Кременчук (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Станція Кременчук

Харків — Полтава — Знам'янка
Південна залізниця
Полтавська дирекція
Кременчук

Вокзал станції Кременчук
49°04′02″ пн. ш. 33°25′39″ сх. д. / 49.0674417° пн. ш. 33.4275111° сх. д. / 49.0674417; 33.4275111Координати: 49°04′02″ пн. ш. 33°25′39″ сх. д. / 49.0674417° пн. ш. 33.4275111° сх. д. / 49.0674417; 33.4275111
Дата відкриття 15 серпня
Рік відкриття 1873 (145 років)
Тип сортувальна
Кількість колій 8
Кількість платформ 3
Тип платформ(и) 1 берегова, 2 острівні
Форма платформи пряма
Архітектори вокзалу Лимар, Арєшкін (відновлення)
Вулиця Привокзальна площа, 1
Пересадка на А: 3А, 17, 25;

МТ: 1, 3А, 10, 15, 15Б, 16, 16А, 17, 18, 20, 24, 28, 30
Тб: 1, 2, 5

Відстань до Києва, км 337
Відстань до Полтави-Південної, км 119
Покриття
мобільного зв'язку
Київстар, Vodafone, Lifecell
Код станції 425001 ?
Код «Експрес-3» 2204610 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу
Супутні послуги Автостоянка Камера схову Кафе
Кременчук на Вікісховищі

Кременчу́к — сортувальна позакласна залізнична станція, розташована на лінії Харків — Полтава — Знам'янка — Миколаїв Південної залізниці. Знаходиться в Кременчуці.

Історія[ред.ред. код]

Залізнична історія Кременчука починається в 1860 році, коли було прийнято рішення про будівництво залізниці, яка могла б зв'язати Москву та Харків з портами на Чорному морі. Через Кременчук проходили купці, що торгували турецькими товарами. У 1754 році в місті заснували митницю.

Будівництво Харківсько-Миколаївської залізниці велося з 1869 по 1873 роки. Рух поїздів по лінії Полтава — Кременчук розпочалося в 1870 році[1]. Ярмаркова площа продовжується до лінії залізниці, де будується лицьовим фасадом до площі будівля пасажирського вокзалу I класу. «Світла, охайна, досить простора будівля вокзалу справляє гарне враження, особливо після казармоподібного Київського вокзалу», — помічали у путівнику Дніпром на початку XX століття. Безпосередньо перед вокзалом розбивається невеликий сквер, навколо якого розташувалися готелі, трактири, крамниці, лавочки. На Привокзальній площі, закінчувалася Олександрівська вулиця (нині вулиця Першотравнева). У зв'язку з тим, що на Олександрівській вулиці знаходився вокзал, пароплавні пристані, базар, і, отже завжди було багато приїжджого народу. На вулиці активно споруджуються готелі та гостьові двори: «Бель-Вю», «Варшава», «Ромни», «Швейцарія», «Оріон», «Купецькі» і «Гомелевскіе» номери, трактири[2].

Через два роки було побудовано Крюківський міст через Дніпро та залізничні шляхи потягнулися далі на південь. У 1888 році Кременчук з'єднується з балтійським портом Либава (нині — Лієпая). Два залізничні вокзали — Кременчук і Крюків, велика пристань — своєрідні ворота міста прийняли новий потік купців і підприємців, йшло збільшення міського бюджету. У 1874 році відкриті вагоноремонтні майстерні Харківсько-Миколаївської залізниці, на базі яких надалі виник Крюківський вагонобудівний завод. У 1881 році відбувся перший страйк робітників залізничних майстерень. 18 травня 1885 року розпорядженням Комітету міністрів і скарбниці було розпочато будівництво ділянки Кременчук — Ромни довжиною 200 верст.

У 19011904 роках в Крюківських майстернях пройшли нові страйки. 10 жовтня 1905 року робітники майстерень і залізничники кременчуцького вузла, проявляючи солідарність із залізничниками Москви, почали страйк. 12 грудня 1905 року в ході загального страйку робітники захопили станцію, депо, відбулися страйки у вагонних майстернях. Керували революційним рухом робітники майстерень П. І. Водяницький, І. Ф. Котлов, А. К. Потапов-Годін, П. І. Свистун, А. К. Сербіченка, І. Шакун.

Залізничники Кременчука брали активну участь в Громадянській війні. На лініях кременчуцького вузла билися бронепоїзди. Кременчук неодноразово переходив з рук у руки. У 1918 році у складі дивізії Української народної республіки, на Кременчуцький вокзал приїжджає В. Сосюра (1897–1965). У травні 1920 року під час боротьби з білополяками у будівлі вокзалу знаходилися органи управління Південно-Західним фронтом[2]. Членом Реввійськради Південно-Західного фронту був Й. Сталін, який прибув до Кременчука 29 травня 1920. Його квартира знаходилася по вулиці Київській (нині вулиця Перемоги), а робочий кабінет був у будівлі вокзалу. Тут він брав участь у виробленні плану наступу на білополяків, тут відбулася його зустріч з командним складом 1-ї Кінної Армії. Війна завдала чималої шкоди залізничних комунікаціях. У 1920-ті роки втрачене відновлюється.

З початку Німецько-радянської війни з Кременчука вивезено 1100 вагонів матеріальних цінностей. Будівля залізничного вокзалу була зруйнована у 1943 році.[2] 29 вересня місто було звільнено. Після війни будівлю вокзалу відновлюєть одну з перших у місті. Архітектори Лимар і Арєшкін. На руїнах міста працювали добровольці, які витягли більше 1 мільйона цеглин. У вихідні дні, на недільниках збиралося майже все доросле населення міста. Вироби з дерева виготовив деревообробний комбінат, опалювальні прилади — завод «Кредмаш», клей, оліфу, вапно — шкірзавод № 13, арматуру, фарбу, пресовану фанеру — Вагонобудівний завод. Відсутні матеріали для покрівлі виділило автомобільне міністерство. До кінця 1945 року кам'яні роботи були в основному завершені. 6 листопада 1946 відбулося урочисте відкриття будівлі вокзалу. Воно повторювало план і розміри довоєнного, але оздоблення фасадів та внутрішнє планування істотно було змінено[2].

Бита цегла, всілякий будівельне сміття звалили тут же, у скверику перед вокзалом. Так утворилася сучасна привокзальна площа, у глибині якої залишився зовсім крихітний скверик. У ньому з боку скверу МЮДа встановили скульптуру «Сталін і Ленін у Горках». Вожді були зображені сидячи на лавці. На честь 70-річчя з дня народження Сталіна, 23 грудня 1949 року на вокзалі була встановлена ​​мармурова меморіальна дошка з текстом українською та російською мовами: «Під час громадянської війни у цьому будинку працював товариш Сталін Й. В. 29 V — 20 VI 1920». Після викриття культу Сталіна дошку зняли, скульптурну групу прибрали, на її місці влаштували фонтан[2].

У 19601970 роки почалося будівництво багатьох промислових підприємств, що викликало розвиток залізничних перевезень. У цей же період вводиться тепловозна тяга, автоблокування, модернізується залізнична техніка. У локомотивному депо Кременчук експлуатуються потужні вантажні тепловози 2ТЕ116. Локомотивне депо було одним з перших, куди стали надходити ці машини[1].

Сучасність[ред.ред. код]

Сьогодні кременчуцький залізничний вузол — це комплекс потужних підприємств. На вузлі виконується більше 80 % навантаження в Полтавській дирекції і понад 60 % на Південній залізниці. Кременчуцький вузол — це вісім станцій: Кременчук, Кагамлицька, Золотнишине, Крюків-на-Дніпрі, Редути, Лівобережна, Велика Кахнівка, Світловодськ. Кожна з них обслуговує окремі профільні підприємства: так, у сфері обслуговування ст. Крюків-на-Дніпрі — кар'єроуправління, вагонобудівний і сталеливарний заводи, Лівобережна — Світловодське кар'єроуправління та об'єднання «Дніпроенергострой», Редути — гранітний кар'єр і щебневий завод, Велика Кохнівка — автозавод КрАЗ і колісний завод, Світловодськ — заводи ЗБВ, «Спецзалізобетон» і завод з виготовлення силікатної цегли.

На вузлі виконують навантаження залізної руди (100 % на Південній залізниці), нафтоналивних вантажів (70 %), будівельних вантажів (90 %). Головний пункт підготовки складів під навантаження — станція Кременчук. На ст. Кагамлицька — промивально-пропарювальна станція. На станціях Кременчук і Золотнишине були обладнані спеціальні пункти підготовки вагонів, на ст. Кагамлицька виконано великий обсяг ремонтних робіт, так як останнім часом на вузлі зросла потреба у відправленні наливних вантажів. На гіркових комплексі станції Кременчук в середньому за добу переробляється 1700 вагонів.

Кременчук є великою сортувальною станцією, яка складається із Передгіркового, Сортувального та приймально-відправного парку «Череднички».

У Кременчуці базується локомотивне депо (ТЧ-6), де використовуються тепловози 2ТЕ116, ТЕП70, ТЕП150 (машини 001—004) і ЧМЕ3, підрозділ Полтавського вагонної дільниці (ВЧ-4), дистанція колії (ПЧ-12). У 2007 р. створена Кременчуцька дистанція електропостачання (ЕЧ-8). Таким чином, Кременчук є одним з найважливіших залізничних вузлів не тільки Полтавської дирекції та Південної залізниці, але і всієї мережі залізниць України.

У 2005 році Південна залізниця Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» провела реконструкцію будівлі вокзалу[1]. Реконструкція проводилася з квітня по вересень, до Дня міста 28 вересня було закінчена. Було відремонтовано не лише приміщення вокзалу, а й привокзальна площа з пероном. Будівельники повністю замінили вікна, систему опалення, зробили гранітну підлогу, оновили кімнату матері і дитини та камери схову. Також всередині вокзалу капітально відремонтували квиткові каси і зал очікування, кафе, пункт зв'язку, аптеку, кімнату міліції і зробили туалети. Місткість вокзалу після реконструкції склала близько 1000 осіб[2]. У серпні вокзал було відкрито після реконструкції[1].

19 січня 2006 року був урочисто пущений швидкісний поїзд № 173/174 «Кремінь» сполученням Кременчук — Київ, а пізніше — і № 177/178 «Дніпровські зорі» сполученням Харків — Кременчук.

З 12 січня 2009 року на ділянці Кременчук — Знам'янка відкрито пасажирський рух на електротязі. Лінія була електрифікована змінним струом.

Протягом 20102011 роки електрифікована лінія Кременчук — Полтава. У зв'язку з цим в 2007 році в Кременчуці створена нова дистанція електропостачання (ЕЧ-8), яку очолив В. Г. Гордієвський[1].

Пасажирське сполучення[ред.ред. код]

Пасажирські поїзди[ред.ред. код]

Згідно з розкладом руху на 2016/2017 роки[3] вокзал відправляє та приймає такі поїзди:

№ поїзда Маршрут руху № поїзда Маршрут руху
19** Москва — Кременчук 20** Кременчук — Москва
59 «Чайка» Харків — Одеса 60 «Чайка» Одеса — Харків
81** Новоолексіївка — Кременчук 82** Кременчук — Новоолексіївка
271* Харків — Одеса 272* Одеса — Харків
375 Харків — Херсон 376 Херсон — Харків
471* Харків — Одеса 472* Одеса — Харків
759 «Столичний експрес» Бахмач, Гадяч — Кременчук 760 «Столичний експрес» Кременчук — Бахмач, Гадяч
791 Київ — Кременчук 792 Кременчук — Київ
793 «Дніпровські зорі» Харків — Ім. Тараса Шевченка 794 «Дніпровські зорі» Ім. Тараса Шевченка — Харків
793/87** «Дніпровські зорі» Харків — Луцьк 88/794** «Дніпровські зорі» Луцьк — Харків
269* Харків — Одеса 270* Одеса — Харків
273* Харків — Одеса 274* Одеса — Харків
92 Кременчук — Харків 91 Харків — Кременчук
431* Харків — Одеса 432* Одеса — Харків

Зірочкою відзначені потяги, що курсують лише в літній період, двома — причіпні групи вагонів.

Курсування потягу № 773/774, який сполучав Київ з Кременчуком, було припинено 4 листопада 2016 року, у зв'язку з відсутністю технічних можливостей для продовження його курсування. Після скасування цього поїзда до теперішнього часу Кременчук сполучається потягом № 759/760 з Бахмачем.

З 11 грудня 2016 року призначено курсування нового поїзда категорії «Регіональний експрес» сполученням Київ — Кременчук, час в дорозі якого складає близько 5 годин[4].

З 12 грудня 2016 року курсують через день безпересадкові вагони Луцьк — Харків через Рівне, Козятин I, Знам'янку, Павлиш, Кременчук, Кобеляки, Полтаву.

Приміські поїзди[ред.ред. код]

Зі станції курсують приміські електро- та дизель-поїзди, рейкові автобуси до наступних станцій:

Розклад руху приміських поїздів по станції Кременчук на 2017 рік:

Сполучення Прибуття Стоянка Відправлення Тип поїзда
РомоданКрюків-на-Дніпрі 07:15 16 07:31 Дизель-поїзд
Полтава-ПівденнаКременчук 07:26 Дизель-поїзд
КременчукРомодан 08:16 Дизель-поїзд
Крюків-на-ДніпріПолтава-Південна 08:24 22 08:46 Дизель-поїзд
КременчукВеселий Поділ 10:25 Рейковий автобус
КременчукКобеляки 11:55 Приміський
Полтава-ПівденнаКременчук 12:30 Електропоїзд
Веселий ПоділКременчук 14:40 Рейковий автобус
КременчукПолтава-Південна 15:22 Електропоїзд
Знам'янка-ПасажирськаКременчук 15:42 Приміський
КобелякиКременчук 16:40 Приміський
КременчукКобеляки 17:05 Приміський
КременчукХорол 17:12 Приміський
Полтава-ПівденнаКременчук 19:23 Дизель-поїзд
РомоданКременчук 19:35 Дизель-поїзд
КременчукРомодан 20:05 Дизель-поїзд
КременчукПолтава-Південна 20:21 Дизель-поїзд
КобелякиКременчук 22:14 Приміський
ХоролКременчук 22:51 Приміський

Послуги[ред.ред. код]

Кременчуцький вокзал надає наступні послуги[5]:

  • Попередження про посадку по лінії
  • Збереження одного місця багажу та вантажобагажу
  • Збереження ручної поклажі в автоматичних камерах схову вокзалів
  • Примусове відкриття комірки автоматичної камери схову
  • Збереження ручної поклажі в автоматичній камері схову більш установленого терміну
  • Збереження ручної поклажі в стаціонарній камері схову
  • Проживання в кімнаті матері та дитини
  • Проживання в кімнаті відпочинку
  • Надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду в поїздах
  • Надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду в межах України
  • Надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду за межі України
  • Маркування багажу
  • Повідомлення по телефону про прибуття вантажу і багажу
  • Попередній прийом і збереження багажу на вокзалах
  • Письмове повідомлення про прибуття вантажу і багажу
  • Надання бирки на багаж
  • Оформлення групової заявки
  • Оголошення по вокзальному радіо
  • Користування праскою
  • Обслуговування в сервіс-касі
  • Виклик таксі
  • Використання багажного візка

Факти[ред.ред. код]

  • Взимку біля вокзалу працює пункт обігріву, де є обігрівачі, можна випити гарячого чаю та поїсти. Призначений у більшій мірі для соціально незахищених людей[6].
  • Вокзал охороняється поліцією, наявне відеоспостереження[7].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Кременчук Це незавершена стаття про Кременчук.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.