Анократія
Очікує на перевірку
| Форми державної влади й політичні системи |
|---|
 |
| Політичні режими |
| Форми правління |
| Соціально-економічні ідеології |
| Ідеології громадських свобод |
| Гео-культурні ідеології |
| Структура влади |
 Портал •  Категорія |
Анократія або напівдемократія[1] — політичний режим, який має як демократичні, так і автократичні інституційні характеристики[2].
Вперше термін з'явився в роботі Мартіна Бубера 1946 року як протиставлення анархії: «не відсутність уряду, а відсутність панування»[3].
Терміни «відкрита» і «закрита» анократія використовується в рейтингу Polity IV для категоризації політичного устрою держав. Попри досить широке використання терміна в політології, він не має загальноприйнятого визначення. Зокрема, низка авторів під анократією розуміє режим, в якому опозиційні групи мають деякі можливості для участі в державному управлінні[4], але водночас в ньому не розвинені інститути для вирішення невдоволень[5].
- ↑ Carroll Quigley (1983). Weapons systems and political stability: a history. University Press of America. с. 307. ISBN 978-0-8191-2947-5. Процитовано 20 травня 2013.
- ↑ Fearon, James; Laitan, David (Лютий 2003). Ethnicity, Insurgency, and Civil War. American Political Science Review. 97: 75—90. doi:10.1017/S0003055403000534.
- ↑ Buber, Martin (1950). Paths in utopia. The Martin Buber Library. Syracuse University Press. с. 43. ISBN 9780815604211. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 25 квітня 2013.
[...] Kropotkin is ultimately attacking not State-order as such but only the existing order in all its forms; [...] his "anarchy", like Proudhon's, is in reality "anocracy" (akratia); not absence of government but absence of domination.
- ↑ Marshall, Monty G.; Cole, Benjamin R. (23 липня 2014). Global Report 2014 - Conflict, Governance, and State Fragility (PDF). Center for Systemic Peace. Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2017. Процитовано 17 лютого 2021.
- ↑ Benson, Michelle; Kugler, Jackek (Квітень 1998). Power Parity, Democracy, and Severity of Internal Violence. Journal of Conflict Resolution. 42 (2): 196—209. doi:10.1177/0022002798042002004.
