Білорусь у російсько-українській війні (з 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білорусь у російсько-українській війні
Країна  Білорусь
Пов'язане зображення

Республіка Білорусь та білоруси перебували в різному ступені залучености в російсько-українській війні. Події ознаменувалися найбільш масштабною участю білорусів у бойових діях за кордоном у XXI столітті[1].

28 лютого 2014 року Міністрество закордонних справ Білорусі виразило занепокоєння щодо подій в Україні[2]. 5 березня нелегітимний президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про підтримку територіальної цілісності України[3]. 23 березня нелегітимний президент Олександр Лукашенко назвав Крим, де-факто, частиною Російської Федерації, але зазначив, що «Україна повинна залишатися цілісною, неподільною, позаблоковою державою»[4].

У липні 2014 року в Мінську був запущений мирний процес щодо врегулювання війни на сході України. У лютому 2015 року на зустрічі представників Нормандського формату в Мінську був присутній Олександр Лукашенко. У рамках серії зустрічей і переговорів були підписані ряд угод, відомих як «мінські»:

Республіка Білорусь, близький союзник Російської Федерації, підтримала свого східного сусіда у російському вторгненні в Україну у 2022 році. Перед початком ширикомасштабного вторгнення Республіка Білорусь дозволила ЗС РФ проводити тижневі військові навчання на своїй території; однак російські війська не залишили країну після того, як вони мали закінчити. Перед широкомасштабним російським вторгненням 6 лютого 2022 року самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко стверджував, що Україна нібито за 15 років увійде до складу Союзної держави Росії та Білорусі, якщо «ми не наробимо помилок»[5]. Білорусь дозволила Російській Федерації здійснити частину вторгнення зі своєї території, надаючи Росії найкоротший наземний шлях до столиці України Києва[6][7][8][9]. Однак ці сили відступили протягом двох місяців, таким чином припинивши наземні військові операції, що ведуться з Білорусі, і в результаті українська частина прикордонного регіону була знову захоплена Україною[10] Незважаючи на це, ситуація на кордоні залишається напруженою, Україна закриває пункти пропуску, що ведуть до Білорусі, за винятком особливих випадків[11].

Республіка Білорусь спочатку заперечувала свою причетність до війни, але згодом визнала, що дозволила російським ракетним установкам, розміщеним на її території, обстрілювати українські цілі. Серед білоруської опозиції та українських військових з'явилося кілька повідомлень про те, що білоруські війська перебувають в Україні та воюють разом з росіянами, але самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко їх спростував і заявив, що Збройні сили Республіки Білорусь не братимуть безпосередньої участи у війні. Станом на початок 2023 року ЗСРБ не брали участь у бойових діях проти України та залишалися на території Білорусі протягом усієї війни. Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що «не буде» відправляти солдатів в Україну, якщо на неї не нападають першими[12][13].

За даними МЗС України, на початку вторгнення Олександр Лукашенко запевнив президента України Володимира Зеленського, що не залучатиме збройні сили своєї країни на боці Російської Федерації[14]. Перший на початку 2023 року заявив, що Україна запропонувала оформити цю домовленість пактом про ненапад[15].

Участь Білорусі засудили в країнах Заходу, ЄС, США, Сполучене Королівство, Канада та Японія запровадили санкції проти Білорусі. За даними Chatham House, участь Білорусі у війні є непопулярною серед населення[16]. Протести відбулися 27 лютого, в день конституційного референдуму, на якому просили скасувати статус без'ядерної країни Білорусі, але були швидко розігнані. Хакери атакували державні установи Білорусі, а також критично важливу інфраструктуру країни, щоб перешкодити військовим діям Росії в Білорусі.

У перші дні вторгнення Білорусь також брала участь у мирних ініціативах, проводячи російсько-українські переговори на своєму кордоні. Незважаючи на деякі попередні домовленості, переговори не привели до тривалого припинення вогню[17].

Передумови[ред. | ред. код]

Російський гелікоптер Мі-171Ш (Мі-8АМТШ) ВПС Росії над Мінськом (23 лютого 2022)
Докладніше: Українсько-білоруські відносини та Підготовка Росії до вторгнення в Україну 2022 року

Білорусь на півночі України має 1084 км спільного кордону. Її близькість до столиці м. Київ вважається важливою стратегічною цінністю[18]. Обидві сучасні держави були утворені після Жовтневої революції 1917 року у формі Білоруської Народної Республіки та Української Народної Республіки, які після завоювання цих територій Радянським Союзом були відновлені як Білоруська та Українська РСР у 1919 році до об’єднання з Радянською Росією, що створило Радянський Союз у 1922 році. Сучасні кордони були встановлені після Другої світової війни, коли Радянський Союз приєднав західні частини Білорусі та України від Польської Республіки, Королівства Угорщина, Чехословаччини та Королівства Румунія і з тих пір залишаються незмінними, навіть коли дві республіки стали незалежними країнами в 1991 році після розпаду Радянського Союзу[19].

Попередня редакція Конституції Білорусі передбачала нейтралітет країни[20]. Проте 27 лютого в Білорусі відбувся конституційний референдум, який був оголошений таким, що відбувся з підтримкою 65%[21]. Одна зі змін — скасування Білоруссю свого нейтрального та без'ядерного статусу. Пізніше Лукашенко уточнив, що вимагатиме від Росії доставити ядерну зброю, якщо НАТО захоче доставити її до Польщі чи Литви, західних сусідів країни[22].

Анексія Криму та війна на сході України[ред. | ред. код]

28 лютого 2014 року Міністрество закордонних справ Білорусі виразило занепокоєння щодо подій в Україні[23]. 5 березня Президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про підтримку територіальної цілісності України[24]. 19 березня 2014 року, Міністерство закордонних справ опублікувало іншу заяву[25]. 23 березня президент Олександр Лукашенко назвав Крим, де-факто, частиною Росії, але зазначив, що «Україна повинна залишатися цілісною, неподільною, позаблоковою державою»[26].

У травні 2014 року начальник управління інформації МЗС Білорусі Дмитро Мірончік[be] закликав сторони збройного конфлікту до мирного діалогу. Він заявив, що рішення даного питання повинне базуватися на об'єднавчих засадах, і його необхідно шукати в першу чергу в рамках широко загальнонаціонального діалогу, в якому були б представлені інтереси всіх сил[27]. У липні 2014 року в Мінську був запущений мирний процес щодо врегулювання війни на сході України. У якості робочого органу для вирішення оперативних питань була створена тристороння контактна група, що складалася з представників України, терористичних[28] «Донецької» і «Луганської народних республік», Російської Федерації, а також ОБСЄ. Для вирішення війни на сході України була сформована «Нормандська четвірка», яка складалася з глав держав і дипломатів Німеччини, Російської Федерації, України та Франції. У лютому 2015 року на зустрічі представників цієї групи в Мінську був присутній Олександр Лукашенко. У рамках серії зустрічей і переговорів були підписані ряд угод, відомих як «мінські»:

Перед широкомасштабним російським вторгненням 6 лютого 2022 року самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко стверджував, що Україна нібито за 15 років увійде до складу Союзної держави Росії та Білорусі, якщо «ми не наробимо помилок»[5].

Російське вторгнення з 2022 року[ред. | ред. код]

Олександр Лукашенко та Володимир Зеленський у Житомирі 4 жовтня 2019 року.

На початкових етапах війни Білорусь надала свою територію російським солдатам для нападу на Україну, але, схоже, не посилала своїх солдатів на війну. У день вторгнення Держприкордонслужба України повідомила про спробу російських військ прорватися через білорусько-український кордон на пункті пропуску містечка Вільча[29] та атаку гелікоптера без розпізнавальних знаків на міст біля Славутича[30]. CNN опублікував відео, на якому видно, як танки в’їжджають в Україну через прикордонний пункт «Сеньківка», на трипості з Росією.[31]. Того ж дня Чорнобиль разом із сусідньою колишньою АЕС було захоплено після того, як російські війська увійшли в Україну з Білорусі через незаселену Чорнобильську зону відчуження[32].

Білорусь також дозволила Росії повний доступ до своїх військових авіабаз для російських військових літаків для запуску літаків і своїх військових установок для обстрілу артилерією та ракетами зі своєї території в бік свого південного сусіда або для перетину його кордону на південь. Вже 24 лютого український головком повідомив, що з Білорусі в бік південного заходу України були запущені чотири балістичні ракети[33]. Через два дні Maxar Technologies опублікувала супутникові знімки 150 гелікоптерів і сотень наземних машин, розміщених поблизу Хойників, близько 50 km (31 mi) від українського кордону[34] з 90 вертольотами, які використовували місцеву пряму дорогу як тимчасову авіабазу[34] Білоруські ЗМІ та Telegram- канали також поширили численні відео та фото, на яких видно пересування російської бронетехніки та вертольотів на півдні Білорусі.[35][36][37]. Через три дні Український центр стратегічних комунікацій повідомив, що житомирський аеропорт розбомбили ракетами, випущеними з території Білорусі[38]. 8 березня ImageSat International опублікував супутникові знімки трьох ракетних установок (можливо, російських 9К720 «Іскандер ») у полі поблизу Калінкавичів (південний схід Білорусі), а також нових літаків (російських А-50 або А-100) і важких вертольотів Мі-26 у Барановичах[39][40].

Згодом почали з’являтися повідомлення про білоруські війська в Україні. 28 лютого опозиційне білоруське ЗМІ «Хартія 97» з посиланням на анонімні білоруські та українські джерела заявило, що серед поранених і вбитих окупаційних військ в Україні є деякі білоруські військові[41] 1 березня український високопоставлений військовий повідомив суспільному мовнику Суспільне, що білоруські військові були помічені на території Чернігівської області з 27 лютого і що вони рухалися з Городні в напрямку Чернігова, столиці найпівнічнішої області України[42]; однак Офіс президента не зміг підтвердити ці звіти[43]. 6 березня радник президента України Олексій Арестович заявив, що білоруська армія поки що не брала участі у вторгненні, заявивши, що попередні заяви про причетність Білорусі ґрунтувалися на спробах Росії створити імідж білоруської агресії. Незалежного підтвердження не було[44].

Повідомляється, що поранених в Україні російських військовослужбовців лікували білоруські та російські лікарі в госпіталях у Гомелі та інших містах Гомельської області[45][46][47]. Загиблих в Україні російських військових помістили в морги на Гомельщині[47]. 13 березня українські ЗМІ повідомили, що лікування поранених російських військових у білоруських госпіталях призвело до того, що всі запаси крові, створені для солдатів, вичерпані, і лікарі почали використовувати резерви для цивільного населення Білорусі. Також повідомлялося, що білорусів закликають здавати кров[48][49].

За даними новинного телеканалу Хартія 97 за 5 і 6 березня 2022 року, більшість білоруських військовослужбовців низового складу були проти участі у вторгненні в Україну. Хартія 97 та її шеф-редактор Наталя Радіна також заявили, що білоруські офіцери доповіли своїм старшим, що ризикують повстанням або масовою здачею, якщо введуть свої частини в Україну.

10 березня секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов заявив, що вторгнення з Білорусі було «ударом у спину», на відміну від інших напрямків вторгнення Росії, які передбачалися[50].

10 березня в Коростені на півночі України під час повітряного обстрілу загинули двоє білоруських водіїв вантажівок. Імовірно, літаки базувалися в Білорусі[51] Того ж дня біля авіабази Лунінець у Білорусі розбився невпізнаний російський літак (пілоти успішно катапультувалися). Українське видання «Обозреватель» стверджує, що літак був збитий над Україною і не долетів до авіабази в Білорусі[52].

11 березня українські офіційні особи звинуватили Росію у нанесенні авіаударів по білоруських населених пунктах з українського повітряного простору, намагаючись змусити Білорусь більш безпосередньо брати участь у бойових діях[53]. Розвідка НАТО також вказала, що російські літаки злітали з Білорусі, імовірно, з білоруських авіабаз, щоб згодом увійти в Україну з білоруського повітряного простору; CNN описав це як використання Білорусі як «плацдарму» для повітряних атак на північ України[54].

З початку війни в незалежних білоруських та українських ЗМІ почали з'являтися повідомлення про морги та лікарні в містах на півдні Білорусі, які переповнені тілами російських військових. Також 11 березня стало відомо, що в місті Мозир, куди, ймовірно, доставляли тіла загиблих російських військових, складають у звичайне приміщення – 5 на 5 квадратних метрів, куди доступ мав лише завідувач відділу. Лікарі гадали, що десь існував мобільний крематорій[55].

17 березня розслідувачі відкритих джерел MotolkoHelp повідомили, що на авіабазі в Мачулищах розгорнуто ще російські ракети «Іскандер», а на території Білорусі помічені ЗРК «Панцир-С1» у Мінській області та біля смт. Мазир та С-400 у Барановичів. За даними MotolkoHelp, білоруським військовим наказали виконувати «брудну роботу» для російських військ, наприклад, ремонтувати пошкоджену техніку та очищати машини від бруду та людських останків[56].

Неодноразово офіційні особи/влада НАТО, США та/або України попереджали, що Білорусь може неминуче вступити у війну, щоб допомогти Росії, зокрема після звинувачень 11 березня в ініційованому Російською Федерацією нападі під фальшивим прапором на білоруські прикордонні поселення[57][58][59][60]. 22 березня «високопоставлений представник розвідки НАТО» заявив, що Білорусь «готує середовище для виправдання білоруського наступу на Україну», хоча рішення приєднатися до війни ще не було прийнято[61].

Російські військові, які повернулися до Білорусі, намагалися продати награбоване в Україні або відправити до Російської Федерації. 2 квітня 2022 року українська розвідка повідомила, що в Нарулі російські військові влаштували «базар» з продажу товарів (пральних машин, холодильників, автомобілів, велосипедів, посуду, килимів, творів мистецтва, ювелірних виробів, іграшок, косметики тощо)[62]. 4 квітня білоруські журналісти опублікували 3-годинний кадр, на якому російські військові оформляють документи на відправлення великої кількості товарів на пошті в Мозирі (на одному з них був значок 56-ї гвардійської десантно-штурмової бригади)[63]. Російські військові також намагалися продати білорусам товари через Інтернет[64].

10 жовтня Лукашенко наказав білоруським військам приєднатися до російських військ поблизу України, стверджуючи, що Київ представляє явну загрозу для Білорусі[65], і заявив, що «якщо вони торкнуться одного метра нашої території, то Кримський міст здасться їм прогулянкою парком»[66].

20 жовтня 2022 року координатор зі стратегічних комунікацій у Раді національної безпеки Джон Кірбі та прес-секретар Пентагону Пет Райдер під час брифінгів оцінили вторгнення нового білорусько-російського угруповання військ на Україну як мінімальне. За їх словами, основна мета її створення — відтягнути якнайбільше української армії з півдня країни на прикриття північного кордону.[67][68].

6 грудня 2022 року начальник ГУР Міноборони України Кирило Буданов заявив, що на території Білорусі концентрується «виключно оборонна зброя, яку в принципі не можна використовувати в наступі», чутки про повторний напад з боку Білорусі є російською операцією з дезінформації[69]. 17 грудня ще один представник ГУР Міноборони України Андрій Юсов в ефірі українського агентства УНІАН сказав, що Білорусь не готує великі ударні угруповання, проте служить для Росії полігоном для тренування мобілізованих та постачальником озброєння, включаючи важке[70].

8 січня 2023 Міністерство оборони Республіки Білорусь анонсувало проведення з 16 січня по 1 лютого спільних білорусько-російських льотно-тактичних навчань[71]. 10 січня представник ЗСУ Олександр Павлюк сказав, що Україна посилила захист Києва. 11 січня Міністерство оборони Великобританії опублікувало замітку в Twitter, в якому було сказано, що передислокованих до Білорусі російських гелікоптерів недостатньо для повторного вторгнення[72].

16 лютого 2023 року Олександр Лукашенко на зустрічі з іноземними журналістами знову звинуватив Україну в тому, що вона спровокувала Росію на вторгнення, і сказав, що білоруська армія візьме безпосередню участь у бойових діях на боці Росії лише в тому випадку, якщо територію Білорусі буде атаковано[73].

Наприкінці лютого 2023 року західні ЗМІ, включаючи Yahoo News, Süddeutsche Zeitung, стали повідомляти про отримання доступу до документа під назвою «Стратегічні цілі Російської Федерації в Білорусі», нібито підготовленому в 2021 році підрозділом Адміністрації Президента Росії, що займається розробкою стратегій з досягнення Росії в Україні, у Білорусі, у Молдові та балтійських країнах. Згідно з цим документом, Росія має намір поглинути Білорусь до 2030 року, проте не шляхом військового вторгнення, як у випадку з Україною, а через примус до поступової інтеграції до Союзної держави[74][75]. За повідомленням тих самих ЗМІ, схожий план був розроблений також для Молдови[76].

30 березня 2023 року в Мінську був затриманий Олексій Москальов, засуджений в Росії за нібито здійснену ним дискредитацію армії і втік з-під домашнього арешту[77]. 12 квітня того ж року він був екстрадований назад до Росії[78].

Розміщення на території Республіки Білорусь російської ядерної зброї[ред. | ред. код]

18 березня 2022 року в інтерв'ю телеканалу TBS Олександр Лукашенко сказав, що не має наміру розміщувати або виробляти на території країни ядерне озброєння, однак за умови, що ядерна зброя не буде розміщена в сусідній країні, Польщі, Литві чи Україні[79].

Наприкінці серпня 2022 року, у відповідь на перекидання до Європи, в рамках операції «Атлантична рішучість[en]», американської військової техніки[80], Білорусь переобладнала свої військові літаки для несення російської ядерної зброї[81][82].

25 березня 2023 року Володимир Путін заявив, що досяг домовленості з Олександром Лукашенком про розміщення та зберігання на території Білорусі тактичної ядерної зброї, а також додав, що Лукашенко давно його просив про це[83]. За його словами, це було зроблено у відповідь на рішення Великобританії постачати Україні снаряди зі збідненим ураном[84]. У МЗС Республіки Білорусь зазначили, що ядерні боєзаряди будуть перебувати на території країни без передачі Мінську контролю за ними[85].

31 березня 2023 року, на Бучанському саміті у Києві, Володимир Зеленський розкритикував Олександра Лукашенка. За його словами, розміщення ядерної зброї на білоруській території «свідчить про повну втрату будь-якої суб'єктности», Олександр Лукашенко «більше не вирішує, яка зброя знаходиться на її території»[86].

10 квітня 2023 року Олександр Лукашенко, на зустрічі з міністром оборони Росії Сергієм Шойгу, звинуватив США та європейські країни у накладенні економічних санкцій і, таким чином, у порушенні Будапешського меморандуму, і закликав Росію захищати Білорусь «як свою власну територію»[87].

Юридична співучасть[ред. | ред. код]

Юристи вважають, що, допомагаючи російському вторгненню, Білорусь є співучасником вторгнення, порушуючи міжнародну заборону «загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави» Статуту ООН, глава 1, стаття 2(4)[88][89]. І вона винна в агресії згідно з визначенням Організації Об’єднаних Націй[88], оскільки «дозволяє використовувати свою територію, яку вона передала в розпорядження іншої держави, цією іншою державою для вчинення акту агресії»[90].

Проте оскільки білоруські сили не брали безпосередньої участи, держава не є стороною в міжнародному збройному конфлікті і не несе відповідальности за порушення російськими силами міжнародного права в галузі прав людини[91][92].

Білоруська опозиція вторгненню[ред. | ред. код]

Громадська думка Білорусі[ред. | ред. код]

Див. також: Російська колективна провина#Оцінки щодо білоруського суспільства

За даними Chatham House, 79% білорусів вважають загибель білоруських солдатів під час війни між Росією та Україною неприйнятною, а понад 50% вважали, що Білорусь має зберігати нейтралітет[93][94]. Учасникам опитування, серед іншого, поставили запитання «Що мала зробити Білорусь після початку бойових дій між Росією та Україною?». 33% висловилися за підтримку дій Росії (у тому числі 3% за участь Білорусі у війні на боці Росії і 30% проти), 25% підтримали повний нейтралітет і вигнання всіх іноземних військ з території Білорусі, 21% не впевнені, а 20% підтримали Україну (у тому числі 1% за участь Білорусі у війні на боці України і 19% проти). Таким чином, щонайменше 74% білорусів, незалежно від їхніх політичних позицій, негативно ставилися до будь-якої участі білорусів у війні.

Вважається, що «розгортання білоруських солдатів у повноцінній війні означало б радикальний розрив з наріжною ідеологією миру та стабільности Лукашенка [і поставило б питання] про підтримку Лукашенка з боку критичної частини білоруського суспільства, яка досі була вагаючись відкрито виступати проти режиму»[95].

За словами Розмарі Томас OBE (колишню амбасадорку Сполученого Королівства в Мінську між 2009 і 2012 роками), «територія Білорусі мала (найвищий) рівень бійні під час Другої світової війни. Вони знають, про що йдеться. Прості білоруси сприймають Україну як братський народ. Вони зовсім не хочуть війни, але ОСОБЛИВО не з Україною»[96].

За словами Джулі Д. Фішер, спеціального представника США в Білорусі, посла з 2020 року, очевидно, що «білоруси не хочуть, щоб їхні солдати воювали, щоб російські війська вторглися в Україну з Білорусі, щоб російські солдати залишалися в Білорусі. Білоруський народ не хоче, щоб за нього приймалися рішення з-за кордону»[97].

Засудження війни лідерами опозиції[ред. | ред. код]

Білоруська опозиційна лідерка Світлана Тихановська засудила Лукашенка за участь у вторгненні[98] і висловила переконання, що «Україна виграє цю війну»[99]. Вона також припустила, що Лукашенко більше не контролює білоруську армію[100]. Тихановська підтримує заклики Володимира Зеленського закрити небо над Україною[101]. Тихановська заявила, що будь-які накази білоруських воєначальників вступити у війну на боці Російської Федерації будуть злочинними і такі командири будуть переслідуватися військовими трибуналами; вона закликала білоруських солдатів не підкорятися таким незаконним наказам[102].

Інший опозиціонер Павло Латушка закликав запровадити проти Лукашенка такі ж санкції та обмеження, як і проти Путіна: «З території Білорусі по Україні також були обстріляні ракетами, а Лукашенко такий же агресор, як і Путін»[103]. Він також закликав визнати Білорусь територією, тимчасово окупованою Росією, оскільки білоруський режим втратив незалежність у прийнятті рішень і більше не контролює територію Білорусі[104].

Голова Ради Білоруської Народної Республіки Інвонка Сурвілла надіслала публічного листа до президента України Володимира Зеленського, в якому висловила підтримку українському народу в його боротьбі за демократію, незалежність і європейське майбутнє. Вона також попросила Зеленського не ототожнювати білорусів з нелегітимним режимом Лукашенка і попросити українських чиновників і ЗМІ «припинити безпідставні утиски і образи білорусів, пряме асоціювання білоруського народу з диктатором і приниження зусиль білорусів у їхньому житті». тривалої боротьби з режимом Лукашенка», оскільки «не може бути колективної відповідальності та колективної провини в [нинішній політичній] ситуації [в Білорусі]»[105][106].

18 квітня 2022 року Сурвілла звернулася до білоруських добровольців, які воюють за Україну, і підтвердила, що вони також борються за незалежність Білорусі[107].

Засудження війни журналістами та знаменитостями[ред. | ред. код]

Білоруські опозиційні журналісти стверджували, що дії білоруського уряду можуть бути розцінені як агресія згідно зі статтею 3 (розділ «f») Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН («Дії держави щодо дозволу своєї території, яку вона розмістила у розпорядженні іншої держави для використання цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави <…> …кваліфікується як акт агресії»)[108].

Білоруська нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич назвала дії Лукашенка щодо України «злочином». Вона додала, що якщо білоруські війська будуть направлені Лукашенком в Україну, щоб допомогти Росії воювати проти українських сил, то для них «героїзмом буде не стріляти»[109]. Вона також сказала, що війна Росії проти України є гіршим злом, ніж Друга світова, а українці та білоруси, які воюють проти Путіна у цій війні за свободу, є героями[110].

Інший білоруський письменник Альєрд Бахаревич заявляв, що «ми маємо одного ворога: для білорусів, українців, литовців і навіть росіян. І цей ворог – імперія Путіна, путінізм, путінський фашизм!»[111].

Понад 80 представників білоруської кіноіндустрії публічно засудили військову агресію Росії проти України[112].

Зірка білоруського тенісу Вікторія Азаренко «заявила про своє занепокоєння та глибокий сум у зв'язку з подіями» в Україні[113].

Колишня білоруська олімпійська плавчиня Олександра Герасименя також заявила про свій негатив проти участі білоруської влади у війні: «Україна ніколи не була нашим ворогом, це наш братський народ»[114].

Антивоєнні громадські протести та диверсії в Білорусі[ред. | ред. код]

Докладніше: Рейкова війна в Білорусі під час російсько-української війни

Незважаючи на дуже жорсткі заходи безпеки, запроваджені режимом Лукашенка, 27 лютого, в день голосування за зміни до конституції Білорусі, у містах Білорусі відбулися акції протесту проти вторгнення[115], під час яких, за даними Міністерства, було затримано 800 осіб. внутрішніх справ Білорусі[116][117].

Білоруські активісти зірвали роботу Білоруської залізниці (перевозить російські військові потяги), зруйнувавши два пункти керування семафорними сигналами та стрілочними переводами, організувавши коротке замикання сигналізації під Могилевом[118]. Міністерство внутрішніх справ Білорусі назвало ці акти «терактами» і звинуватило в їх інспіруванні опозиціонерів Світлану Ціхановську та Павла Латушка[119]. 2 березня хакери пошкодили мережеву інфраструктуру Білоруської залізниці[120]. 3 березня Jerusalem Post повідомила, що генпрокуратура почала розслідування за фактом диверсії[121]. Були численні диверсійні акти[122][123].

Станом на 9 березня 2022 року за підозрою у зриві руху російських військових потягів у Білорусі затримали щонайменше вісім осіб[124]. Диверсії спонукали білоруську владу доручити спеціальний військовий підрозділ для патрулювання залізниць у цивільному[125].

30 березня 2022 року під час затримання поліцейські поранили трьох чоловіків 27 та 28 років з Бобруйська за нібито пошкодження залізничного обладнання поблизу Осиповичів[126][127].

Станом на 13 квітня 2022 року відкрито 7 кримінальних справ за фактами поширення інформації про переміщення російської військової техніки в Гомельській області[128].

Станом на 12 квітня на Білоруській залізниці зафіксовано близько 80 диверсій. За даними МВС Білорусі. Найпоширенішим видом пошкодження є підпал сигналізатора. Це порушує освітлення на залізничній системі, знижуючи швидкість поїзда до 20–15 км/год. Подружня пара також підпалила журнали військової техніки, що зберігалася на залізниці. До інших диверсій причетні самі залізничники, а також хакери, які атакували комп’ютерну систему. Заступник міністра внутрішніх справ Білорусі погрожував вбити таких осіб у своїй заяві на початку березня. Наприкінці березня в людей, які намагалися підпалити сигнальну будку, стріляли[129].

За словами радника Офісу президента України зі стратегічних комунікацій у сфері національної безпеки та оборони Олексія Арестовича, «білоруським партизанам вдалося пошкодити білоруську залізницю… Серйозно пошкоджено і ускладнило життя російським військам»[130][131].

21 квітня 2022 року правозахисна спільнота Білорусі визнала політичними в’язнями одинадцять осіб, звинувачених у диверсії[132].

23 квітня 2022 року The Washington Post написала про таємну білоруську мережу залізничників і дисидентів, які допомогли зупинити наступ Росії на Київ[133][134].

Повідомляється, що 26 лютого 2023 року російський літак раннього попередження та управління А-50 був пошкоджений вибухами під час перебування на авіабазі Мачулищі поблизу Мінська, білоруське партизанське угруповання «План Перемога»[135] стверджувало, що атакувало цей літак з використанням боєприпасів, скинутих з безпілотників[136]. Однак супутникові знімки авіабази Мачулищі від 28 лютого не показали значних пошкоджень єдиного А-50, який там знаходиться[137].

Білоруські добровольці[ред. | ред. код]

Пам'ятник білорусам, загиблим за Україну

Громадяни країни воювали як на боці Збройних сил України (Тактична група «Білорусь» з червня 2015 року, загін «Погоня» з червня 2014 по вересень 2016, батальйони «Азов»[138] і «Торнадо»[139], а також звичайні підрозділи ЗСУ[140]), так і на стороні терористів (в складі батальйону «Схід» і козачих загонів[141]). Під час боїв за Іловайськ (серпень-вересень 2014 року) зафіксовано участь загону «Погоня», в ході яких відзначилися бойовики з позивними «Брест», «Усач» і «Горб», які зуміли підбити в вуличних боях танк Т-72 і дві БМД злочинних формувань «ДНР». Тактична група «Білорусь» брала участі в боях за Авдіївку, Піски, Волновахи, Мар'їнка.

На 28 березня 2018 року, згідно з інформацією білоруської влади, у війні взяли участь 188 найманців і добровольців з Республіки Білорусь[141]. Однак існують і інші цифри. Так, за даними Белсату, загальне число учасників війни з білоруським громадянством до цього часу досягло 1 тис. чоловік[140]. У ГУБОЗіК заявили, що приплив в зону бойових дій білорусів, характерний для перших років війни, до 2018 року приплив був припинений. На той момент правоохоронні органи перевіряли на причетність до найманству на території України понад 730 білоруських громадян і осіб без громадянства, які проживають в Білорусі[141].

Згідно Громадському сектору загону «Погоня», у війні на сході України з української сторони взяли участь близько 200-250 білоруських громадян. Співавтор документальної книги «Добробати», колишній прес-офіцер батальйонів «Дніпро-1» і «Донбас» Василина Трохимович називала цифру в 400-500 чоловік, причому саме осіб з громадянством Республіки Білорусь, без урахування етнічних білорусів з української армії. Виходячи зі слів ветерана війни Олександра Жучковского, за кількістю бійців в рядах проросійських сепаратистів Білоруссю обходить тільки Росія. Чисельність білоруських найманців і добровольців на стороні терористів він оцінив в 700-1000 чоловік. У 2016 році білорус Олександр Огренич (позивний «Гориничі»), який очолював підрозділ розвідки терористів, назвав цифру в 700-800 терористів[140].

Полк імені Кастуся Калиновського[ред. | ред. код]

Докладніше: Полк імені Кастуся Калиновського
Білоруські добровольці в ЗСУ 8 березня 2022 року (пізніше був створений окремий білоруський батальйон)

В Україні для оборони Києва білоруси створили окремий батальйон імені Кастуся Калиновського[142][143].

Повідомляється, що понад 200 громадян Білорусі вступили до лав Збройних сил України для захисту України від російського вторгнення, ще 300 добровольців з Білорусі прибули через Польщу[144][145].

Колишній білоруський олімпійський веслувальник і рекордсмен світу Павло Шурмей заявив про намір воювати за Україну в якості добровольця[146].

Ще один білоруський добровольчий батальйон, який воює за Україну, окрім батальйону імені Кастуся Каліновського, відомий як полк «Пагоня»[147][148]. За Україну воюють ще кілька білоруських військових частин[149].

Загиблі добровольці[ред. | ред. код]

На березень 2018 року відомо про загибель 17 громадян Білорусі, з яких 9 билися в рядах проросійських сепаратистів, а 8 — на боці України[150].

4 березня 2022 року повідомлялося, що Ілля «Ліцвін» став першим білоруським добровольцем, який загинув під час важких боїв під українським містом Буча[151].

13 березня 2022 року повідомлялося, що учасник батальйону імені Кастуся Каліновського на прізвисько «Тур» (справжнє ім’я Олексій Скобля ) загинув під час бою під Києвом, коли його підрозділ потрапив у засідку[152][153]. 13 квітня 2022 року президент України Зеленський посмертно присвоїв Скоблію звання «Герой України» — «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»[154][155].

24 березня 2022 року в бою за Ірпінь загинув Зміцер Апанасович («Терор»)[156].

Дмитро Рубашевський («Ганс») став четвертим білорусом, який загинув, захищаючи Україну. Він приїхав воювати за Україну у 2015 році, у 2019 році був важко поранений і втратив око[157].

Наприкінці квітня 2022 року, воюючи за Україну в Донецькій області, загинув Константин Дзюбайла («Дранік»)[158].

16 травня 2022 року під час бою за українське село був смертельно поранений командир загону батальйону імені Кастуся Калиновського Павло «Волат», який помер дорогою до лікарні[159].

Кримінальні переслідування[ред. | ред. код]

За статтею 361-3 Кримінального кодексу республіки за участь на території іноземної держави в збройних конфліктах або військових діях карається до 5 років обмеження волі або від 2 до 5 років в'язниці, а за статтею 361-1 за створення екстремістського формування або керівництво таким формуванням або входять в нього структурним підрозділом загрожує до 10 років в'язниці[160].

Активно відстежувати ветеранів війни білоруські силовики почали з 2015 року. У 2017 році слідчі порушили 10 кримінальних справ, і вже до кримінальної відповідальності притягнули сім чоловік. За словами начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією (ГУБОПіК) МВС полковника міліції Миколи Карпенкова[ru], крім цього встановлено більше 20 громадян України, Росії, Таджикистану, які проживали на території Білорусі і воювали на сході України[141]. Голова КДБ Валерій Вакульчик в 2019 році заявив, що фігурантами кримінальних справ про найманство є 138 осіб. Суди, як правило, проходять в закритому режимі і не завжди відомі ЗМІ. Найбільш гучними стали наступні[138]:

  • 2016: Восени 28-річного уродженця Новополоцка Тараса Аватарова, який повернувся з війни на сході України, засудили на 5 років. Однак йому пред'явили звинувачення в зберіганні та перевезенні боєприпасів. Чоловіка затримали вночі на залізничному вокзалі. Його видав стирчить з-під куртки бронежилет. Під час обшуку в речах знайшли саморобну гранату, пістолет і довідку про участь в антитерористичній операції в Україні, видану угрупованням «Правий сектор».
  • 2017: У березні засудили 20-річного вітебляніна, який воював у складі батальйону «Азов». Судовий процес був збуджений не по найманство, а за грабіж, розпалювання расової, національної ворожнечі, зберігання і розповсюдження порнографії, особливо злісне хуліганство і наругу над пам'ятниками захисникам Вітчизни. В результаті той отримав 7 років колонії посиленого режиму. У вересні 29-річний білорус отримав 2 роки обмеження волі без направлення до виправної установи відкритого типу - його судили за статтею 361-3. За неофіційними даними, це житель Постав, який воював на сході України. Через місяць з тієї ж статті і такий же термін отримав 41-річний житель Річиці, який воював за самопроголошену «ДНР». У грудні гомельчанин, що воював на боці сепаратистів, засудили на два роки. Гомельський обласний суд виніс вирок 29-річному білорусу за кримінальною статтею «Участь на території іноземної держави в збройному формуванні або збройному конфлікті, військових діях, вербування або підготовка осіб до такої участі». За найманство за статтею 361-3 білорус отримав мінімальний термін - 2 роки позбавлення волі. У суді обвинувачений запевняв, що не був військовослужбовцем, не мав вогнепальної зброї і не брав участі в бойових діях. За словами гомельчанин, він вступив в російську громадську організацію, прийняв присягу на вірність і попрямував з гуманітарною місією на територію України, яка знаходиться під контролем «ЛНР».
  • 2018: У травні по 361-3 колонії загального режиму отримав житель міста Кругле. Білорус воював на боці самопроголошеної «ЛНР».

9 вересня 2015 року в готельному комплексі під Києвом співробітниками карного розшуку та військової прокуратури України був затриманий брестчанин Данило Олександрович Ляшук (нар. 1 листопада 1995[161]), відомим також як «Моджахед». Він звинувачувався в причетності до мародерству, викрадень, жорстоким тортурам і катуванням населення Луганської області. Білоруса українські правоохоронні органи шукали більше двох місяців. Йому були пред'явлені звинувачення, передбачені частиною 1 статті 255 («Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину або участь в ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією»), частиною 5 статті 27 («пособництво у вчиненні злочину або його приховування »), частиною 2 статті 365 (« Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями »), частиною 3 статті 146 (« Незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинені в складі організованої групи, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки ») і частиною 2 статті 127 КК України (« Катування, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища »). За даними слідства, в період між 13 березня і 2 квітня 2015 року Ляшук брав участь у викраденні і тортурах 10 осіб[162]. Головний військовий прокурор Анатолій Матіос зазначив, що саме він «з надзвичайних цинізмом і зухвалістю, жорстокістю і жорстокістю здійснював найбільш жорстокі тортури місцевого населення Луганської області, організовував і брав безпосередню участь у згвалтуванні затриманих, яких він разом з іншими підозрюваними викрадав з корисливих мотивів»[139].

Раніше Ляшук значився як навколофутбольний «правий» репер Денні Мед, брав участь у бійках з членами «антифа», вболівав за брестський «Динамо». За ним також зафіксовані симпатії до бойовиків ІГІЛ і нацистської ідеям. 24 листопада 2014 року його виїхав з Бреста на маршрутному автобусі на Україну. Ляшук вступив в роту патрульної служби міліції особливого призначення «Торнадо» ГУ МВС України в Запорізькій області під командуванням неодноразово судимого Руслана Онищенко. В на початку 2015-го білорус отримав поранення в боях під Луганськом. Після дніпропетровського госпіталю повернувся до лав роти «Торнадо»[163].

У квітні 2017 року оболонський суд Києва виніс вирок 12 бійцям добровольчої спецроти міліції «Торнадо», в тому числі і Ляшук. Білорус отримав 10 років в'язниці[139].

23 травня 2021 року борт FR4978 ірландської авіакомпанії Ryanair, що летів з Афін до Вільнюса, отримав повідомлення про мінування і приземлився в національному аеропорту Мінськ. Спочатку державне агентство БелТА повідомило, що ініціатива дострокового приземлення виходила від пілотів однак згодом представник Ryanair повідомив, що курс літака був змінений за вказівкою білоруського центру з управління повітряним рухом. Від білоруських диспетчерів, за твердженням авіакомпанії, надійшла інформація про загрозу вибуху на борту літака. Після посадки був затриманий білоруський опозиційний активіст Роман Протасевич, раніше воював на сході України в складі батальона «Азов». Представники самопроголошених республік звинувачують білоруса в скоєнні злочинів проти мирного населення. Президент Олександр Лукашенко заявив, що не заперечує проти того, щоб повстанці приїхали до Мінська і допитали затриманого[164].

Антивоєнні акції білоруської діаспори[ред. | ред. код]

Білоруська діаспора бере участь у Марші Stand with Ukraine у Лондоні, 26 березня 2022 року.

Білоруси, які проживають за межами Білорусі та України, висловлюють свою солідарність з українським народом, відвідуючи антивоєнні мітинги, допомагаючи організаціям, які займаються українськими біженцями, збирають і доставляють фінансову та гуманітарну допомогу[165][166][167], а також допомагають білоруським добровольцям, які воюють для України[168]. Декілька організацій у Великій Британії заснували «Білоруси в Британії для України», головну ініціативу для координації їхньої відповіді[169].

Гуманітарна допомога[ред. | ред. код]

Перша гуманітарна допомога для жителів південного сходу України була зібрана і спрямована в грудні 2014 року Союзом афганців Білорусі, спільно з групою «СРСР» і російськими однодумцями. Вантаж доставлений в Новосвітлівка. Волонтери привезли їжу для нужденних мешканців і більше 35 тисяч книг, які пішли в бібліотеки терористів[170][неавторитетне джерело].

26 квітня 2017 року Олександра Лукашенко оголосив наміри відправити тепер уже урядову гуманітарну допомогу[171]. У червні вантаж був відправлений. Гуманітарна допомога складалася з стандартного продуктового і гігієнічного комплекту з розрахунку на чотири тисячі осіб. У нього входили соняшникову олію, крупи і макаронні вироби, цукор, м'ясні консерви, дріжджі, борошно, шампунь, мило, зубна паста, миючі та інші гігієнічні засоби. Загальна вага вантажу становить 58 тонн[172].

У червні 2018 з маршруту Мінськ-Київ-Сєверодонецьк-Краматорськ вирушив новий конвой з гуманітарною допомогою для жителів регіону. Вантаж містив продукти харчування, ковдри, намети, пересувні дизельні електростанції та взуття, а також 150 комплектів парт і стільців для дітей старшого шкільного віку, 75 шаф для шкільного приладдя та підручників і 44 холодильника «Атлант». Загальним вага вантажу становив 55 тонн, загальною вартістю близько 80 тис. Доларів. У Києві були вивантажені продукти, а меблі та холодильники відправлені безпосередньо в Східну Україну[173][174].

Біженці[ред. | ред. код]

За даними комісара ООН у справах біженців, до листопада 2016 року в країну прибуло близько 160 тис. українських біженців[175]. Частина їх пройшла процедуру натуралізації, частина отримала дозвіл на постійне проживання, частина просто отримала тимчасовий притулок і після нормалізації ситуації повернулася в держава громадянської належності або переїхала в треті країни. За розпорядженням Олександра Лукашенка біженцям були надані пільги, в тому числі пріоритет при оформленні документів і сприяння в працевлаштуванні. Як заявив начальник Департаменту по громадянству і міграції МВС Олексій Бігун, на 2020 рік понад 3 тис. 850 громадян України мали на території Білорусі додатковий захист, також деяким з них надано статус біженця, 2/3 були особами працездатного віку і працювали на території країни, 12% громадян перебували у відпустці по догляду за дитиною, багато українців, які отримали додатковий захист, народили в республіці дітей і досить інтенсивно інтегрувалися в суспільство[176].

За словами білоруського юриста Максима Ганцевичах, більшість українців, які втекли від військових дій в Білорусі, навіть не намагалися отримати статус біженця і знаходилися фактично в статусі трудових мігрантів. Багато взагалі не вважали за потрібне ставати на облік в посольстві і не намагалися офіційно працевлаштуватися. Крім того, деякі перетинали кордон багаторазово, а хтось не мав наміру отримувати посвідку на проживання ілт знаходиться в Білорусі короткочасно. Але більшість людей, що бігли від війни, просто не знали, що при перетині кордону їм відразу ж потрібно було заявити про подачу на статус біженця. Замість цього вони спочатку їхали до родичів або друзів, а вже потім зверталися до відділів з питань громадянства і міграції за реєстрацією[177].

15 вересня 2022 року Олександр Лукашенко підписав указ, за яким українським біженцям, які потрапили до Білорусі, надаються права нарівні з білоруськими громадянами, включаючи здобуття дошкільної, шкільної, середньо-спеціальної, вищої освіти, медичного обслуговування, допомоги на дітей, пенсії. Білоруські роботодавці були звільнені від сплати держмита, пов'язаних із наймом українських працівників[178].

Реакції[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

Лист голови Держприкордонслужби України Сергія Дейнека до голови Держприкордонкомітету Білорусі Анатолія Лаппо, 26 лютого 2022 року.

26 лютого голова Держприкордонслужби України Сергій Дейнеко написав офіційного листа голові Державного прикордонного комітету Білорусі Анатолію Лаппо, звинувативши його організацію в допомозі Росії вторгнутися в Україну з півночі[179]. Деякі депутати Верховної Ради України закликали розірвати дипломатичні відносини з північним сусідом[180].

Велика кількість інтернет-хакерів, зокрема пов’язаних з децентралізованою групою під назвою Anonymous і Ukrainian IT Army, здійснили численні кібератаки проти білоруських урядових установ[181] [182] і державної залізниці[183]. У відповідь на вторгнення Anonymous злив близько 200 гігабайт листування білоруської приватної оборонної компанії Tetraedr[181].

Білорусь[ред. | ред. код]

Влада[ред. | ред. код]

Президент Білорусі Олександр Лукашенко спочатку заперечував участь білоруських військових у війні[184], а Міністерство оборони Білорусі не коментувало повідомлення про те, що ракети, запущені з Білорусі, вразили українські цілі[185]. Однак 27 лютого Олександр Лукашенко визнав, що Росія обстріляла Україну з Білорусі, але прокоментував це як «вимушений крок»[186]. Лукашенко також оголосив, що не буде наказувати білоруським військам приєднуватися до росіян, які воюють в Україні[187], незважаючи на повідомлення, що вони вже були в Україні, однак він вирішив перекинути додаткові сили до українського кордону 1 березня[188].

Опозиція[ред. | ред. код]

Білоруська опозиціонерка в екзилі Світлана Тихановська засудила Лукашенка за участь у вторгненні[189]. Білоруські опозиційні журналісти стверджували, що дії білоруської влади можна розцінювати як агресію за ст 3 (розділ «f») Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 3314 («Дії держави, що дозволяють використовувати свою територію, яку вона надала у розпорядження іншої держави, цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третя держава [...] ... кваліфікувати як акт агресії »)[190]. 27 лютого, у день голосування за зміни до білоруської конституції, у містах Білорусі пройшли протести проти вторгнення[191], під час яких було затримано 800 осіб, повідомляє МВС Білорусі[192].

Білоруські активісти зруйнували роботу Білоруської залізниці (перевозить російські військові потяги), зруйнувавши два пункти керування семафорними сигналами та стрілочними переводами, організувавши коротке замикання сигналізації під Могильовом[193]. Міністерство внутрішніх справ Білорусі назвало ці акти «терактами» і звинуватило в їх інспіруванні опозиціонерів Світлану Ціхановську та Павла Латушка[194]. 2 березня хакери пошкодили мережеву інфраструктуру Білоруської залізниці[195]. 3 березня Jerusalem Post повідомила, що генпрокуратура почала розслідування за фактом диверсії[196].

18 лютого 2023 року Світлана Тихановська відвідала Мюнхенську конференцію з безпеки, відкриту напередодні річниці російського вторгнення. Під час конференції вона також зустрілася і провела бесіду з Джорджем Соросом[197][198].

Церкви та релігійні організації[ред. | ред. код]

Придушення протестів 2020–2021 років суттєво зменшило можливість християнських громад висловлювати свою позицію незалежно від влади. До 2022 року продемократична громадська активність білоруських християн зосередилася навколо групи «Християнська візія», більшість членів якої перебувала за кордоном[199]. У день вторгнення група виступила із заявою, в якій засудила агресію та використання білоруської території російською армією, висловила солідарність з Україною та закликала білоруських солдатів не брати участі у війні[200].

Спочатку керівництво всіх основних білоруських християнських конфесій уникало називати ті події вторгненням чи війною[201]. Предстоятель Білоруської православної церкви митрополит Веніамін не засудив вторгнення, але закликав сторони «робити кроки назустріч»[202]. Православний теолог Наталія Василевич розкритикувала його позицію[203]. Інші православні єпископи мовчали[204].

У першому повідомленні Конференції католицьких єпископів у Білорусі, опублікованому 26 лютого, йшлося про «конфлікт в Україні»[205]. У відповідь на різку критику мирян єпископська конференція зібралася на позачергове засідання 3 березня. У своїй заяві єпископи висловили стурбованість переростанням політичного конфлікту у війну і закликали не допустити участі в ньому Білорусі[206]. 9 березня Українська греко-католицька церква подякувала білоруським єпископам за «братерську солідарність»[207].

2 березня четверо єпископів євангельських конфесій закликали своїх вірян до триденного посту та молитви за припинення війни в Україні. Там зазначили, що до цього причетна й Білорусь[208].

9 березня Всеукраїнська Рада Церков звернулася до релігійних діячів Білорусі з проханням «використати свої повноваження для недопущення втягнення білоруської армії у війну проти України»[209].

У деяких католицьких парафіях і монастирях відбулися молитви за Україну та мир в Україні[210][211][212]. Кілька православних, католицьких і протестантських священиків і пасторів публічно протестували проти війни[213][214][215]. Православний священик Михайло Маруга був затриманий під час акції проти російського вторгнення в Україну біля залізничного вокзалу Мінська 28 лютого та засуджений до 13 діб арешту[216].

3 березня Союз матерів закликав солдатських матерів прийти до Білоруського православного собору в Мінську, щоб помолитися за припинення російської агресії та утримання Білорусі від участі. До акції долучилися майже 100 матерів, затримано щонайменше чотирьох жінок і двох журналістів[217].

Церкви в білоруській діаспорі[ред. | ред. код]

27 лютого греко-католицька парафія в Лондоні звернулася до братів-українців, висловивши солідарність з народом України та побажання, щоб їхня перемога надихнула білорусів припинити російську окупацію їхньої країни[218].

Західні країни[ред. | ред. код]

Допомога Білорусі вторгненню Російської Федерації викликала засудження західних держав. У день вторгнення Мінфін США ввів санкції проти Білорусі за її причетність до російського вторгнення. Під санкції потрапили кілька ВПК і генерали[219] 26 лютого Японія розглядала можливість запровадити аналогічні санкції, які запровадила через два дні[220][221].

Європейський Союз ввів перші санкції проти Білорусі — перші були запроваджені 27 лютого, які заборонили певні категорії білоруських товарів в ЄС, включаючи ліс, сталь, мінеральне паливо та тютюн[222]. Після того, як прем’єр-міністр Литви запропонував відключити Білорусь від SWIFT[223], Європейський Союз, який не визнає Лукашенка легітимним президентом Білорусі, почав планувати розширення санкцій, які вже були введені проти російських організацій і вищих посадовців, на свого союзника[224].

Міжнародні організації[ред. | ред. код]

2 березня 2022 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй переважною більшістю голосів проголосувала за догану Росії за її вторгнення в Україну та вимагала від Москви припинити бойові дії та вивести свої військові сили, що має на меті дипломатичну ізоляцію Росії у світовій організації. За резолюцію проголосував 141 із 193 членів Асамблеї, 35, включаючи Китай, утрималися, а 5 країн, включаючи Росію та Білорусь, проголосували проти документа[225]. Пункт 10 резолюції Генасамблеї ООН від 2 березня 2022 року підтвердив причетність Білорусі до незаконного застосування сили проти України[226].

У червні 2022 року CERN заявив, що повністю припиняє співпрацю з Білоруссю у 2024 році, коли закінчаться поточні п'ятирічні угоди про спільну діяльність[227].

У січні 2023 року Білорусь була виключена зі списку мовників чотирьох Олімпійських ігор 2026-2032[228].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ По разные стороны баррикад: сколько белорусов прошли через войну на Донбассе? [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.] // Білоруський партизан, 27 февраля 2018
  2. ↑ Belarus Foreign Ministry: It is important to preserve the territorial integrity of Ukraine [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.]. UNIAN 28 February 2014.
  3. ↑ Lukashenko assures Kuchma that he supports Ukraine s territorial integrity. Укрінформ. 5 березня 2014. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 18 травня 2014. 
  4. ↑ President of the Republic of Belarus Alexander Lukashenko answers questions of mass media representatives on 23 March 2014 (англ.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 31 травня 2020. 
  5. ↑ а б Повернути «у лоно слов’янства». Лукашенко заявив пропагандисту Соловйову, що Україна буде у Союзній державі через 15 років. НВ (укр.). Процитовано 17 квітня 2023. 
  6. ↑ Why Russia's Invasion of Ukraine Led to Sanctions on Belarus. Time (англ.). 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  7. ↑ Russian Hybrid War Report: Belarus joins conflict against Ukraine. Atlantic Council (англ.). 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  8. ↑ Coakley, Amanda. Lukashenko Is Letting Putin Use Belarus to Attack Ukraine. Foreign Policy (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  9. ↑ Mallet, Victor (25 лютого 2022). Nato alarmed by Belarus role in Ukraine assault. Financial Times (англ.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  10. ↑ Hart, Robert. Russian Forces 'Fully Withdrawn' From Northern Ukraine, U.K. Defense Ministry Says. Forbes (англ.). Процитовано 16 лютого 2023. 
  11. ↑ Picheta, Frederik Pleitgen,Zahra Ullah,Claudia Otto,Rob (16 лютого 2023). Belarus claims it won't send troops to Ukraine unless it is attacked, as tensions escalate at border. CNN (англ.). Процитовано 16 лютого 2023. 
  12. ↑ Picheta, Frederik Pleitgen,Zahra Ullah,Claudia Otto,Rob (16 лютого 2023). Belarus claims it won't send troops to Ukraine unless it is attacked, as tensions escalate at border. CNN (англ.). Процитовано 16 лютого 2023. 
  13. ↑ Belarus Will Only Join Russian Offensive 'If Attacked First' – Lukashenko. Kyiv Post (англ.). Процитовано 17 лютого 2023. 
  14. ↑ FM Kuleba: Lukashenko assures Zelensky that Belarusian military won't be used against Ukraine. Укрінформ (англ.). Процитовано 16 лютого 2023. 
  15. ↑ Ukraine has proposed non-aggression pact with Belarus: President Lukashenko. Агентство Анадолу (англ.). Процитовано 16 лютого 2023. 
  16. ↑ Как Лукашенко втянул Беларусь в конфликт с Украиной и чем это грозит экономике [How Lukashenka Dragged Belarus into a Conflict with Ukraine and How It Threatens the Economy]. BBC Росія (рос.). 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  17. ↑ Ukraine and Russia meet at Belarus border but no ceasefire agreement reached. ABC News (англ.). Процитовано 16 лютого 2023. 
  18. ↑ Mallet, Victor (25 лютого 2022). Nato alarmed by Belarus role in Ukraine assault. Financial Times (англ.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  19. ↑ Belarus and the Ukraine Trap (англ.). 21 липня 2021. Архів оригіналу за 4 January 2022. Процитовано 11 березня 2022. 
  20. ↑ Как Лукашенко втянул Беларусь в конфликт с Украиной и чем это грозит экономике [How Lukashenka Dragged Belarus into a Conflict with Ukraine and How It Threatens the Economy]. BBC (рос.). 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  21. ↑ Belarus referendum approves proposal to renounce non-nuclear status - agencies. Reuters (англ.). 27 лютого 2022. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  22. ↑ Belarus votes to ditch 'nuclear-free' status in disputed referendum. Euronews (англ.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  23. ↑ Belarus Foreign Ministry: It is important to preserve the territorial integrity of Ukraine [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.]. UNIAN 28 February 2014.
  24. ↑ Lukashenko assures Kuchma that he supports Ukraine s territorial integrity (англ.). Укрінформ. 5 березня 2014. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 18 травня 2014. 
  25. ↑ Statement by the Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus (пресреліз) (англ.). Міністерство закордонних справ Білорусі. 19 березня 2014. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 18 травня 2014. 
  26. ↑ President of the Republic of Belarus Alexander Lukashenko answers questions of mass media representatives on 23 March 2014 (англ.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 31 травня 2020. 
  27. ↑ Беларусь призывает все стороны украинского конфликта незамедлительно сесть за стол переговоров [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.] // Радянська Білорусь, 15 мая 2014
  28. ↑ Василенко В. А. Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки (PDF) // Український тиждень. — 2014. — № 42 (362). — С. 28-42. Процитовано 2015-07-16.
  29. ↑ Враг пошел на прорыв границы в Киевской области [The Enemy Proceeded to Break the Border in the Kyiv Region]. Українська правда (рос.). 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  30. ↑ Погранслужба Украины: вертолет с территории Беларуси атаковал украинский пункт пропуска "Славутич" [The Border Guard Service of Ukraine: a Helicopter Attacked the Ukrainian Border Checkpoint “Slavutych”]. Reform.by[be] (рос.). 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  31. ↑ WATCH: Tanks enter Ukraine via Belarus's border. CNN (англ.). 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  32. ↑ Coakley, Amanda. Lukashenko Is Letting Putin Use Belarus to Attack Ukraine. Foreign Policy (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  33. ↑ Из Беларуси выпущено 4 баллистические ракеты в направлении Украины — ВСУ [Four Ballistic Missiles were Fired from Belarus in the direction of Ukraine – Ukrainian Armed Forces]. ТСН (рос.). 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  34. ↑ а б Images show new deployments of forces, 150 helicopters in southern Belarus -Maxar. Reuters (англ.). 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 5 March 2022. Процитовано 27 лютого 2022. 
  35. ↑ Russian Hybrid War Report: Belarus joins conflict against Ukraine. Atlantic Council (англ.). 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  36. ↑ Как Лукашенко втянул Беларусь в конфликт с Украиной и чем это грозит экономике [How Lukashenka Dragged Belarus into a Conflict with Ukraine and How It Threatens the Economy]. BBC Росія (рос.). 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  37. ↑ Як Беларусь саўдзельнічае ў нападзе на Украіну: паказваем на мапе [How Belarus Participates in the Invasion of Ukraine: Showing on the Map]. Наша Ніва (біл.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  38. ↑ По аэропорту в Житомире нанесен ракетный удар со стороны Беларуси — Центр стратегических коммуникаций [A Missile Strike was Carried Out at the Zhytomyr Airport from the Side of Belarus – Centre of Strategic Communication]. НВ (рос.). 27 лютого 2022. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022. 
  39. ↑ Спутниковые снимки ImageSat: в "Барановичи" продолжают прибывать самолеты ДРЛО, что может свидетельствовать о подготовке масштабного авиаудара. NEWSru (рос.). 8 March 2022. Архів оригіналу за 8 March 2022. Процитовано 9 March 2022. 
  40. ↑ Спутниковые снимки ImageSat: в Гомельской области развернуты российские ракетные комплексы. NEWSru (рос.). 8 March 2022. Архів оригіналу за 8 March 2022. Процитовано 9 March 2022. 
  41. ↑ Среди раненых и убитых оккупантов на территории Украины — белорусские военные [Belarusian Soldiers are among Wounded and Killed Occupiers on the Territory of Ukraine]. Хартія 97 (рос.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022. 
  42. ↑ На Чернігівщину зайшли білоруські війська [Belarusian Armed Forces entered the Chernihiv Lands]. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 5 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  43. ↑ Kancelaria Zełenskiego nie potwierdza wkroczenia armii Białorusi na Ukrainę. Rzeczpospolita (пол.). Архів оригіналу за 3 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  44. ↑ Дарадца Зяленскага: Беларускае войска не выкарыстоўваецца супраць Украіны [Zelenskyy's adviser: Belarusian army is not used against Ukraine]. Радыё Свабода (біл.). Radio Liberty. 6 March 2022. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 9 March 2022. «The Russian army "actually holds the Lukashenko regime and the Belarusian people hostage", the territory of Belarus is used by the Russian army "in full". [..] The Russian armed forces "sets the Belarusian army and the Belarusian people up" because "we saw Russian tanks in the direction of Kyiv from the southwest with Belarusian flags at the beginning of the conflict."» 
  45. ↑ В гомельских больницах лечат раненых во время нападения на Украину российских военных [Russian Soldiers Wounded during the Invasion of Ukraine are being Treated in Homiel Hospitals]. Belsat TV (рос.). 27 лютого 2022. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 2 March 2022. 
  46. ↑ В гомельские больницы продолжают поступать раненые и погибшие российские военные [Wounded and Killed Russian Soldiers are being Admitted to Homiel Hospitals]. Belsat TV (рос.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 2 March 2022. 
  47. ↑ а б СМИ: Морги и больницы Беларуси забиты трупами российских военных [Media: Mortuaries and Hospitals in Belarus are full of Cadavers of Russian Soldiers]. Польське Радіо (рос.). 2 March 2022. Архів оригіналу за 2 March 2022. Процитовано 2 March 2022. 
  48. ↑ Морг на юге Беларуси заполнен трупами оккупантов, а в больницах не хватает крови для раненых. odessa.online (рос.). 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022. 
  49. ↑ Российские оккупанты провалили наступление на Кривой Рог. d1.ua (рос.). 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022. 
  50. ↑ Украина готовилась к войне, но была неожиданность – Данилов. Gazeta.ua (рос.). 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  51. ↑ "Травмы несовместимые с жизнью". Под обстрел города Коростень попали два белоруса. zerkalo.io (рос.). 10 березня 2022. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  52. ↑ В небе над Украиной сбили самолет оккупантов, он упал на территории Беларуси. Фото. Обозреватель (рос.). 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022. 
  53. ↑ Ukraine accuses Russians of attack on Belarus. BBC News (англ.). 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022. 
  54. ↑ Bertrand, Natasha (10 березня 2022). Intelligence: Russia has taken to trying to jam NATO plane's radar. CNN (англ.). Процитовано 22 березня 2022. 
  55. ↑ ВВС дізналось про морг для солдатів РФ: “Трупи гниють, потім їх кудись відвозять”. Українська правда (укр.). Процитовано 17 квітня 2023. 
  56. ↑ Russian War Report: Russia sends military contractors from Georgian breakaway region to Ukraine (англ.). Atlantic Council. 18 березня 2022. Процитовано 19 березня 2022. 
  57. ↑ Wallace, Danielle (20 березня 2022). Ukraine warns Belarus planning 'direct invasion' to assist Putin's forces. Fox News (англ.). Процитовано 22 березня 2022. 
  58. ↑ На Чернігівщину зайшли білоруські війська. Інформацію Суспільному підтвердив речник регіонального управління сил тероборони "Північ" Віталій Кирилов. Більше деталей згодом.. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022. 
  59. ↑ Institute for the Study of War. Institute for the Study of War (англ.). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022. 
  60. ↑ Tapper, Jake; Atwood, Kylie; Cole, Devan (28 лютого 2022). Ukrainian intel suggests Belarus is prepared to join Russian invasion and US suspends operations at embassy. CNN (англ.) (Washington). Процитовано 22 березня 2022. 
  61. ↑ Bertrand, Natasha; Hansler, Jennifer; Sciutto, Jim; CNN staff (22 березня 2022). Belarus could "soon" join war in Ukraine, US and NATO officials say. CNN (англ.) (Kyiv). Процитовано 22 березня 2022. 
  62. ↑ Российские военные устроили "базар", на котором продают белорусам награбленное в Украине (рос.). 2 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  63. ↑ Белорусские СМИ выложили видео, как российские оккупанты на почте оформляют награбленное из Украины. Українська правда (рос.). 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  64. ↑ "Чек не нашли, когда грабили в Буче?": что продают российские военные в Беларуси. Європейське радіо для Білорусі (рос.). 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  65. ↑ Belarus's Lukashenko warns Ukraine, deploys troops with Russia. Reuters (англ.). 10 жовтня 2022. Процитовано 10 жовтня 2022. 
  66. ↑ Belarus joins Ukraine war in alarming escalation: 'Tell the lunatics'. Yahoo! News (англ.). Процитовано 11 жовтня 2022. 
  67. ↑ Pentagon Press Secretary Air Force Brig. Gen. Pat Ryder Holds an On-Camera Press Briefing. U.S. Department of Defense (англ.). 20 жовтня 2022. Архів оригіналу за 21 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022. 
  68. ↑ On-the-Record Press Gaggle by NSC Coordinator for Strategic Communications John Kirby. The White House (англ.). 20 жовтня 2022. Архів оригіналу за 21 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022. 
  69. ↑ Глава военной разведки Украины: Слухи о нападении со стороны Беларуси — эхо российской специальной информоперации. Наша Ніва (рос.). 6 грудня 2022. 
  70. ↑ Украинская разведка объяснила, как поймет, что Россия готовит новое наступление. И что думает о приходе армии из Беларуси. Наша Ніва (рос.). 17 грудня 2022. 
  71. ↑ Совместное летно-тактическое учение ВС Беларуси и России начнется 16 января. БелТА (рос.). 8 січня 2022. 
  72. ↑ Ukraine Says It 'Must Be Ready' At Belarusian Border, While U.K. Downplays Immediate Threat. Радіо Свобода (англ.). 11 січня 2023. 
  73. ↑ Lukashenko blames Ukraine for war, warns Belarus will join fight if attacked. The Washington Post (англ.). 16 лютого 2022. 
  74. ↑ Russia plans Belarus 'absorption' by 2030 — media reports. DW (англ.). 21 лютого 2023. 
  75. ↑ В 2021 году Кремль планировал захватить не только Украину, но и Беларусь — правда постепенно. Центр «Досье» (рос.). 20 лютого 2023. 
  76. ↑ Кремль будет вмешиваться в политику Молдовы через газовый шантаж. Центр «Досье» (рос.). 15 березня 2023. 
  77. ↑ В Минске задержан Алексей Москалев, осужденный в России по делу о «дискредитации» армии. Meduza (рос.). 30 березня 2023. 
  78. ↑ «ОВД-Инфо»: задержанного в Беларуси Алексея Москалева экстрадировали в Россию. Meduza (рос.). 12 квітня 2023. 
  79. ↑ Aleksandr Lukashenko's Interview with TBS Television Source. Embassy of the Republic of Belarus in Japan (англ.). 18 березня 2022. 
  80. ↑ Iron Eagle Brigade arrives for Atlantic Resolve. U.S. Army (англ.). 24 серпня 2022. Архів оригіналу за 27 серпня 2022. Процитовано 27 серпня 2022. 
  81. ↑ Лукашенко: помните, мы с Путиным обсуждали возможность несения на наших самолетах ядерных зарядов? Все готово!. БЕЛТА (рос.). 26 серпня 2022. Архів оригіналу за 27 серпня 2022. Процитовано 27 серпня 2022. 
  82. ↑ Belarus leader says his warplanes have been modified to carry nuclear weapons. Reuters (англ.). 26 серпня 2022. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022. 
  83. ↑ Russia to store tactical nuclear arms in Belarus. DW (англ.). 25 березня 2023. 
  84. ↑ Putin’s timeline for storing tactical nuclear weapons in Belarus is hard to believe. The Guardian (англ.). 25 березня 2023. 
  85. ↑ Минск: Размещение российского ядерного оружия в Беларуси не противоречит ДНЯО. Anadolu Agency (рос.). 28 березня 2023. 
  86. ↑ Зеленский: Лукашенко уже не решает, какое оружие находится на его территории. Наша Ніва (рос.). 4 січня 2023. 
  87. ↑ Belarus' Lukashenko asks for Russian security guarantees. DW (англ.). 4 жовтня 2023. 
  88. ↑ а б Reetz, Niklas (1 березня 2022). Belarus is Complicit in Russia's War of Aggression. EJIL: Talk! (англ.). Процитовано 1 травня 2022. 
  89. ↑ United Nations Charter, Chapter I: Purposes and Principles (Articles 1-2). United Nations (англ.). Процитовано 1 травня 2022. 
  90. ↑ United Nations General Assembly (14 грудня 1974). Definition of Aggression (Resolution 29/3314). UN Documents (англ.). Процитовано 1 травня 2022. 
  91. ↑ Ivanova, Alisiya (19 квітня 2022). Legal Status of Belarus in Russia-Ukraine War. Minsk Dialogue (англ.). Процитовано 1 травня 2022. 
  92. ↑ Wolfgang Benedek, Veronika Bílková and Marco Sassòli (12 квітня 2022). Report on Violations of International Humanitarian and Human Rights Law, War Crimes and Crimes Against Humanity Committed in Ukraine since 24 February 2022. OSCE (англ.). Процитовано 1 травня 2022. 
  93. ↑ Как Лукашенко втянул Беларусь в конфликт с Украиной и чем это грозит экономике [How Lukashenka Dragged Belarus into a Conflict with Ukraine and How It Threatens the Economy]. BBC Росія (рос.). 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  94. ↑ Belarusians' views on the military conflict between Russia and Ukraine. Chatham House (англ.). Процитовано 24 березня 2022. 
  95. ↑ Vieira, Alena Vysotskaya Guedes (3 March 2022). Where Belarus and Belarusians Stand on the War in Ukraine. Politics Today (англ.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  96. ↑ Rosemary Thomas. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  97. ↑ "Пуцін і Лукашэнка не пралічылі сьмеласьць беларусаў". Амбасадарка ЗША пра стаўленьне беларусаў да вайны і прапановы Макея ["Putin and Lukashenko did not take the courage of the Belarusians into account." US Ambassador on the attitude of Belarusians to the war and Makei's proposal]. Радыё Свабода // Radio Free Europe/Radio Liberty (біл.). Процитовано 22 квітня 2022. 
  98. ↑ Как Лукашенко втянул Беларусь в конфликт с Украиной и чем это грозит экономике [How Lukashenka Dragged Belarus into a Conflict with Ukraine and How It Threatens the Economy]. BBC Росія (рос.). 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  99. ↑ Whitworth, Damian. Sviatlana Tsikhanouskaya: 'I'm sure Ukraine will win this war'. The Times (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 8 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  100. ↑ Alexander Lukashenko has effectively ceded control to Kremlin, say opposition. The Guardian (англ.). 6 March 2022. Архів оригіналу за 9 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  101. ↑ Святлана Ціханоўская падтрымала заклік прэзідэнта Украіны Уладзіміра Зяленскага аб закрыцці неба над Украінай [Sviatlana Tsikhanouskaya supports Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy's call to close the skies over Ukraine]. Наша Ніва (біл.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  102. ↑ Ціханоўская: Хто аддасць загад аб уварванні ва Украіну, паўстане перад трыбуналам. Хто выканае загад — будзе адказваць [Tsikhanouskaya: Who will order the invasion of Ukraine, will appear before the tribunal. Whoever obeys the order will answer.]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 22 березня 2022. 
  103. ↑ Ambassador: Lukashenko is the same aggressor as Putin. DIP (англ.). 2 March 2022. Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  104. ↑ Латушка заклікаў прызнаць Беларусь тэрыторыяй, часова акупаванай Расеяй [Latushka called for recognising Belarus as a territory temporarily occupied by Russia]. Радыё Свабода // Radio Free Europe/Radio Liberty (біл.). Процитовано 16 березня 2022. 
  105. ↑ Старшыня Рады БНР Сурвіла напісала Зяленскаму пра дыскрымінацыю беларусаў: "Ня можа быць калектыўнай віны" [President of the Rada of the Belarusian Democratic Republic Survila wrote to Zelenskyy about discrimination against Belarusians: "There can be no collective guilt"]. Радыё Свабода // Radio Free Europe/Radio Liberty (біл.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  106. ↑ Старшыня Рады БНР Івонка Сурвіла звярнулася да Уладзіміра Зяленскага пра дыскрымінацыю беларусаў [President of the Rada of the Belarusian Democratic Republic Ivonka Survila addresses Volodymyr Zelenskyy about discrimination against Belarusians]. belsat.eu (біл.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  107. ↑ Старшыня Рады БНР зьвярнулася да беларускіх ваяроў, якія змагаюцца на баку Ўкраіны (англ.). Процитовано 18 квітня 2022. 
  108. ↑ Lukashenko says Belarus deploying more forces to Ukraine border. Reuters (англ.). 1 March 2022. Архів оригіналу за 3 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  109. ↑ Belarusian Nobel Laureate Alexievich Says Lukashenka's Actions Over Ukraine A 'Crime'. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Архів оригіналу за 9 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  110. ↑ Алексіевіч: Беларусы, якія ваююць на баку Украіны, — героі [Aleksievich: Belarusians fighting on the side of Ukraine are heroes]. Наша Ніва (біл.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  111. ↑ Да беларусаў пачынаюць ставіцца з нянавісцю. Як быць? Размова з пісьменнікам Альгердам Бахарэвічам [They are beginning to treat Belarusians with hatred. What to do? Conversation with the writer Alhierd Baharevich]. belsat.eu (біл.). Архів оригіналу за 8 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  112. ↑ Беларуская кінасупольнасць патрабуе неадкладна спыніць вайну ва Украіне [The Belarusian film industry demands an immediate end to the war in Ukraine]. Наша Ніва (біл.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  113. ↑ Gamble, Andrew (3 March 2022). Belarusian star Azarenka speaks out amid country's role in Ukraine invasion. Daily Mirror (англ.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  114. ↑ "Мы ехалі па сустрэчнай паласе, каб выратавацца". Аляксандра Герасіменя расказала пра сваю эвакуацыю з Украіны ["We were driving in the oncoming lane to escape." Aliaksandra Herasimenia told about her evacuation from Ukraine]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 21 березня 2022. 
  115. ↑ Какие последствия будет иметь российско-украинская война для Беларуси? [What consequences will the Russian-Ukrainian war have for Belarus?]. Belsat TV (рос.). 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 27 лютого 2022. 
  116. ↑ Belarusians Protest Russian Invasion Of Ukraine During Vote On Constitutional Changes. Радіо Свобода (англ.). 27 лютого 2022. Архів оригіналу за 4 March 2022. Процитовано 28 лютого 2022. 
  117. ↑ Свабода (15 березня 2022). "Завялі нас у душ і залілі газам, білі". Як адбывалі "суткі" затрыманыя на антываенных акцыях ["They took us to the shower, filled it with gas and beat us.” How detainees at anti-war rallies spent their "days"]. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 15 березня 2022. 
  118. ↑ На протестах в Беларуси задержали 800 человек [800 People Detained During Protests In Belarus]. Корреспондент (рос.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022. 
  119. ↑ Sabotage Operations Started At Belarusian Railways. Хартія 97 (англ.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 6 March 2022. 
  120. ↑ МВД рассказало о задержаниях блокировщиков железных дорог и квалифицировало их действия как терроризм [The Ministry of Internal Affairs Reported about the Arrests of Railroad Saboteurs and Qualified Their Actions as Terrorism]. MediaZona (рос.). 2 March 2022. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 2 March 2022. 
  121. ↑ There was another attack on the infrastructure of the Belarusian Railway. Large queues at railway stations. belsat.eu (англ.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 6 March 2022. 
  122. ↑ Belarusians are sabotaging plans to join Vladimir Putin's Ukraine War. Atlantic Council (англ.). 22 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022. 
  123. ↑ Поўная карта дыверсій на беларускай чыгунцы [Complete map of acts of sabotage on the Belarusian railway]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 8 квітня 2022. 
  124. ↑ З пачатку вайны затрымалі мінімум 8 "рэйкавых партызанаў": што вядома пра "рэйкавую вайну" ў Беларусі [At least 8 "rail guerrillas" detained since the beginning of the war: what is known about "rail war" in Belarus]. Правозахисний центр «Вясна» (біл.). 9 March 2022. Архів оригіналу за 9 March 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  125. ↑ Супольнасць чыгуначнікаў: чыгунку будзе кантраляваць спецназ унутраных войскаў [Community of railroad workers the railways will be patrolled by special military forces]. Європейське радіо для Білорусі (біл.). Процитовано 18 березня 2022. 
  126. ↑ "Стралялі на паражэньне". Сілавікі паранілі і затрымалі некалькі "рэйкавых партызанаў". Што пра іх вядома ["Shot to kill." Security forces wounded and detained several "rail partisans". What is known about them]. Радыё Свабода (біл.). 6 April 2022. Процитовано 8 квітня 2022. 
  127. ↑ Belarus arrests four for trying to sabotage railway links to Ukraine. Euronews (англ.). 6 квітня 2022. Процитовано 8 квітня 2022. 
  128. ↑ За перадачу даных пра рух расійскай вайсковай тэхнікі на Гомельшчыне распачата яшчэ сем крымінальных спраў [Seven more criminal cases instituted for transfer of data on movement of Russian military equipment in Homiel region]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 14 квітня 2022. 
  129. ↑ Why Belarus is yet to join Russia's invasion of Ukraine. openDemocracy (англ.). Процитовано 18 квітня 2022. 
  130. ↑ Арастовіч: За беларускую тэрыторыю цяпер можна не хвалявацца [Arestovich: We should not worry for the Belarusian territory now]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 24 квітня 2022. 
  131. ↑ Петляє як може — Арестович про роль Лукашенка та Білорусі у війні РФ проти України [He is twisting as he can – Arestovich about the role of Lukashenko and Belarus in the Russian war against Ukraine]. НВ (укр.). Процитовано 24 квітня 2022. 
  132. ↑ Заява аб прызнанні 11 новых палітычных зняволеных [Eleven new political prisoners in Belarus: Statement by the human rights community of Belarus of 21 April 2022]. Viasna Human Rights Centre (біл.). Процитовано 21 квітня 2022. 
  133. ↑ Anti-war resistance in Belarus: Rail partisans slow Russian troops | BelarusDigest (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022. 
  134. ↑ The Belarusian railway workers who helped thwart Russia’s attack on Kyiv - The Washington Post, 23 April 2022
  135. ↑ Opposition Belarusian Project reveals what weapon was used to attack Russian A-50 AWACS in Machulishchy airbase. Українська правда (англ.). 1 March 2023. Процитовано 1 March 2023. 
  136. ↑ Claims swirl around supposed strike on Russian A-50 radar jet in Belarus (англ.). 27 лютого 2023. Процитовано 27 лютого 2023. desk, The Kyiv Independent news (26 лютого 2023). Opposition group: Russian aircraft damaged by explosions in Belarus. The Kyiv Independent (англ.). Процитовано 26 лютого 2023. Belarusian partisans sabotaged in Machulishchy. Українська правда (англ.). Процитовано 26 лютого 2023. desk, The Kyiv Independent news (26 лютого 2023). Anti-war partisans in Belarus claim to have damaged Russian plane. The Guardian Independent (англ.). Процитовано 26 лютого 2023. 
  137. ↑ Russian A-50 Radar Jet Intact After Claimed Drone Attack In Belarus. thedrive.com (англ.). 28 лютого 2023. 
  138. ↑ а б КГБ продолжает вычислять белорусов, воюющих за границей[недоступне посилання] // Комсомольская правда, 12 марта 2019
  139. ↑ а б в Вынесены приговоры бывшим бойцам украинского батальона "Торнадо". Белорус Ляшук получил 10 лет [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // TUT.BY, 7 апреля 2017
  140. ↑ а б в По разные стороны баррикад: сколько белорусов прошли через войну на Донбассе? [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.] // Білоруський партизан, 27 февраля 2018
  141. ↑ а б в г Почти 200 белорусов приняли участие в боевых действиях на Украине [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.] // Sputnik, 23 марта 2018
  142. ↑ A Volunteer Belarusian battalion is in Kyiv and vows to defend it with their lives. www.newsrael.com (англ.). Процитовано 15 березня 2022. 
  143. ↑ Some Belarusians join the fight against Russia (англ.). Процитовано 30 березня 2022. 
  144. ↑ Білоруси будуть здаватися в полон, або порушувати наказ – білорус про можливий наступ на Україну [Belarusians will either surrender or disobey the order – a Belarusian on a possible attack on Ukraine]. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  145. ↑ Беларуская рота добраахвотнікаў ва Украіне запісала зварот да беларусаў і перадала асобнае прывітанне Рыгору Азаронку [Belarusian volunteer unit in Ukraine recorded a message for Belarusians with special greetings to Ryhor Azaronak]. Наша Ніва (біл.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  146. ↑ Расказваем пра беларускага весляра, які паехаў ваяваць за Украіну [We are writing about a Belarusian rower who went to fight for Ukraine]. Наша Ніва (біл.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  147. ↑ Another Belarusian military unit announces formation for battles for Ukraine, this time regiment. txtreport.com (англ.). 30 березня 2022. 
  148. ↑ Understanding Belarus: Is it Putin's accomplice or a victim?. Hindustan Times (англ.). 31 березня 2022. 
  149. ↑ За вашу і нашу свабоду. Якія вайсковыя падраздзяленні стварылі беларусы для абароны Украіны [For your and our freedom. What military units did the Belarusians create to defend Ukraine?]. belsat.eu (біл.). Процитовано 18 квітня 2022. 
  150. ↑ Белорусы, которые погибли на Донбассе в боях за Украину и «ЛДНР». Списки с обеих сторон[недоступне посилання]
  151. ↑ "Працаваў праграмістам, нармальна зарабляў". Хто такі беларус Ільля "Літвін", які загінуў за Ўкраіну ["Worked as an IT specialists, earned a good salary." Who is the Belarusian Ilya "Licvin", who died for Ukraine]. Радыё Свабода / Radio Free Europe/Radio Liberty (біл.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  152. ↑ Лукашэнка адрэагаваў на ўтварэньне ва Ўкраіне беларускага батальёну імя Кастуся Каліноўскага [Lukashenka reacted to the formation of Kastuś Kalinoŭski Belarusian battalion in Ukraine]. Радыё Свабода (біл.). 15 березня 2022. Процитовано 15 березня 2022. 
  153. ↑ A Belarusian volunteer died near Kiev. belsat.eu (англ.). Процитовано 15 березня 2022. 
  154. ↑ Беларускага байца Аляксея Скоблю пасьмяротна ўганаравалі званьнем Героя Ўкраіны [Belarusian fighter Aliaksiej Skoblia posthumously awarded the title of Hero of Ukraine]. Радыё Свабода (біл.). 13 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022. 
  155. ↑ DECREE OF THE PRESIDENT OF UKRAINE №233 / 2022 About conferring the title of Hero of Ukraine
  156. ↑ Як загінуў добраахвотнік Зміцер Апанасовіч? Расказваюць яго паплечнікі [How did volunteer Zmicier Apanasovič die? His associates tell]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 14 травня 2022. 
  157. ↑ Ва Украіне загінуў яшчэ адзін беларус [Another Belarusian died in Ukraine]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 14 травня 2022. 
  158. ↑ "Блізкія пабрацімы называлі яго «Дранік". Ва Украіне загінуў яшчэ адзін беларус-добраахвотнік ["Close associates called him "Dranik ". Another Belarusian volunteer died in Ukraine]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 14 травня 2022. 
  159. ↑ На вайне ва Ўкраіне загінуў камандзір атраду Павал "Волат" — шосты беларускі баец з пачатку паўнамаштабнага ўварваньня Расеі [The commander of the detachment Pavel Volat, the sixth Belarusian fighter since the beginning of the full-scale Russian invasion, was killed in the war in Ukraine.]. Радыё Свабода // Radio Free Europe/Radio Liberty (біл.). Процитовано 17 травня 2022. 
  160. ↑ УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  161. ↑ Бывшая девушка брестского «Моджахеда» рассказала о нём «Вечёрке» (рос.). Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 13 червня 2021. 
  162. ↑ Футбольний фанат, репер, боєць-доброволець, ісламіст — чотири життя «торнадівця» «Моджахеда». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  163. ↑ Белорусам, участвующим в чужой войне, на родине светит уголовная статья «Наемничество» [Архівовано 21 травня 2021 у Wayback Machine.] // Радянська Білорусь, 10 февраля 2016
  164. ↑ Лукашенко не против, чтобы представители ЛНР задавали вопросы Протасевичу (рос.). Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  165. ↑ "Russians go home!" Беларусы ва ўсім свеце пратэстуюць супраць вайны ["Russians go home!" Belarusians around the world protest against the war]. belsat.eu (біл.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  166. ↑ Ад гуманітарнай дапамогі да беларускіх атрадаў: як беларусы могуць дапамагчы (і ўжо дапамагаюць) украінцам на вайне [From humanitarian aid to Belarusian military volunteers: how Belarusians can help (and are already helping) Ukrainians in war]. belsat.eu (біл.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  167. ↑ Брат Мікіты Крыўцова адкрыў цэнтр дапамогі беларускім добраахвотнікам ва Украіне [Mikita Kryutsov's brother has opened a centre to help Belarusian volunteers in Ukraine]. Наша Ніва (біл.). Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 March 2022. 
  168. ↑ Беларусы Вялікабрытаніі пачалі дапамагаць беларускім добраахвотнікам, якія ваююць ва Украіне [Belarusians of Great Britain have started helping Belarusian volunteers fighting in Ukraine]. Наша Ніва (біл.). Процитовано 12 березня 2022. 
  169. ↑ Belarusians in Britain for Ukraine. Belarusians in Britain for Ukraine (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  170. ↑ На Донбасс прибыла гуманитарная помощь из братской Белоруссии (рос.). Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  171. ↑ Беларусь планирует направить гуманитарную помощь жителям Донбасса (англ.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  172. ↑ Белоруссия направила гуманитарную помощь для жителей Донбасса. РИА Новости (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  173. ↑ Как Беларусь оказывает гуманитарную помощь разным странам мира (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  174. ↑ На Донбасс прибыла гуманитарная помощь из Беларуси (Фото, Видео). Донецькі новини (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  175. ↑ За время войны на Донбассе Беларусь приняла 160 тысяч украинцев (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  176. ↑ Бегун: мигрантов из Украины по-прежнему привлекает стабильность на территории Беларуси. БелТА (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  177. ↑ Столкновение менталитетов: почему украинские переселенцы не приживаются в Белоруссии (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  178. ↑ Лукашенко расширил действие своего указа о помощи беженцам с Донбасса на всех украинцев. Zerkalo.io (рос.). 15 вересня 2022. Процитовано 15 вересня 2022. 
  179. ↑ "Будьте вы прокляты, твари". Глава украинских пограничников написал письмо председателю ГПК Беларуси [“God Damn you, Bastards!” The Head of Ukrainian Border Guards Wrote a Letter to the Head of the State Border Committee of Belarus]. zerkalo.io (tut.by) (рос.). 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  180. ↑ У Раді закликали розірвати дипвідносини з Білоруссю [The Rada Urges To Sever Diplomatic Relations With Belarus]. Європейська правда (укр.). Архів оригіналу за 1 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  181. ↑ а б Ukraine's Volunteer 'IT Army' Is Hacking in Uncharted Territory. Wired UK (англ.). ISSN 1357-0978. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  182. ↑ Pitrelli, Monica Buchanan (1 March 2022). Global hacking group Anonymous launches 'cyber war' against Russia. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 1 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  183. ↑ Hackers attack train network to stop Putin's troops moving to Ukraine. The Independent (англ.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  184. ↑ Лукашенко: белорусские войска не принимают никакого участия в российской спецоперации в Донбассе [Lukashenka: Belarusian Troops do not Participate in the Russian Special Operation in Donbas]. БелТА (рос.). 24 лютого 2022. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  185. ↑ Мінабароны другі дзень ніяк не каментуе сітуацыю з расійскімі войскамі, што ідуць ва Украіну праз Беларусь [The Ministry of Defence does not comment for the second day on the situation with the Russian Troops Entering Ukraine From Belarus]. Наша Ніва (біл.). 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  186. ↑ Лукашенко подтвердил, что с территории Беларуси были запущены ракеты по позициям в Украине, но это был вынужденный шаг [Lukashenka confirmed that rockets were launched from the territory of Belarus at positions in Ukraine, but this was a forced step]. БелТА (рос.). 27 лютого 2022. Процитовано 27 лютого 2022. 
  187. ↑ Belarus leader says Minsk won't join Russian operation in Ukraine, Belta reports. Reuters (англ.). 1 March 2022. Архів оригіналу за 1 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  188. ↑ Lukashenko says Belarus deploying more forces to Ukraine border. Reuters (англ.). 1 March 2022. Архів оригіналу за 3 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  189. ↑ Как Лукашенко втянул Беларусь в конфликт с Украиной и чем это грозит экономике [How Lukashenka Dragged Belarus into a Conflict with Ukraine and How It Threatens the Economy]. BBC Росія (рос.). 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  190. ↑ Какие последствия будет иметь российско-украинская война для Беларуси? [What consequences will the Russian-Ukrainian war have for Belarus?]. Belsat TV (рос.). 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 27 лютого 2022. 
  191. ↑ Belarusians Protest Russian Invasion Of Ukraine During Vote On Constitutional Changes. Радіо Свобода (англ.). 27 лютого 2022. Архів оригіналу за 4 March 2022. Процитовано 28 лютого 2022. 
  192. ↑ На протестах в Беларуси задержали 800 человек [800 People Detained During Protests In Belarus]. Корреспондент (рос.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022. 
  193. ↑ Sabotage Operations Started At Belarusian Railways. Хартія 97 (англ.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 6 March 2022. 
  194. ↑ МВД рассказало о задержаниях блокировщиков железных дорог и квалифицировало их действия как терроризм [The Ministry of Internal Affairs Reported about the Arrests of Railroad Saboteurs and Qualified Their Actions as Terrorism]. MediaZona (рос.). 2 March 2022. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 2 March 2022. 
  195. ↑ There was another attack on the infrastructure of the Belarusian Railway. Large queues at railway stations. belsat.eu (англ.). Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 6 March 2022. 
  196. ↑ Belarus investigating sabotage of railway by organized group. The Jerusalem Post (англ.). Архів оригіналу за 5 March 2022. Процитовано 3 March 2022. 
  197. ↑ Мюнхенская конференция по безопасности: усиление поддержки Киеву и ускорение поставок оружия. Euronews (рос.). 18 лютого 2022. 
  198. ↑ Тихановская встретилась с Джорджем Соросом. Наша Ніва (біл.). 19 лютого 2022. 
  199. ↑ Васілевіч, Наталля (11 березня 2022). Белорусские христианские реакции против российского вторжения в Украину [Belarusian Christian responses Against the Russian Invasion in Ukraine]. Царква і палітычны крызіс у Беларусі / Church and the Political Crisis in Belarus (рос.). Процитовано 13 березня 2022. 
  200. ↑ Statement of the Christian Vision Working Group of the Coordination Council Regarding Military Aggression Against Fraternal Ukraine and Alexander Lukashenko's Regime Involvement — Царква і палітычны крызіс у Беларусі (рос.). Процитовано 11 березня 2022. 
  201. ↑ Васілевіч, Наталля (11 березня 2022). Белорусские христианские реакции против российского вторжения в Украину [Belarusian Christian responses Against the Russian Invasion in Ukraine]. Царква і палітычны крызіс у Беларусі / Church and the Political Crisis in Belarus (рос.). Процитовано 13 березня 2022. 
  202. ↑ Обращение Митрополита Минского и Заславского Вениамина, Патриаршего Экзарха всея Беларуси, в связи с ситуацией в Украине | Епархии | Белорусская Православная Церковь | Новости | Официальный портал Белорусской Православной Церкви. church.by. Процитовано 11 березня 2022. 
  203. ↑ Наталля с двумя "Л". Telegram. Процитовано 11 березня 2022. 
  204. ↑ Флагшток — Гомель і Гомельшчына. Telegram. Процитовано 11 березня 2022. 
  205. ↑ Паведамленне Канферэнцыі Каталіцкіх Біскупаў у Беларусі ў сувязі з канфліктам ва Украіне. catholic.by (біл.). Процитовано 13 березня 2022. 
  206. ↑ Зварот Канферэнцыі Каталіцкіх Біскупаў у Беларусі: Вайна — гэта злачынства супраць Бога і чалавека (BY/RU). catholic.by (біл.). Процитовано 11 березня 2022. 
  207. ↑ Ва Украінскай Грэка-Каталіцкай Царкве падзякавалі каталіцкім біскупам Беларусі за салідарнасць. catholic.by (біл.). Процитовано 11 березня 2022. 
  208. ↑ Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!. Telegram. Процитовано 11 березня 2022. 
  209. ↑ UCCRO calls not to allow the Belarusian army to be involved in the war. Всеукраїнська Рада Церков (англ.). 9 March 2022. Процитовано 13 березня 2022. 
  210. ↑ Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!. Telegram. Процитовано 11 березня 2022. 
  211. ↑ Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!. Telegram. Процитовано 11 березня 2022. 
  212. ↑ Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!. Telegram. Процитовано 11 березня 2022. 
  213. ↑ Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!. Telegram. Процитовано 11 березня 2022. 
  214. ↑ Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!. Telegram. Процитовано 11 березня 2022. 
  215. ↑ Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!. Christian Vision (рос.). Процитовано 20 березня 2022. «Priest Hyeorhiy Roy openly opposes the complicity of Belarus in Russia's military attack on Ukraine and demands the withdrawal of Russian troops from the territory of Belarus.» 
  216. ↑ A Monitoring of the Persecution in Belarus of People on Religious Grounds During the Political Crisis (UPDATING). Царква і палітычны крызіс у Беларусі / Church and the Political Crisis in Belarus (англ.). Christian Vision. Процитовано 20 березня 2022. 
  217. ↑ Corley, Felix (9 March 2022). BELARUS: Soldiers' mothers detained for prayers for end to war on Ukraine. Forum 18 (англ.). Процитовано 13 березня 2022. 
  218. ↑ Address to the Ukrainian Faithful and Clergy of the Greek Catholic Diocese of the Holy Family in London. Belarusian Church in London (англ.). 27 лютого 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  219. ↑ U.S. Treasury Targets Belarusian Support for Russian Invasion of Ukraine. Міністерство фінансів США (англ.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  220. ↑ Japan considering imposing sanctions against Belarus. Reuters (англ.). 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 2 March 2022. Процитовано 27 лютого 2022. 
  221. ↑ Japan slaps sanctions on Belarus over Russian invasion of Ukraine. Kyodo News+ (англ.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 1 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  222. ↑ Martin, Jessica (27 лютого 2022). EU extends Russia sanctions to airspace, media, Belarus. Euractiv (англ.). Архів оригіналу за 1 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  223. ↑ nexta_tv. Lithuanian Prime Minister proposed to disconnect Belarus from SWIFT (Твіт) — через Твіттер.  Відсутній або пустий параметр |date= (help)
  224. ↑ EU to impose new sanctions on Belarus this week -EU official. Reuters (англ.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 2 March 2022. Процитовано 1 March 2022. 
  225. ↑ Pamuk, Humeyra; Landay, Jonathan (2 March 2022). U.N. General Assembly in historic vote assails Russia over Ukraine invasion. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 2 March 2022. Процитовано 11 березня 2022. 
  226. ↑ UN resolution against Ukraine invasion: Full text. Al Jazeera (англ.). 3 March 2022. Архів оригіналу за 3 March 2022. Процитовано 11 березня 2022. 
  227. ↑ ЦЕРН отказывается от сотрудничества с беларусскими и российскими учёными. devby.io (рос.). 19 червня 2022. Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022. 
  228. ↑ IOC awards exclusive 2026-2032 Olympic Games media rights in Europe to European Broadcasting Union and Warner Bros. Discovery. International Olympic Committee (англ.). 16 січня 2023. 
Населення та кордон
Посли Білорусі
в Україні
Посли України
в Білорусі
(1) тимчасово повірений
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білорусь_у_російсько-українській_війні_(з_2014)&oldid=40301961