61]
1860 1911 1940 1950 1955 1960 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2007 2009 2011 2012 2013
+15,0 +17,5 +13,0 +14,3 +12,6 +13,6 +6,4 +5,1 +3,5 +2,9 +0,5 ‒5,8 ‒7,6 ‒7,6 ‒6,2 ‒4,2 ‒3,5 ‒3,1 ‒3,5


Природний рух населення України
NaturalGrowth2003.PNG
NaturalGrowth2010.PNG
NaturalGrowth2011.PNG
NaturalGrowth2012.PNG
2003 2010 2011 2012


Коефіцієнт природного руху населення
(на 1000 осіб)[38]
1990 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 2009 2010 2011 2012 2013 Абсолютна
величина
природного руху
(1990–2012)
Закарпатська 7,5 6,4 4,4 1,8 1,4 -0,3 -0,4 -0,1 -0,6 0,2 2,1 2,7 3,1 3,3 2,9 + 60.825
Рівненська 5,2 3,9 3,1 1,0 0,7 -0,7 -1,6 -1,7 -1,7 -0,3 1,8 1,8 3,0 3,5 2,5 + 26.888
м. Київ 3,4 1,8 -1,7 -3,5 -2,5 -2,9 -3,0 -1,9 -1,4 -1,0 1,5 1,2 1,8 2,2 1,9 ‒ 48.475
Волинська 4,0 2,0 1,4 -1,1 -1,5 -2,7 -3.1 -3,4 -3,2 -1,4 0,6 0,5 0,8 1,6 1,0 ‒ 15.273
Чернівецька 3,8 2,9 0,9 -0,3 -1,1 -2,2 -2,9 -3,7 -3,2 -2,6 -0,7 -0,8 0,1 0,3 -0,1 ‒ 18.641
Івано-Франківська 5,1 3,7 2,4 0,8 -0,3 -2,0 -2,7 -3,2 -2,7 -1,9 -0,2 -0,9 -0,1 0,2 -0,5 ‒ 9.554
Львівська 3,6 2,4 1,1 -0,8 -1,9 -3,3 -3,7 -3,8 -3,6 -2,9 -1,1 -1,6 -0,9 -0,6 -0,8 ‒ 86.928
АРК 2,5 0,9 -2,7 -5,8 -5,1 -5,5 -6,7 -6,5 -6,7 -4,8 -2,5 -2,7 -2,1 -1,1 -1,5 ‒ 195.914
Одеська 0,2 -1,2 -3,2 -6,1 -5,8 -6,4 -7,0 -7,0 -6,7 -5,0 -2,9 -3,1 -1,9 -1,4 -1,9 ‒ 269.148
м. Севастополь 3,2 1,7 -2,7 -6,9 -4,8 -5,6 -6,1 -5,4 -5,8 -5,0 -3,3 -3,7 -3,0 -1,7 -2,2 ‒ 36.496
Тернопільська 1,4 0,4 -1,2 -1,7 -3,3 -4,7 -5,4 -5,6 -5,2 -4,5 -3,0 -3,5 -2,6 -2,5 -2,7 ‒ 82.551
Херсонська 2,7 1,5 -1,2 -4,3 -4,6 -6,3 -7,3 -6,7 -7,2 -5,9 -4,2 -3,7 -3,5 -3,0 -3,5 ‒ 117.266
Миколаївська 1,7 0,2 -2,4 -4,9 -5,6 -7,0 -7,5 -7,6 -7,7 -6,4 -4,7 -5,0 -3,8 -3,2 -3,7 ‒ 148.685
Київська -0,7 -2,4 -5,1 -6,9 -7,2 -8,7 -9,4 -8,9 -9,0 -7,6 -4,7 -5,0 -3,9 -3,6 -3,9 ‒ 275.845
Дніпропетровська 0,5 -0,8 -4,4 -7,2 -7,9 -8,6 -8,8 -8,4 -9,0 -7,4 -5,2 -5,7 -4,8 -4,3 -4,5 ‒ 538.455
Житомирська -0,3 -1,0 -2,8 -4,9 -5,9 -7,3 -8,5 -8,5 -9,0 -7,6 -5,3 -5,1 -4,1 -4,1 -4,6 ‒ 185.656
Хмельницька -0,6 -1,7 -3.6 -4,8 -6,2 -6,5 -7,7 -7,9 -8,4 -6,9 -5,3 -4,8 -4,2 -4,2 -4,6 ‒ 185.780
Харківська -1,4 -2,9 -6,2 -8,5 -8,4 -8,9 -9,0 -8,8 -8,6 -7,2 -5,5 -5,7 -5,0 -4,7 -4,6 ‒ 482.311
Запорізька 0,5 -0,7 -4,1 -6,9 -6,9 -8,1 -8,6 -8,4 -8,0 -7,1 -5,4 -5,8 -4,9 -4,2 -4,7 ‒ 276.093
Вінницька -2,1 -3,2 -5,4 -6,7 -7,0 -7,7 -8,3 -8,5 -9,2 -7,5 -5,3 -5,5 -4,6 -4,2 -4,9 ‒ 270.363
Кіровоградська -1,9 -2,8 -5,6 -7,7 -8,5 -9,7 -9,8 -9,9 -10,5 -8,8 -6,7 -7,0 -6,1 -5,5 -6,0 ‒ 201.865
Донецька -1,2 -2,5 -6,2 -9,7 -9,6 -9,9 -10,3 -10,3 -10,3 -9,1 -7,1 -7,3 -6,6 -6,3 -6,5 ‒ 928.145
Черкаська -2,1 -3,3 -6,2 -7,5 -8,1 -8,8 -10,0 -9,9 -10,9 -9,3 -7,2 -7,2 -6,5 -6,2 -6,6 ‒ 258.427
Луганська -0,6 -1,7 -5,9 -9,0 -10,0 -10,7 -10,9 -10,7 -10,9 -9,1 -7,6 -7,8 -7,0 -6,4 -6,8 ‒ 498.447
Полтавська -2,5 -3,4 -6,7 -8,1 -9,1 -9,9 -11,1 -11,2 -11,2 -9,8 -8,0 -8,0 -6,9 -6,5 -6,9 ‒ 323.103
Сумська -3,1 -4,0 -7,5 -8,2 -9,4 -10,3 -11,2 -11,3 -12,1 -10,2 -8,9 -8,4 -7,2 -6,9 -7,7 ‒ 272.692
Чернігівська -4,0 -5,7 -8,5 -10,7 -10,7 -12,2 -13,1 -13,2 -14,1 -13,1 -10,5 -10,5 -9,2 -9,2 -9,4 ‒ 315.353
Україна 0,5 -0,8 -3,5 -5,8 -6,2 -7,1 -7,6 -7,5 -7,6 -6,2 -4,2 -4,4 -3,5 -3,1 -3,5 ‒ 5.953.735


Міграційний рух[ред.ред. код]

Міграційний приріст у 2009 році
Міграційний приріст у 2011 році
Міграційний приріст у 2012 році

Міграційний приріст в Україні протягом тривалого часу був додатнім (до країни приїжджало більше людей, ніж виїжджало з неї. Міграційний рух за періодами[62]:

  • 1950–1960 +549 тис.
  • 1961–1970 +530 тис.
  • 1971–1980 +200 тис.
  • 1981–1987 −228 тис.

За переписом 1989 р. різниця між кількістю уроженців союзних республік СРСР, що проживали в УРСР, та кількістю уродженців УРСР в інших союзних республіках становила 396,3 тис. осіб. Найбільше додатне сальдо міграції УРСР було з Російською РФСР (616,1 тис.) та Білоруської РСР (151,0 тис.), додатнім воно було і з республіками Закавказзя (всього 89,8 тис.). З іншими республіками Союзу УРСР мала від'ємне сальдо міграції, найбільше — з Казахською РСР (167,0 тис.), Молдавською РСР (79,6 тис.) та Латвійською РСР (72,6 тис.).[63]

Швидке міграційне зростання спостерігалось на початку 90-х років XX ст., коли протягом 1990–1993 pp. населення країни збільшилося лише за рахунок іммігрантів на 572 тис. чоловік.

Економічні труднощі, які виникли в Україні у зв'язку з переходом до ринкових відносин істотно вплинули на інтенсивність і територіальні напрями міграцій. З 1992 року міграційний приріст почав швидко зменшуватися — з 287,8 тис. до 54,5 тис. у 1993 році. У 1994 році вже спостерігалося міграційне скорочення, яке склало 142,9 тис.

За 1994 — 2001 роки кількість емігрантів з України перевищила кількість імігрантів на 1155,8 тис. осіб, щорічне міграційне скорочення становило 144 тис. осіб. Найбільше людей з України емігрувало в Російську Федерацію, США, Німеччину, Канаду, Ізраїль. Значна частину емігрантів становили євреї та члени їх сімей: за 1990–2006 рр. єврейська еміграція оцінюється у 0,5 млн осіб, з яких 314,5 тис. виїхали до Ізраїлю, 94,9 тис. до США та 55,8 тис. до Німеччини.[64]

Останніми роками в імміграційних потоках України переважає обмін населенням з країнами колишнього СРСР. За повідомленням Державного комітету статистики лише у 2011 році в Україну на постійне місце проживання приїхало 20 тисяч мешканців Росії. Ця країна посіла перше місце за кількістю іноземців, які переїхали до України.[65]

Серед нелегальних іммігрантів зросла частка уродженців з країн СНД — Молдови і Грузії, а також російських громадян із Чечні.[65]

З 2002 року міграційне скорочення швидко зменшувалось і за 2002–2004 рр. склало 65,6 тис.,або 22 тис. на рік.

З 2005 року спостерігається міграційний приріст який за 2005–2013 становив 190,8 тис. осіб, в середньому 21,2 тис. на рік. Найбільший міждержавний міграційний приріст населення характерний для Києва, Одеської, Харківської областей та Криму.

Трудова міграція[ред.ред. код]

Масштаби трудової міграції з України оцінюються у 1,4-2,7 млн осіб, з них більше половини — нелегали. Основні країни трудової міграції — Росія (48%), Чехія (12%), Італія (13%), Польща (8%), Угорщина, Іспанія, Португалія (по 3%)[66]. Станом на початок 2012 року громадяни України склали найбільшу групу легальних мігрантів у країнах ЄС[67].

За даними дослідження трудової міграції з України, 29,5% трудових мігрантів знаходяться у віці 15-29 рр., 30,3% у віці 30-39 рр., 40,2% у віці старше 40 р.

Повну, базова або неповну вищу освіту мали 31% мігрантів, 59% — повну середню освіту і 10% — неповну середню освіту.

Значні відмінності спостерігаються у напрямах трудових міграцій чоловіків та жінок. Так, жінки переважають серед мігрантів у Італії, Греції, Туреччини, Японії. Чоловіча міграція спрямована переважно у Росію, Португалію, Польщу, Чехію.

Мігранти-чоловіки зайняті переважно у сфері будівництва. У Росії також спостерігається підвищена частка зайнятих у сфері зв'язку та транспорту, у Польщі — в сільському господарстві. Серед жінок, які працюють у Росії, найбільша зайнятість спостерігається у торгівлі та будівництві, у Чехії — в громадському харчуванні і промисловості, у Польщі та Італії — в сільському господарстві та в якості домашньої прислуги.[68]

Міграційний приріст (на 1000 осіб)[5][69]
1950 1955 1960 1065 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2004 2007 2009 2011 2012 2013
+2.9 -0.7 +1.1 +1.4 +1.9 +0.4 +0.1 +0.4 +1.5 -2.6 -2.7 -2.9 +0.3 +0.3 +0.4 +1.4 +0.7


Загальний рух[ред.ред. код]

Загальний рух населення у 2011 році
Загальний приріст населення у 2001–2013 рр., тис.[5]
Рік Природний Міграційний Загальний
2001 − 369,5 − 152,2 − 521,7
2002 − 364,2 − 33,8 − 398,0
2003 − 356,8 − 24,2 − 381,0
2004 − 334,0 − 7,6 − 341,6
2005 − 355,9 + 4,6 − 351,3
2006 − 297,7 + 14,2 − 283,5
2007 − 290,2 + 16,8 − 273,4
2008 − 243,9 + 14,9 − 229,0
2009 − 194,2 + 13,4 − 180,8
2010 − 200,5 + 16,1 − 184,4
2011 − 162,0 + 17,1 − 144,9
2012 − 142,4 + 61,8 − 80,6
2013 − 158,7 + 31,9 − 126,8
Загальний рух населення у 2012 році


Демографічні прогнози[ред.ред. код]

Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України з 2006 року проводиться прогнозування основних демографічних компонентів, що визначають чисельність і стетево-вікову структуру населення у перспективі.[70] За даними останнього перерахунку 2011 р., населення України за середнім варіантом прогнозу становитиме у 2020 р. 44302 тис. осіб і зменшиться до 39195 тис. у 2050 р. та до 37147 тис. у 2060 р. Низький варіант прогнозу передбачає до 2060 р. зменшення чисельності населення України на 35% порівняно з 2011 р. до 29836 тис., тоді як за високим варіантом це зменшення становитиме лише 3%.[71]

Станом на 1 січня 2014 р. населення України за даними держкомстату становило 45,4 млн осіб, що на 200–450 тис. більше ніж за прогнозними даними.[72]

прогнозована
фертильність
прогнозована
тривалість життя
прогнозована
міграція
2011 2014 2020 2030 2040 2050 2060
середня середня середня 45 598 45 110 44 302 42 822 40 964 39 195 37 147
висока висока висока 45 598 45 199 44 852 44 430 44 094 44 245 44 370
низька низька низька 45 598 44 950 43 193 39 828 36 385 33 224 29 836
константа константа константа 45 598 44 976 43 374 39 804 36 007 31 989 27 927
середня середня відсутня 45 598 45 059 44 079 41 919 39 322 36 873 34 210
висока низька висока 45 598 45 008 43 753 41 634 39 796 38 935 38 465
низька висока низька 45 598 45 141 44 288 42 594 40 602 38 358 35 392


Прогноз коефіцієнту фертильності у 2011–2060 рр.:[71]

варіант
прогнозу
2010 2011 2012 2014 2020 2025 2030 2035 2040 2045 2050 2055 2060
високий 1,43 1,45 1,47 1,51 1,68 1,84 1,93 1,97 1,98 1,98 1,99 1,99 1,99
середній 1,43 1,43 1,46 1,50 1,58 1,63 1,64 1,64 1,65 1,67 1,69 1,70 1,70
низький 1,43 1,41 1,44 1,47 1,49 1,46 1,46 1,46 1,47 1,48 1,49 1,49 1,46
фактичний
(дані держкомстату)
1,43 1,46 1,53


Прогноз тривалості життя при народженні у 2011–2060 рр.:[71]

варіант
прогнозу
стать 2010 2011 2012 2013 2014 2020 2025 2030 2035 2040 2045 2050 2055 2060
високий чоловіки 65,21 65,9 66,6 67,2 67,8 70,9 72,9 74,4 75,8 77,0 77,9 78,7 79,5 80,2
жінки 75,20 75,7 76,1 76,5 76,9 78,9 80,1 81,2 82,0 82,7 83,3 83,8 84,3 84,8
середній чоловіки 65,21 65,6 65,9 66,3 66,6 68,3 69,4 70,2 70,9 71,6 72,2 72,8 73,3 73,9
жінки 75,20 75,4 75,6 75,8 76,0 76,9 77,5 78,0 78,5 78,9 79,3 79,8 80,2 80,6
низький чоловіки 65,21 65,0 64,9 64,9 64,8 64,6 64,9 65,5 65,9 66,4 66,8 67,1 67,3 67,6
жінки 75,20 75,1 75,0 74,9 74,8 74,6 74,7 74,9 75,2 75,5 75,8 76,0 76,3 76,5


За демографічним прогнозом ООН чисельність населення України за середнім прогнозом зменшиться до 40 млн наприкінці 2020-х та да 30 млн на початку 2060-х.[73] Проте в Інституті демографії та соціальних досліджень НАНУ не погоджуються з таким песимістичним прогнозом ООН, пояснюючи це тим, що за останні роки прогнози постійно коригуються на користь більш оптимістичних варіантів. Це пов'язано з поступовим покращенням демографічних показників: підвищенням тривалості життя, зростанням народжуваності, скороченням депопуляції населення.[74]

низький середній високий
2015 44 231 44 646 45 061
2020 42 155 43 164 44 173
2025 39 914 41 560 43 207
2030 37 644 39 842 42 042
2035 35 392 38 135 40 906
2040 33 176 36 554 40 051
2045 30 960 35 084 39 509
2050 28 731 33 658 39 137
2055 26 528 32 244 38 793
2060 24 388 30 859 38 463


Зайнятість[ред.ред. код]

Зайнятість населення України у 2008 році[75]
сфера зайнятості зайнятих
тис.
частка
Торгівля, сфера обслуговування 4744,4 22,6%
Промисловість 3871,4 18,4%
Сільське, лісове господарство 3222,1 15,4%
Освіта 1702,4 8,1%
Транспорт, зв'язок 1465,8 7,0%
Охорона здоров'я 1369,9 6,5%
Операції з нерухомістю, оренда, інжиніринг та
надання послуг підприємцям
1150,4 5,5%
Державне управління 1067,5 5,1%
Будівництво 1043,4 5,0%
Комунальні послуги, культура та спорт 840,1 4,0%
Фінансова діяльність 394,9 1,9%
Зайнятого населення 20972,3 100,0%
Зайнятість самодіяльного населення у південно-західних губерніях РІ в межах сучасної території України у 1897 р.[76]
сфера зайнятості зайнятих
тис.
частка
Сільське господарство 3353,3 56,4%
Торгівля, сфера обслуговування 1054,8 17,8%
Ремесла, промисловість 664,9 11,2%
Державне управління, збройні сили 271,2 4,6%
Фінансова діяльність 203,9 3,4%
Транспорт, зв'язок 120,5 2,0%
Будівництво 110,7 1,9%
Освіта 45,8 0,8%
Охорона здоров'я 23,8 0,4%
Наука, література, мистецтво 4,6 0,1%
Самодіяльного населення 5940,6 100,0%


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Державна служба статистики України. Демографічна ситуація
  2. а б без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя
  3. а б «Національний атлас України»
  4. Население России за 100 лет (1811–1913 гг.). Статистические очерки. Под редакцией академика С. Г. Струмилина — Москва 1956, с. 28-29, 44-45
  5. а б в г д е ж и к л м н п Управління статистики України — Населення України в 1990–2010 рр.
  6. Національний склад населення України в XX столітті
  7. Населення держав СНД (1950–2009)
  8. Територія і чисельність населення СРСР
  9. а б в г Кабузан В. М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006. 658 с. (рос.)
  10. Україна. Друга світова. Тільки цифри
  11. Населення районів та міст України за переписами
  12. а б Чорний С. «Національний склад населення України», Киів, «Картографія», 2001
  13. Національності за рідними мовами
  14. Державний комітет статистики України — Населення України за місцем народження та громадянством за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року — статистичний збірник
  15. Р. Лозинський Тенденції мовної ситуації в Україні
  16. Конституція України — Розділ І — Стаття 10
  17. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою (0,1)
  18. http://www.derzhdeprelig.gov.ua Державний департамент у справах релігій
  19. а б Кількість релігійних громад в Україні (2000–2011 рр.)
  20. а б в г Населення України за місцем народження та громадянством за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року — Київ, 2004
  21. а б в г Населення районів і міст України
  22. Чисельність населення країн світу у 1950 - 2009 рр.
  23. а б в г д оцінка
  24. Населення у губерніях, повітах, містах Російської Імперії за переписом 1897 року
  25. http://demoscope.ru/weekly/ssp/ussr_26.php?reg=22
  26. а б Демоскоп. Переписи населения Российской Империи, СССР
  27. http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2010/ds/ator/ator2010_u.htm Кількість адміністративно-територіальних одиниць в Україні на 1 січня 2010 року
  28. http://ukrcensus.gov.ua/results/regions/ Адміністративно-територіальний поділ України на 5 грудня 2001 року
  29. Демографічний щорічник «Населення України, 2011 рік»
  30. а б в Загальна характеристика динаміки чисельності міського населення Російської імперії за 1811–1913 рр.
  31. http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm Населення міст України
  32. „Городские поселения в Российской империи“ — Санкт-Петербург, 1860
  33. В. де Ливрон „Статистическое обозрение Российской империи“ — Санкт-Петербург, 1874
  34. Статистический ежегодник России 1913 г.» — Санкт-Петербург, 1914
  35. Населення України за місцем народження та громадянством за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року — Київ, 2004
  36. а б в Рівень освіти населення. Всеукраїнський перепис населення 2001 р.
  37. а б в г д е Статистика населення України. Банк даних.
  38. а б в г д е ж и к л м Демографічний паспорт регіонів України
  39. rada.gov.ua Постанова Верховної Ради України від 5 квітня 2011 року N 3188-VI «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: „Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення“»
  40. Демографічне навантаження на населення у віці 15-64 роки
  41. В Смертность и продолжительность жизни населения СССР 1926–1927 гг: Таблицы смертности. М.-Л., 1930, с. 124–125, 128–129, 132–133
  42. Середня очікувана тривалість життя при народженні, 1950–2008
  43. Переписи населения Российской Империи, СССР
  44. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  45. Загальні коефіцієнти розлучуваності в Україні
  46. а б в [За даними органів державної реєстрації актів цивільного стану без урахування розірвань шлюбів, здійснених у судовому порядку (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 р. № 2398-VI)
  47. а б в Миронов Б. Н., История в цифрах. Л.: Наука, 1991.
  48. а б в Народжуваність населення Російської імперії у 1861–1913 рр.)
  49. Движение населения в Европейской России за 1910 год. Пг., 1916, с. 1.
  50. Загальний коефіцієнт народжуваності 40 промислово розвинутих країн (1950–2008)
  51. Птуха М. В. Очерки по статистике населения, с. 447.
  52. Коефіцієнти сумарної народжуваності (1950 — 2009)
  53. Жінки і діти України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Статистичний збірник. Київ: 2004 — 289 с.
  54. Народжуваність у регіонах України
  55. а б Кількість абортів в розвинутих країнах (1960–2010)
  56. http://demoscope.ru/weekly/app/app4089.php Коефіцієнт смертності в промислово розвинутих країнах
  57. а б Смертність населення Російської імперії у 1861–1913 рр.)
  58. Коефіцієнт дитячої смертності у промислово розвинутих країнах
  59. Демографічна ситуація в Україні у 2013 р. (zip)
  60. 1860, 1911 — дані по українських губерніях Російської імперії, 1940 — дані по УРСР в тогочасних кордонах
  61. Природний приріст населення в промислово розвинутих країнах
  62. Кабузан В. М. Украинцы в мире — динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год. формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва, 2006
  63. Всесоюзная перепись населения 1989 года. Распределение населения республик СССР и их регионов по месту рождения
  64. Вячеслав Константинов. Еврейское население бывшего СССР в двадцатом веке
  65. а б В Україну на постійне життя найчастіше їдуть росіяни
  66. http://openukraine.org/doc/BK-MIGR-END.pdf Зовнішня трудова міграція населення України. Обстеження 2005–2007 рр.
  67. Українці склали найбільшу групу легальних мігрантів у країнах ЄС
  68. Позняк А. В. Современная миграционная ситуация и проблемы формирования миграционной политики в Украине
  69. Міграційний приріст в промислово розвинутих країнах
  70. Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. (колектив авторів)/ за ред. чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е. М. Лібанової. — К.: Український центр соціальних реформ, 2006. — 138 с.
  71. а б в Прогноз чисельності населення України (у перерахунку за 2011 р.)
  72. Держстат прогнозує чисельність населення України на 1 січня 2014 р. на рівні 45,4 млн осіб — РБК Україна (24 грудня 2013)
  73. United Nations World Population Prospects: The 2012 Revision
  74. В Інституті демографії не згодні з прогнозом ООН про різке скорочення населення України — Укрінформ, 10.07.2013
  75. Регіони України 2009. Статистичний збірник. Частина 1 — Київ, 2009.
  76. Н. А. Тройницкий — Первая всеобщая перепись населения Российской Империи, 1897 г., 1899–1904

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Василь Балушок «Чи „перегнала“ Україна СРСР за кількістю національностей?»
  • «Статистический ежегодник России 1913 г.» — Санкт-Петербург, 1914
  • В. де Ливрон «Статистическое обозрение Российской империи» — Санкт-Петербург, 1874
  • «Городские поселения в Российской империи» — Санкт-Петербург, 1860
  • «Статистика поземельной собственности и населенных мест Европейской России» — Санкт-Петербург, 1880
  • Вишневский А. Г., Волков А.Г «Воспроизводство населения СССР» — Москва, 1983
  • Новосельський С. А. «Смертность и продолжительность жизни в России» — Петроград, 1916
  • Боярский А. Я. «Население и методы его изучения» — М., 1975
  • Птуха М.В «Смертность и продолжительность жизни населения СССР» — Москва, 1960
  • «Населення України за місцем народження та громадянством за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року» — Київ, 2004
  • «Домогосподарства України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року» за редакцією О. Г. Осауленка — Київ, 2004
  • Рашин А.Г «Население России за 100 лет (1811–1913 гг.)» — Москва, 1956
  • «Народное хозяйство СССР 1922–1982» (Юбилейный статистический ежегодник) — М., 1982
  • «Численность и состав населения СССР (По данным Всесоюзной переписи населения 1979 года)» — М., 1984

Посилання[ред.ред. код]