Народна республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Народні республіки:
   Нинішні
   Колишні

Народна республіка — термін, який часто використовували марксистсько-ленінські уряди, для позначення їх держав. Мотивація для використання цього терміна полягає у твердженні, що марксистсько-ленінські уряди керують відповідно до інтересів переважної більшості народу, і, таким чином, марксистсько-ленінська республіка є Народною Республікою. Багато з цих країн також називали себе соціалістичними державами в своїх конституціях, Албанія, наприклад, використовувала терміни, як «соціалістична», так і «народна» у своїй офіційній назві у 19761991.

У політичному плані країни народної демократії характеризувалися багатопартійністю і знаходженням при владі урядів Національних (Народних) фронтів на чолі з комуністичними партіями.

Національні фронти в Європі виникли для вирішення загальнонаціональних завдань — звільнення від фашизму, відновлення національної незалежності, забезпечення демократичних свобод населенню. До складу фронтів входили робітники, селянські, дрібнобуржуазні, а в деяких країнах і буржуазні партії. Уряди Національних фронтів прийшли до влади у всіх країнах Центральної та Південно-Східної Європи в 19431945 роках. В Албанії та Югославії, де провідну роль в народно-визвольній боротьбі та Національних фронтах грали комуністи, вони й очолили нові уряди, в інших країнах були створені коаліційні уряди.

Соціалістичні перетворення в рамках «Народно-демократичної революції» здійснювалися з використанням парламенту, в рамках буржуазної конституції. Злам старої державної машини відбувався більш поступово, ніж в СРСР, деякий час зберігалися старі політичні форми. Однією з відмінних рис народної демократії було, як правило, збереження загального і рівного виборчого права за всіма громадянами, включаючи буржуазію. При цьому в Румунії, Угорщині та Болгарії зберігся інститут монархії.

На Заході країни з марксистсько-ленінськими урядами, називалися «комуністичними державами», хоча вони ніколи не використовували цю назву для позначення себе і використовували термін країни народної демократії.

У 1990-х роках, багато з самопроголошених «Народних Республік» Східної Європи (Польща, Угорщина та Болгарія) і Монголія скоротили термін і стали відомими просто як «республіка», через те що вони прийняли ліберально-демократичну систему правління — термін «Народна Республіка» асоціювався з колишніми комуністичними режимами.

Економіка і соціальна сфера[ред.ред. код]

Політикою Національних фронтів передбачалося вилучення власності фашистів і їх спільників, такі підприємства переходили під державне управління. Прямої вимоги ліквідації капіталістичної власності не висувалося. При збереженні приватних і кооперативних підприємств значно більшу, ніж в довоєнний період, роль став грати державний сектор.

У країнах народної демократії проводилася аграрна реформа, в результаті якої проводилася ліквідація великого поміщицького землеволодіння за принципом «Земля належить тим, хто її обробляє». Конфіскована земля, в першу чергу — у тих землевласників, котрі співпрацювали з окупантами — передавалася частково селянам (за невисоку плату), частково переходила до держави. У тих країнах, з територій яких відбувалося виселення німців на територію Німеччини (Польщі, Чехословаччини та Югославії), їх землі також конфісковували.

Цілі і підсумки[ред.ред. код]

Створення народно-демократичних урядів дозволило комуністам прийти до влади й почати будівництво соціалізму мирним шляхом, без громадянських воєн і суспільних потрясінь, на основі міжкласового союзу та залучення в політичне життя широкого кола політичних сил, тобто інакше, ніж це відбувалося в СРСР. Однак з початком Холодної війни і посиленням економічного і політичного протистояння відбулося посилення політичного режиму та прискорення в багатьох країнах переходу до соціалістичних форм в економіці. До середини 1947 року в багатьох країнах комуністичні партії витіснили з Національних фронтів своїх союзників справа та зміцнили свої позиції в керівництві державою та економічним життям. У 50-ті — 80-ті роки XX століття термін «країни народної демократії» часто застосовувався для позначення сукупності всіх соціалістичних країн з багатопартійною системою.

Наразі три комуністичних держави вживають термін Народна Республіка в їх назві:

Історичні Народні Республіки

Інші назви що зазвичай використовувалися марксистсько-ленінськими державами: Демократична Республіка (наприклад, Німецька Демократична Республіка і Демократична Федеративна Югославія (1943—1946), і «Соціалістична Республіка» (наприклад, Соціалістична Республіка В'єтнам).

Проте жоден з двох термінів, згаданих вище, ні термін «Народна Республіка» саме по собі, не є унікальним для марксистів-ленінців. Всі три з них також використовувались в ряді країн, які не були марксистсько-ленінськими. Є дві народні республіки, які не є марксистсько-ленініські:

Література[ред.ред. код]

  • А. Романюк. Народна демократія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.477 ISBN 978-966-611-818-2