Понтрягін Лев Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лев Семенович Понтрягін
Lev Pontrjagin.jpg
Лев Понтрягін (ліворуч), 1970
Народився 21 серпня (3 вересня) 1908(1908-09-03)
Москва, Російська імперія
Помер 3 травня 1988(1988-05-03) (79 років)
Москва, СРСР
Громадянство СРСР
Галузь наукових інтересів математика
Заклад МІАН, МГУ
Alma mater Московський державний університет
Вчене звання академік російської академії наук
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1935)
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1969
Орден Леніна — 1953 Орден Леніна — 1967 Орден Леніна — 1969
Орден Леніна — 1978 Орден Жовтневої Революції — 1975 Орден Трудового Червоного Прапора — 1945
Орден «Знак Пошани» — 1940
Ленінська премія — 1962 Сталінська премія — 1941 Державна премія СРСР — 1975

Лев Семенович Понтрягін (рос. Лев Семёнович Понтрягин, * 21 серпня (3 вересня) 1908(19080903), Москва — † 3 травня 1988, Москва) — радянський математик, академік АН СРСР (1958; член-кореспондент 1939), Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографія[ред.ред. код]

В 14 років втратив зір у результаті нещасного випадку. Закінчив Московський університет (1929). З 1939 року завідувач відділу Математичного інституту імені В. А. Стєклова АН СРСР, одночасно з 1935 року професор МДУ.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

В топології відкрив загальний закон двоїстості і у зв'язку із цим побудував теорію характерів неперевних груп; отримав низку результатів в теорії гомотопій (класи Понтрягіна). В теорії коливань головні результати стосуються асимптотики релаксійних коливань. В теорії керування — творець математичної теорії оптимальних процесів, в основі якої лежить т.зв. принцип максимуму Понтрягіна (див. Оптимальне керування (ru:Оптимальное управление)); має фундаментальні результати по диференціальним іграм. Роботи школи Понтрягіна дуже вплинули на розвиток теорії керування й варіаційного числення в усьому світі. Його учнями є відомі математики Д. В. Аносов, В. Г. Болтянський, Р. В. Гамкрелідзе, М. І. Зелікін, Є. Ф. Міщенко, М. М. Постніков, М. Х. Розов, В. А. Рохлін.

Понтрягін написав докладні мемуари «Життєпис Л. С. Понтрягіна, математика, укладене ним самим», у яких дав оцінки багатьом ученим і подіям, свідком і учасником яких він був, зокрема, кампанії проти М. М. Лузіна.

Л. С. Понтрягін є автором наступних популярних книг по математиці:

  • Понтрягин Л. С. «Знакомство с высшей математикой. Анализ бесконечно малых.», М., «Наука», 1980, 256 с., ББК 22.16 517.2;
  • Понтрягин Л. С. «Знакомство с высшей математикой. Алгебра.», М., «Наука», 1987, 136 с., ББК 22.143.

Почесні звання й нагороди[ред.ред. код]

диференціальні рівняння», опублікований в 1974 р. (4-е вид.)

Праці[ред.ред. код]

  • Непрерывные группы. 3-е изд., испр. — М.: Наука, 1973. — 519 с.
  • Основы комбинаторной топологии. — М.-Л.: Гостехиздат, 1947. — 143 с.
  • Обыкновенные дифференциальные уравнения: Учеб. для гос. ун-тов. 3-е изд., стереотип. — М.: Наука, 1970. — 331 с, рис.
  • Математическая теория оптимальных процессов. 2-е изд. — М.: Наука, 1969. — 384 с, рис., табл. — Совместно с В. Г. Болтянским, Р. В. Гамкрелидзе и Е. Ф. Мищенко.
  • Линейная дифференциальная игра убегания // Труды Математического института АН СССР. Т. 112, сс. 30-63. — М.: Наука, 1971.
  • Избранные научные труды. В 3-х т. — М.: Наука, 1988.
  • Дополнительный список работ см. Библиография.
  • Статьи Понтрягина в журнале «Квант» (1992—1985).
  • Л. С. Понтрягин, «Обобщения чисел». — М., Наука, 1986, 120 с.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3