Буч і фем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Спільнота бучів та фем» на гей-прайді в Нью-Йорку, 2007 рік
Стереотипна пара буч і фем

Буч (англ. butch) і фем (фр. femme) — терміни сленгу ЛГБТ-спільноти, кліше для позначення ролей в лесбійських в стосунках[1][2]. Сучасні лесбійки поступово відходять від відносин фем/буч, які стають непопулярними в лесбійському середовищі[3][4]. Сьогодні відносини фем/буч з чітким розподілом ролей та обов'язків є стереотипними і властиві, в основному, молодим лесбійкам.

Поділ лесбійок на «активних» бучів та «пасивних» фем починається в кінці XIX — початку XX століття, коли багато дами вищого світу мали романтичні одностатеві зв'язки. У Великій Британії в 1928 році Редкліфф Хол видає свій роман «Криниця самотності», що увіковічив фем/буч-сім'ю. Героїня роману Стефані Гордон стає класичним зразком буча, а її коханка Мері — класичним прикладом фем.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово "femme" походить з французької мови та перекладається як жінка. Слово "буч" походить від англійського слова "butcher", що у перекладі значить м'ясник[5].

Буч[ред.ред. код]

Буч — маскулінна лесбійка. Бучі — «активні» лесбійки, виконують домінуючу роль у відносинах. «Активність» не має відношення до розподілу ролей в ліжку. Це говорить про маскулінну моделі поведінки. Бучі піклуються про своїх коханих, оберігають і захищають їх, виконують чоловічі обов'язки по дому, займаються важкою роботою. Їм також властиві чоловічі риси особи і характеру — прагнення робити кар'єру, матеріальне благополуччя сім'ї, бажання бути опорою для своєї другої половинки. Часто бучі воліють носити чоловічий одяг або одяг в стилі унісекс. Бучі також люблять робити собі татуювання і пірсинг.

Оскільки «бучі» більш видимі в суспільстві, масова свідомість схильна приймати за лесбійок тільки їх. Як правило, «бучі» набагато раніше, ніж фем, усвідомлюють і починають декларувати свою гомосексуальність[6].

Фем[ред.ред. код]

Фем — фемінна лесбійка. У стосунках вони часто бувають веденими, приймають залицяння другої половини. Зовні фем практично неможливо відрізнити від гетеросексуальних жінок, до них часто залицяються чоловіки.

Критика використання термінології[ред.ред. код]

Відмінності між «буч» і «фем» досить умовні. Більшість лесбійок не зараховують себе ні до однієї з цих категорій. Наприклад, серед опитаних у 1989-1990 роках американських лесбійок 18,5 % визначили себе як «фем», 14,7 % як «буч», 47,9 % визнали себе андрогінними, а 18,8 % не знайшли відповідного визначення. Суттєвої різниці в сімейному статусі, стосунках з матір'ю, домашніх ролях або в сексуальній практиці між «бучами» і «фем» не виявлено.

У культурі пострадянського простору, дані іміджеві та поведінкові відмінності зазвичай куди менш радикальні, а частіше і зовсім розмиті або повністю відсутні. Більшість типових рис притаманні зовсім іншим групам: короткі стрижки часто носять гетеросексуальні жінки «за 30», а чоловіча стилістика мови нерідко зустрічається серед дуже молодих неформалок або використовується для додання словами відтінку грайливості. Наслідування епатажним західним образам зазвичай повністю іміджеве і пов'язане з модами молодіжних субкультур, а ніяк не з орієнтацією дівчини. Аналогічно практично будь-яка дівчина буде помилково прийнята за «фем».

Див. також [ред.ред. код]

  • Butch — московська поп-рок-група.
  • Томбой — термін, що позначає дівчат, які проявляють чоловічі риси характеру.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hollibaugh, Amber L. (2000). Dangerous Desires: A Queer Girl Dreaming Her Way Home. Duke University Press. p. 249. ISBN 0822326191.
  2. Boyd, Helen (2004). Husband Betty: Love, Sex and Life With a Cross-Dresser. Sdal Press. p. 64. ISBN 1560255153.
  3. Beeming, Brett (1996).Queer Studies: A Lesbian, Gay, Bisexual and Transgender Anthology. NYU press. pp. 23–27. ISBN 0814712584.
  4. Kramararae, Chris (2000). International Encyclopaedia of Women. Routledge. p. 133. ISBN 0415920892.
  5. Walker, Ja'nina (March 2012). "Butch Bottom–Femme Top? An Exploration of Lesbian Stereotypes." Journal of Lesbian Studies. Retrieved May 2, 2016.
  6. Типы и личности // Кон И. С. Любовь небесного цвета. — М.: Продолжение жизни, 2001. — 384 с. ISBN 5-7654-1238-6

Література[ред.ред. код]

Посилання [ред.ред. код]