Населення України

Станом на 1 жовтня 2011 року чисельність населення України  становила 45 млн. 665 тис. мешканців. З початку року чисельність населення скоротилась на 110,5 тис. осіб (-3,6 на 1000).

За січень-серпень 2011 року в Україні народилось 327.4 тис. дітей, померло 448.9 тис. осіб. Природне скорочення склало 121.5 тис., що на 20.3 тис. менше ніж за аналогічний період минулого року. Природне зростання населення спостерігалось у Волинській (+340), Закарпатській (+1823), Рівненській (+1824) областях і м.Києві (+2774). В інших областях зафіксовано природне скорочення населення, яке коливалось від 116 осіб у Чернівецькій області до 20989 у Донецькій області.

Міграційний приріст за цей період склав 11.0 тис. осіб, що на 0.5 тис. більше ніж за аналогічний період минулого року.

На 1 вересня 2011 року міське населення складало 31359.2 тис.(68.7%), сільське 14308.8 (31.3%)..

Чисельність населення

Зміна чисельності населення України 1990—2011 роки

Кількість населення за регіонами (станом на 01.01.2009)

Перші дані про чисельність населення на сучасних територіальних межах України доходять з перших спроб перепису в середньовічній Русі які відбувалися з метою визначення данини. Пізніше, російський імператор Петро I видав наказ від 26 листопада 1718 року запровадивши державні ревізії, їх було 10 з 1719 по 1858 роки. (1763 році відбулося остаточне закріпачення селян за місцем прописки). Перший перепис населення в сучасному розумінні цього слова відбувся в Російській Імперії 9 лютого 1897 року. В Радянські часи перший загальний перепис населення відбувся на зламі 1926 року станом на 17 грудня 1926 року. Подальші успішні переписи відбувалися станом на 17 січня 1939 року, 15 січня 1959 року, 15 січня 1970 року, 17 січня 1979 року і 12 січня 1989 року. 5 грудня 2001 року в Україні відбувся перший Всеукраїнський перепис населення.

В першій половині XX століття, населення України, зокрема українці, пройшли нелегкі випробування війнами, репресіями, голодомором, депортаціями. За окремими оцінками, демографічних втрати України за цей період, становлять близько 16 млн осіб.

Історична чисельність населення у сучасних кордонах України

	Кількість населення, тис. осіб
	Російська імперія[а]			Австро-Угорщина[б]
1811	8656.2
1838	10728.5
1851	11612.0
1867	14552.1			~3500.0
1897—1900	23776.3			5016.1
1913	32236.3			~6350.0
	УРСР[в]		Польща[г]	Румунія[д]	Чехословаччина[е]
1926	29732.0
1930—1931			6828.2	1426.9	725.4
1939	~32072.5		~7237.0
	УРСР
1940	~40469.0
1950	36588.0
1959	41869.0
1965	45133.0
1970	47126.5
1979	49609.3
1989	51452.0
	Україна
1993	52244.1
2001	48457.1
2005	47101.0
2010	45962.9
а Волинська, Подільська, Київська, Полтавська, Катеринославська, Харківська, Херсонська, Таврійська губернії, 11 повітів Чернігівської губернії, 3 повіти Бесарабської губернії, 1 повіт Курської губернії. б Північна Буковина, Закарпаття, Східна Галичина в Разом з Кримською областю РРФСР г Воєводства Волинське, Станіславське, Тернопільське, 12 повітів Львівського та Камінь-Каширський повіт Поліського воєводства д Північна Буковина (повіти Чернівецький, Сторожинецький, Радовецький), Південна Бессарабія (Аккерманський, Ізмаїльський повіти), Північна Бессарабія (Хотинський повіт) е В межах сучасної Закарпатської області

В другій половині XX століття, динаміка показників демографії України характеризується швидким відновлення населення з наступним зниженням темпів приросту населення і негативним приростом населення в 90-х роках. В другій світовій війні Україна втратила 14 млн. чоловік. Тільки в 1959 році, в Українській Радянській Соціалістичній Республіці, чисельність населення сягнула довоєнного періоду в 42,1 млн. осіб. Проте, при подальшому збільшенні загальної чисельності населення, динаміка показників природного та міграційного приросту населення вже характеризується тенденцією до зниження. Так, упродовж першого післявоєнного між-переписного періоду (1959-1970 рр.) чисельність населення зросла на 12,5% , протягом другого (1970—1979 рр.) — на 5,4% , третього (1979-1989 рр.) — лише на 3,7%. В період з 1989 року по 1993 рік чисельність населення України зросла всього на 1,5%. В тому ж 1993 році, було зафіксовано найбільшу чисельність населення України — 52,2 млн. осіб. Проте в кінці 90-х років Україна почала втрачати населення. Кількість населення в Україні в 2001 році в порівнянні з 1993 роком скоротилась на 7,2%.

Зараз, на початок XXI століття, кількість населення України продовжує скорочуватись, з 2001 року по 2010 рік чисельність населення України зменшилась на 5,1%.

Зміна чисельності населення

За 1970-1979 роки		За 1989-2010 роки		За 1970-2010 роки

Національний склад

Етнічний склад населення України по регіонах (2001 р.)

Частка українців в областях України за переписом 2001 року

Частка українців у південно-західних губерніях Російської імперії за переписом 1897 року

За національним складом Україна відноситься до мононаціональних держав. Українці становлять абсолютну більшість населення України. Більшість українців проживає на своїх етнічних землях, де сформувався український народ. На цих землях українці завжди мали чисельну перевагу над іншими національними та етнічними групами.

За даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Україні проживало 37,5 млн українців, або 77,8% від загальної чисельності населення держави. Українці становлять абсолютну більшість (понад 90%) у 13 з 27 регіонів України та переважну більшість (70-90%) — в 7 регіонах. Частка українців знижується до 60% лише у двох областях Донбасу та Одеській області. І тільки в Автономній Республіці Крим частка українців не досягає 50% і становить 24,3% . Майже моноетнічною є Тернопільська область, у якій українці становлять 97,8% населення області.

Поряд з українцями на території держави проживає понад 100 національностей.^{[Джерело?]}

За даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року, найчисельнішою етнічною меншиною в Україні є росіяни. Вони становлять близько 17,3% загальної чисельності населення України. Найбільше росіян проживає в Автономній Республіці Крим. Це єдиний регіон України, де вони становлять більшість (58,3%). До 40% загальної чисельності населення регіонів становлять росіяни в Луганській та Донецькій областях і представляють близько третини усіх росіян України. З 1897 року по 2001 чисельність росіян в межах сучасної України збільшилась на 374,1%.

Близько 5% населення України представлене західними (поляки, чехи, сло­ваки) та південними (болгари) слов'янами, романомовними (молдавани та румуни), фіноугорцями (угорці та естонці), тюркомовними (татари, кримські татари, азербайджанці та гагаузи) народами. До окремих етнічних спільнот належать в Україні євреї, вірмени та греки. Проте кількість населення кожної з названих національностей в Україні не досягає 1% загальної чисельності населення дер­жави. За регіонами ці показники виглядають інакше. Так, 12% населення Автономної Республіки Крим становлять кримські татари; 1,6% населення Донецької області — греки; 3,5% населення Житомирської та 1,6% — Хмельницької областей — поляки. В Закарпатській області в структурі населення 12,1% становлять угорці, 1,1% — цигани, 2,6% — румуни, на яких у Чернівецькій області припадає 12,5%. У Запорізькій та Одеській областях проживають болгари (1,4 та 6,1% відповідно). Молдавани становлять 5% населення Одеської та понад 7% — Чернівецької областей.

Етнічні групи в Україні станом на 2001 рік

Національність	Чисельність тис	Частка,%
Українці	37541,7	77,8
Росіяни	8334,1	17,3
Білоруси	275,8	0,6
Молдавани	258,6	0,5
Кримські татари	248,2	0,5
Болгари	204,6	0,4
Угорці	156,6	0,3
Румуни	151,0	0,3
Поляки	144,1	0,3
Євреї	103,6	0,2
Вірмени	99,9	0,2
Греки	91,5	0,2

Етнічний склад населення України в сучасних кордонах (1897 — 2001 рр.),%*
*Зазначено етноси, чисельність яких за переписом 1926 р. перевищувала 1% загальної чисельності населення

Етнічні групи	1897 — 1900 роки	1921 — 1926 роки	1959 рік	1989 рік	2001 рік	2001 р. до 1897 —1900 рр.,%
Усе населення	100	100	100	100	100	164,1
Українці	71,8	74,2	76,8	72,7	77,8	177,9
Росіяни	8,1	8,2	16,9	22,1	17,3	374,1
Євреї	8,9	6,5	2,0	0,9	0,2	4,0
Поляки	4,3	5,7	0,9	0,4	0,3	11,5
Німці	2,1	1,6	0,1	0,1	0,1	5,4
Молдавани/румуни	1,4	1,2	0,8	0,9	0,8	97,7

Частка українців у населенні за переписом 2001 року

Все населення		Міське населення		Сільське населення

Національний склад населення за переписом 2001 року

Перша за чисельністю національність		Друга за чисельністю національність		Третя за чисельністю національність

Мови

В Україні одна державна мова — українська. У світі, нею користуютьтся близько 45 млн людей, і вона належить до третього десятка найпоширеніших мов світу. За даними Всеукраїнського Перепису Населення України 2001 року, українську мову вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними перепису населення 1989 року. Конституція України гарантує вільний розвиток мов національних та етнічних меншин що проживають на території України^{[Джерело?]} (див. також Європейська хартія регіональних мов). Так, 29,6 % населення визначили за рідну російську мову. Проте, українською мовою вільно володіють 87,8% громадян. Найвищий відсоток осіб, які вільно володію українською мовою, спостерігається серед населення західних (99-89%), північних (99-95%) та центральних (понад 70%) областей. Російською мовою володіє дві третини населення України. Вона більше поширена на півдні та сході України. У великих містах сходу й півдня України помітна перевага російської мови в щоденному спілкуванні, незважаючи на значну частку населення, що вказало українську як рідну мову.

За даними першого Всеукраїнського Перепису населення 2001 року, понад 85% українців (78% міських та 97% сільських жителів), близько 96% росіян та 92% кримських татар назвали рідною мову своєї націо­нальності. Загалом у більшості областей України простежується тенденція до збереження етнічними спільнотами мови своєї національності при поширенні дво- та багатомовності.

• 

  Рідна мова — українська.

• 

  Рідна мова — російська.

• 

  Діаграма співвідношення мов

Релігія

Кількість релігійних громад в Україні, 2004 р. (дані Державного департаменту у справах релігій [2])

Кількість релігійних громад в Україні

Рік	УГКЦ	УАПЦ	УПЦ КП	УПЦ	РКЦ	Протеcтанти	Інші конфесії	ВСЬОГО
2000	3 317	1 015	2 781	9 047	807	6 565	962	24 494
2004	3 391	1 175	3 523	10 689	877	7 538	2 394	29 587
2008	3 728	1 219	4 221	11 731	1 064	9 069	1 607	32 639

Місце народження. Громадянство

Населення за місцем народження

Народжені в:	1989	2001
Україні	86.2%	88.9%
Росії	10.1%	7.5%
Білорусі	0.8%	0.6%
Казахстані	0.7%	0.5%
Інших країнах СНД та Балтії	1.2%	1.6%
Інше	1.0%	0.9%

За переписом 2001 року, з 48.240.902 жителів України 42.909.474 (88.9%) народились на території України. На території держав СНД народились 4.837.303 (10.0%), серед них в Росії — 3.613.240 (7.5%), Білорусі — 270.751 (0.6%), Казахстану — 245.072 (0.5%). В державах Європи народились 288.489 (0.6%), в тому числі 145.106 (0.3%) — в Польщі. Народженими у країнах Америки є 3.135 осіб, 24.324 — Азії, 2.708 — Африки, 281 — Австралії та Океанії. Не вказали місце народження 175.188 осіб.

Найвищий відсоток людей, народжених на території України, спостерігається у західних та центральних областях (без м. Києва) — 91-97%. Меншим він є у східних — 85-87%, південних — 65-87%, а також у містах Києві — 87.0% та Севастополі — 65.9%

62.5% населення проживає на місці свого постійного проживання все життя. Серед міського населення цей показник становить 57.8%, серед сільського — 72.2%. Найвищим він є у західних областях (70-87%), найнижчим — у Автономній Республіці Крим — 39.4%, Севастополі — 39.5%, Києві — 47.2%.

Громадянами України у 2001 році були 99.35%, громадянами країн СНД 0.33% всього населення. Налічувалось 86047 осіб (0.18%) без громадянства.

Частка населення, народженого на території України (УРСР) за переписом 2001 року

Частка населення, народженого на території Росії (РСФСР) за переписом 2001 року

Частка народжених на території України
серед найбільших національностей

Національність	Загальна кількість	Народжених на території України	Частка народжених на території України
Українці	37.541.693	36.517.880	97,3%
Росіяни	8.334.141	4.962.990	59,6%
Білоруси	275.763	71.056	25,8%
Молдовани	258.619	179.250	69,3%
Крим. татари	248.193	76.382	30,8%
Болгари	204.574	194.276	95,0%
Угорці	156.566	154.770	98,9%
Румуни	150.989	149.448	99,0%
Поляки	144.130	129.838	90,1%
Інші	737.595	401.268	54,4%
Не вказали національність	188.639	72.316	38,3%
Всього	48.240.902	42.909.474	88,9%

Густота населення

Густота населення в Україні (на 01.01.2010)

Густота населення в УРСР (на 15.01.1970)

На 1 січня 2010 року густота населення України склала 76.1 чол. на 1км².За густотою населення окремі території України також істотно відрізняються. Найгустіше заселена Донецька область, найменше — Чернігівська область. Досить низька густота населення в поліських і степо­вих областях України. Дуже нерівномірно розміщене населення на територіях таких областей, як Луганська, Запорізька, Закарпатська, Чернівецька, а також Автономна Республіка Крим.

Певний вплив на густоту населення мають природні показники. Так, у наш час наймен­ша густота населення характерна для північних районів країни, де найвищий коефіцієнт лісистості території, значна заболоченість, ґрун­ти мають низьку родючість. До таких регіонів належать північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігів­ської та Сумської областей.

Природні умови визначають низьку густоту населення також у високогірних районах Карпатських і Кримських гір. Це стосується окремих частин Закарпатської, Львівської, Чернівецької областей та Автономної Республіки Крим.

Низькі показники густоти населення і в посушливих районах степових областей. Найнижчі вони в Херсонській області — 38.4 осіб на 1 км2, а також в окремих частинах Одеської, Миколаївської, Запорізької, Кіровоградської областей.

Найкращі природні умови для життя і виробничої діяльності населення в нашій країні склалися в лісостеповій зоні. Тут спостерігається найвища густота населення.

З другої половини XX століття на розміщення населення Украї­ни все більший вплив мало поступове загострення екологічної кри­зи і особливо чорнобильська катастрофа. Так, у 1986 р. були по­вністю відселені мешканці міст і сіл 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. Пізніше було визначено й інші території безу­мовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення. Населення залишає й інші зони екологічної біди, які займають близько 15% території України.

Густота населення регіонів України
(на 1 січня 2010 року)

№	Область	Площа (км2)	Густота населення (чол/км2)
1	Донецька	26 517	168.6
2	Львівська	21 833	117.0
3	Чернівецька	08 0978 097	111.6
4	Дніпропетровська	31 914	105.2
5	Івано-Франківська	13 928	99.3
6	Закарпатська	12 777	97.3
7	Харківська	31 415	88.2
8	Луганська	26 684	86.6
9	Тернопільська	13 823	78.9
10	АРК	26 081	75.3
11	Одеська	33 310	71.8
12	Запорізька	27 180	66.6
13	Хмельницька	20 629	64.8
14	Вінницька	26 513	62.3
15	Черкаська	20 900	62.0
16	Київська	28 131	61.3
17	Рівненська	20 047	57.3
18	Полтавська	28 748	52.1
19	Волинська	20 143	51.3
20	Сумська	23 834	49.2
21	Миколаївська	24 598	48.4
22	Житомирська	29 832	43.0
23	Кіровоградська	24 588	41.4
24	Херсонська	28 461	38.4
25	Чернігівська	31 865	34.8
26	м. Київ	00 839839	3319.6
27	м. Севастополь	01 0791 079	352.6
Україна		603 628	76.1

Густота населення в Україні (на 01.01.2010)

Густота населення в УРСР (на 15.01.1959)

Густота населення в українських повітах (переписи 1897 - 1900 рр.)

Урбанізація

Частка міського населення за районами (на 1 січня 2010 року)

Процес урбанізації на території України розпочався у ХІХ столітті. Особливо він прискорився після скасування кріпацтва в 1861 році та початку швидкого розвитку промисловості. Але міське населення продовжувало складати незначну частку всього населення:

Частка міського населення в 1897 р.

• Волинська губернія — 7.8%
• Катеринославська губернія — 11.4%
• Київська губернія — 12.9%
• Курська губернія — 9.3%
• Подільська губернія — 7.4%
• Полтавська губернія — 9.9%
• Таврійська губернія — 20.0%
• Харківська губернія — 14.7%
• Херсонська губернія — 28.9%
• Чернігівська губернія — 9.1%

Частка міського населення у 1897 - 1900 рр.

За переписом населення 1926 року в УРСР міське населення складало 5373.5 тис.(18.5%) з усього населення 29018.2 тис.

• Поліський підрайон. Міське — 429.0 тис.(14.5%) Сільське — 2528.9 тис.(85.5%)
• Правобережний підрайон. Міське — 1450.1 тис.(16.1%) Сільське — 7547.7 тис.(83.9%)
• Лівобережний підрайон. Міське — 1117.2 тис. .(15.8%) Сільське — 5949.7 тис.(84.2%)
• Степовий підрайон. Міське — 1061.6 тис.(19.1%) Сільське — 4506.7 тис.(80.9%)
• Дніпропетровський підрайон. Міське — 464.0 тис.(19.4%) Сільське — 1927.1 тис.(80.6%)
• Гірничопромисловий підрайон. Міське — 851.6 тис.(41.8%) Сільське — 1184.6 тис.(58.2%)

Співвідношення міського і сільського населення за даними переписів
Перепис 1926 року

• міське населення 5373.6 тис.(18.5%)
• сільське населенння 23644.6 тис. (81.5%)

Частка міського населення серед найбільших народів за даними переписів
	1927	2001
Євреї	77,4%	98,5%
Росіяни	50,2%	86,8%
Азербайджанці	-	81,6%
Татари	75,2%	80,4%
Вірмени	90,1%	79,2%
Білоруси	49,1%	77,8%
Німці	8,7%	73,9%
Цигани	18,7%	70,3%
Поляки	20,7%	69,1%
Греки	10,3%	67,6%
Українці	10,9%	63,0%
Болгари	3,9%	41,3%
Угорці	-	36,2%
Кримські татари	21,6%	33,9%
Молдавани	4,4%	28,5%
Румуни	-	21,5%

Перепис 1939 року.

• міське населення 11190.4 тис.(36.2%)
• сільське населення 19755.8 тис.(63.8%)

Перепис 1959 року

• міське населення 19147.4 тис.(45.7%)
• сільське населення 22721.6 тис.(54.3%)

Перепис 1970 року

• міське населення 25688.6 тис.(54.5%)
• сільське населення 21437.9 тис.(45.5%)

Перепис 1979 року

• міське населення 30168.9 тис.(60.8%)
• сільське населення 19440.4 тис.(39.2%)

Перепис 1989 року

• міське населення 34297.2 тис.(66.7%)
• сільське населення 17154.8 тис.(33.3%)

Перепис 2001 року

• міське населення 32574.0 тис.(67.2%)
• сільське населенння 15883.0 тис. (32.8%)

Рівень урбанізації за областями

Область	1939	1959	1983	1989	2010
АРК (+Севастополь)	52%	65%	69%	70%	68%
Вінницька	12%	17%	39%	44%	49%
Волинська	16%	26%	43%	49%	52%
Дніпропетровська	53%	70%	82%	83%	83%
Донецька	78%	86%	90%	90%	91%
Житомирська	21%	26%	48%	53%	58%
Закарпатська		29%	39%	41%	37%
Запорізька	39%	57%	73%	76%	77%
Івано-Франківська	23%	23%	40%	42%	43%
Київська	12%	26%	49%	54%	61%
Кіровоградська	19%	31%	55%	60%	62%
Луганська	66%	79%	86%	86%	87%
Львівська	32%	39%	56%	59%	61%
Миколаївська	27%	39%	63%	66%	68%
Одеська	38%	47%	64%	66%	67%
Полтавська	20%	30%	53%	57%	61%
Рівненська	13%	17%	41%	45%	48%
Сумська	19%	32%	56%	62%	67%
Тернопільська	14%	17%	35%	41%	44%
Харківська	53%	62%	77%	79%	80%
Херсонська	22%	40%	60%	61%	61%
Хмельницька	12%	19%	40%	47%	54%
Черкаська	14%	23%	48%	53%	56%
Чернівецька	20%	26%	39%	42%	42%
Чернігівська	16%	23%	48%	53%	62%
м. Київ	100%	100%	100%	100%	100%

Середня людність сільських населених пунктів (на 1 січня 2011 року)

Зміна чисельності населення районних центрів та міст обласного підпорядкування (за 1970 — 1989)

Зміна чисельності населення районних центрів та міст обласного підпорядкування (за 1989 — 2010)

Динаміка чисельності міського населення (за 2005 — 2010)		Динаміка чисельності сільського населення (за 2005 — 2010)

	Зміна чисельності міського населення		Зміна чисельності сільського населення (за 1989 — 2010)		Зміна сільського-міського населення в цілому по Україні (за 1989 — 2010)

Міста України

Станом на 1 січня 2009 року в Україні налічується 1345 міських поселень. З них 459 міст (з яких 159 — міста республіканського або обласного значення) та 886 селищ міського типу.
Найбільше міст у Донецькій (52), Львівській (44), Луганській (37), Київській (без Києва) (26), Дніпропетровській (20) областях. Найменше міст у Херсонській, Миколаївській (по 9), Волинській, Житомирській, Рівненській, Чернівецькій (по 11) областях.

Найбільша концентрація селищ міського типу у східних областях — Донецькій (131), Луганській (109), Харківській (61). Найменша у Чернівецькій (8), Черкаській (15), Рівненській (16), Миколаївській (17).

Зміна чисельності населення обласних центрів за 1989-2011 рр.		Частка населення обласних центрів у населенні регіонів у 2011 р.

Динаміка населення обласних центрів

Динаміка населення обласних центрів
Без врахування населених пунктів, підпорядкованих міськраді

	Чисельність населення, тис.
Місто	1811	1840	1858	1863	1867	1897	1913	1923	1927	1939	1959*	1970*	1979*	1989*	2001*	2010*
Вінниця						31	53	46	52	93	122	211	314	374	357	369
Дніпропетровськ	9	9	13	20	23	113	~250	126	188	527	662	862	1066	1178	1065	1014
Донецьк						28		32	106	466	705	879	1021	1109	1016	984
Житомир	8	17	34	38	38	66	82	64	69	95	106	161	244	292	284	272
Запоріжжя			4			19	37	43	55	289	435	658	781	884	815	781
Івано-Франківськ			14			~25	~35			65	66	105	150	214	218	224
Київ	23	47	61	68	71	248	418	423	494	847	1104	1632	2144	2588	2611	2785
Кіровоград	4		24		32	61	78	49	65	100	128	189	237	270	254	245
Луганськ						20		44	71	215	275	383	463	497	463	435
Луцьк			6			16	20			39	56	94	137	198	209	211
Львів			~73		~83	~150	~215			340	411	553	667	791	733	734
Миколаїв	4	29		65	68	92	~112	82	101	169	226	331	440	503	514	501
Одеса	11	60	104	119	121	404	555	315	411	602	667	892	1046	1115	1029	1010
Полтава	10	16		31	32	54	64	85	89	128	143	220	279	315	318	300
Рівне			5			25	32			43	60	116	179	228	249	250
Севастополь						54	72	62	67	114	148	229	301	356	342	340
Сімферополь	3	13		17	18	49	77	70	86	143	188	249	302	344	344	337
Суми			~12			28	50	36	44	64	98	159	228	291	293	273
Тернопіль			~18		~21	~22	~36			50	52	85	144	205	228	218
Ужгород			~10			~16				30	47	65	91	117	117	117
Харків	10	29		52	60	174	253	307	410	833	934	1223	1444	1610	1471	1452
Херсон	9	23		40	46	59	~75	41	57	97	158	261	319	355	328	305
Хмельницький						23	29	24	27	37	62	113	172	237	254	261
Черкаси			13			30	42	31	39	52	85	158	228	290	295	288
Чернівці			~25		~33	~61	~90			106	142	187	219	257	241	252
Чернігів	5	11		11		28	47	35	34	69	90	159	238	296	305	297

Згідно з переписом 2001 року, налічувалося 454 міста, в яких проживало 28185.2 тис. осіб, та 889 селищ міського типу з населенням 4105.5 тис.

Серед міських поселень переважають малі (з населенням до 50.000 осіб). Їх налічувалось 1246 з 1343. В малих поселеннях проживало 10434.6 тис. осіб (32,3% міського населення).

В середніх містах (з населенням від 50.000 до 100.000) проживало 3603.4 тис. осіб (11,2% міського населення). Станом на 2001 рік налічувалося 52 середніх міста.

У великих містах (з населенням від 100.000 до 250.000) проживало 3235.9 тис. осіб (10,0% міського населення). Станом на 2001 рік налічувалося 20 великих міста.

У надвеликих містах (з населенням від 250.000 до 500.000) проживало 5216.6 тис. осіб (16,2% міського населення). Станом на 2001 рік налічувалося 16 надвеликих міст.

У найбільших містах (з населенням від 500.000 до 1.000.000) проживало 2711.7 тис. осіб (8,4% міського населення). Станом на 2001 рік налічувалося 4 найбільших міста.

У містах-мільйонерах (з населенням більше 1.000.000) проживало 7088.5 тис. осіб (22,0% міського населення). Станом на 2001 рік налічувалося 5 міст-мільйонерів.

Найбільші міста

Найбільші міста на території України, 1867
№	Місто	Населення, тис
1	Одеса	121.3
2	Львів	~83.0
3	Київ	70.6
4	Миколаїв	68.0
5	Харків	60.0
6	Бердичів	52.8
7	Херсон	45.9
8	Житомир	37.6
9	Чернівці	~33.0
10	Єлизаветград	32.0
11	Полтава	31.9
12	Аккерман	29.6
13	Катеринослав	22.5
14	Кам'янець	21.5
15	Кременчук	21.3
16	Тернопіль	~21.0
17	Хотин	20.9
18	Ніжин	20.5
19	Сімферополь	17.8
20	Охтирка	17.4

Найбільші міста на території України, 1913
№	Місто	Населення, тис
1	Одеса	554.8
2	Київ	417.8
3	Харків	252.8
4	Катеринослав	~250.0
5	Львів	~215.0
6	Миколаїв	~112.0
7	Чернівці	~90.0
8	Житомир	82.1
9	Єлизаветград	~78.0
10	Бердичів	~77.0
11	Сімферополь	~77.0
12	Кременчук	~77.0
13	Херсон	~75.0
14	Севастополь	72.7
15	Полтава	64.2
16	Маріуполь	57.7
17	Ніжин	54.8
18	Вінниця	53.1
19	Суми	50.4
20	Чернігів	47.1

Населення міст України з врахуванням населених пунктів, підпорядкованих міськрадам
			Сумарний приріст (зменшення) населення									Зміна 2003—2011
№	Місто	Населення (1.01.2003)	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	Населення (1.01.2011)	Всього	В рік
1	Київ	2.621.689	+17.341	+27.371	+26.823	+24.872	+22.137	+25.298	+19.600	+14.068	2.799.199	+6,78%	+0,85%
2	Харків	1.466.297	-1.883	+326	-1.566	-1.994	-3.394	-1.822	-3.664	-5.801	1.446.499	-1,36%	-0,17%
3	Одеса	1.021.064	-8.115	-5.818	-5.083	-1.465	+5.093	+2.951	+1.673	-1.465	1.009.144	-1,17%	-0,15%
4	Дніпропетровськ	1.071.421	-8.527	-6.397	-6.868	-7.859	-9.955	-11.984	-6.317	-6.304	1.007.210	-6,00%	-0,75%
5	Донецьк	1.026.036	-4.833	-4.550	-6.636	-5.462	-7.422	-6.360	-6.361	-6.312	978.100	-4,68%	-0,59%
6	Запоріжжя	811.078	-4.822	-4.286	-4.663	-4.602	-4.955	-3.485	-3.565	-4.200	776.500	-4,27%	-0,53%
7	Львів	758.686	+234	+1.204	+1.519	+909	-212	-374	-266	-1.700	760.000	+0,18%	+0,02%
8	Кривий Ріг	707.263	-3.800	-3.383	-4.498	-4.960	-5.929	-5.796	-5.637	-5.386	667.874	-5,57%	-0,70%
9	Миколаїв	511.522	-1.871	-640	-661	-946	-1.023	-2.053	-3.128	-2.500	498.700	-2,51%	-0,31%
10	Маріуполь	509.772	-3.135	-2.063	-2.490	-2.460	-2.936	-2.726	-2.667	-2.795	488.500	-4,18%	-0,52%
11	Луганськ	499.040	-3.742	-3.336	-2.843	-3.735	-4.149	-3.781	-3.054	-3.668	470.732	-5,68%	-0,71%
12	Макіївка	426.371	-4.842	-4.293	-3.857	-3.559	-3.490	-3.483	-2.860	-3.087	396.900	-6,92%	-0,87%
13	Севастополь	378.527	-174	+255	+464	+160	+219	+618	+387	+365	380.821	+0,61%	+0,08%
14	Вінниця	357.941	+1.045	+1.255	+1.960	+2.886	+1.682	+987	+1.444	+290	369.490	+3,23%	+0,40%
15	Сімферополь	363.997	-452	-242	-541	-658	-1.269	-201	-98	+79	360.615	-0,93%	-0,12%
16	Херсон	364.345	-3.038	-3.635	-3.327	-3.665	-3.712	-2.355	-2.007	-2.028	340.578	-6,53%	-0,82%
17	Полтава	315.268	-2.900	-2.408	-1.451	-2.280	-2.632	-2.024	-1.073	-1.600	298.900	-5,20%	-0,65%
18	Чернігів	303.817	-1.720	-1.600	-888	-742	-541	-510	-414	-502	296.900	-2,28%	-0,29%
19	Черкаси	294.823	-648	-138	-1.149	-1.199	-1.046	-1.266	-927	-739	287.711	-2,42%	-0,30%
20	Горлівка	309.422	-4.242	-4.491	-3.838	-3.409	-3.381	-3.031	-2.687	-2.643	281.700	-8,96%	-1,12%
21	Суми	291.586	-3.343	-3.223	-2.276	-1.463	-2.682	-1.841	-1.605	-1.284	273.869	-6,08%	-0,76%
22	Житомир	282.321	-2.201	-2.245	-1.937	-1.677	-1.807	-579	-175	+55	271.755	-3,75%	-0,47%
23	Хмельницький	253.952	+452	+1.498	+1.417	+1.027	+719	+1.324	+1.008	+1.391	262.788	+3,48%	+0,44%
24	Чернівці	241.166	+528	+556	+1.224	+1.519	+1.947	+2.597	+2.263	+2.043	253.843	+5,26%	+0,66%
25	Дніпродзерж.	260.053	-2.043	-1.570	-1.718	-1.124	-853	-751	-804	-1.075	250.115	-3,83%	-0,48%
26	Рівне	248.472	-794	+192	+184	+175	+213	+556	+585	+257	249.840	+0,56%	+0,07%
27	Кіровоград	260.233	-1.495	-1.816	-2.506	-2.691	-2.516	-3.497	-1.012	-600	244.100	-6,20%	-0,78%
28	Івано-Франківськ	233.673	-25	+1.173	+1.325	+647	+1.480	+1.286	+949	+548	241.056	+3,16%	+0,40%
29	Кременчук	232.407	-963	-242	-1.017	-69	-1.024	-565	-927	-600	227.000	-2,33%	-0,29%
30	Тернопіль	226.318	-2.262	-3.336	-1.598	-868	-877	-77	+300	-200	217.400	-3,95%	-0,49%
31	Луцьк	206.215	-3.650	+350	+1.927	+1.688	+1.056	+1.699	+1.490	+1.008	211.783	+2,71%	+0,34%
32	Біла Церква	201.256	+2.062	+1.476	+1.326	+1.701	+173	+689	+567	+150	209.400	+4,05%	+0,51%
33	Краматорськ	213.496	-2.242	-2.055	-1.758	-1.611	-1.724	-1.201	-1.273	-1.732	199.900	-6,37%	-0,80%
34	Мелітополь	160.084	-603	-193	-405	-270	-163	-387	-463	-500	157.100	-1,87%	-0,23%
35	Керч	155.294	-1.378	-1.352	-1.237	-1.239	-1.067	-901	-851	-753	146.516	-5,66%	-0,71%
36	Ялта	143.568	-535	-359	-432	-230	-480	-380	+74	+78	141.304	-1,58%	-0,20%
37	Слов'янськ	145.192	-1.083	-804	-765	-483	-334	-597	-933	-1093	139.100	-4,20%	-0,53%
38	Єнакієве	157.784	-3.850	-3.322	-3.310	-3.095	-2.700	-2.675	-2.284	-2.348	134.200	-14,95%	-1,87%
39	Красний Луч	142.101	-2.845	-2.484	-2.451	-1.876	-1.832	-1.605	-1.408	-1.377	126.223	-11,18%	-1,40%
40	Євпаторія	120.693	+349	+620	+465	+430	+622	+213	-245	-57	123.090	+1,99%	+0,25%
41	Нікополь	134.523	-1.556	-1.193	-1.378	-1.189	-1.675	-1.933	-1.851	-1.964	121.784	-9,47%	-1,18%
42	Лисичанськ	131.549	-1.573	-1.437	-1.430	-1.275	-1.155	-873	-1.206	-1.141	121.459	-7,68%	-0,96%
43	Сєвєродонецьк	128.581	-1.181	-1.125	-936	-817	-1.108	-813	-801	-825	120.975	-5,92%	-0,74%
44	Бердянськ	123.904	-759	-663	-589	-393	-460	-73	-267	-400	120.300	-2,91%	-0,36%
45	Ужгород	117.220	-135	-57	-315	-261	-126	-66	+240	-100	116.400	-0,70%	-0,09%
46	Алчевськ	118.263	-646	-663	-344	-690	-562	-664	-694	-998	113.002	-4,45%	-0,56%
47	Павлоград	116.982	-1.580	-1.654	-1.154	-915	-533	+5	-82	-425	110.644	-5,42%	-0,68%
48	Харцизьк	112.354	-1.191	-1.242	-936	-791	-720	-755	-557	-662	105.500	-6,11%	-0,76%
49	Краснодон	115.895	-1.922	-1.603	-1.726	-1.263	-1.082	-1.149	-950	-787	105.413	-9,05%	-1,13%
50	Феодосія	107.572	-655	-349	-522	+115	-68	-243	-202	-240	105.408	-2,02%	-0,25%
51	Артемівськ	111.981	-1.194	-1.246	-774	-638	-709	-552	-748	-920	105.200	-6,06%	-0,76%
52	Кам'янець-Под.	99.929	-389	-142	+426	+201	-40	+1.200	+1.628	+250	103.063	+3,14%	+0,39%
53	Свердловськ	108.550	-1.545	-1.471	-1.417	-1.379	-1.082	-1.031	-725	-627	99.273	-8,557%	-1,07%
54	Дрогобич	99.725	-195	+75	+27	+243	-150	-186	-339	-500	98.700	-1,03%	-0,13%
55	Бровари	86.839	+1.058	+954	+1.027	+1.104	+957	+1.266	+1.230	+1.032	96.000	+10,55%	+1,32%
56	Стаханов	105.510	-2.092	-2.182	-1.876	-1.284	-1.335	-1.061	-880	-1.050	93.750	-11,15%	-1,39%
57	Олександрія	102.871	-1.410	-1.906	-1.733	-1.589	-1.287	-960	-786	-100	93.100	-9,50%	-1,19%

Домогосподарства

Станом на 2001 рік в Україні налічувалося 18.200.567 домогосподарств (12.471.210 — у міських поселеннях, і 5.729.357 у сільських). Середня величина становила 3.2 особи (3.1 — в міських поселеннях, 3.4 — в сільських).
Чисельність домогосподарства за розміром (кількістю осіб)

• 1 — 4.721.241 (25.9%)
• 2 — 4.832.090 (26.5%)
• 3 — 4.005.830 (22.0%)
• 4 — 2.885.032 (15.9%)
• 5 — 1.105.256 (6.1%)
• 6 — 438.974 (2.4%)
• 7 — 133.429 (0.7%)
• 8 і більше — 78.715 (0.4%)

Міські домогосподарства є меншими за сільські. На малі домогосподарства (1-2 особи) в них припадає 52.6% (у сільських — 52.2%), на середні (3 — 4 особи) — 40.0% (у сільських 33.2%), на великі (5 і більше осіб) — 7.4% проти 14.6% у сільських домогосподарств.

У 2001 році налічувалось 6.935.309 домогосподарств (38.1% від загальної кількості), які мали дітей у віці до 18 років. Порівняно з 1989 їх кількість зменшилась на 12.6%. Найвищий відсоток таких домогосподарств спостерігався у Закарпатській (52.4%), Івано-Франківській (44.9%), Волинській, Рівненській (44.0%). Найнижчий — у Чернігівській (32.4%), Харківській (35.0%), Полтавській (35.3%), Черкаській, Луганській (35.4%).

Серед домогосподарств, які мають дітей, переважають малодітні — з однією дитиною — 64.1%, та двома — 30.2%. 4.3% домогосподарств мають 3 дітей, 0.9% — 4, 0.5% — 5 і більше.

Кількість дітей у сім'ях зменшується з заходу на схід. У західних областях частка сімей з однією дитиною складає 49 — 52%, з двома — 38 — 40%, з трьома і більше — 9 — 14%. У центральних та південних 60 — 64% з однією дитиною, 28 — 34% — з двома, 4-6% — з трьома і більше. У східних областях налічується 69 — 72% домогосподарств з 1 дитиною, 25 — 26% — з двома, 3 — 4% — з трьома і більше. Найбільш малодітні домогосподарства характерні для міст Києва та Севастополя — 74 — 75% — 1 дитина, 23% — 2, 2 — 3% — 3 і більше.

Рівень освіти

Освіта населення за переписами (на 1000 осіб)
Рік	Повна вища	Неповна вища	Повна середня	Базова середня	Початкова
1959	21	55	64	233	299
1970	40	79	138	236	278
1979	65	119	225	222	252
1989	95	179	285	172	203
2001	136	177	349	160	142

В середині ХЇХ ст. стан освіти в українських губерніях Російської імперії був одним із найгірших у країні. Частка неграмотного населення була значно вищою, ніж у середньому по країні.

Так, у 1867—1868 рр серед новобранців Харківської губернії неграмотних було 96.2%, Полтавської — 97.2%. Рівень грамотності рекрутів був в 3 рази меньшим, ніж у середньому по Європейській частині імперії. Проте, розвиток освіти, який розпочався після реформи, особливо швидко відбувався в українських губерніях.

Темпи скорочення рівня неграмотності в українських губерніях у 1874 — 1904 рр. були в 1.5 рази вищими, ніж у цілому в імперії. Внаслідок цього вже на початку ХХ ст. рівень грамотності серед новобранців досяг рівня, середнього по імперії.

Грамотність рекрутів, прийнятих на військову службу
Губернія	1874-1883	1894	1904
Українські губернії
Таврійська	24%	45%	66%
Чернігівська	19%	40%	64%
Херсонська	24%	38%	58%
Полтавська	13%	37%	58%
Катеринославська	18%	35%	62%
Харківська	14%	30%	54%
Київська	14%	28%	48%
Подільська	11%	24%	43%
Волинська	12%	22%	35%
Центрально-промислові губернії
Петербурзька	59%	80%	90%
Ярославська	63%	85%	87%
Московська	53%	77%	86%
Прибалтійські губернії
Ліфляндська	95%	97%	99%
Естляндська	95%	96%	97%
Курляндська	60%	87%	87%
По імперії	24%	39%	56%

Наприкінці ХІХ ст. рівень грамотності міського населення був значно вищим, ніж сільського. Так, на початку 80-х років грамотність сільського населення Херсонської і Харківської губерній складала 6.2%, Полтавської 6.0%, Чернігівської 5.3%.

У великих містах рівень грамотності перевищив 30% ще у 70-х рр. XIX ст. Так у Києві в 1874 році грамотними було 44% населення, в Одесі і Миколаєві більше 30%. Особливо швидко зростав освітній рівень жіночого населення. Так, у Харкові грамотність серед жінок за 1866 — 1912 зросла у 2.2 раза, тоді як серед чоловіків у 1.6 раза. Проте і на початку ХХ ст.грамотність жіночого населення була нижче ніж у чоловічого, особливо у селах.

Грамотність у містах
Місто	Рік	Чол.	Жін.	Всього
Київ	1874	52.9%	33.2%	44.3%
Одеса	1873	35.7%	22.4%	30.9%
	1897	59.2%	39.6%	50.1%
Миколаїв	1875	39.0%	27.0%	34.8%
Харків	1866	45.5%	26.8%	36.9%
	1879	47.3%	31.3%	40.0%
	1897	61.7%	41.9%	52.5%
	1912	74.2%	58.6%	66.6%

Грамотність населення у 1897 р.
Губернія	Чоловіки	Жінки	Всього
Таврійська	36.9	17.8	27.9
Херсонська	35.0	16.3	25.9
Катеринославська	31.5	10.8	21.5
Чернігівська	29.8	7.3	18.4
Київська	27.5	8.9	18.1
Волинська	24.4	9.8	17.2
Полтавська	27.8	6.3	16.9
Харківська	25.9	7.6	16.8
Курська	26.4	6.6	16.3
Бессарабська	22.0	8.8	15.6
Подільська	23.8	7.3	15.5

З кінця 1870-х років до поч. 1910-х грамотність серед сільського населення зросла у 4 рази, проте залишалась на дуже низькому рівні. У 1910—1913 рр. було проведене дослідження на території 25 повітів Харківської та Полтавської губерній і виявлено, що три чверті сільського населення цих губерній є неписьменними. Грамотними були 39.1% чоловіків і 10.6% жінок у Харківській губернії, та 38.2% і 8.7% відповідно у Полтавській губернії. У деяких губерніях (Подільській, Волинській) рівень освіти був ще нижчим.

Грамотність населення України у віці 9-45 років,%
(за даними переписів)

1897	1920	1926	1939	1959	1970	1979	1989	2001
27,9	51,9	63,6	88,2	99,1	99,8	99,9	99,9	99,9

Кількість учнів
у денних загальноосвітніх
навчальних закладах

2000	6 646 521
2001	6 485 554
2002	6 236 700
2003	5 935 794
2004	5 626 189
2005	5 301 373
2006	5 025 804
2007	4 767 984
2008	4 533 233

Станом на 2001 рік з 45.802.450 осіб старше 5 років мають освіту:

• повну вищу — 5.658.192 (12.4%)
• неповну вищу — 8.024.682 (17.5%)
• повну загальну середню — 15.249.889 (33.3%)
• неповну загальну середню — 13.304.905 (29.0%)
• не мають початкової загальної — 3.110.813 (6.8%)
• неписьменні — 269.624 (0.6%)

Перепис 2001 року. Рівень освіти за місцем проживання (на 1000 осіб)
Населення	Повна вища	Базова вища	Неповна вища	Повна середня	Базова середня	Початкова
Міське	166	9	204	348	136	114
Сільське	54	4	119	350	212	202

Вікова структура

Середній вік населення (на 01.01.2010)

Для населення України характерне старіння населення. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку ХХ ст. століття до 15% на поч. ХХІ ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах   60% -  62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60% — від 3-4% на початку ХХ ст. до 21% на початку ХХІ ст.

Частка осіб віком 0-14 років
1897	1926	1939	1959	1970	1979	1989	2001	2010
~41.0%	37.2%	33.0%	26.0%	24.9%	21.5%	21.6%	16.5%	14.2%

Частка осіб в працездатному віці (15-59)
1897	1926	1939	1959	1970	1979	1989	2001	2010
~55.5%	56.6%	61.2%	63.5%	61.2%	62.8%	60.4%	62.1%	61.4%

Частка осіб віком понад 60 років
1897	1926	1939	1959	1970	1979	1989	2001	2010
~3.5%	5.8%	6.3%	10.5%	13.9%	15.7%	18.0%	21.4%	24.4%

З 1989 по 2009 рік середній вік населення збільшився з 36.5 до 40.1 . Особливо швидко цей процес протікав серед міського населення — середній вік збільшився з 34.8 до 39.7 років, серед сільського — з 39.8 до 40.8. Середній вік жінок у 2009 році склав 42.5 р. ,чоловіків — 37.3 р., що пов'язано з вищою смертністю серед чоловічого населення, та нижчою тривалістю життя.

Середній вік населення, років
Населення	1989	1991	1993	1995	1997	1999	2001	2003	2005	2007	2009
Міське	34,8	35,2	35,5	36,0	36,6	37,2	37,9	38,5	39,0	39,4	39,7
Сільське	39,8	39,8	39,8	39,8	39,8	40,0	40,1	40,3	40,6	40,7	40,8
Все	36,5	36,7	36,9	37,2	37,6	38,1	38,6	39,1	39,5	39,8	40,1

Медіанний вік населення, років

1950	1960	1970	1980	1990	2000	2005
27.6	29.8	32.2	33.8	35.0	37.7	38.9

В Україні спостерігають відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Станом на 1 січня 2009 року найбільш молоде населення було характерне для Закарпатської (середній вік — 36,2 роки), Рівненської (36,7), Волинської (37,3) областей. Закарпатська та Рівненська області — єдині в Україні, в яких кількість дітей до 15 років перевищує кількість осіб, старше працездатного віку. Найстаріше населення — у Чернігівській області (середній вік 42,7 роки), Донецькій, Сумській (41,7), Луганській (41,6).

Віковий склад постійного населення (на 01.01.09)
Вік	Чисельність, тис	Частка
0-14	6476.2	14.1%
14-64	32169.8	70%
>65	7317.4	15.9%
Всього	45963.4	100.0%

Постаріння населення найбільш характерне для областей центральної України та Донбасу. У Чернігівській, Сумській, Полтавській областях особи старше працездатного віку складають 27-30%, а середній вік коливається в межах 41-43 рокі. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей. В областях Донбасу спостерігається найнижча частка дітей — 12-13%.

Вікова структура населення (на 1 січня 2010 року)

Населення, молодше працездатного віку		Населення, старше працездатного віку		Відношення кількості населення, молодше працездатного віку, до кількості населення, старше працездатного віку

Віковий склад населення України (на 1 січня 2010 року)

	У віці, молодшому за працездатний	У працездатному віці	У віці, старшому за працездатний
Автономна Республіка Крим	293 117	1 190 487	472 946
Вінницька область	264 688	947 281	431 554
Волинська область	205 728	614 073	214 136
Дніпропетровська область	484 608	2 028 085	839 479
Донецька область	581 615	2 684 805	1 187 435
Житомирська область	217 975	747 910	320 733
Закарпатська область	249 476	758 482	234 037
Запорізька область	253 337	1 094 698	462 840
Івано-Франківська область	250 666	829 337	297 987
Київська область	265 411	1 029 503	421 071
Кіровоградська область	154 366	587 334	269 667
Луганська область	294 933	1 407 199	604 888
Львівська область	428 068	1 539 942	563 237
Миколаївська область	184 191	720 431	284 179
Одеська область	377 271	1 447 525	555 166
Полтавська область	210 999	882 721	398 009
Рівненська область	237 892	684 856	227 816
Сумська область	160 099	700 247	309 779
Тернопільська область	185 606	642 554	257 454
Харківська область	359 073	1 702 740	691 640
Херсонська область	174 409	659 890	257 700
Хмельницька область	215 286	775 282	340 226
Черкаська область	188 057	751 422	352 110
Чернівецька область	162 257	541 271	197 778
Чернігівська область	151 225	631 172	318 808
Місто Київ	379 995	1 772 812	591 017
Севастополь (міськрада)	52 241	229 471	96 781

Демографічне навантаження

Демографічне навантаження на населення (на 1000 осіб працездатного віку)
Демографічне навантаження особами у віці	1989	1991	1993	1995	1997	1999	2001	2003	2005	2007	2009
Молодшому за працездатний	412	409	403	395	380	359	326	296	272	256	252
Старшому за працездатний	379	385	396	404	414	418	411	404	397	395	399
Всього	791	794	799	799	794	777	737	700	669	651	651

Демографічне навантаження на працездатне населення вище у сільського населення — 792 на 1000 працездатних проти 592 у міського. Це є наслідком більшої частки населення молодше працездатного віку (312 проти 226 у міського населення) та старше працездатного віку (480 і 366 відповідно).

Найвижче демографічне навантаження на 1 січня 2009 спостерігалось у областях центральної України — Чернігівській (743 на 1000 працездатних), Вінницькій (735), Житомирській (720), що пов'язано з високою часткою осіб старше працездатного віку. Найменше демографічне навантаження спостерігається у Києві, де на 1000 працездатних припадає лише 528 осіб непрацездатного віку.

Найбільше демографічне навантаження особами у віці, молодшому за працездатний, зафіксовано у західних областях — Волинській (334 на 1000), Рівненській (347), Закарпатській (329). Найнижче — у місті Києві (207 на 1000), Севастополі (219), а також у Донецькій (214), Харківській, Луганській областях (по 208).

Найбільше навантаження особами у віці, старшому за працездатний, спостерігається у центральних областях — Чернігівській (503 на 1000), Кіровоградській (453), Вінницькій (454), Полтавській (447). Найменше — у м. Києві (321 на 1000 працездатних) і західних областях — Закарпатській (303), Рівненській (331), Волинській (348).

Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 9 пенсіонерів. Хоча в останні роки рівень старіння дещо знизився через підвищення народжуваності, в найближчі роки процес старіння населення прискориться (за прогнозними розрахунками, протягом 2011—2015 років середньорічна чисельність наявного населення України буде зменшуватися приблизно на 160 тис. осіб щороку (з 45,73 млн осіб — у 2011 році до 45,09 млн осіб — у 2015 році).

Крім того, після 2010 року (коли у працездатний вік почне входити покоління громадян, які народилися у період низької народжуваності 90-х років) відбудеться не тільки кількісне скорочення працездатного населення, але і якісне погіршення — старіння його економічно активної частини.

На структуру та динаміку всієї чисельності населення України найближчим часом дуже впливатимуть також демографічні «хвилі», закладені у попередні роки.

Тривалість життя

Середня очікувана тривалість життя при народженні (2008—2009 рр.)

Середня очікувана тривалість життя на території губерній Російської імперії, куди входила більша частина території України, складала у 1838—1850 рр. приблизно 26 років (чоловіки — 24.6, жінки — 27.0). Темпи зростання тривалості життя були невисокими — у 1874—1883 роках вона складала приблизно 29 років (чоловіки 28.0, жін 30.2), у 1904—1913 — приблизно 33 роки (чоловіки 32.4, жінки 34.5).

Тривалість життя в українських губерніях була суттєво вищою, ніж у середньому по Європейській частині. Так, у 1896—1897 роках середня тривалість життя в українських губерніях складала для чоловіків — 35.9 років, для жінок — 36.9, що на 4 роки більше, ніж у середньому по Європейській частині Росії (31.3 і 33.4 років). В той же час найнижчою тривалість життя була в губерніях центральної Росії, Поволжя та Уралу — 29.4 років у чоловіків, 31.7 у жінок, а найвищою — у прибалтійських губерніях — 40.4 і 44.4 років відповідно.

Середня очікувана тривалість життя серед основних народів європейської частини Російської імперії (1896—1897 рр.)
Народність	Чоловіки	Жінки
Литовці	43.1	47.9
Естонці	41.6	44.6
Латиші	41.1	42.4
Молдавани	40.5	40.5
Євреї	36.6	41.4
Башкири	37.2	37.3
Українці	36.3	36.9
Білоруси	35.5	36.8
Татари	34.6	35.1
Чуваші	31.0	31.0
Росіяни	27.3	29.8

Динаміка зміни середньої тривалості життя населення України (1991-2009)р.р.

Середня очікувана тривалість життя в Україні у 2008—2009 рр. складала 69.3 роки, в тому числі у міських поселеннях - 70.0 років, у сільських - 67.8 років.

Середня очікувана тривалість життя при народженні (чоловіки)

Тривалість життя у міських поселеннях на 2.2 роки вища ніж у сільських (69.0 проти 66.8). Це характерно для всіх регіонів України, за винятком Закарпатської області, де тривалість життя в сільській місцевості на 0.9 роки вища ніж у містах. Найбільше перевищення тривалості життя у міських поселеннях над сільськими зафіксоване у Чернігівській (5.5 роки) і Житомирській (4.4 роки) областях.

Середня тривалість життя чоловіків на 11.1 років менше ніж у жінок (63.8 та 74.9 відповідно). Цей розрив є більшим у сільських поселеннях (11.9 років), ніж у міських (10.6 років). Найбільше перевищення (13.8 років) спостерігається у Чернігівській області, причому серед сільського населеннях воно складає 15.9 років). Найменші відмінності у тривалості життя чоловіків і жінок характерні для м. Києва (9 років) та Чернівецької області (9.6 років)

Середня очікувана тривалість життя при народженні (жінки)

Тривалість життя

	Все населення			міське населення			сільське населення
	Обидві статі	чоловіки	жінки	Обидві статі	чоловіки	жінки	Обидві статі	чоловіки	жінки
2001-2002	68,32	62,70	74,13	68,60	63,08	74,21	67,64	61,93	73,89
2002-2003	68,24	62,64	74,06	68,53	62,94	74,16	67,62	62,01	73,81
2003-2004	68,22	62,60	74,05	68,57	63,00	74,19	67,44	61,78	73,76
2004-2005	67,96	62,23	73,97	68,47	62,81	74,18	66,89	61,07	73,51
2005-2006	68,10	62,38	74,06	68,67	63,05	74,33	66,85	61,06	73,47
2006-2007	68,25	62,51	74,22	68,86	63,22	74,50	66,90	61,05	73,57
2007-2008	68,27	62,51	74,28	68,95	63,31	74,57	66,77	60,86	73,58
2008-2009	69,29	63,79	74,86	69,98	64,60	75,21	67,78	62,14	74,09

Тривалість життя в Україні, років
	1950	1955	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2004	2008
чол.	61.3	65.4	67.4	67.9	66.3	65.5	64.6	65.2	65.7	61.3	62.3	62.0	62.2
жін.	69.7	72.2	73.9	74.6	74.3	74.2	74.0	74.0	75.0	72.6	73.6	73.6	74.2

Шлюбність, розлучуваність

Співвідношення кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень у 2009 році

Співвідношення кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень у 2010 році

У 2009 році в Україні було зареєстровано 318,2 тис. шлюбів, що на 1,2% менше, ніж у 2008 році. Коефіцієнт шлюбності склав 6,9 на 1000 і коливався від 5,9 на 1000 у Сумській області до 9,2 у м. Севастополь.

Кількість розлучень склала 145,4 тис. Середній коефіцієнт розлучуваності склав 3,2 на 1000 осіб, від 1,9 у Закарпатській області до 4,5 у м. Севастополь. Порівняно з 2008 роком кількість розлучень скоротилась на 12,8%.

Міське населення характеризується як вищим показником шлюбності (7,6 проти 5,4 у сільській місцевості), так і вищим показником розлучуваності (3,6 і 2,3 відповідно)

Відношення кількості розлучень до кількості шлюбів поступово зменшується — з 72% у 2000 році до 46% у 2009.

Кількість розлучень (на 1000 осіб)
1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2003
1.24	1.72	2.86	3.40	3.63	3.60	3.72	3.85	4.01	3.71

Народжуваність

Коефіцієнт народжуваності населення в українських губерніях Російської імперії (на 1000 осіб)
Губернія	1861- 1865	1876- 1880	1896- 1900	1911- 1913
Катеринославська	55.5	52.4	55.2	47.7
Харківська	53.1	49.7	50.4	43.9
Таврійська	49.0	49.6	47.5	42.8
Херсонська	53.5	44.9	48.1	39.8
Чернігівська	54.9	46.1	47.2	39.7
Волинська	46.9	48.6	48.0	39.5
Київська	46.7	51.3	47.7	37.5
Подільська	45.7	47.9	46.2	36.7
Полтавська	53.8	46.3	45.0	36.5

До 60—70х років ХІХ століття українські землі характеризувалися традиційним типом народжуваності, яка була надзвичайно високою. У 1859—1863 вона складала приблизно 5.0% (50 народжень на 1000 осіб). В цей же час народжуваність у Європейський державах була значно меншою — 40 в Австрії та Прусії, 35—36 в Італії та Великобританії, 32—33 в Швеції та Норвегії і тільки 27 у Франції.

Найбільшою народжуваність була у лівобережних та степових губерніях (50-55 народжень на 1000 осіб). Дещо менше (45-47) було у правобережних губерніях, серед населення яких більший відсоток складали євреї, поляки, німці, та інші народи з нижчими показниками народжуваності. З цієї ж причини меншою була народжуваність і на території західної України у складі Австро-Угорщини.

Народжуваність в українських губерніях
	Народжених, тис		Коефіцієнт
Губернія	1906	1911	1906	1911
Волинська	148.1	147.7	41.8	37.7
Подільська	137.1	118.5	38.7	31.1
Київська	180.7	182.6	43.0	39.6
Полтавська	139.4	134.0	42.1	36.9
Харківська	147.1	149.9	49.3	45.6
Катеринославська	149.9	161.1	55.4	51.3
Херсонська	131.1	148.8	40.3	42.6
Таврійська	74.9	84.2	45.8	43.8
Чернігівська	85.2*	82.3*	43.1	37.7
Курська	9.6*	9.8*	49.1	45.7
Бессарабська	39.9*	41.1*	42.0	39.3
Всього	1243.3	1260.0	44.0	40.0
*-в межах повітів, нині розташованих на території України

Коефіцієнт народжуваності в Україні

2003 рік	2009 рік	2010 рік

Економічне зростання та швидка урбанізація наприкінці XIX ст призводили до поступового зменшення народжуваності, хоча абсолютна кількість народжень постійно зростала. З 1860 по 1913 кількість народжень збільшилась більше ніж вдвічі. У 1906 році на українських землях народилося приблизно 1.460 тис. дітей, з них 1243.3 тис. в межах губерній Російської імперії і 210—220 тис. — в Австро-Угорщині. До 1911 р кількість народжень в російській частині збільшилася — до 1260.0 тис., хоча коефіцієнт народжуваності зменшився — з 44 до 40 на 1000 осіб. Кількість народжень на західно-українських землях майже не змінювалась через велику перенаселенність та еміграцію.

	Кількість народжень
Рік	1913	1925	1940	1950	1955	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2005	2009
Народжених, тис	~1500.0	~1400.0	~1100.0	841.4	790.1	870.6	690.5	716.3	738.1	740.6	764.2	657.2	492.9	385.1	428.3	512.5

Незважаючи на значне скорочення коефіцієнту народжуваності (прибл. з 50 до 40 за 1860—1910) розрив між народжуваністю між українськими землями та Європейськими країнами збільшився. Так у 1911—1914 народжуваність у Німеччині становила 28, Швеції і Великобританії — 24, у Франції тільки 19.

Найбільша народжуваність у 1911, як і в середині ХІХ ст. спостерігалася у південно-східних губерніях — Катеринославській (51.3), Харківській (45.6). Найнижчою вона була у Чернігівській (37.7), Полтавській (36.9), Волинській (37.7) та Подільській (31.1), в яких проживала значна кількість народів з порівняно низькою народжуваністю (у 1910 році в губерніях Європейської частини імперії народжуваність серед православних та мусульман складала 47.1, католиків — 30.5, а серед протестантів та євреїв тільки 22.3 і 21.7 відповідно).

	Коефіцієнт народжуваності
	1860	1896	1906	1911	1940	1950	1955	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2005	2009
	~50.0	~47.5	~44.0	~40.0	27.3	22.8	20.0	20.5	15.3	15.2	15.1	14.8	15.0	12.7	9.6	7.8	9.0	11.1

Перша світова війна, громадянська війна призвели до катастрофічного зниження народжуваності, яка у 1919 році зменшилась на третину порівняно з 1913 роком. Довоєнний рівень народжуваності відновився у 1925 році, але з кінця 20-х років знову почав знижуватися. Коефіцієнт фертильності в УРСР за 1925—1929 рр зменшився з 5.4 до 4.2 і продовжував зменшуватись. У 1958—1959 сумарний коефіцієнт народжуваності в УРСР (2.3) був одним з найнижчих у СРСР і за цим показником поступався всім республікам за винятком Латвії (1.94) та Естонії (1.95). У 70-х роках коефіцієнт фертильності опустився нижче рівня відтворення населення (2.05) і до 1990 році знизився до 1.84.

У 2008—2009 роках сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні склав 1,46 дітей на 1 жінку. Традиційно він є вищим у сільського населення (1,8 дітей проти 1,3 у міського). Порівняно з 1988—1989 роками коефіцієнт фертильності скоротився більш ніж на 20% — з 1,9 дітей. Найбільше скорочення (близько 30%) було характерне для міського населення. У сільського населення сумарний коефіцієнт народжуваності скоротився приблизно на 20%.

Коефіцієнт фертильності (2008—2009 рр.)

	Все населення	Міське населення	Сільське населення
Україна	1.5	1.3	1.8
Автономна Республіка Крим	1.6	1.5	1.7
Вінницька область	1.5	1.4	1.7
Волинська область	1.9	1.6	2.2
Дніпропетровська область	1.5	1.4	1.8
Донецька область	1.3	1.3	1.5
Житомирська область	1.6	1.5	1.8
Закарпатська область	1.8	1.7	1.9
Запорізька область	1.4	1.3	1.7
Івано-Франківська область	1.6	1.4	1.8
Київська область	1.6	1.5	1.8
Кіровоградська область	1.5	1.4	1.7
Луганська область	1.3	1.2	1.4
Львівська область	1.5	1.4	1.8
Миколаївська область	1.5	1.3	1.8
Одеська область	1.6	1.4	2.0
Полтавська область	1.4	1.2	1.6
Рівненська область	2.0	1.5	2.5
Сумська область	1.2	1.2	1.4
Тернопільська область	1.5	1.3	1.7
Харківська область	1.3	1.2	1.5
Херсонська область	1.5	1.4	1.7
Хмельницька область	1.6	1.4	1.9
Черкаська область	1.4	1.2	1.6
Чернівецька область	1.5	1.2	1.8
Чернігівська область	1.4	1.3	1.6
Місто Київ	1.3	1.3	-
Севастополь (міськрада)	1.5	1.5	1.6

Найвищий сумарний коефіцієнт народжуваності спостерігається у сільського населення Рівненської (2.5 дітей), Волинської (2.2), Одеської (2.0) областей. Найнижчий рівень народжуваності (1.2) характерний для міського населення Луганської, Сумської, Харківської, Полтавської, Черкаської, Чернівецької областей.

Коефіцієнт фертильності в Україні
Рік	Коефіцієнт
1913	~6.00
1925	5.39
1927	4.96
1929	4.24
1950	2.81
1960	2.24
1970	2.10
1980	1.95
1990	1.84
1991	1.77
1992	1.67
1993	1.56
1994	1.47
1995	1.40
1996	1.33
1997	1.27
1998	1.21
1999	1.12
2000	1.11
2001	1.09
2002	1.13
2003	1.17
2004	1.22
2005	1.21
2006	1.31
2007	1.35
2008	1.46

В 90-і роки спад народжуваності значно прискорився і на початку ХХІ ст коефіцієнт народжуваності в Україні став одним із найнижчих у Європі (7.7 у 2001). В 90-і почала суттєво зменшуватись і кількість абортів — з 155 на 100 народжених у 1990 році до 113 у 2000 і 50 у 2006.

Кількість абортів (на 100 народжених)
1960	1966	1970	1975	1980	1985	1990	1995	1997	2000	2002	2004	2006	2008
138	185	157	150	153	149	155	150	135	113	89	68	38	28

Позашлюбна народжуваність у 2009 році

З 2001 року народжуваність почала збільшуватися, через збільшення кількості жінок дітородного віку. За 2001—2009 кількість народжень збільшилась на 36% і перевищила рівень 1995 року. На 34% збільшився і коефіцієнт фертильності, досягнувши у 2008 році майже 1.5 народжених дитини на 1 жінку дітородного віку.

Позашлюбна народжуваність (на 100 народжених)
1970	1980	1985	1990	1995	2000	2009
9.2	8.8	8.3	11.2	13.2	17.3	21.2

Найвища народжуваність спостерігається у західних та південних областях, особливо у Волинській, Рівненській та Закарпатській, чий рівень народжуваності — 1.8—1.9 дітей на 1 жінку у 2008 р. близький до рівня відтворення населення. Найнижча народжуваність традиційно характерно для областей Донбасу 1.3 у 2008 р. і 0.9—1.0 у 1995—2000 рр.

Кількість дітей, народжених жінками у віці 15-49 років
в залежності від рівня освіти
за даними перепису 2001 року

Населення	Середня кількість народжених дітей	повна вища	базова вища	неповна вища	повна загальна середня	базова загальна середня	початкова загальна	без початкової освіти
Міське	1,7	1,5	1,4	1,7	1,7	2,0	2,2	2,4
Сільське	2,3	1,9	1,7	2,0	2,2	2,5	2,7	2,8
Все	1,9	1,6	1,4	1,7	1,9	2,2	2,5	2,6

Середній коефіцієнт народжуваності в Україні склав у 2009 році 11.1 на 1000 осіб. Народжуваність у сільській місцевості є традиційно вищою — у 2008 році — 11.6 на 1000 проти 10.8 у міських поселеннях.

Коефіцієнт народжуваності населення в обласних центрах

		Коефіцієнт народжуваності
№	Місто	2003	2005	2007	2009	2010
1.	Луцьк	10,0	11,7	12,6	13,9	12,6
2.	Ужгород	10,8	12,6	12,8	12,4	12,0
3.	Рівне	9,4	10,1	10,9	12,3	11,8
4.	Хмельницький	9,2	10,2	10,4	11,5	11,8
5.	Сімферополь	9,2	9,5	11,0	11,8	11,8
6.	Тернопіль	10,4	11,6	11,9	12,3	11,7
7.	Київ	8,8	9,8	10,4	11,7	11,5
8.	Севастополь	8,7	9,6	10,5	11,2	11,0
9.	Вінниця	9,1	9,4	10,1	11,1	10,9
10.	Житомир	8,7	9,5	10,6	11,7	10,8
11.	Кіровоград	8,4	8,9	10,5	11,3	10,5
12.	Івано-Франківськ	9,3	10,7	11,3	10,8	10,1
13.	Чернівці	8,3	9,6	9,2	10,2	10,1
14.	Херсон	8,5	8,6	9,6	10,5	10,1
15.	Львів	9,0	9,3	9,7	10,5	10,0
16.	Суми	7,8	8,2	9,6	10,3	10,0
17.	Дніпропетровськ		8,5	9,4	10,5	10,0
18.	Одеса	7,5	8,3	9,0	9,9	9,6
19.	Черкаси	7,4	7,8	8,7	9,4	9,4
20.	Запоріжжя	7,5	8,2	8,9	9,3	9,2
21.	Чернігів	7,6	8,0	8,4	9,6	9,1
22.	Миколаїв	7,9	8,0	8,7	9,4	9,1
23.	Харків	7,1	7,6	8,4	9,2	8,8
24.	Полтава	7,3	7,8	8,4	9,7	8,8
25.	Луганськ	6,8	7,4	8,2	9,2	8,8
26.	Донецьк	6,6	7,5	8,2	9,0	8,6

Кількість народжень за адмістративними одиницями у 2009 році

Найнижча народжуваність спостерігається у північних та східних областях Сумській (9.1), Чернігівській (9.4), Луганській (9.3), Донецькій (9.7), найвищва — у західних областях — Рівненській (15.2), Волинській(14.7), Закарпатській (14.6). У 2009 році найбільша на народжуваність в Україні була зафіксована у Рокитнівському районі Рівненської області — 22,3 на 1000 осіб (24,0 у 2008 році). Найнижча — у Недригайлівському районі Сумської області — 7.2 (7.4 в 2008р).

Коефіцієнт фертильності

1990 р.		2000 р.		2009 р.

Темпи зростання народжуваності у 2009 році суттєво скоротилися. У 2008 році народжуваність зросла на 8.0% порівняно з 2007 роком, а за 2009 — тільки на 0.03%, що пов'язано переважно з наслідками економічної кризи. За січень-лютий 2010 року кількість народжених зменшилась ще на 5.4%, порівняно з аналогічним періодом 2009 року. Найбільше вона скоротилась у східних областях — Луганській на 9%, Донецькій, Запорізькій на 8%, Сумській, Дніпропетровській на 7%.

Коефіцієнт народжуваності в регіонах України (1990 - 2009)

	1990	1992	1994	1996	1998	2000	2002	2004	2006	2008	2009
Україна	12,6	11,4	10,0	9,2	8,4	7,8	8,1	9,0	9,8	11,0	11,1
Автономна Республіка Крим	13,0	10,9	9,3	8,0	7,3	7,3	8,0	9,0	10,1	11,9	12,0
Вінницька область	12,4	11,9	10,7	10,3	9,1	8,4	8,6	9,0	9,6	10,8	10,9
Волинська область	15,3	15,0	13,7	12,5	11,8	11,2	11,1	11,9	13,2	14,8	14,8
Дніпропетровська область	12,3	10,6	9,2	8,0	7,5	7,1	7,7	8,9	9,8	11,0	11,1
Донецька область	10,9	9,4	8,2	7,0	6,6	6,1	6,5	7,6	8,5	9,8	9,7
Житомирська область	12,9	12,8	11,8	10,8	9,8	8,9	8,9	9,8	10,3	11,3	11,7
Закарпатська область	16,8	16,1	13,8	12,8	12,0	11,5	11,3	12,4	13,3	14,7	14,6
Запорізька область	12,4	10,7	9,2	8,1	7,4	7,1	7,7	8,5	9,3	10,3	10,1
Івано-Франківська область	15,5	14,4	13,1	12,2	10,9	10,3	9,9	10,7	11,4	12,3	12,6
Київська область	12,3	11,1	9,9	9,2	7,9	7,3	7,7	9,0	9,9	11,7	12,0
Кіровоградська область	12,6	11,9	10,7	9,6	8,2	7,9	8,0	8,6	9,2	10,2	10,7
Луганська область	11,6	10,1	8,4	7,2	6,6	6,2	6,6	7,3	8,3	9,5	9,3
Львівська область	14,0	13,2	11,7	11,1	10,1	9,1	9,2	10,1	10,6	11,3	11,8
Миколаївська область	13,7	12,3	10,7	9,6	8,4	8,0	8,0	9,0	9,7	11,2	11,0
Одеська область	12,6	11,4	10,0	9,2	8,4	8,0	8,6	9,6	10,5	12,0	12,1
Полтавська область	11,8	10,8	9,5	8,8	7,8	7,0	7,1	7,5	8,8	9,7	9,8
Рівненська область	15,8	15,4	14,5	13,2	12,7	11,8	11,5	12,5	13,6	14,8	15,2
Сумська область	11,5	10,5	9,2	8,4	7,7	7,0	6,7	7,2	8,3	9,1	9,1
Тернопільська область	14,2	13,8	12,3	11,5	10,5	9,2	9,2	9,9	10,5	11,3	11,4
Харківська область	11,4	9,8	8,3	7,6	7,1	6,8	7,1	8,0	8,5	9,8	9,8
Херсонська область	14,3	13,0	11,1	9,8	9,1	8,5	8,5	9,1	10,2	11,3	11,2
Хмельницька область	12,9	12,4	11,1	10,6	9,4	8,5	8,5	9,1	9,9	11,0	11,0
Черкаська область	12,3	11,4	10,0	9,3	8,3	7,5	7,4	7,7	8,6	9,5	9,7
Чернівецька область	14,8	14,0	12,8	12,1	11,2	10,1	9,8	10,6	11,2	12,2	12,2
Чернігівська область	10,8	9,8	8,8	8,2	7,3	6,9	7,0	7,5	8,1	8,9	9,4
Місто Київ	12,0	9,7	8,1	7,6	7,0	7,3	8,1	9,8	10,4	11,6	11,7
Севастополь (міськрада)	12,5	9,6	7,6	6,9	6,4	7,0	8,1	9,7	10,1	11,0	11,2

Смертність

В середині ХІХ століття смертність на території українських губерній Російської імперії становила близько 33 випадків на 1000 чол, що дещо менше ніж у середньому по європейським губерніям імперії.

Внаслідок покращення медичного обслуговування, зменшення дитячої смертності, та смертності від інфекційних хвороб та епідемій, загальний коефіцієнт смертності в Російській імперії зменшувався, і у 1911 році в Європейській частині становив 27 на 1000. В українських губерніях він був ще меншим — в середньому 22 смертельних випадки на 1000 осіб.

Смертність у 2 пол. XIX ст. — поч. ХХ ст.
	1867- 1870	1871- 1875	1876- 1880	1881- 1885	1886- 1890	1891- 1895	1896- 1900	1901- 1905	1906- 1910	1911- 1914	1867- 1914
Українські губернії	32.0	35.7	31.9	32.5	31.6	31.7	27.6	26.1	26.1	22.7	29.8
Європейська Росія	37.5	37.1	35.7	36.4	34.5	36.2	32.1	31.0	29.5	27.1	33.7

Cмертність міського / сільського населення у 2009 р.

Середня смертність за 1867—1914 рр. в українських губерніях склала 29.8 на 1000 осіб. Вона була вищою у східних та північних губерніях — Харківській (32.7), Чернігівській (31.1). Найнижча смертність в цей період була зафіксована Таврійській губернії (27.6). Нижче середньої була смертність у Полтавській (28.4) та Волинській (29.6) губерніях. Смертність у Херсонській губернії губернії дорівнювала середній (29.8), а в решті губерній (Катеринославській, Подільській, Київській) коливалась в межах 30 — 31.

До 1911 року найбільше зменшилась смертність у лівобережних губерніях — Чернігівській до 19.9, Полтавській до 18.4. В решті губерній смертність була середньою і у 1911 році становила у Херсонській — 23.8, у Харківській — 23.5, у Волинській — 21.1, у Катеринославській — 22.5, у Київській — 22.7, у Подільській — 21.4, у Таврійській — 22.4.

Смертність у Російській імперії мала значні територіальні та етнічні відмінності. Загалом, коефіцієнт смертності збільшувався з півдня на північ, і з заходу на схід. Так, якщо у Курляндській, Ліфляндській губерніях смертність складала 14—17 випадків на 1000 чол, то у Оренбурзькій та Пермській — 40—42. Крім відмінностей у рівні економічного розвитку, це було спричинено ще й значною відмінністю народів за рівнем смертності. Так у 1896—1897 рр. в Європейській частині Російської імперії смертність серед найбільших релігійних груп складала (випадків на 1000 осіб)

• Православні — 34.8
• Мусульмани — 27.7
• Католики — 22.3
• Протестанти — 21.0
• Іудеї — 17.0

Зменшення смертності дітей було основною причиною поступового скорочення смертності. Лише в окремі роки смертність зростала, що було пов'язано з неврожаєм, епідеміями та війнами. Загалом, найбільше скорочення смертності спостерігалось у 1900—1904, 1907—1908, 1911—1913. Під час війни смертність різко підскочила, внаслідок чого за 1912—1920 рр. на 30% скоротилась тривалість життя.

Швидке зменшення смертності спостерігалось у 1923—1928 роках. Надвисока смертність у 1932 році призвела до того, що тривалість життя в цьому році порівняно з 1928 скоротилась у 3.5 рази (у чоловіків з 45.1 до 11.3, у жінок з 48.5 до 14.3 років). В подальші роки смертність скорочувалась. Під час війни вона знову значно зросла.

Найбільше зменшення смертності, особливо серед працездатного населення, спостерігалось у 1948—1964 роках. Смертність у віці 25-35 років зменшилась у 3 рази, у віці 35-44 роки — у 1.8 рази. В інших вікових групах смертність зменшилась у 1.3 рази.

За 1948—1964 рр. в Україні на 13,4 роки збільшилась тривалість життя — у чоловіків до з 53.3 до 68.5, жінок з 62.0 до 74.4 років. На початку 1960-х років тривалість життя в Україні стала вище, ніж в країнах Західної Європи.

У 1958—1960 рр. коефіцієнт смертності опустився до найнижчого показника за всю історію і складав 6.9 на 1000. Смертність в Україні в цей була менше ніж у Великобританії (11.5), ФРН (12.0), Франції (11.4), США (9.5) та інших країнах Західної Європи та Північної Америки.

З 1960-го року смертність в Україні, як і в цілому Радянському Союзі, почала зростати. За 1960—1985 роки смертність зросла майже вдвіча — з 6.9 до 12.1 на 1000 осіб. Антиалкогольна кампанія 1985 року призвела до незначного скорочення смертності у 1986 році до 11.0, але з 1987 року вона знову почала зростати до 11.6 у 1988 і 12.9 у 1991.

Початок 90-х років ознаменувався стрімким зростанням смертності. З 1991—1995 роки смертність зросла на 20% і досягла 15.4 на 1000. З 1995 року смертність почала повільно зменшуватись. Скорочення смертності тривало до 1998 року. За цей час смертність скоротилась до 14.4 на 1000.

З 1999 року розпочався новий виток збільшення смертності, який продовжувався до середини 2000-х років. У 2005 році смертність досягла позначки у 16.6 смертей на 1000 осіб.

З 2005 року смертність повільно скорочується. У 2009 році вона склала 15.3 на 1000 і порівняно з піковим 2005 роком скоротилась на 8%.

Коефіцієнт смертності (на 1000 осіб)
1860	1878	1898	1911	1940	1950	1955	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2005	2009
33.0	32.0	28.0	23.0	14.3	8.5	7.4	6.9	7.6	8.9	10.0	11.4	12.1	12.1	15.4	15.4	16.6	15.3

В 2009 році в Україні померло 706740 осіб, або 15,3 на 1000. У порівнянні з 2008 роком кількість померлих зменшилась на 47422 осіб (на 6.3%).

У регіонах показник смертності коливався від 10.2 на 1000 у Києві до 19.9 у Чернігівській області. Найвищі показники смертності характерні для північних районів — наприклад Козелецького — 27.8 осіб на 1000 (у 2008 — 30.6), Ніжинського — 27.3 (26.7 у 2008) та інших, у яких найбільш виражений процес старіння населення (Середній вік населення Чернігівської області 42.7 року; у міських поселеннях — 40, в сільській місцевості — 47; у Сумській області середній вік населення складає 41.7 років;в міських поселеннях — 40.3,у сільській місцевості 44,4 років).

Смертність сільського населення значно перевищує смертність міського. Так у містах коефіцієнт смертності склав 13,7 проміле (від 9,9 у Тернопільській області до 16,5 у Донецькій області). Смертність сільського населення становила 18,9 осіб на 1000. Найменшою вона була у Закарпатській області (12,7), а найбільшою — у Чернігівській (28,9).

Коефіцієнт смертності населення в обласних центрах

		Коефіцієнт смертності
№	Місто	2003	2005	2007	2009	2010
1.	Тернопіль	7,7	8,5	8,5	7,7	8,1
2.	Івано-Франківськ	9,3	9,3	9,1	8,5	8,2
3.	Рівне	8,8	9,2	9,0	8,6	8,7
4.	Хмельницький	9,2	9,8	9,8	9,5	9,0
5.	Вінниця	10,0	10,2	10,2	9,2	9,2
6.	Луцьк	10,5	10,2	10,4	9,1	9,6
7.	Чернівці	10,8	11,0	11,0	10,3	9,9
8.	Київ	10,7	11,2	11,4	10,2	10,3
9.	Ужгород	10,3	12,4	12,0	11,3	10,5
10.	Львів	11,5	11,4	11,5	10,8	10,5
11.	Житомир	11,4	12,2	12,0	11,1	11,2
12.	Черкаси	11,0	11,7	11,7	11,2	11,3
13.	Чернігів	12,0	12,4	12.5	11,8	12,0
14.	Суми	11,9	13,1	13,0	12,6	12,4
15.	Харків	13,0	13,1	13,1	12,2	12,4
16.	Одеса	14,0	14,1	13,9	12,5	13,0
17.	Полтава	13,6	13,6	13,7	13,0	13,2
18.	Сімферополь	15,2	15,3	15,3	13,8	13,6
19.	Луганськ	14,1	14,2	13,8	13,4	13,6
20.	Кіровоград	14,1	14,1	14,4	14,0	13,8
21.	Миколаїв	14,9	14,5	14,5	13,8	13,8
22.	Херсон	14,5	14,8	14,9	14,2	14,0
23.	Донецьк	14,7	15,4	15,2	13,9	14,0
24.	Дніпропетровськ		15,1	15,1	13,8	14,1
25.	Запоріжжя	14,2	14,7	15,0	13,8	14,2
26.	Севастополь	14,1	15,4	15,5	14,5	14,7

Найнижча смертність у 2009 році зафіксована у Кузнецовську (5.8 на 1000, 6.0 у 2008 р.), Теплодарі (5.3, 7.0 у 2008р), а також містах Нетішин, Южноукраїнськ, Енергодар, які мають молоду структуру населення.

Коефіцієнт смертності в Україні

2009 рік	2010 рік

Коефіцієнт смертності в Україні
(1990 - 2010 рр.)

	1990	1992	1994	1996	1998	2000	2002	2004	2006	2008	2009
Україна	12,1	13,3	14,7	15,2	14,4	15,4	15,7	16,0	16,2	16,3	15,3
Автономна Республіка Крим	10,5	11,6	13,6	13,8	12,9	13,9	14,7	15,1	15,4	15,6	14,5
Вінницька область	14,5	15,6	16,9	17,3	16,4	16,8	16,7	16,9	17,3	17,1	16,2
Волинська область	11,3	12,6	13,5	13,5	13,1	14,0	14,1	14,5	15,0	15,0	14,1
Дніпропетровська область	11,8	13,3	15,0	15,8	14,9	16,3	16,3	17,0	17,3	17,7	16,3
Донецька область	12,1	13,7	15,7	16,8	15,3	17,0	17,1	17,5	17,7	18,1	16,8
Житомирська область	13,2	14,5	15,8	16,2	15,7	16,4	17,1	18,3	18,3	18,3	17,0
Закарпатська область	9,3	10,3	10,9	11,1	10,8	11,1	11,9	12,4	12,8	13,0	12,5
Запорізька область	11,9	13,2	14,4	15,1	14,6	15,8	16,1	16,3	16,5	16,5	15,5
Івано-Франківська область	10,4	11,3	11,6	11,9	11,4	12,1	12,7	12,9	13,3	13,3	12,7
Київська область	13,0	14,5	15,8	16,1	15,5	16,2	16,7	17,6	17,9	17,9	16,7
Кіровоградська область	14,5	15,7	17,1	17,6	16,5	18,0	18,0	18,3	18,0	18,6	17,4
Луганська область	12,2	14,1	15,9	17,3	15,6	17,6	17,2	17,9	17,8	18,0	16,9
Львівська область	10,4	11,2	11,7	12,2	11,6	12,4	13,0	13,1	13,5	13,7	12,9
Миколаївська область	12,0	13,1	14,4	15,1	14,8	15,7	16,1	16,3	15,9	16,6	15,7
Одеська область	12,4	13,3	14,7	15,3	14,2	15,2	15,8	16,0	16,3	15,9	15,0
Полтавська область	14,3	15,7	17,1	17,1	16,2	17,9	18,1	18,4	18,1	18,4	17,8
Рівненська область	10,6	11,9	12,4	12,8	12,3	13,1	13,3	13,6	13,9	14,1	13,4
Сумська область	14,6	15,8	17,3	17,5	16,9	18,1	18,0	18,7	18,4	18,7	18,0
Тернопільська область	12,8	13,9	14,0	13,9	13,5	13,6	14,4	14,4	14,9	14,8	14,3
Харківська область	12,8	13,9	15,9	15,9	14,9	16,4	16,0	16,4	16,1	16,2	15,3
Херсонська область	11,6	12,5	13,8	14,8	14,4	15,5	15,8	15,5	15,9	16,3	15,4
Хмельницька область	13,5	14,6	15,5	15,9	15,4	15,6	16,2	16,5	17,2	17,0	16,3
Черкаська область	14,4	15,5	16,7	17,3	16,6	17,4	17,6	18,1	18,0	17,9	16,9
Чернівецька область	11,0	12,0	12,5	12,8	12,1	12,5	13,1	13,1	13,5	13,5	12,9
Чернігівська область	14,8	16,5	18,7	18,8	18,1	19,8	20,0	20,7	21,1	21,1	19,9
Місто Київ	8,6	9,5	10,8	10,8	9,8	10,2	10,6	10,7	11,1	10,9	10,2
Севастополь (міськрада)	9,3	10,3	12,0	12,5	11,9	13,3	13,7	14,5	15,1	15,6	14,5

Основні причини смертності у 2008 р

• Хвороби с-м кровообігу — 480.120
• Новоутворення — 89.008
• Зовнішні причини захворюваності та смертності — 61.377
• Хвороби органів травлення — 35.195
• Хвороби органів дихання — 23.276
• Інфекційні та паразитарні хвороби — 17.256
• Туберкульоз — 10.357
• Хвороби, зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) — 5.171
• ВСЬОГО — 754.462

Останніми роками зростає кількість померлих від хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (з 2005 по 2008 р.р.на 43%), від хвороб органів травлення (на 11%), від інфекційних та паразитарних хвороб (менш ніж на 1%). Кількість смертей від інших причин з 2005 року зменшилась.

Смертність населення України (1990—2009)

	Усього померлих	Коефіцієнт смертності (на 1000 осіб))	Кількість померлих дітей у віці до 1 року	Коефіцієнт смертності дітей (на 1000 живонароджених)
1990	629 602	12,1	8 525	12,80
1991	669 960	12,9	8 831	13,90
1992	697 110	13,3	8 429	14,00
1993	741 662	14,2	8 431	14,90
1994	764 669	14,7	7 683	14,50
1995	792 587	15,4	7 314	14,70
1996	776 717	15,2	6 779	14,30
1997	754 151	14,9	6 282	14,04
1998	719 954	14,4	5 423	12,81
1999	739 170	14,9	5 065	12,83
2000	758 082	15,4	4 606	11,94
2001	745 952	15,3	4 283	11,33
2002	754 911	15,7	4 023	10,30
2003	765 408	16,0	3 882	9,58
2004	761 261	16,0	4 024	9,49
2005	781 961	16,6	4 259	9,99
2006	758 092	16,2	4 433	9,76
2007	762 877	16,4	5 188	11,02
2008	754 460	16,3	5 049	10,00
2009	706 739	15,3	4 801	9,37

Дитяча смертність

Смертність дітей до 1 року у 1867—1910

(на 1000 народжених)
Губернія	1867- 1881	1886- 1897	1908- 1910
Волинська	204	226	240
Чернігівська	216	232	210
Харківська	211	229	209
Херсонська	205	170	209
Катеринославська	152	188	179
Подільська	169	178	177
Київська	169	187	175
Полтавська	203	205	172
Таврійська	160	179	162
По імперії	271	274	253

Смертність дітей віком до 1 року у 2005 - 2009 рр.

Висока смертність серед дітей була головною причиною надвисокої смертності серед населення в Російській імперії. У 1867—1881 році 58% всіх смертей приходилося на дітей до 5 років, в той час коли на осіб старше 55 років приходилося лише 16% смертей. Особливо високою була смертність серед дітей до 1 року. По 50 губерніях Європейської Росії у 1867—1910 вона складала приблизно 260 випадків на 1000 народжених живими.

В українських губерніях ситуації з дитячою смертністю була дещо кращою. Так, у 1867—1881 найбільша смертність серед дітей серед українських губерній спостерігалась у Чернігівській (216 на 1000) і Харківській губерніях (205), а найнижча — у Катеринославській (152) та Таврійській (160). В середньому по губерніях Європейської Росії вона складала 271 на 1000 і збільшувалась з заходу на схід — від 150 у Прибалтійських губерніях до 350 у нечерноземних великороських губерніях.

Дитяча смертність в Європейській Росії в 1896—1897 рр. (на 1000 народжених живими)

• Православні — 283
• Протестанти — 179
• Мусульмани — 166
• Католики — 149
• Іудеї — 130

Смертність дітей до 1 року (на 1000 народжених живими)
1898	1908	1925	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2005	2010
235	192	146	30	20	17	20	17	16	13	15	12	10	9

Рух населення

Природний рух

Природний рух населення у 2009 р.

міського		міського		сільського

У 2009 році природне скорочення населення становило 194 214 осіб, або −4,2 на 1000. Природне скорочення сільського населення (-7,0) значно перевищувало природне скорочення міського населення (-2,9). Тільки у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та Севастопольській міськраді природне скорочення міського населення було більшим, ніж у сільського.

Природний приріст спостерігався лише в 4 регіонах — Волинській (+0,7), Закарпатській (+2,1), Рівненській (+1,8) областях та м. Києві (+1,5). В решті регіонів зафіксовано природне скорочення, яке коливалося від −0,1 у Івано-Франківській області до −10,5 у Чернігівській.

Природний приріст міського населення зафіксовано у 9 регіонах західної та центральної України — Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій областях та м. Києві. В цих регіонах він коливався від +0,2 у Вінницькій і Чернівецькій до +3,2 у Рівненській і Волинській областях. В решті регіонів природний рух міського населення був від'ємним. Найбільше природне скорочення міського населення спостерігалось у Донецькій (-6,9) і Луганській (-7,0) областях.

Єдиними регіонами, де спостерігалось природне зростання сільського населення у 2009 році, були Закарпатська (+2,2) та Рівненська (+0,6) області. Природне скорочення сільського населення в інших регіонах коливалось від −1,2 у Криму і Чернівецькій області до −20,5 у Чернігівській області.

Природний приріст (на 1000 осіб)
1860	1911	1940	1950	1960	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2005	2007	2009
+15.0	+17.5	+13.0	+14.3	+13.6	+6.4	+5.1	+3.5	+2.9	+0.5	—5.8	—7.6	—7.6	—6.2	—4.2

Природний рух населення України

За 2003 рік		За 2009 рік		За 2010 рік

Природний рух населення в обласних центрах

		Коефіцієнт природного руху
№	Місто	2003	2005	2007	2009	2010
1.	Тернопіль	+2,7	+3,1	+3,4	+4,5	+3,6
2.	Рівне	+0,6	+0,9	+1,9	+3,7	+3,1
3.	Луцьк	-0,5	+1,5	+2,2	+4,8	+3,0
4.	Хмельницький	-0,0	+0,4	+0,6	+2,0	+2,8
5.	Івано-Франківськ	-0,0	+1,4	+2,2	+2,3	+1,9
6.	Вінниця	-0,9	-0,8	-0,1	+1,9	+1,7
7.	Ужгород	+0,5	+0,2	+0,8	+1,1	+1,5
8.	Київ	-1,9	-1,4	-1,0	+1,5	+1,2
9.	Чернівці	-2,5	-1,4	-1,8	-0,1	+0,2
10.	Житомир	-2,7	-2,7	-1,4	+0,6	-0,4
11.	Львів	-2,5	-2,1	-1,8	-0,2	-0,5
12.	Сімферополь	-6,0	-5,8	-4,3	-2,0	-1,8
13.	Черкаси	-3,6	-3,9	-3.0	-1,8	-1,9
14.	Суми	-4,1	-4,9	-3,4	-2,3	-2,4
15.	Чернігів	-4,4	-4,4	-4,1	-2,2	-2,9
16.	Кіровоград	-5,7	-5,2	-3,9	-2,7	-3,3
17.	Одеса	-6,5	-5,8	-4,9	-2,6	-3,4
18.	Харків	-5,5	-5,5	-4,7	-3,0	-3,6
19.	Севастополь	-5,4	-5,8	-5,0	-3,3	-3,7
20.	Херсон	-6,0	-6,2	-5,3	-3,7	-3,9
21.	Дніпропетровськ		-6,6	-5,7	-3,3	-4,1
22.	Полтава	-6,3	-5,8	-5,3	-3,3	-4,4
23.	Миколаїв	-7,0	-6,5	-5,8	-4,4	-4,7
24.	Луганськ	-7,3	-6,8	-5,6	-4,2	-4,8
25.	Запоріжжя	-6,7	-6,5	-6,1	-4,5	-5,0
26.	Донецьк	-8,1	-7,9	-7,0	-4,9	-5,3

Природний рух населення

	Коефіцієнт природного руху												Природний приріст
Регіон	1990	1991	1993	1995	1997	1999	2001	2003	2005	2007	2009	2010	1990-2010
Закарпатська	+7,5	+6,4	+4,4	+1,8	+1,4	-0,3	-0,4	-0,1	-0,6	+0,2	+2,1	+2,7	+49.109
Рівненська	+5,2	+3,9	+3,1	+1,0	+0,7	-0,7	-1,6	-1,7	-1,7	-0,3	+1,8	+1,8	+16.456
м. Київ	+3,4	+1,8	-1,7	-3,5	-2,5	-2,9	-3,0	-1,9	-1,4	-1,0	+1,5	+1,2	-64.842
Волинська	+4,0	+2,0	+1,4	-1,1	-1,5	-2,7	-3.1	-3,4	-3,2	-1,4	+0,6	+0,5	-18.721
Чернівецька	+3,8	+2,9	+0,9	-0,3	-1,1	-2,2	-2,9	-3,7	-3,2	-2,6	-0,7	-0,8	-18.946
Івано-Франківська	+5,1	+3,7	+2,4	+0,8	-0,3	-2,0	-2,7	-3,2	-2,7	-1,9	-0,2	-0,9	-9.052
Львівська	+3,6	+2,4	+1,1	-0,8	-1,9	-3,3	-3,7	-3,8	-3,6	-2,9	-1,1	-1,6	-81.099
АРК	+2,5	+0,9	-2,7	-5,8	-5,1	-5,5	-6,7	-6,5	-6,7	-4,8	-2,5	-2,7	-186.534
Одеська	+0,2	-1,2	-3,2	-6,1	-5,8	-6,4	-7,0	-7,0	-6,7	-5,0	-2,9	-3,1	-256.973
Тернопільська	+1,4	+0,4	-1,2	-1,7	-3,3	-4,7	-5,4	-5,6	-5,2	-4,5	-3,0	-3,5	-74.175
м. Севастополь	+3,2	+1,7	-2,7	-6,9	-4,8	-5,6	-6,1	-5,4	-5,8	-5,0	-3,3	-3,7	-33.826
Херсонська	+2,7	+1,5	-1,2	-4,3	-4,6	-6,3	-7,3	-6,7	-7,2	-5,9	-4,2	-3,7	-106.514
Хмельницька	-0,6	-1,7	-3.6	-4,8	-6,2	-6,5	-7,7	-7,9	-8,4	-6,9	-5,3	-4,8	-168.642
Київська	-0,7	-2,4	-5,1	-6,9	-7,2	-8,7	-9,4	-8,9	-9,0	-7,6	-4,7	-5,0	-256.199
Миколаївська	+1,7	+0,2	-2,4	-4,9	-5,6	-7,0	-7,5	-7,6	-7,7	-6,4	-4,7	-5,0	-136.201
Житомирська	-0,3	-1,0	-2,8	-4,9	-5,9	-7,3	-8,5	-8,5	-9,0	-7,6	-5,3	-5,1	-169.336
Вінницька	-2,1	-3,2	-5,4	-6,7	-7,0	-7,7	-8,3	-8,5	-9,2	-7,5	-5,3	-5,5	-248.046
Харківська	-1,4	-2,9	-6,2	-8,5	-8,4	-8,9	-9,0	-8,8	-8,6	-7,2	-5,5	-5,7	-442.898
Дніпропетровська	+0,5	-0,8	-4,4	-7,2	-7,9	-8,6	-8,8	-8,4	-9,0	-7,4	-5,2	-5,7	-493.059
Запорізька	+0,5	-0,7	-4,1	-6,9	-6,9	-8,1	-8,6	-8,4	-8,0	-7,1	-5,4	-5,8	-251.370
Кіровоградська	-1,9	-2,8	-5,6	-7,7	-8,5	-9,7	-9,8	-9,9	-10,5	-8,8	-6,7	-7,0	-184.303
Черкаська	-2,1	-3,3	-6,2	-7,5	-8,1	-8,8	-10,0	-9,9	-10,9	-9,3	-7,2	-7,2	-233.806
Донецька	-1,2	-2,5	-6,2	-9,7	-9,6	-9,9	-10,3	-10,3	-10,3	-9,1	-7,1	-7,3	-842.855
Луганська	-0,6	-1,7	-5,9	-9,0	-10,0	-10,7	-10,9	-10,7	-10,9	-9,1	-7,6	-7,8	-452.647
Полтавська	-2,5	-3,4	-6,7	-8,1	-9,1	-9,9	-11,1	-11,2	-11,2	-9,8	-8,0	-8,0	-293.236
Сумська	-3,1	-4,0	-7,5	-8,2	-9,4	-10,3	-11,2	-11,3	-12,1	-10,2	-8,9	-8,4	-247.615
Чернігівська	-4,0	-5,7	-8,5	-10,7	-10,7	-12,2	-13,1	-13,2	-14,1	-13,1	-10,5	-10,5	-285.265
Україна	+0,5	-0,8	-3,5	-5,8	-6,2	-7,1	-7,6	-7,5	-7,6	-6,2	-4,2	-4,4	-5.490.595

Міграційний рух

Міграційний приріст у 2010 році

Міграційний приріст в Україні протягом тривалого часу був додатнім (до країни приїжджало більше людей, ніж виїжджало з неї). Особливо він зріс на початку 90-х років ХХ ст., коли протягом 1990—1993 pp. населення країни збільшилося лише за рахунок іммігрантів на 572 тис. чоловік.

Економічні труднощі, які виникли в Україні у зв'язку з переходом до ринкових відносин істотно вплинули на інтенсивність і територіальні напрями міграцій. З 1992 року міграційний приріcт почав швидко зменшуватися — з 287,8 тис. до 54,5 тис. у 1993 році. У 1994 році вже спостерігалося міграційне скорочення, яке склало 142,9 тис.

За 1994 — 2001 роки кількість емігрантів з України перевищила кількість імігрантів на 1155,8 тис. осіб, щорічне міграційне скорочення складало 144 тис. осіб. Найбільше людей з України емігрувало в Російську Федерацію, США, Німеччину, Канаду, Ізраїль.

Міграційний приріст у 2009 році

Міграційний приріст (на 1000 осіб)
1950	1955	1960	1965	1970	1975	1980	1985	1990	1995	2000	2004	2007	2009
+2.9	—0.7	+1.1	+1.4	+1.9	+0.4	+0.1	+0.4	+1.5	—2.6	—2.7	—2.9	+0.3	+0.3

Міграційний приріст у 2009 році

З 2002 року міграційне скорочення швидко зменшувалось і за 2002—2004 рр. склало 65,6 тис.,або 22 тис. на рік.

З 2005 року спостерігається міграційний приріст який за 2005—2009 склав 63,9 тис., в середньому 13 тис. на рік. Найбільший міждержавний міграційний приріст населення характерний для міста Києва, Одеської області та Криму.

Трудова міграція

Масштаби трудової міграції з України оцінюються у 2-2,7 млн. осіб. Основні країни трудової міграції — Росія (40-50%), Польща (15-20%), Чехія (10-12%), Італія (бл.10%), Португалія (5-8%).
Більшість мігрантів — особи у віці 20-49 років, представники найбільш економічно продуктивних вікових груп. Частіше трудовими мігрантами є люди з професійно-технічною та повною середньою освітою.

Значні відмінності спостерігаються у напрямах трудових міграцій чоловіків та жінок. Так, жінки переважають серед мігрантів у Італії, Греції, Турції, Японії. Чоловіча міграція спрямована переважно у Росію, Португалію, Польщу, Чехію.

Мігранти-чоловіки зайняті переважно у сфері будівництва. У Росії також спостерігається підвищена частка зайнятих у сфері зв'язку та транспорту, у Польщі — в сільському господарстві. Серед жінок, які працюють у Росії, найбільша зайнятість спостерігається у торгівлі та будівництві, у Чехії — в громадському харчуванні і промисловості, у Польщі та Італії — в сільському господарстві та в якості домашньої прислуги.

Загальний рух

Приріст, тис.
Рік	Природний	Міграційний	Загальний
2001	−369.5	−152.2	−521.7
2002	−364.2	−33.8	−398.0
2003	−356.8	−24.2	−381.0
2004	−334.0	−7.6	−341.6
2005	−355.9	+4.6	−351.3
2006	−297.7	+14.2	−283.5
2007	−290.2	+16.8	−273.4
2008	−243.9	+14.9	−229.0
2009	−194.2	+13.4	−180.8

Коефіцієнти природного і міграційного руху (2009р)
№	Регіон	Народж.	Смертн.	Природн. рух	Міграційн. рух	Приріст
		(на 1000 осіб)
1	Київ	11.7	10.2	+1.5	+5.6	+7.1
2	Закарпатська обл.	14.6	12.5	+2.1	−0.9	+1.2
3	Севастополь	11.2	14.5	−3.3	+4.3	+1.0
4	Рівненська	15.2	13.4	+1.8	−1.3	+0.5
5	Волинська	14.7	14.1	+0.6	−0.2	+0.4
6	Чернівецька	12.2	12.9	−0.7	+1.0	+0.3
7	Ів.-Франківська	12.5	12.7	−0.2	−0.1	-0.3
8	Одеська	12.1	15.0	−2.9	+2.4	-0.5
9	АРК	12.0	14.5	−2.5	+1.5	-1.0
10	Львівська	11.8	12.9	−1.1	−0.2	-1.3
11	Київська	12.0	16.7	−4.7	+1.2	-3.5
12	Тернопільська	11.4	14.4	−3.0	−1.1	-4.1
13	Харківська	9.8	15.3	−5.5	+0.7	-4.8
14	Херсонська	11.2	15.4	−4.2	−1.1	-5.3
15	Миколаївська	11.0	15.7	−4.7	−0.6	-5.3
16	Запорізька	10.1	15.5	−5.4	+0.1	-5.3
17	Дніпропетр.	11.1	16.3	−5.2	−0.3	-5.5
18	Хмельницька	11.0	16.3	−5.3	−0.2	-5.5
19	Вінницька	10.9	16.2	−5.3	−0.4	-5.7
20	Житомирська	11.7	17.0	−5.3	−1.2	-6.5
21	Черкаська	9.7	16.9	−7.2	+0.3	-6.9
22	Донецька	9.7	16.8	−7.1	−0.4	-7.5
23	Полтавська	9.8	17.8	−8.0	+0.1	-7.9
24	Луганська	9.3	16.9	−7.6	−1.1	-8.7
25	Кіровоградська	10.7	17.4	−6.7	−2.3	-9.0
26	Сумська	9.1	18.0	−8.9	−1.0	-9.9
27	Чернігівська	9.4	19.9	−10.5	+0.1	-10.4
	Україна	11.1	15.3	-4.2	+0.3	-3.9

Динаміка зміни населення

Демографічна піраміда України в 2005 році

Динаміка зміни народжуваності та смертності в Україні (1991-2009 рр..)

Зміна чисельності населення

За 1970-1989 роки		За 1989-2010 роки

За 2002-2006 роки		За 2006-2010 роки

Зайнятість

Зайнятість населення України у 2008 році

Сфера	Зайнятих тис.	Частка %
Промисловість	3871,4	18,4
Сільське, лісове господарство	3222,1	15,4
Торгівля, сфера обслуговування	4744,4	22,6
Будівництво	1043,4	5,0
Транспорт, зв'язок	1465,8	7,0
Державне управління	1067,5	5,1
Освіта	1702,4	8,1
Охорона здоров'я	1369,9	6,5
Комунальні послуги, культура та спорт	840,1	4,0
Фінансова діяльність	394,9	1,9
Операції з нерухомістю, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	1150,4	5,5
Всього	20972.3	100

Див. також

• Населення
• Рух людності
• Перепис населення України 2001
• Список областей України за кількістю населення
• Список країн за приростом населення

Джерела та література

• Василь Балушок «Чи «перегнала» Україна СРСР за кількістю національностей?»
• «Статистический ежегодник России 1913 г.» — Санкт-Петербург, 1914
• В. де Ливрон «Статистическое обозрение Российской империи» — Санкт-Петербург, 1874
• «Городские поселения в Российской империи» — Санкт-Петербург, 1860
• «Статистика поземельной собственности и населенных мест Европейской России» — Санкт-Петербург, 1880
• Вишневский А. Г., Волков А.Г «Воспроизводство населения СССР» — Москва, 1983
• Новосельський С. А. «Смертность и продолжительность жизни в России» — Петроград, 1916
• Боярский А. Я. «Население и методы его изучения» — М., 1975
• Птуха М.В «Смертность и продолжительность жизни населения СССР» — Москва, 1960
• «Населення України за місцем народження та громадянством за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року» — Київ, 2004
• «Домогосподарства України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року» за редакцією О. Г. Осауленка — Київ, 2004
• Рашин А.Г «Население России за 100 лет (1811—1913 гг.)» — Москва, 1956
• «Народное хозяйство СССР 1922-1982» (Юбилейный статистический ежегодник) - М., 1982

Посилання

• Результати Всеукраїнського перепису населення 2001 року.
• Держкомстат. Населення України 1990-2008.
• Держкомстат. Офіційний сайт "Населення України" .
• «Дзеркало тижня» №39, 8.10.2004: Демографічні втрати України в XX столітті.
• В Україні в 2011 році пройде Всеукраїнський перепис населення.
• На Черниговщине нашли 30 сел-"призраков". (рос.)
• Населення України в ХХ столітті.