Мінархізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії статей про
Форми державної влади й політичні системи
Drawing of frontispiece of Leviathan.jpg
Політичні режими
Форми правління
Соціально-економічні ідеології
Ідеології громадських свобод
Гео-культурні ідеології
Структура влади
 
Portal ПорталКатегорія Категорія

Мінархізм (від латинської minimus — наименьший + давньогрецького ἄρχη — початок, влада) — тип організації держави, у якому держава виконує тільки функції захисту прав громадян та оборони. Як правило, більшість мінархістів виступають за державне забезпечення тільки судової системи, поліції та армії.[1]

Разом із анархо-капіталізмом є однією з галузей лібертаріанської політичної філософії. Синонімами мінархізму є такі поняття як мінімальний етатизм, мінімальний державний апарат та лімітований державний лібертаріанізм (лібертаріанство).

Історія[ред. | ред. код]

У лібертаріанській політичної філософії держава - це «нічний сторож», єдиними функціями якого є забезпечення своїх громадян армією, поліцією і судами, таким чином захищаючи їх від агресії, крадіжок, порушення договорів і шахрайства[2]. Великобританія XIX століття була описана істориком Чарльзом Тауншендом як приклад цієї форми правління серед західних країн.[3] Першопочатково був запропонований термін “держава — нічний сторож” (нім. Nachtwächterstaat) німецьким соціалістом Фердинандом Лассалем під час його промови в 1862 році в Берліні. Він критикував буржуазну ліберальну обмежену державу, порівнюючи її з нічним сторожем, чиїм єдиним обов’язком було б запобігати крадіжкам. Фразу швидко підхопили та застосовували для опису капіталістичної держави.[4] Термін мінархізм ввів Семюель Конкін в 1970—1971 роках, тоді він описав його негативно[5]. Цей термін популяризував Роберт Нозік у своїй праці “Анархія, Держава та Утопія” (1974).[6]

Основа цього устрою держави зазвичай асоціюється з об'єктивізмом та праволіберальної політичної філософії[7]. Однак, концепцією мінархізму не користуються анархічні ліволіберали. Проте деякі анархісти та ліволіберали також пропонують та підтримують мінархічний принцип через те, мережі соціального захисту є короткотривалими цілями для робочого класу[8]; вони вірять, що відміна підтримки державою необхідна лише для знищення капіталізму та держави заодно[9]. Інші ліволіберали надають перевагу корпоративному добробуту, ніж соціальній підтримці бідних.[10]

Найвідоміші у світі мінархісти: Бенжамін Констан, Герберт Спенсер, Леонард Рід, Людвіг фон Мізес, Фрідріх фон Гаєк, Джеймс М. Б'юкенен, Мілтон Фрідман, Айн Ренд, Роберт Нозік.

Опис[ред. | ред. код]

Функціями такої держави є неагресивний захист своїх громадян за допомогою війська, поліції та судів, таким чином це запобігатиме крадіжкам та конфліктам, також забезпечуватиме священне право на приватну власність. Мінархісти зазвичай пояснюють, що держава - це наслідок дотримання принципів антиагресії[11]. Вони доводять те, що анархо-капіталізм є непрактичним, тому що він не може забезпечити функцію “нічного сторожа” задля уникнення конфліктів[12]. Також типовим аргументом є неефективність судової системи при анархо-капіталізмі, оскільки компанії захищатимуть інтереси тих, хто їм більше платить[13]. Деякі мінархісти кажуть, що держава — неминучий процес у суспільстві, вважаючи анархізм марним[14]. Вони дотримуються думки Роберта Нозіка, котрий вважав державний принцип “нічного сторожа” основою, яка дозволяє працювати будь-якій політичній системі, яка поважає фундаментальні права особистості, тому цей вчений виправдовує існування держави.[15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Grimm, Linda (2020). Venezuelan President Declared Illegitimate; Opposition Leader Recognized : January 10, January 15, January 23, February 4, May 17, and August 5, 2019. Historic Documents of 2019. 2455 Teller Road, Thousand Oaks California 91320: CQ Press. с. 15–28. ISBN 978-1-5443-8466-5. 
  2. Smith, Tara. Peikoff, Sylvan Leonard (1933– ). The Dictionary of Modern American Philosophers. doi:10.5040/9781350052444-0759. Процитовано 2020-09-17. 
  3. Утяшов Э.К., Утяшова О.В. Военно-административный договор как альтернатива реквизиции в условиях военного положения.. Национальная безопасность / nota bene 2 (2). 2019-02. с. 27–32. ISSN 2454-0668. doi:10.7256/2454-0668.2019.2.29342. Процитовано 2020-09-17. 
  4. Sawer, Marian. (2003). The ethical state? : social liberalism in Australia. Carlton, Vic.: Melbourne University Press. ISBN 0-522-85082-0. OCLC 54814831. 
  5. StateMaster — Encyclopedia: Minarchism
  6. Nozick, Robert. ([1974]). Anarchy, state, and utopia. New York: Basic Books. ISBN 0-465-00270-6. OCLC 1117735. 
  7. Dorsen, Norman (2000-02). Baldwin, Roger Nash (21 January 1884–26 August 1981), civil libertarian and social activist. American National Biography Online. Oxford University Press. 
  8. Evans, Danny (2018-05-08). Spanish anarchists and the Republican state, 1931–1936. Revolution and the State. Routledge. с. 7–28. ISBN 978-1-315-16123-5. 
  9. McKay, Iain. (2008-). An anarchist FAQ. Edinburgh: AK Press. ISBN 978-1-902593-90-6. OCLC 182529204. 
  10. CHAPTER FIVE. Libertarian Case Studies. Selfish Libertarians and Socialist Conservatives?. Stanford University Press. 2020-12-31. с. 121–144. ISBN 978-1-5036-0029-4. 
  11. Grimm, Linda (2020). Venezuelan President Declared Illegitimate; Opposition Leader Recognized : January 10, January 15, January 23, February 4, May 17, and August 5, 2019. Historic Documents of 2019. 2455 Teller Road, Thousand Oaks California 91320: CQ Press. с. 15–28. ISBN 978-1-5443-8466-5. 
  12. Long, Roderick T.; Machan, Tibor R. (2008). Anarchism/minarchism : is a government part of a free country?. Aldershot, Hants, England: Ashgate. ISBN 978-0-7546-9303-1. OCLC 471127819. 
  13. Holcombe, Randall G. (2017-07-05). Government: Unnecessary but Inevitable. Anarchy And the Law. Routledge. с. 354–370. ISBN 978-1-315-08234-9. 
  14. Emmett, Ross B. (2011). Frank H. Knight in Iowa City, 1919-1928 (вид. 1st ed). Bingley [England]: Emerald Group. ISBN 978-1-78052-009-4. OCLC 763157190. 
  15. Nozick, Robert. ([1974]). Anarchy, state, and utopia. New York: Basic Books. ISBN 0-465-00270-6. OCLC 1117735. 

Посилання[ред. | ред. код]