Всеволод Ярославич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Всеволод I Ярославич
Vsevolod Yaroslavich.png
Всеволод I
Великий князь Київський
Початок правління: 1078
Кінець правління: 1093
Попередник: Ізяслав I
Наступник: Святополк II
Дата народження: 1030
Дата смерті: 13 квітня 1093(1093-04-13)
Місце смерті: Вишгород
Дружина: Анастасія
Ганна
Діти: Володимир, Євпраксія, Ростислав, Янка, Катерина
Династія: Рюриковичі
Батько: Ярослав Мудрий
Мати: Інгігерда

Всеволод I Ярославович (хресне ім'я Андрій, 103013 квітня 1093)— великий князь київський (10781093), четвертий син Ярослава I Мудрого та шведської принцеси Інгігерди.

Біографія[ред.ред. код]

Всеволод народився 1030 p., бо під цим роком Літописець записав:

«И родися Ярославу четвертий синъ, и нарече имя ему Всеволодъ».

На іншому місці літописець каже, що Всеволод «б'Ь бо любимъ отцемъ паче всея братьи, егоже имяше присно у себе». Між найстаршим братом Ізяславом, Святославом і Всеволодом був ще один брат, що скоро помер і літописець не згадує його імені.  Всеволод був улюбленим сином князя Ярослава I Мудрого. У 1046 одружився з Марією Костянтинівною (урожд. Принцесою Східної Римської Імперії, дочкою Імператора Костянтина IX Мономаха, яка померла у 1067 році. Друга - половчанка Анна, померла в 1111 році[1]. Анна, княгиня "Всеволожа", фігурує у графіті на стіні Софії Київської[2], в якому говориться, що княгиня Всеволожа купила землю Бояню всю.

Син Всеволода — Володимир (по матері) Мономах підкреслює незвичайні знання батька кажучи: «отець мой, дома С'Ьдя, изуміяше 5 языкъ, — в том бо честь есть отъ инЪхъ земель». Цей факт оціню­ють звичайно, як доказ «особливої освіти» — каже М. Грушевський, але його треба оцінити теж, як доказ небуденних здібностей і пильності Всеволода. Грецьку мову він вивчив за допомогою своєї жінки — візантійської царівни, або від своєї дочки ігумені — Янки, що знала досконало грецьку мову.

Після смерті батька 1054 р., Всеволод отримав Переяславль, Ростов, Суздаль, Білоозеро і Поволжя. Переяславль знаходився на південному кордоні Русі, а тому часто піддавався набігу кочівників – печенігів, торків, половців, і Всеволоду часто доводилося з ними воювати.

Народив синів Володимира II Мономаха 1053 року, Ростислава 1070 року, трьох доньок - Євпраксію, Янку[3] та Катерину[4]. Вихователем дітей князя був Боян-Ян[5].

У 1054-1073 роках князь Переяславський. У 1073-1078 роках князь Чернігівський. 1073 року тріумвірат розпався: Святослав і Всеволод вигнали Ізяслава, звинувативши його в союзі з Всеславом полоцким проти них. Всеволод перейшов до Чернігова, віддавши Переяславль Давиду Святославичу. Ізяслав не отримав допомоги від своїх польських союзників, більш того - в 1076 році Олег Святославич з Володимиром Всеволодовичем очолювали руське військо в поході на допомогу полякам проти чехів.

У грудні 1076 Святослав раптово помер. Всеволод зайняв його місце, але вже через півроку повернув престол Ізяславу, який рушив на Київ з поляками. Йому вдалося не тільки утримати Чернігів, а й повернути Переяславль. Але проти ньго встали племінники. Вирішальна битва відбулася 3 жовтня, в ньому загинули Ізяслав і Борис.

З 1 січня 1077 до 13 квітня 1093 року - Великий князь Київський, з перервою на липень-жовтень 1077 року.

В 1054 р. князь Всеволод Ярославич переміг торків і уклав мир з половецьким князем Болушем.

1068р. половці розгромили трьох старших Ярославичів над річ­кою Альтою і страшенно спустошили передусім волость Всеволода — Переяславщину. На відбудову Переяславщини він потратив багато зусиль.

1073 р. між Ярославичами розпочалися незгоди за полоцький уділ і тепер два молодші брати Святослав із Всеволодом вигнали з Києва найстаршого брата Ізяслава, якого з волі батька, повинні були слухати.  1077р. Всеволод володів більшістю русь­ких волостей. Тільки Полоцька земля залишалася надалі за Всеславом; Ізяславичам дісталися: Володимир, Турів і Пинське (Ярополкові) та Новгород (Овятополкові). Сам Всеволод мав тепер: Київ, Чернігів, Переяслав — усе ядро Руської держави, а ще Смоленськ і Поволжя. 1078 року був розбитий половцями на ріці Сожиця (Оржиця). Одноосібно керував державою понад 15 років, а до того керував державою як член триумвірату Ярославичів. У роки його правління була збудована церква Андрія Первозваного у Києві, Михайлівський Видубецький монастир, перенесено мощі Святого Феодосія, відкрито школу для дівчат. Помічником Всеволода в його держаній праці був його син Воло­димир Мономах, що з його доручення об'їздив усі землі.Всеволод, як освтічена людина, вніс значні зміни і доповнення в «Руську Правду» так звану «Правду Ярославичів». Тепер «Правда Ярославичів» уже чітко відбивала характер суспільних стосунків, захищала недоторканість земельної власності, інвентаря, маєтку, коней, худоби, птахів. Намагався втримувати єдність київської держави і підтримував зв'язки з Візантією та Західною Європою, говорив п'ятьма мовами. Батько Володимира II Мономаха, Євпраксії Всеволодівни, королеви Адельгейди, імператорки Німеччини та преподобної Анни Всеволодівни, засновниці жіночої монастирської школи у Києві[6]. Євпраксія є одною з перших вітчизняних феміністок: "...мала силу характеру і мужність боротися проти гноблення і знущань. Вона виступила проти найсильнішого можновладця світу - німецького імператора Генріха IV - й перемогла його, хай і пожертвувавши собою. Такою й увійшла до історії.[7]

Прижиттєвий портрет[ред.ред. код]

До наших днів зберігся прижиттєвий портрет Великого Князя Всеволода, що входить до фрескової ктиторської композиції Софії Київської. Дослідники одностайні у тому, що крайня з лівого боку фігура на південній стіні храму - князь Всеволод. Крім погано збереженого оригіналу фрески до нашого часу дійшли її копії з малюнків голландця Вестерфельда (1651 рік) та акварелей Солнцева (1843 рік)[8]


Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чепа М.-Л.А. Княгиня Анна та віщий Боян - світочі людяності у часи жорстокості / Етноси України. Історико-культурологічний часопис. - К., 2000. - С. 36-49.
  2. Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской. - К., 1976.
  3. Дописувачі Вікіпедії. Анна Всеволодівна (Мономаховичі) Українська Вікіпедія. Цитовано 19 вересня 2012.
  4. Дописувачі Вікіпедії. Katarzyna Wsiewolodowna. Польська Вікіпедія. Цитовано 19 вересня 2012.
  5. Дописувачі Вікіпедії. "Гіпотеза Вельтмана-Чепи". Українська Вікіпедія, http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіпотеза_Вельтмана-Чепи&oldid=10916925, 13 грудня 2012. 13:08
  6. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Життєписи великих українців. - К.: Либідь, 1999.
  7. Котляр М.Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава. - К.1996.
  8. Высотский С.А. Средневековые надписи Софии Киевской. - К., 1976.
Попередник
Ізяслав I
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1078-1093
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Святополк II
Попередник
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Князь переяславський
1054-1073
Coat of arms of Pereyaslav-Khmelnytsky 1620.svg Наступник
Ростислав I
Попередник
Святослав Ярославич
Alex Chernigiv.svg Князь Чернігівський
1073-1076
Alex Chernigiv.svg Наступник
Володимир Мономах
Попередник
Борис Вячеславич
Alex Chernigiv.svg Князь Чернігівський
1077-1078
вдруге
Alex Chernigiv.svg Наступник
Олег Гориславич