Жінки в російсько-українській війні (з 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жінка з травмами обличчя після нападу російських військ на житловий будинок у Києві
Частина серії
Жінки і війна
Портал Проєкт Стиль
Російсько-українська війна
Передумови та причини
Основні теми
Схожі теми
Проєкт і портал
Проєкт • Портал

Жінки України беруть активну участь у різноманітних ролях під час російсько-української війни, яка почалася у лютому 2014 року.[1][2][3][4]

Перша леді України Олена Зеленська заявила, що «наш опір, як наша майбутня перемога, набула особливо жіночого обличчя», і похвалила українських жінок за службу в армії, виховання дітей у військовий час та надання основних послуг.

Під час окупації й анексії Криму[ред. | ред. код]

За словами Зареми Барієвої, з 2014 року Кримськотатарський ресурсний центр зареєстрував цілий ряд репресивних дій щодо жінок. Так, відомо про 18 обшуків, проведених у журналісток, блогерок і навіть вчительки кримськотатарської мови. П'ять жінок притягнено до кримінальної відповідальності за громадянську активність, відкрито 21 адміністративну справу. Російські силовики здійснили три спроби притягнення до кримінальної відповідальності (на щастя, всі три жінки наразі на свободі), на двох переселенок з Криму на півострові чекає заочний арешт. Є відомості про два випадки тиску на адвокаток та один — насильницького викрадення активістки з метою залякування. Найгіршим проявом свавілля окупантів стали 12 смертей громадських активісток за нез'ясованих обставин. Особливо прискіпливу увагу російські силовики приділяють членкиням забороненого з 2016 року Меджлісу кримськотатарського народу та його місцевих філіалів. Під юридичне переслідування та залякування потрапили 4 членкині Меджлісу та понад 200 його місцевих активісток. 26 делегаток Курултаю кримськотатарського народу були змушені обмежити свою активність через погрози їхнього переслідування.[5]

Від імені цих жінок виступила адвокатка Еміне Авамілєва, яка проживала на окупованому півострові. Вона та інші активісти забороненого окупантами Меджлісу перебувають під постійною увагою ФСБ та прокуратури. Найпоширенішою практикою стала масова розсилка «застережень про неприпустимість порушення законодавства» напередодні пам'ятних дат — Дня незалежности України, Дня пам'яті жертв депортації кримських татар, Дня кримськотатарського прапора тощо. Втім Авамілєва підкреслила, що вона та інші активістки не відмовляться і надалі працювати над розвитком національної ідентичности кримських татар.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки у війні на сході України

Під час війни значно збільшилася кількість жінок, які служать в українській армії, при цьому кілька посад, які були зарезервовані лише для чоловіків, стали доступними і для жінок.[6][7][8] До 2016 року 8,5 % українських військових становили жінки, а до березня 2021 року їхня кількість зросла до понад 15 %.[9][10]

Жінки в українській армії все ще стикаються зі значним рівнем дискримінації та стигматизації, як формально, так і з-за відсутности належної уніформи та декретної відпустки, а також від своїх однополчан.[11] Домагання та сексуальне насильство щодо солдаток є поширеним і рідко повідомляються чи розслідуються.[12]

Насильство проти жінок, як цивільних, так і військових, було важливою проблемою під час російсько-української війни, причому рівень зґвалтування та домашнього насильства був широко поширеним.[13] У 2014 році рівень сексуального насильства зріс майже вдвічі порівняно з 2007 роком.[14]

Вторгнення з 2022[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінки під час російського вторгнення в Україну 2022 року

Жінки в ЗСУ[ред. | ред. код]

Значна кількість жінок зголосилася воювати на користь українських військ у відповідь на російське вторгнення.[15][16][17][18][19] Міа Блум і Софія Москаленко з Університету штату Джорджія заявили, що «українські жінки історично насолоджувалися незалежністю, яка не поширена в інших частинах земної кулі», і що «Україна пропонує унікальне уявлення про роль, яку жінки можуть відігравати у захисті нації та як власних лідерів».[20] В репрезентативному загальнонаціональному опитуванні, проведеному 3-4 березня 2022, 59% українських жінок заявили, що "готові особисто взяти участь у збройному спротиві, щоб покласти край російській окупації України". Після повномасштабного вторгнення почалося збільшення чисельності жінок усіх категорій особового складу. Станом на 1 березня 2023 року у ЗСУ працювали 60 538 жінок (у 2,5 рази більше за 2014 рік). Із них 42 898 військовослужбовиць, 7416 офіцерок (майже всемеро більше за 2014), 11 215 сержантсько-старшинського складу, 22 832 солдаток, 1500 курсанток і 18 101 особа цивільного складу.[21] У перші дні вторгнення польова медикиня Інна Дерусова врятувала життя понад 10 солдатів під час боях за Охтирку, перш ніж загинула під час російського артилерійського обстрілу. 12 березня 2022 року Дерусова стала першою жінкою, якій посмертно присвоєно найвище національне військове звання Героя України.

28 листопада 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков в ході Шостого жіночого форуму повідомив, що з моменту російського вторгнення в Україну в Україні загинула 101 жінка-військовослужбовиця, 100 отримали поранення, 50 вважаються зниклими безвісти.

Журналістки[ред. | ред. код]

Жінки відіграли важливу роль як журналістки під час російського вторгнення.[22][23] Лінн Елбер з Associated Press заявила, що «присутність жінок, які висвітлюють в Україні, відбувається на тлі традиційних ролей та очікувань», але ця присутність «змінила природу репортажів про війну. Вони охоплюють тактику війни, але дають рівні міра до її плати». Станом на 23 березня двоє з п'яти журналістів, що підтверджено були вбиті під час російського вторгнення, були жінками: Олександра Кувшинова та Оксана Бауліна.[24][25]

Біженки та переселенки[ред. | ред. код]

Докладніше: Біженці та вимушені переселенці російсько-української війни та Міграційна криза внаслідок російсько-української війни

Воєнне сексуальне насильство[ред. | ред. код]

Докладніше: Сексуальне насильство під час російсько-української війни

Жіночі організації війни[ред. | ред. код]

В культурі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The female frontline in Ukraine's war. inews.co.uk. 15 грудня 2016. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  2. ↑ Chauvin, Guillaume (10 грудня 2020). The Slavic Women at War in Eastern Ukraine » Eastern Europe Insight. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  3. ↑ Shukan, Ioulia (17 липня 2021). Bluhm, Katharina; Pickhan, Gertrud; Stypinska, Justyna; Wierzcholska, Agnieszka (ред.). Gender and Power in Eastern Europe: Changing Concepts of Femininity and Masculinity in Power Relations. Springer International Publishing. с. 83—105. doi:10.1007/978-3-030-53130-0_7 — через Springer Link.
  4. ↑ Mathers, Jennifer G. (1 листопада 2020). Women, war and austerity: IFIs and the construction of gendered economic insecurities in Ukraine. Review of International Political Economy. 27 (6): 1235—1256. doi:10.1080/09692290.2020.1725903. S2CID 216178381 — через Taylor and Francis+NEJM.
  5. ↑ Вперше в історії нас так дискримінують – кримськотатарські активістки про ситуацію в Криму Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/vpershe-v-istoriyi-nas-tak-dyskryminuyut-krymskotatarski-aktyvistky-pro-sytuatsiyu-v-krymu. 06.09.2021. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  6. ↑ Ex-Military Cartographer On Women On Donbas Frontline, LGBT Activism, and Nationalism. en.hromadske.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  7. ↑ Women Warriors of the Ukraine. the Story INSTITUTE. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  8. ↑ Wendle, John. Ukraine women's battalion. www.aljazeera.com. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  9. ↑ Women are changing the face of armed forces in Ukraine. UN Women | Europe and Central Asia (англ.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 17 липня 2021.
  10. ↑ Ukraine's military starts walking back plan for women to parade in pumps after backlash. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 17 липня 2021.
  11. ↑ A Two-Front Battle: How Ukrainian Military Women Are Fighting For Equality. ukraineworld.org (англ.). Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 17 липня 2021.
  12. ↑ Invisible in an invisible war. 21 жовтня 2019. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
  13. ↑ Ukrainian Women Face Tough Battle for Equality in Military | Voice of America - English. www.voanews.com. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.
  14. ↑ Capasso, Ariadna; Skipalska, Halyna; Guttmacher, Sally; Tikhonovsky, Natalie G.; Navario, Peter; Castillo, Theresa P. (24 квітня 2021). Factors associated with experiencing sexual violence among female gender-based violence survivors in conflict-afflicted eastern Ukraine. BMC Public Health. 21 (1): 789. doi:10.1186/s12889-021-10830-9. PMC 8067375. PMID 33894760.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ https://time.com/6159261/women-ukraine-war-russia/ [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] [голе посилання]
  16. ↑ O'Grady, Siobhán (18 березня 2022). Ukrainian women stand strong against Russian invaders. Washington Post. Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 19 лютого 2023. (англ.)
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  19. ↑ https://inews.co.uk/news/world/russia-ukraine-women-volunteers-enlist-ukrainian-army-russia-invasion-threat-escalates-1442651 [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] [голе посилання]
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  21. ↑ Кількість жінок-військових у ЗСУ з 2014 року зросла у 2,5 раза. www.ukrinform.ua (укр.). 15 березня 2023. Процитовано 26 червня 2023.
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ Ukraine war: Russian journalist Oksana Baulina killed in Kyiv shelling. BBC News. 23 березня 2022. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022. (англ.)
  25. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Події


Право
Україна
Крим
РФ
Іноземні,
міжнародні
Влада
Україна
Росія
Ця сторінка потребує якісніших чи новіших ілюстрацій для висвітлення теми. Допоможіть, замінивши поточні зображення доречними медіа, наприклад, із Вікісховища.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жінки_в_російсько-українській_війні_(з_2014)&oldid=39926800