Народна республіка

Див. також: Народна республіка (значення)

Народна республіка — термін, який часто використовували марксистсько-ленінські уряди для позначення своїх держав. Мотивація для використання цього терміна полягає у твердженні, що марксистсько-ленінські уряди керують відповідно до інтересів переважної більшості народу, і, таким чином, марксистсько-ленінська республіка є Народною Республікою. Багато з цих країн також називали себе соціалістичними державами у своїх конституціях, Албанія, наприклад, використовувала терміни, як «соціалістична», так і «народна» у своїй офіційній назві у 1976—1991.

У політичному плані країни народної демократії характеризувалися багатопартійністю і перебуванням при владі урядів Національних (Народних) фронтів на чолі з комуністичними партіями.

Національні фронти в Європі виникли для вирішення загальнонаціональних завдань — визволення від фашизму, відновлення національної незалежності, забезпечення демократичних свобод населенню. До складу фронтів входили робітничі, селянські а в деяких країнах й помірковані чи центристські партії. Уряди Національних фронтів прийшли до влади у всіх країнах Центральної та Південно-Східної Європи в 1943—1945 роках. В Албанії та Югославії, де провідну роль у народно-визвольній боротьбі та Національних фронтах відігравали комуністи, вони й очолили нові уряди, в інших країнах були створені коаліційні уряди.

Соціалістичні перетворення в рамках «Народно-демократичної революції» здійснювалися з використанням парламенту, в рамках попередньої конституції. Злам старої державної машини відбувався більш поступово, ніж в СРСР, деякий час зберігалися старі політичні форми. Однією з відмінних рис народної демократії було, як правило, збереження загального і рівного виборчого права за всіма громадянами. При цьому в Румунії, Угорщині та Болгарії зберігся інститут монархії.

На Заході країни з марксистсько-ленінськими урядами називалися «комуністичними державами», хоча вони ніколи не використовували цю назву для позначення себе і використовували термін країни народної демократії.

У 1990-х роках, багато з самопроголошених «Народних Республік» Східної Європи (Польща, Угорщина та Болгарія) і Монголія скоротили термін і стали відомими просто як «республіка», через те що вони прийняли ліберально-демократичну систему правління — термін «Народна Республіка» асоціювався з колишніми комуністичними режимами.

Економіка і соціальна сфера

Політикою Національних фронтів передбачалося вилучення власності фашистів та їхніх спільників, такі підприємства переходили під державне управління. Прямої вимоги ліквідації капіталістичної власності не висувалося. При збереженні приватних і кооперативних підприємств значно більшу, ніж у довоєнний період, роль почав відігравати державний сектор.

У країнах народної демократії проводилася аграрна реформа, в результаті якої проводилася ліквідація великого поміщицького землеволодіння за принципом «Земля належить тим, хто її обробляє». Конфіскована земля, в першу чергу — у тих землевласників, котрі співпрацювали з окупантами — передавалася частково селянам (за невисоку плату), частково переходила до держави. У тих країнах, із територій яких відбувалося виселення німців на територію Німеччини (Польщі, Чехословаччини та Югославії), їхні земельні володіння також конфісковували.

Цілі і підсумки

Створення народно-демократичних урядів дозволило комуністам прийти до влади й почати будівництво соціалізму мирним шляхом, без громадянських воєн і суспільних потрясінь, на основі міжкласового союзу та залучення в політичне життя широкого кола політичних сил, тобто інакше, ніж це відбувалося в СРСР. Одначе з початком Холодної війни та посиленням економічного і політичного протистояння відбулося посилення політичного режиму та прискорення в багатьох країнах переходу до соціалістичних форм в економіці. До середини 1947 року в багатьох країнах комуністичні партії витіснили з Національних фронтів своїх правіших союзників і зміцнили свої позиції в керівництві державою та економічним життям. У 50-ті — 80-ті роки XX століття термін «країни народної демократії» часто застосовувався для позначення сукупності всіх соціалістичних країн із багатопартійною системою.

Наразі три комуністичні держави вживають термін Народна Республіка в їх назві:

Історичні Народні Республіки

Українська Народна Республіка (1917—1920)
Українська Народна Республіка Рад (1917—1919)
Кримська Народна Республіка (1917—1919)
Білоруська Народна Республіка (1918—1920)
Західно-Українська народна республіка (1918—1919)
Кубанська Народна Республіка (1918—1920)
Лемко-Русинська Республіка (1918—1920)
Бухарська Народна Радянська Республіка (1920—1924)
Хорезмська Народна Радянська Республіка (1920—1923)
Тувинська Народна Республіка (1921—1944)
Монгольська Народна Республіка (1924—1992)
Федеративна Народна Республіка Югославія (1946—1963)
- Народна Республіка Боснія і Герцеговина (1946—1963)
- Народна Республіка Македонія (1946—1963)
- Народна Республіка Сербія (1946—1963)
- Народна Республіка Словенія (1946—1963)
- Народна Республіка Хорватія (1946—1963)
- Народна Республіка Чорногорія (1946—1963)
Народна Соціалістична Республіка Албанія (1946—1992)
- Народна Республіка Албанія (1946—1976)
Народна Республіка Болгарія (1946—1990)
Румунська Народна Республіка (1947—1965)
Угорська Народна Республіка (1949—1989)
Польська Народна Республіка (1952—1989)
Народна Республіка Південного Ємену (1967—1970)
Народна Республіка Конго (1970—1992)
Народна Демократична Республіка Ємен (1970—1990)
Народна Республіка Бенін (1975—1990)
Народна Республіка Мозамбік (1975—1990)
Народна Республіка Ангола (1975—1992)
Народна Республіка Кампучія (1979—1989)
Народно-Демократична Республіка Ефіопія (1987—1991)
Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахирія

Інші назви, що зазвичай використовувалися марксистсько-ленінськими державами: Демократична Республіка (наприклад, Німецька Демократична Республіка і Демократична Федеративна Югославія (1943—1946), і «Соціалістична Республіка» (наприклад, Соціалістична Республіка В'єтнам).

Проте жоден із двох згаданих вище термінів, як і термін «Народна Республіка» сам по собі, не є унікальним для марксистів-ленінців. Усі три з них також використовувалися в ряді країн, які не були марксистсько-ленінськими. Є дві народні республіки, які не марксистсько-ленінські:

Література

А. Романюк. Народна демократія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.477 ISBN 978-966-611-818-2