P26/40

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ansaldo P40 01.jpg

Важкий танк P40 після 8 вересня 1943 перед німецькими офіцерами

Carro Armato P 40
Загальні дані
класифікація Важкий танк
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
роки виробництва 1943-1944
кількість виробів, од. 103
основні країни-оператори Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія, Третій Рейх Третій Рейх
війни Друга світова війна
Основні параметри
екіпаж, чол. 4 (командир/навідник, вантажник, водій, радист)
довжина, мм 5800, (з гарматою 8660)
ширина, мм 2800
висота, мм 2500
Броня
  лоб корпусу, мм/град. 50
  борт корпусу, мм/град. 40
  корма корпусу, мм/град. 40
  дах корпусу, мм/град. 14
  днище, мм/град. 14
  лоб башти, мм/град. 50
  борт башти, мм/град. 40
  корма башти, мм/град. 40
  дах башти, мм/град. 20
Озброєння
основне озброєння Ansaldo 75-мм L/34
довжина ствола, кал. 34
кулемети 2x8мм Breda 38
Силова установка, маневреність та мобільність
потужність двигуна, к.с. (кВт) 330 (242,55 кВт)
пальне дизельне
підвіска напівеліптична ресорна, блокована у візки
швидкість по шосе, км/год. 40
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 25
запас ходу по шосе, км 280
питома потужність, к.с./т 11,53


Carro Armato Pesante P26/40італійський важкий за національною класифікацією (середній по масі — 26 т) танк періоду Другої світової війни. Випускався малою серією (не більше 100 одиниць) на замовлення німецьких окупаційних військ в 1943 році, брав обмежену участь в боях на стороні вермахту (як Panzerkampfwagen P40 737 (i)), проти англо-американських військ.

В кінці 1940 року командування італійських бронетанкових військ розробило технічні умови для танка нового типу, який повинен був володіти потужнішим озброєнням і бронюванням.

Попри те, що робота над танком почалася в 1940 році, перший прототип був готовий до випробувань тільки в 1942 році. Така затримка була викликана зміною озброєння, а також труднощі з пошуком відповідного двигуна. Перший прототип був озброєний 75-мм гарматою 75/18, а другий — 75/32. Четвертий прототип танка мав модифіковані корпус і вежу, в якій була встановлена 75-мм гармата 75/34. Крім того, 26-тонні танки P40 планувалося оснащувати дизельними двигунами.

Модифікації[ред.ред. код]

Були принаймні два запланованих варіанти P40. Один був названий P43,— танк масою понад 30 тонн, який мав мати лобову броню близько 80 мм та основну гармату або довшу 75-мм або такої ж довжини 90-мм, яка монтувалася на Semovente M41 90/53. Однак у цьому варіанті танк було створено лише кілька дерев'яних моделей в масштабі.

Був інший проект — Semovente 149/40, на основі корпусу P40. Правда, тільки одну таку машину було коли-небудь побудовано. Це була дуже мобільна самохідна артилерійська установка, і його озброєння було найпотужнішим в італійській армії. 149 мм/40-калібра артилерійська гармата з дальністю понад 23 км (трохи більше, ніж у США M1 Long Tom). Ця гармата була виговлена в дуже невеликій кількості, а італійська артилерія залишалася в основному обладнана застарілою зброєю протягом всієї війни. Завдяки своїй масі, вона була досить громіздка для переміщення, і тому було вирішено побудувати самохідні версії, використовуючи найпотужніший з усіх італійських військових транспортних засобів. Весь простір корпусу P40 була віддано під устаноку гармати, так що при переміщенні — боєприпаси і екіпаж перевозили додатковими транспортними засобами. Гармати були б готові стріляти через три хвилини після зупинки, в порівнянні з 17 хвилинами, які потрібно було для буксируваної артилерії.

Робота по Semovente 149/40 почалося в 1942 році і прототип був випробуваний у 1943 році, але італійська армія була не дуже вражена. Після перемир'я машина була придбана німцями, але вони також не були взахваті. Нарешті американські війська захопили її під час вторгнення до Німеччини і направили її на Абердинський випробувальний полігон для тестування. За винятком підвіски,— інша частина цієї самохідки, ймовірно, надихнула американців на M107.

Література[ред.ред. код]

  • Шмельов І.П. Бронетанкова техніка ІІІ рейху. — М.: Арсенал-Прес, 1996. — 194 с. — ISBN 5-85139-018-2
  • П. Чемберлен, Х. Дойл Повний довідник німецьких танків і самохідних гармат Другої світової війни. — М.: Астрель, 2008. — 272 с. — ISBN 978-5-271-18712-4

Посилання[ред.ред. код]