Болеслав II Сміливий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болеслав II Сміливий (Щедрий)
пол. Bolesław II Śmiały
Boleslaw Smialy.jpg
Король Польщі
Правління 1076-1079
Коронація 26 грудня 1076
Попередник Мешко II В'ялий
Наступник Пшемисл II
Інші титули Князь Польщі
Біографічні дані
Народження близько 1042
Королівство Польське
Смерть 3 квітня 1081(1081-04-03)
Оссіах, Фельдкірхен, Каринтія, Австрія
Поховання Оссіях, Австрія
Дружина Вишеслава Київська
Діти Мешко
Династія П'ясти, Святославичі
Батько Казимир I Відновитель
Мати Добронега Володимирівна
Медіафайли у Вікісховищі?

Болесла́в II Сміли́вий або Щедрий (пол. Bolesław II Śmiały; 1042 — 2/3 квітня 1081) — князь Польщі (10581076) і король (10761079), представник династії П'ястів, святий у Польській православній церкві, онук великого князя київського Володимира Святого.

Біографія[ред. | ред. код]

Болеслав II був сином князя Польщі Казимира I Відновителя і руської князівни Добронеги (Марії), доньки великого князя Київського Володимира I Святого.

Болеслав II відновив завойовну політику у дусі свого прадіда Болеслава I Хороброго. Князь неодноразово втручався у внутрішні справи сусідніх держав: в Угорщині надавав військову допомогу герцогу Белі проти короля Андраша I в 1057 році, 1074 року допоміг Гезі I повалити з престолу короля Соломона. Спираючись на союз з Угорщиною і Київською Руссю, Болеслав II у 1061 році втрутився в міжусобні війни в Чехії, але зазнав невдачі.

Після вигнання 1068 року з Києва Великого князя та Короля Русі Ізяслава I, союзника Польщі, Болеслав II 1069 (за іншими даними, 1074[1]) пішов на Київ, взяв місто в жорстку облогу, прожив тут всю зиму[1] і жорстоко розправився з супротивниками Ізяслава.

Зміцненню міжнародного престижу польської держави сприяло також вдале втручання Болеслава II в боротьбу за інвеституру між імператором Генріхом IV і папою Григорієм VII. Болеслав II виступив на стороні останнього: у 1072 він відмовився виплачувати данину імператору і оголосив незалежність Польщі, а в 1074 визнав польську державу леном папського престолу. Це принесло свої плоди: у 1075 до Польщі прибув папський посланник, щоб остаточно закріпити права Гнезненського архієпископства, а в 1076 Болеслава II було короновано королем Польщі.

Таким чином Болеславу II вдалося вирішити два найважливіші завдання, що стояли перед польською державою з часів смути 1030-х: відновити незалежність Польщі і повернути польському монарху королівський титул.

Проте до кінця 1070-х загострилися внутрішні і зовнішні проблеми польської держави. Спроби Болеслава II повернути до складу Польщі Західне Помор'я повністю провалилися.

У 1077, на прохання Папи Римського, Болеслав здійснив другий похід на Київ. Місто було узяте, Ізяслав знову став Київським князем. Проте, як тільки поляки повернулися додому, брати Ізяслава знову виступили проти нього, і князь загинув у битві (1078). Основну проблему, проте, представляло посилення незалежності великої польської аристократії, яку підтримували Чехія і Священна Римська імперія. Після страти звинуваченого Болеславом II в зраді єпископа краківського Станіслава у країні почався заколот магнатів. На чолі повстання встав молодший брат короля князь Владислав Герман.

У 1079 Болеслава II Сміливого повалили з трону і вигнали із Польщі. Він був змушений втекти до Угорщини і помер у вигнанні через два роки. Престол зайняв бунтівний брат Болеслава, Владислав I Герман.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Вишеслава Київська, українська князівна, донька Великого князя Київського Святослава Ярославича.

Син:

  • Мешко Болеславович (1069–1089), князь польський. Був одружений на Євпраксії, дочці Великого князя Київського Ізяслава Ярославича.

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мешко I,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав I ,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дубравка,
Богемська князівна
 
 
 
 
 
 
 
Мешко II,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Добромир,
князь Лужицький
 
 
 
 
 
 
 
Емільда Лужицька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Невідома
 
 
 
 
 
 
 
Казимир I,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Герман I,
пфальцграф Лотарингії
 
 
 
 
 
 
 
Еццо
Пфальцграф Лотарингії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ядвіга фон Ділінген
 
 
 
 
 
 
 
Рикса Лотаринзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Оттон II,
Імператор
 
 
 
 
 
 
 
Матильда Лотаринзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феофано Склірена
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав II,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ігор,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
Святослав Хоробрий,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ольга (княгиня),
Велика княгиня Київська
 
 
 
 
 
 
 
Володимир Великий,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мал,
Князь Древлянський
 
 
 
 
 
 
 
Малуша
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома
 
 
 
 
 
 
 
Добронега Володимирівна,
українська княжна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Порфірогенета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Целларій А. 1659 / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 97.
  2. Войтович 2000.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Мешко II В'ялий
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1076-1079
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Пшемисл II
Попередник
Казимир I Відновитель
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Князь Польщі
1058-1076
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Владислав I Герман