Пляшка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Різні пляшки

Пляшка (від нім. Flasche)  — невелика місткість для довготривалого зберігання рідин, висока посудина переважно циліндричної форми і з вузьким горлечком, зручним для закупорювання корком. Виготовляється переважно із скла (часто темного), останнім часом часто з полімерних матеріалів (зазвичай з поліетилену). Рідше зустрічаються пляшки з кераміки, металу і інших матеріалів. Використовується для зберігання рідин, таких як вода, молоко, безалкогольні напої, пиво, вино, олія, ліки, шампуні, фарби і хімікати. Девайс використовується на лініях розливу. Для герметизації горлечка пляшки використовують пляшкові кришки, внутрішні пробкові стопори. Пляшки можуть бути запечатані індукційним ущільненням.

Великі пляшки іноді іменуються бутлями (англ. Bottle). Відомі також натуральні «гарбузові пляшки» — калебаси (див. Тиква).

Пляшки, що підлягають переробці маркуються відповідно до SPI коду переробки (англ. Recycling codes) матеріалу. Деякі регіони США (і ін.країн) мають "контейнерний легалізований депозит"[1] (англ. Container deposit legislation) - закріплений законом депозит, який повертається після повернення пляшки.

Етимологія[ред.ред. код]

Ємність з двома ручками з плоским "животом", зелені скла, четверте століття до нашої ери, Сирія

Перше засвідчене англійською мовою 14-го століття, слово пляшка (bottle) походить від старофранцузького boteille, яке походить від народної латини butticula - від buttis - "бочка", що є, мабуть, латинізацією грецького βοῦττις (bouttis) - "судно"[2][3].

Історія[ред.ред. код]

Композитний корпус, пофарбованої і глазурованої пляшки. Датується 16-м століттям. Пляшка з Ірану. Нью-Йорк Метрополітен-музей.

Пляшка розвивалася у використанні протягом тисячоліть. Деякі з найбільш ранніх прикладів, відносяться до Китаю, Фінікії, Риму і Криту. Китайці використовували пляшки для зберігання рідин. З доісторичних часів, пляшкові контейнери були створені з глини або у вигляді тканих контейнерів запечатаних асфальтами. У стародавні часи, амфори (французькою: банка) є найбільш широко використовуваним контейнером для перевезення рідких харчових продуктів, і глечики — для надання цих рідин. Однак у першому тисячолітті до нашої ери, зразки малих пляшок (флакони) з напівпрозорого скла (полого товстого скла в рудиментарній техніці видувного формування з скляної палички) були знайдені на Кіпрі і Родосі. Ранні скляні пляшки були зроблені фінікійцями; фінікійські зразки напівпрозорих і прозорих скляних пляшок були виявлені на Кіпрі і Родосі - різною довжиною, від трьох до шести дюймів[4]. Ці фінікійські зразки датуються першим тисячоліттям до н.е., і вважається, використовувалися для парфумів (духів).[5]

Щітки для пляшок всіх видів були інструменти аптекаря чи бакалійника

У Стародавньому Римі пляшки, звані ампули, означали судно будь-якого типу і з будь-якого матеріалу (у тому числі скло), але частіше з довгою шиєю вазами. Поступово, форма пляшки розвивається і стає більш циліндричною для зручності зберігання і транспортування.

У IV -му столітті, плоске дно (насправді ніколи не плоске в точності) поступово змінюється формою з нижнім зануренням, що забезпечує стабільність. Таке увігнуте дно отримало широке поширення, за винятком старовинних пляшок Cristal[6]. В XIV-XVII ст. вони мають різні назви залежно від їх форми: «цибулина», «стебло», «куля».

У середньовічній Європі, монополія на виробництво скла і посуду забезпечувалась склом муранських майстрів.

До кінця XVII-го століття, хоча виробничі центри ростуть по всій Європі, скляна пляшка є дорогим товаром. У Франції перший завод спеціалізований на пляшках заснований в Бордо Пітером Мітчеллом в 1723 році.

Перша пластикова пляшка з'явиться в 1960 році, а перша алюмінієва пляшка в 2000 році.

Винні пляшки[ред.ред. код]

Скляна пляшка була важливою подією в історії вина, тому що, в поєднанні з високоякісною пробкою, виготовленою з кори коркового дуба, це дозволило довгострокове старіння вина. Скло володіє всіма якостями, необхідними для довгострокового зберігання. Це в кінцевому підсумку призвело до "замкненого розливу", практики, коли вино поміщають в пляшку виробники (винні будинки), а не купець. До того часу вино продавалося на розлив (в амфорах) і переливалося в пляшки тільки в магазині купця. Це створювало широкі можливості для шахрайства та фальсифікації, так як споживачеві доводилось повірити купецеві, щодо вмісту. Вважається, що найбільше вина, що споживається за межами виноробних регіонів були підроблені в деякому роді. Крім того, не всі купці були обережні, щоб уникнути окислення або забруднення в час розливу. Зокрема, у випадку з портвейном, розлив купцем певних, сумнівної якості, старих портвейнів привів до утворення високих цін в результаті (за якісні портвейни на ринку через це почали просити вищу ціну). Щоб уникнути цих проблем, найпрекрасніше вино починає розливатися за місцем виробництва (у тому числі всі портвейни, з 1974).

Існує багато форм і розмірів пляшок для вина. До деяких з відомих форм:

"Бордо": Ця пляшка має сторони приблизно прямо в бік вигнуті "плечем", що корисно для уловлювання осаду, а також найлегшого стоку. Традиційно використовується в Бордо, але тепер використовується у всьому світі, і є, ймовірно, найпоширенішим типом.

"Бургундія": Традиційно використовується в Бургундії, конус пляшки тягнеться вниз, приблизно на 2/3 від висоти, в коротку циліндричну ділянку; не має "плеча".

"Шампанське": Традиційно використовується для шампанського. Пляшка схожа на пляшку бургундського, але з ширшою основою і важча (через тиск в пляшці).

Кодд-горлечко пляшки
Докладніше: Винні пляшки

Кодд-подібне горлечко пляшки[ред.ред. код]

У 1872 році британський виробник безалкогольних напоїв Хірам Кодда в Камбервелі (англ. Camberwell), Лондон, розробив і запатентував пляшку, розроблену спеціально для газованих напоїв. Кодд-горлечко пляшки було розроблений і виготовлено з вкладкою з мармуру і гумові шайби-прокладки в шийку. Пляшки заповнювались дном доверху. Пляшка була мала спеціальну форму, як можна бачити на фото праворуч. Незабаром після своєї появи, пляшка стала надзвичайно популярна серед безалкогольних напоїв та пивоварної промисловості в основному в Європі, Азії і Австралії. Пляшки, повторно використовувалися протягом багатьох десятиліть, але поступово їх використання знижувалось, оскільки діти розбивали пляшки для вилучення мармурових кульок. Тепер пляшки відносно рідкісні і стали предметом в колекціонуванні, особливо у Великобританії. Кобальту кольорові Кодд пляшку сьогодні отримує тисячі британських фунтів на аукціоні [ правити ] . Кодд-подібний дизайн досі використовується для японських безалкогольних напоів Рамуне і індійських напоїв під назвою Банта.

Пластикова пляшка[ред.ред. код]

Пластикові пляшки варіюється від вельми малої пляшки до великих бутлів. Пляшки штампують в виробничому процесі стрейч видувним формуванням.

Докладніше: Пластикова пляшка

Алюмінієві пляшки[ред.ред. код]

Алюмінієві пляшки для напоїв, виробництво яких розпочате в 2002 році, також відома як «bottlecan», зроблена з алюмінію вторинної переробки. Пляшка має кришку-наконечник, яка кріпиться на пластмасовій втулці.

Докладніше: Алюмінієві пляшки

Стандарти розмірів і місткості пляшок у різних країнах[ред.ред. код]

Зазвичай пляшки виготовляються стандартного розміру. У російській системі мір (винна) пляшка — одиниця об'єму рідини, рівна 0,615 літра. У СРСР наймасовішими були пляшки місткістю 0,5 літра (двох основних різновидів: молочні з широким горлечком, такі, що запечатувалися фольгою, і для інших напоїв — з вузьким горлечком) і 0,7 літра (для вина). Горілку і коньяк також наливають і в пляшки 0,25 л (їх ще називають "чекушками"). Для шампанська часто використовувалися пляшки більшої місткості з міцнішого скла, а для коньяку — особливі плоскі пляшки. Основний міжнародний розмір винних пляшок — 0,75 літра.

Для технічних, наукових і медичних цілей виготовляються пляшки з нанесеною шкалою, що дозволяють приблизно вимірювати об'єм налитої рідини. Для лабораторних цілей виготовляються пляшки різної форми, наприклад, з двома горлечками.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. законодавчо вимагається акумулювання певного розміру грошової застави при купівлі безалкогольних та алкогольних напоїв, соків, молока, води, та/або інших контейнерів у місці продажу цих товарів. Коли контейнер повертається до уповноваженого на викуп центру або до первісного продавця в деяких юрисдикціях, депозит повністю або частково відшкодовується
  2. Bootle, Online Etymology Dictionary
  3. βοῦττις, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus
  4. Perrot and Chipiez, Histoire de l'art, v iii, 734-744
  5. George Rawlinson, History of Phoenicia, 1889, Green Longmans publisher, 583 pages
  6. Quelle est l’origine du culot creux des bouteilles de vin ?

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]