Олег-Михайло Святославич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Печатка Олега I

Оле́г I Святосла́вич (? — 1 серпня 1115[1]) — руський князь з династії Рюриковичів. Патріарх роду Ольговичів. У хрещенні — Миха́йло. Син київського князя Святослава II, онук Ярослава I Мудрого. Князь володимирський (10741077), тмутороканський (10831094), чернігівський (1097) і сіверський (10971115)[1]. У «Слові о полку Ігоревім» прозваний «Горесла́вичем» за розпалювання міжусобиць. Намагався зброєю захопити Чернігів, за що був засланий до Візантії на острів Родос. Користувався довірою візантійського імператора Никифора III Воніата, був одружений з візантійською аристократкою Феофанією Музалон. 1082 року за підтримки Києва і Константинополя здобув Тмутаракань. Титулував себе «архонтом Матрахи, Зіхії і всієї Хазарії», карбував власну монету, підкреслюючи свою суверенність[1].

Біографія[ред.ред. код]

1076 року Олег Святославич здійснив разом з Володимиром Мономахом успішний похід у Чехію, допомогаючи польскому королю Болеславу II Сміливому.

Після смерті батька (1076) одержав Володимир-Волинський. Незабаром його прогнав з Володимира-Волинського князь Всеволод Ярославич. У квітні 1078 року втік у Тмутаракань до брата Романа Красного. У серпні 1078 Олег Святославич з Борисом Вячеславичем привів половців на Руську землю. 25 серпня відбулась битва з військом Всеволода над Сожицією (зараз Оржиця). Всеволодове військо було розбито, Олег і Борис захопили Чернігів. Супротив Олега і Бориса вийшли князі Всеволод Ярославич з сином Ярополком та Ізяслав Ярославич з сином Володимиром. У битві на Нежатиній ниві (зараз Ніжин) (3 жовтня 1078) загинули Борис Вячеславич і Ізяслав Ярославич. Військо Олега зазнало поразки, і він був змушений повернутися до Тмутаракані. В 1079 Олег Святославич був по-зрадницьки схоплений тмутороканськими хозарами і виданий Візантії. Візантійський уряд заслання його на острів Родос, де Олег провів 4 роки і одружився з Феофанією Моузалоніссою.

1083 року повернувся і відібрав тмутараканський престол від Давида Ігоревича і Володаря Ростиславича. У 1094 за підтримки половців здобув Чернігівське князівство (за деякими даними, Володимир Мономах добровільно віддав йому у володіння Чернігів). Вів тривалу боротьбу з Великим князем Київським Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом та його синами Ізяславом і Мстиславом. Згодом за рішенням Любецького з'їзду 1097 року отримав у володіння Новгород-Сіверське князівство. В 1107 і 1113 брав участь у походах на половців. Похований у Спаському соборі в Чернігові. За укладення союзу з половцями та розпалювання князівських міжусобиць автор «Слова о полку Ігоревім» назвав Олега Святославича Гориславичем.

У Лаврентійському літописі зберігся лист Володимира Мономаха до Олега Святославича.

"Лист Володимира Мономаха до Олега Святославича було написано наприкінці 1096 або на початку 1097 року за таких обставин. У 1094 Олег утретє навів половців на Руську землю і захопив (законно) отчину свого батька — Чернігів, де тоді сидів (незаконно) Володимир. 1096 року Святополк Ізяславич та Володимир Мономах вигнали Олега з Чернігова, потім перемогли в битві під Стародубом, і він пішов до Мурома, де засів син Мономаха Ізяслав. У битві під Муромом 6 вересня 1096 р. Ізяслав загинув і перемогу здобув Олег, захопивши також Ростов і Суздаль. Мстислав, син Володимира, який сидів у Новгороді, пішов на Олега, вигнав його з Ростова і Суздаля, запропонувавши йому помиритися з Володимиром. У зв’язку з цим Мстислав написав лист своєму батькові, а батько написав оцього листа до Олега"

Читати: http://izbornyk.org.ua/litop/lit27.htm

Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с.

Сім'я[ред.ред. код]

1079 — Феофанія Музалон, візантійська аристократка[1].
1090 — донька половецького хана Осолука[1].
  • Діти:
Всеволод Ольгович (?—1146)
князь сіверський (11151127), чернігівський (1127–1139), великий князь київський (11391146)[1].
Ігор Ольгович (?—1147)
князь путивльський (11271142), берестейсько-дорогичинський (11421146), великий князь київський (1146)[1].
Гліб Ольгович (?—1138)
князь курський (11361138)[1].
Святослав Ольгович (?—1164)
князь новгородський (11361138, 11391141, 11421144), стародубський і білгородський (11411146), сіверський (11461157), чернігівський (11571164)[1].
Марія Олегівна (?—1146)
дружина Петра Властовича, палатина польського князя Болеслава III Кривоустого[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Войтович 2000.

Джерела та література[ред.ред. код]

Попередник
Ростислав Володимирович
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1074-1077
Alex Volhynia.svg Наступник
Ярополк Ізяславович
Попередник
Всеволод Ярославич
Alex Chernigiv.svg Князь Чернігівський
1078
Alex Chernigiv.svg Наступник
Володимир Мономах
Попередник
Володар Ростиславич
Coat of Arms of Taman (Krasnodar krai).png Князь тмутороканський
1083-1094
Coat of Arms of Taman (Krasnodar krai).png Наступник
Попередник
Володимир Мономах
Alex Chernigiv.svg Князь Чернігівський
1094-1097
вдруге
Alex Chernigiv.svg Наступник
Давид Святославич
Попередник
Seal of Karibut.svg Князь сіверський
1097-1115
Seal of Karibut.svg Наступник
Всеволод Ольгович