Міжнародна реакція на російсько-українську війну (з 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зустріч очільників країн НАТО та України на Уельському саміті НАТО, Ньюпорт, 2014

Міжнародна реакція на російсько-українську війну з 2014 року — політичні та правові оцінки і рішення міжнародних організацій та політичних інститутів окремих країн стосовно збройної агресії Росії проти України, а також відповідні заходи міжнародної спільноти, викликані агресією Росії проти України.

Контекст[ред. | ред. код]

Збройна агресія у міжнародному праві[ред. | ред. код]

Агресія загалом та збройна агресія зокрема — поняття, чітко визначені міжнародним правом, що розглядається як протиправне, пряме чи опосередковане застосування збройної сили однією державою проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави[1].

Збройна агресія Росії проти України з 2014 року[ред. | ред. код]

Збройна агресія Росії проти України відбулась в умовах вакууму влади в Україні, який виник через втечу президента України Віктора Януковича до Росії після тривалого протистояння народу України та владної верхівки України в ході Революції гідності.

Збройна агресія Росії проти України відбулась з порушенням Росією гарантій, наданих Україні, в тому числі Росією, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, відомих як Будапештський меморандум.

Збройна агресія Росії проти України також відбулась з порушенням ряду договорів між Росією та Україною про дружбу та партнерство.

Звернення України щодо визнання РФ державою-агресором[ред. | ред. код]

У січні 2015 році Україна офіційно визнала Росію державою-агресором постановою Верховної Ради «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором».

Оцінки та рішення політичного керівництва окремих країн[ред. | ред. код]

США[ред. | ред. код]

Майкл Макфол, екс-посол США в Росії та чинний радник Президента США Барака Обами:

« Я не бачу виходу з цієї кризи на багато років вперед. Ми застрягнемо в цьому положенні на довгі роки. Путін зображує це як поле боротьби зі злом, з нацистами, з НАТО. З дияволом переговорів не ведуть. Думаю, риторика, яку він використовує, не дозволяє Росії і йому відступити.[2] »

3 вересня 2014 року Барак Обама порівняв російську агресію з нацизмом.[3]

Велика Британія[ред. | ред. код]

За повідомленням інформаційного агентства Інтерфакс-Україна міністр закордонних справ Великої Британії Вільям Хейг заявив 14 квітня, що за подіями на сході України стоїть Росія, яка хоче дестабілізувати країну і зірвати президентські вибори. Зокрема він зазначив:[4]

« Не може бути жодних сумнівів, що це було заплановано Росією: сили, які в цьому беруть участь, добре озброєні, добре підготовлені, добре екіпіровані та скоординовані, поводяться так само, як і російські військові поводилися в Криму. »

Німеччина[ред. | ред. код]

Ангела Меркель виявила неочікувану для Росії твердість і непохитність щодо російської збройної агресії проти України. Ця непохитність виявилась для Росії тим більше неочікуваною, оскільки Росія послідовно намагалася перетворити Німеччину на центр свого впливу в Західній Європі, надаючи преференції німецькому бізнесу та залучаючи до власних проектів німецьких політиків. Попри все Німеччина взяла на себе ініціативу очільника зусиль країн Західної Європи на припинення російської агресії. Результатом цієї ініціативи стало здійснення єдиної політики ЄС в частині дипломатичного та економічного тиску на Москву та подолання опору ряду країн ЄС, орієнтованих на Росію[5].

Франція[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

Голова Ради міністрів Польщі Дональд Туск, коментуючи початок проведення антитерористичної операції на сході України, заявив що українська держава повинна діяти рішуче, аби показати, що не сприймає розповсюдження терористичних дій на своїй території. Зокрема він зазначив, що[6]:

« Путін зупиниться там, де дозволить Україна. Тому Київ має взяти справи у свої руки і сам вирішувати, коли почне боротися за територіальну цілісність країни і які засоби він використовуватиме. »

Литва[ред. | ред. код]

Литва є однією з країн, які найбільш жорстко засудили російську агресію проти України та надають Україні всебічну підтримку, в тому числі — і зброєю. Керівництво Литви неодноразово засвідчило готовність надання Україні всебічної підтримки і надалі[7].

Естонія[ред. | ред. код]

Італія[ред. | ред. код]

Поліція Італії викрила організацію, яка займалася вербуванням найманців для участі у бойових діях на території України на боці самопроголошених "ДНР" та "ЛНР". Під арештом перебувають – італієць Антоніо Катальдо, албанець Олсі Крутані і молдованин Володимир Вербицький. Видано ордери на арешт трьох бойовиків: Андреа Пальмері, Габріеля Каругаті і Массімільяно Каваллері. Серед підозрюваних: Ораціо Ньєрре – італійський активіст, симпатик Росії та засновник організації «Координація солідарності з Донбасом» та її співзасновник - Лука Пінтуаді. Також у матеріалах справи згадується дочка глави російського центру «Росспівробітництво» в Італії - Ірина Осипова.[8]

Оцінки та рішення міжнародних організацій[ред. | ред. код]

Рада безпеки ООН[ред. | ред. код]

Засідання Ради безпеки ООН щодо ситуації в Україні заплановане на 13 квітня 2014 р. о 20:00 за часом Нью-Йорка.[9]

Щодо подій на сході України скликалась низка засідань Ради Безпеки ООН: 12 листопада 2014 року (щодо загострення подій і активізації бойових дій на Донбасі та засудження псевдовиборів на підконтрольних бойовикам територіях 2 листопада 2014 року).[10]

Генеральна Асамблея ООН[ред. | ред. код]

Генеральна Асамблея ООН, де юридично незобов'язуючі резолюції приймаються більшістю голосів усіх держав, 27 березня 2014 року прийняла резолюцію «Територіальна цілісність України», яка стала основою всіх подальших міжнародно-правових документів з цих питань.

Генасамблея також тричі висловлювалася про стан з правами людини в окупованому Криму (2016, 2017, 2018) та одного разу — про мілітаризацію регіону.

НАТО та Парламентська асамблея НАТО[ред. | ред. код]

15 квітня 2014 р. перед початком засідання Ради ЄС на рівні міністрів оборони 28-ми країн-членів ЄС у Люксембурзі Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен звинуватив Росію у причетності до сепаратистських заворушень на сході України[11]. За повідомленням УНІАН він зокрема заявив, що[12]

« Поведінка Росії та події на місцях говорять самі за себе. Ми принципово не коментуємо дані розвідки, але я вважаю, що є очевидним, що Росія бере активну участь у цьому. »

У серпні 2014 року Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен у своїй заяві оцінив роль Росії на українському Донбасі як агресора та кваліфікував вторгнення Збройних сил Російської Федерації через східний російсько-український державний кордон як «серйозну ескалацію збройної агресії Росії проти України».

В листопаді 2016 р. на Парламентській Асамблеї НАТО українському питанню присвятили доповідь, яку виголосив британський парламентарій Лорд Джоплінг. За його словами, Росія продовжує ігнорувати мінські домовленості і не збирається виводити свої війська. Як приклад продемонстрували відео з оглядом російської зброї, яке виявили на Донбасі[13][14].

Європейський союз[ред. | ред. код]

Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон 13 квітня 2014 р. висловила серйозну стурбованість останніми подіями на сході Україні. Ештон наполегливо порадила Росії «відвести свої війська від кордону України і припинити будь-які подальші дії, спрямовані на дестабілізацію країни».[15] Вона також зазначила, що ЄС високо оцінює зусилля українські влади у проведення своїх операцій щодо забезпечення правопорядку зваженим чином.[15]

Парламентська асамблея Ради Європи[ред. | ред. код]

У червні 2015 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію щодо осіб, зниклих безвісти в Криму та під час українсько-російського протистояння, в якій визнала Росію агресором і окупантом.

Парламентська Асамблея ОБСЄ[ред. | ред. код]

1 липня 2014 року на 23-й сесії Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка має назву «Очевидне, грубе і невиправлене порушення Гельсінських принципів Російською Федерацією»[16]. В резолюції серед іншого зазначається, що «…починаючи з лютого 2014 року, Російська Федерація в рамках своїх відносин з Україною порушила всі десять гельсінських принципів…» і що Росія «продовжує порушувати свої міжнародні зобов'язання з наміром висунути такі ж незаконні домагання на східну частину України, як вона вже чинила раніше і загрожує і надалі чинити стосовно інших держав-учасниць». Тому Парламентська асамблея ОБСЄ вважає:

« військову агресію і різні форми примусу, які спрямовані на утиск властивих суверенітету України прав на догоду власним інтересам Російської Федерації, неспровокованими і заснованими на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах; заявляє про тверду підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності й територіальної цілісності України, як це визначено Конституцією країни і в її міжнародно-визнаних кордонах. »

У липні 2015 року Парламентська Асамблея ОБСЄ ухвалила резолюцію «Продовження очевидних, грубих і невиправлених порушень Російською Федерацією міжнародних норм і принципів ОБСЄ», в якій визнала військову агресію Росії проти України.

Оцінки та рішення громадських діячів[ред. | ред. код]

У грудні 2014 року група зі 142 німецькомовних експертів з питань країн Східної Європи (серед них — учені, політики, активісти й журналісти Німеччини, Австрії та Швейцарії) опублікували в газетах Zeit Online (Гамбург), Der Tagesspiegel, Die Welt, Berliner Zeitung (Берлін) і Der Standard (Відень) звернення, в якому засуджували роль Росії та закликали до того, щоб політика Німеччини стосовно Росії базувалася на реаліях, а не на ілюзіях:[17]

Переважна більшість німецьких дослідників, активістів та журналістів, які займаються українським конфліктом з наукової, суспільно-цивільної або журналістської позицій, одностайні у своїй оцінці: в цій війні є як однозначний агресор, так і чітко ідентифікована жертва. Так само, як недоліки інших колись окупованих країн не применшують злочинного характеру їх захоплення, так і різними вадами української політичної системи неприпустимо виправдовувати анексію Росією Криму і завуальовану інтервенцію у Східній Україні.

Якщо Москва відчуває загрозу з боку ЄС і/або НАТО, то їй слід вирішувати цю проблему з Брюсселем. Україна не є членом жодної зі згаданих організацій і не веде переговорів про вступ до них. Проте під приводом загрози з боку Заходу, яка нібито існує, Росія веде сьогодні "гібридну війну" на Донбасі, що вже коштує тисяч людських жертв, а також десятків тисяч поранених, травмованих і біженців.

— Відкритий лист 142 експертів з Німеччини, Австрії та Швейцарії. Грудень 2014

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Агресія // Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. – Х.: Право, 20.
  2. Антиамериканська риторика Росії свідчить, що вона невпевнена у собі – екс-посол США в Москві. Радіо Свобода. 2015-04-08. Процитовано 2016-05-30. 
  3. Обама порівняв російську агресію з нацизмом. Українська правда. Процитовано 2017-04-23. 
  4. МЗС Британії: Заворушення в Україні спланувала Росія Українська правда, 14 квітня 2014 р.
  5. Сидорук, Т. В. Роль ФРН у формуванні спільної позиції ЄС щодо російсько-українського конфлікту
  6. Туск: Путін зупиниться там, де дозволить Україна Українська правда, 13 квітня 2014 р.
  7. Литва продовжить надавати Україні всебічну підтримку, — Грібаускайте
  8. Вбивати українців за 400 євро. В Італії розкрили схему вербування бойовиків на Донбас. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-08-14. 
  9. Рада безпеки ООН найближчої ночі проведе засідання щодо України Радіо Свобода, 13 квітня 2014 р.
  10. У Радбезі ООН сварили Росію за зброю, «вибори» та висловили занепокоєння Радіо Свобода. 13.11.2014.
  11. Генсек НАТО: У заворушеннях на сході України чітко видно руку Москви Українська правда, 15 квітня 2014 р.
  12. Генсек НАТО звинуватив Росію в причетності до заворушень в Україні УНІАН, 15 квітня 2014 р.
  13. НАТО посвятило сегодня Украине целый доклад (рос.)
  14. У ПА НАТО презентували доповідь про участь армії Росії в конфлікті на Донбасі (відео)
  15. а б Ештон наполегливо порадила РФ відвести війська з України Українська правда, 13 квітня 2014 р.
  16. (рос.) Очевидное, грубое и неисправленное нарушение Хельсинкских принципов Российской Федерацией[недоступне посилання з липень 2019]
  17. Андреас Умланд (30 січня 2015). Захист миру замість винагороди експансії. Дзеркало тижня.