Антоніу де Олівейра Салазар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Антоніу Салазар)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніу Салазар
порт. António de Oliveira Salazar
Антоніу Салазар
Прем'єр-міністр Португалії
5 липня 1932 — 25 вересня 1968
Попередник: Кошта Олівейра
Наступник: Марселу Каетану
в. о. президента Португалії
18 квітня — 21 липня 1951
Попередник: Ошкар Кармона
Наступник: Кравейру Лопеш
 
Партія: Національна єдність
Освіта: Коїмбрський університет
Народження: 28 квітня 1889(1889-04-28)
Вімейру, Санта-Комба-Дан, Португалія
Смерть: 27 липня 1970(1970-07-27) (81 рік)
Лісабон, Португалія
Національність: Португалець
Громадянство: Португалія
Віросповідання: Римо-католицька церква
Автограф: Firma de António de Oliveira Salazar.svg
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Антоніу де Олівейра Салазар (порт. António de Oliveira Salazar; 28 квітня 1889(18890428) — 27 липня 1970) — португальський державний і політичний діяч, вчений-економіст. Лідер Нової держави, прем'єр-міністр Португалії (19321968). Виконувач обов'язків президента Португалії (1951), фактичний диктатор країни. Народився у Санта-Комба-Дан, Португалія. Син дрібного землевласника Антоніу де Олівейри та Марії Салазар. Випускник Коїмбрського університету. Співзасновник Національного союзу (1930). Домігся зміни конституції (1933), що надала йому широкі владні повноваження. Встановив право-консервативний авторитарний режим. Шляхом репресивних заходів відновив суспільний порядок і португальську економіку. Проводив курс на придушення комуністично-соціалістичних рухів, допомагав сусідній Іспанії в особі Франко боротися проти лівацького уряду. Зберігав нейтралітет Португалії в Другій Світовій війні, залишаючись вірний португальсько-англійському альянсу. Приєднався до західного антирадянського блоку з початком Холодної війни. Долучив Португалію до НАТО (1949), ООН (1955), ЄАВТ (1960) та ОЕСР (1961). Сприяв утвердженню португальців у колоніях, був прибічником лузотропікалізму. Помер у Лісабоні, Португалія. Похований у Санта-Комба-Дані.

Біографія[ред. | ред. код]

Майбутній керівник Португалії народився 28 квітня 1889 року в маленькому селищі Вімейру, поряд з селом Санта-Комба. Його батьком був дрібний землевласник Антоніу де Олівейра, мати - Марія ду Режгате Салазар. Салазар був пізньою дитиною - за його народження батькові його було 50 років, а матері 43 роки. Сім'я була глибоко консервативна та набожна, в той же час мати була жінкою інтелігентною, освіченою. Батьки бажали надати сину релігійне виховання, проте місцева школа не мали можливості надати потрібних знань. Через це, Салазар навчався у сільського вчителя за невелику платню.

В 1900-1908 роках Салазар навчався в католицькій семінарії в місті Візеу, маючу за мету стати священиком. У 1910 році вступив на юридичний факультет університету у місті Коїмбра, який закінчив в 1914 році з відзнакою.

З 1916 року Салазар стає викладачем університету Коїмбри за фахом «Економічні науки». В 1917 році очолив кафедру політичної економії та фінансів цього університету. В 1918 році захистив ступінь доктора наук. Від 1928 до 1932 — міністр фінансів. В 1930 році заснував партію Національний Союз. 1932 року призначений прем'єр-міністром. Більшість істориків характеризують його правління як диктатуру. В 1933 році запровадив в Португалії нову конституцію, яка давала йому фактично необмежені права, встановлюючи авторитарний режим у країні, що розглядався деякими політичними діячами як режим «фашистського типу».

У період Другої світової війни дотримувався політики середнього шляху. Хоча він був диктатором і підтримував націоналістичну Іспанію, відряджаючи туди допомогу в період боротьби з республіканцями, на відміну від Франсіско Франко, він ніколи не ставав до угоди з нацистами.

З моменту захоплення Індією португальських міст у 1961 році і до самої смерті Салазара імперія залишалася постійним джерелом нещасть для Португалії, особливо колоніальні війни в Африці.

У 1968 році стан здоров'я Салазара було серйозно підірвано інсультом, спровокованим падінням зі стільця, і 27 вересня президент Португалії Америку Томаш відсторонив його від державних справ.

Салазар помер 27 липня 1970 року, але режим, очолюваний вірним «коїмбрівцем» Марселу Каетану, протримався ще чотири роки. Похований у рідному селі Вімейру, муніципалітет Санта-Комба-Дау.

За життя вважався замкнутою та жорсткою людиною, у нього було мало друзів. Ніколи не був одружений.

У 1974 році Нова держава припинила існування після чергової спроби перевороту, цього разу успішної. Жителі Лісабона зустрічали путчистів квітами, і переворот увійшов в історію як «Революція гвоздик», після якої Португалія взяла курс на європейську інтеграцію. Незважаючи на це, він був визнаний найвидатнішим португальцем за всю історію Португалії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
  • Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
  • Українська радянська енциклопедія / АН УРСР; голов. ред. М. П. Бажан Т. 9: Маяк-Нахічевань.— К. : Гол. ред. УРЕ, 1962.— С. 555.
  • Головченко В.І. Салазар Антоніу ді Олівера // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання[ред. | ред. код]