Російсько-українська церковна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Російсько-українська церковна війна — протистояння між православними Церквами України та Росії, складова глобального протистояння між Росією та Україною з часів розпаду СРСР і донині[1], в більш широкому значенні — з часів створення Московського патріархату.

Історичне тло та причини протистояння[ред.ред. код]

Однією з причин сучасного протистояння церков є істотно непропорційне число вірян та парафій в Україні. Так, за даними на 2011 рік, УПЦ МП контролювала 42,5% парафій та мала лише 29,4% вірян, в той час, як для УПЦ КП ці показники становили 15,4 та 39,8% відповідно. На 2016 рік співвідношення вірян становило вже 45,7% проти 13,3 на користь УПЦ КП[2].

Протистояння з часів здобуття незалежності і до початку війни 2014-2017 рр[ред.ред. код]

Під час Революції гідності УПЦ КП, на відміну від УПЦ МП, підтримала прагнення українського народу до свободи та виступила на його боці, чим захистила гідність людини.

Протистояння під час російсько-української війни 2014-2017 рр[ред.ред. код]

Витоки протистояння[ред.ред. код]

Одним з джерел протистояння церков під час російсько-української війни 2014-2017 рр. стало різне ставлення церков до збройної агресії Росії проти України. Російська церква розглядає російську агресію як можливість зберегти та поширити свій вплив на Україну[3], а збройне протистояння на сході України — як внутрішньоукраїнський. Українська церква розглядає цей конфлікт як неприховану агресію з боку Росії та спробу знищення державності України та української церкви.

Роль Української православної церкви в обороні України[ред.ред. код]

З самого початку російсько-української війни УПЦ КП опікувалася українським військом та сім'ями українських військових[4].

Активна проукраїнська позиція УПЦ КП призвела до проявів релігійно-вмотивованих переслідувань, які здійснювали бойовики-сепаратисти під час збройного протистояння на сході України. Сепаратисти також привласнюють церковне майно, викрадають, піддають тортурам і вбивають священнослужителів та прихожан, забороняють будь-яку релігійну практику, окрім православ'я Московського Патріархату та деяких інших виключень[5].

Про вкрай складне положення УПЦ КП та УАПЦ на окупованих територіях Донбасу та Криму повідомив також керівник Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський:

« У Криму відбувається зміна законодавчої бази. У російському законодавстві немає місця для КП. Їх церкви все ще працюють, але з точки зору закону їх діяльність нелегітимна. В окупованих частинах Луганської та Донецької областей ситуація ще гірша. Там практично йде війна, на місці працюють практично кілька священиків КП[6]  »

Роль Російської православної церкви у агресивній зовнішній політиці Російської Федерації[ред.ред. код]

Позиція російських церковних діячів[ред.ред. код]

З самого початку російсько-української війни представники незаконних збройних формувань відкрито заявляли про свою прихильність до московського православ'я і початок «хрестового походу» проти України, так, наприклад, «накази командувача ополченням ДНР» поширювались, в тому числі, через інтернет-сайт однієї з єпархій московського патріархату[7].

14 серпня 2014 року на офіційному сайті РПЦ був розміщений фрагмент послання Московського патріарха Кирила Константинопольському патріарху Варфоломію, у якому, намагаючись протиставити все українське суспільство одній конфесії Московського Патріархату, патріарх Кирило заявив, що, починаючи з Майдану, «розкольники» (тобто УПЦ КП) і уніати «відкрито закликали до викорінення Православ'я» на території України, а «з початком бойових дій уніати і розкольники, отримавши в руки зброю, під видом антитерористичної операції стали здійснювати пряму агресію по відношенню до духовенства канонічної Української Православної Церкви на сході країни». Тобто, на його думку, в Україні відбувається не АТО, а релігійна війна «під виглядом АТО»[8][9]. Із заявою щодо цього послання виступила Українська греко-католицька церква, заявивши, що «Неприпустимим є лукаве намагання перенести здійснення природного права українського народу на свободу і незалежність своєї країни в міжконфесійну площину, що провокує нове напруження та нову смуту в українському суспільстві — цього разу в ділянці міжконфесійних відносин»[10].

Показовим є ставлення до війни на сході України представників УПЦ МП: коли 8 травня 2015 року на урочистому засіданні Верховної Ради України, присвяченому 70-й річниці перемоги над нацизмом в Європі, президент Петро Порошенко зачитував прізвища 21 бійця, котрі отримали звання Героя України, (серед 10 них — посмертно) за участь в АТО, то встали і привітали їх аплодисментами всі присутні, навіть запрошені на засідання іноземні гості, але не представники УПЦ МП на чолі з її предстоятелем Онуфрієм, котрі демонстративно продовжували сидіти[11].

Сприяння терористичним угрупованням[ред.ред. код]

Представники московського патріархату підтримують терористичні угрупування на Донбасі, молячись за «перемогу терористів та освячуючи їх знамена»[12]. При цьому бойовики чинені ними розгроми розглядають як боротьбу за православ'я[13].

Війна на сході України та релігійні погляди українців[ред.ред. код]

У період з 25 грудня 2014 року по 15 січня 2015 року фонд «Демократичні ініціативи» спільно з соціологічною службою Ukrainian Sociology Service на замовлення Міжнародного центру перспективних досліджень провели соціологічне опитування громадян на території України (за вийнятком Луганської області та Криму) стосовно змін в релігійних уподобаннях українців. За результатами опитування 44,2 % опитаних громадян зараховують себе до вірних УПЦ КП, 20,8 % — прихильників УПЦ МП та 11 % — вірян УГКЦ. А єдиним регіоном, де явна більшість опитаних (55 %) визнала свою приналежність до УПЦ МП, є Донбас. При наявності в Україні 12714 громад УПЦ МП проти 4661 громад УПЦ КП, Московський патріархат більш ніж в два рази програє УПЦ КП по кількості прихожан. При цьому 20 % громадян України вважають Українську православну церкву Московського патріархату релігійним інститутом країни-агресора, який веде в Україні підривну діяльність.[6] У зв'язку з військовою агресією Росії проти України посилилась тенденція переходу прихожан УПЦ МП під юрисдикцію УПЦ КП цілими парафіями і в різних регіонах України — на Волині, Львівщині, Рівненщині, Тернопіллі, Київщині, Херсонщині, Буковині[14], Вінничині.[15][16]

Наслідки протистояння[ред.ред. код]

Виходячи з особливих обставин, викликаних збройною агресією з боку Російської Федерації 16 червня 2016 Верховна Рада України ухвалила постанову про звернення парламенту до Всесвятості Варфоломія І, архієпископа Константинополя і Нового Рима, Вселенського патріарха щодо надання автокефалії Православній церкві в Україні[17].

У травні 2017-го до Ради було подано проек закону «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором»[18] котрий мав за мету стимулювати УПЦ (МП) до більш державницький позицій, та виробити механізм законодавчої ліквідації цієї організації у разі його не дотримання[19].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Церковні війни: Москва готується зробити з УПЦ звичайну єпархію
  2. Релігійна самоідентичність і молитва в Україні // КМІС
  3. Церковний скандал чи державна зрада: УПЦ МП юридично визнала Крим частиною Росії та передала їй дві єпархії
  4. Митрополит Іоан (Яременко) взяв участь в урочистостях в Українській військово-медичній академії
  5. Правозахисники зібрали факти релігійних переслідувань на окупованому Донбасі
  6. а б Как война изменила религиозные взгляды украинцев. Инфографика. Агрессия России на Донбассе пошатнула позиции УПЦ Московского патриархата., сайт «Апостроф», Артем Дехтяренко, 2015-04-9
  7. Приказ o запрете матерной брани в армии Новоросси // Могилевская епархия // Московский патриархат
  8. Святейший Патриарх Кирилл призвал Предстоятелей Поместных Церквей возвысить голос в защиту православных христиан востока Украины
  9. РПЦ замітає в Інтернеті сліди вчорашнього скандального листа свого патріарха
  10. Офіційна заява з приводу заклику Патріарха Кирила до Предстоятелів помісних Православних Церков
  11. Представители Московского патриархата демонстративно не встали на торжественном заседании ВР, когда Порошенко зачитывал имена Героев Украины. ФОТО, сайт «Цензор. НЕТ», 08.05.2015
  12. Попы Московского патриархата молятся за победу террористов и освящают их знамена (видео) (рос.)
  13. Боевики ЛНР и ДНР разгромы прикрывают борьбой за православие (рос.)
  14. На Буковине еще два прихода УПЦ (МП) перешли в УПЦ КП, портал «Релігія в Україні», 10.09.2014
  15. «Парад переходів»: УПЦ КП і УПЦ (МП) по-різному трактують зміну юрисдикції парафій, портал «Релігія в Україні», 10.10.2014
  16. В Украине — парад переходов общин УПЦ (МП) в УПЦ КП, портал «Релігія в Україні», 3.09.2014
  17. Про Звернення Верховної Ради України до Його Всесвятості Варфоломія // Постанова Верховної Ради України
  18. 4511 від 22.04.2016
  19. Статті

Зовнішні посилання[ред.ред. код]