Деколонізація

Колоніалізм у 1945

Деколонізація — процес надання незалежності та повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, колоніям.

Політику зламу колоніальних імперій проголосила Атлантична хартія 1941, коли в обмін на підтримку у Другій світовій війні США зажадали відкритого доступу на ринки колоніальних країн.

Чехословацький плакат «Африка в бою за свободу»

Вирішальний злам колоніальної системи (деколонізація) відбувся в 1947 (незалежність Індії) і 1960 — незалежність низки африканських володінь. Країни, що звільнилися від колоніальної залежності, отримали назву країн Третього світу. І в постколоніальний період розвинені західні країни зберігають своє економічне панування над багатьма країнами Третього Світу, в першу чергу, у вигляді нееквівалентного торгового обміну (неоколоніалізм). Країни Третього Світу виступають в ролі джерел дешевої сировини і резервуарів дешевої робочої сили, що дає можливість західним корпораціям мінімізувати тут свої витрати. Неоколоніальному закабаленню сприяє те, що розвинені країни контролюють товарні і фінансові ринки, підтримують вигідні їм валютні курси. Західні товари поступають на ринки країн, що розвиваються, нерідко за монопольно високими цінами, що особливо стосується високотехнологічної, фармакологічної і військової продукції.

Слабкі корумповані режими країн Третього Світу нерідко перебувають під політичним контролем розвинених країн і не здатні добитися справедливого співвідношення цін, забезпечити контроль за поверненням валютної виручки і збільшити збирання податків для розвитку власної освітньої і наукової сфери. Хронічно росте заборгованість більшості країн, що розвиваються.

Теоретики деколонізації

• Джамалудін аль-Афґані
• Амілкар Кабрал
• Хосе Маріатеґі
• Ахілл Мбембе
• Кваме Нкрума
• Едвард Саїд
• Еме Сезер
• Леопольд Сенґор
• Франц Фанон
• Хо Ши Мін

Література

• А.Б. Давидсон. Тропическая и южная Африка в XX веке // «Новая и новейшая история» (Москва). — 2000. — № 5. — С. 10-29.(рос.)
• А.В. Денисов. А.Ю. Урнов. СССР и деколонизация Африки // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2010. — № 12.(рос.)
• Амилкар Кабрал. Революция в Гвинее. Избранные статьи и речи. — Москва: Наука, 1973. — 279 с.(рос.)
• Е,В. Хахалкина. Гарольд Макмиллан и «Год Африки»: подули ли новые ветры над континентом? // «Новая и новейшая история» (Москва). — 2016. — №4. — С. 60-74.(рос.)
• Hélé Béji, Nous, décolonisés, Arléa, Paris, 2007, 235 p.(фр.)
• Raymond F. Betts, Decolonization: The Making of the Contemporary World, Routledge, 2004, 144 pp.(англ.)
• Amilcar Cabral, Return to the Source: Selected Speeches of Amilcar Cabral, New York: Monthly Review, 1973, 110 pp.(англ.)
• Bernard Droz, Histoire de la décolonisation au XXe siècle, Le Seuil, Paris, 2009, 385 p.(фр.)
• Frantz Fanon, Les damnés de la terre, éd. François Maspero, Paris, 1961.(фр.)
• Albert Memmi, Portrait du colonisé, précédé du portrait du colonisateur, éd. Buchet/Chastel, Paris, 1957.(фр.)
• Kwame Nkrumah, Neo-Colonialism, the Last Stage of Imperialism, London: Thomas Nelson & Sons, 1965. 200 p.(англ.)
• Todd Shepard, Voices of Decolonization: A Brief History with Documents, Bedford/St. Martin's, 2014, 208 pp.(англ.)
• Tony Smith, "A Comparative Study of French and British Decolonization", in Comparative Studies in Society and History, Vol. 20, No. 1. (January 1978), pp. 70-102.(англ.)

Посилання

• Амілкар Кабрал. Національне визволення і культура (1970)
• Андрій Річицький. III Інтернаціонал і колоніяльна проблема (1920)
• Франц Фанон. Колоніяльна війна та психічні розлади (1961)

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.