Білорусько-російські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білорусько-російські відносини
В Минске состоялась встреча Министра обороны России с Президентом Белоруссии 01.jpg

Belarus Russia Locator.svg

Білорусь
Білорусь
Росія
Росія

Білору́сько-росі́йські відно́сини — двосторонні відносини між Республікою Білорусь та Російською Федерацією. Дві країни мають сухопутний кордон і становлять наднаціональну Союзну Державу. Між двома державами було укладено кілька двосторонніх договорів. Росія є найбільшим і найважливішим економічним і політичним партнером Білорусі. Обидва є членами різних міжнародних організацій, включаючи Співдружність Незалежних Держав, Євразійський митний союз, Організацію договору про колективну безпеку й Організацію Об'єднаних Націй.

Історія[ред. | ред. код]

Початок 1990-х років[ред. | ред. код]

Біло-червоно-білий прапор був символом БНР, а також пострадянської Білорусі в 1991—1995 роках. А також є символом білоруської опозиції.
Погоня — герб БНР та пострадянської Білорусі у 1991—1995 роках. Символ опозиції.

Після розпаду Радянського Союзу новостворена російська держава намагалася зберегти контроль над пострадянським простором, створивши 8 грудня 1991 р. регіональну організацію – Співдружність Незалежних Держав (СНД). Проте Білорусь, як і інші республіки СНД, почала віддалятися від Росії, яка в той час намагалася стабілізувати свою розірвану економіку та зв'язки із Заходом.

На початку 90-х Росія була стурбована тим, що її участь у державі ближнього зарубіжжя, як-от Білорусь, загрожує відносинам, які вона намагалася побудувати із Заходом. Однак, коли НАТО почало розширюватися на схід, Росія опинилася у складній ситуації. З одного боку, вона зіткнулася з розпадом великого геополітичного блоку, який колись контролював. З іншого боку, відчувалося, що Захід намагається ізолювати його від європейського середовища, збираючи шматки колишньої імперії. Це призвело до зростання значення добрих відносин з Білоруссю.[1]

У середині 1990-х років і особливо з приходом до влади Олександра Лукашенка в липні 1994 року Білорусь здавалася ідеальним кандидатом для інтеграції з Росією. Російський президент Борис Єльцин після підписання в лютому 1995 року Договору про дружбу, добросусідство і співробітництво з Білоруссю заявив, що «два народи [були] поділили спільний історичний досвід протягом багатьох століть». Це, за його словами, «створило основу для підписання договору та інших документів щодо поглиблення інтеграції наших двох країн. Серед усіх країн СНД Білорусь має найбільші права на такі відносини завдяки своєму географічному положенню, контактам з Росією, нашій дружбі та прогресу реформ».[2]

Інтеграційний процес розпочався 2 квітня 1996 року, а рівно через рік було засновано Союз Білорусі та Росії. Кульмінацією цього процесу стало створення Союзної держави між РФ і Білоруссю 8 грудня 1999 року Договір про рівні права громадян між Білоруссю та Росією був підписаний у грудні 1998 року, який охоплює працевлаштування, доступ до медичної допомоги та освіти.

2000-ті роки[ред. | ред. код]

  Після вступу на посаду Володимира Путіна він висловив глибоке невдоволення станом відносин з Білоруссю і розкритикував договір 1999 року, політика, яку він встановив, полягала в тому, щоб вкласти в цей договір реальний зміст. Його пропозиція полягала в тому, щоб продовжити об'єднання або за моделлю федерації, що означало, що Білорусь приєднається до Російської Федерації, або побудує союз, подібний до Європейського Союзу. Проте Білорусь відмовилася, і статус-кво зберігся.

Незважаючи на це, здавалося, що стратегічна цінність Білорусі продовжує зростати для Росії через міжнародні події. Ці дії включали військову діяльність Сполучених Штатів на пострадянському просторі після терактів 11 вересня 2001 року, зміщення східноєвропейських держав на захід, плани розгортання системи протиракетної оборони НАТО в Польщі чи Чехії та вище. весь підйом кольорових революцій. У результаті, незважаючи на невдачі в політичній та економічній інтеграції, військово-інтеграційні процеси між двома державами тривали.

Оскільки Росія усвідомила, що повна інтеграція з Білоруссю буде дорого коштувати, вона змінила свою зовнішню політику в більш прагматичному напрямку. У цій політиці виділялися дві основні цілі — Перше полягало в тому, щоб зменшити економічний тягар, яке Білорусь поклала на свою економіку, а по-друге, — взяти під контроль інфраструктуру транзиту енергії в Білорусі. Ці дві цілі вплинули на більшість конфліктів і газових воєн між двома країнами.

2010-ті та російсько-українська війна[ред. | ред. код]

З 2014 року, після багатьох років поширення російського впливу в країні, Лукашенко наполягав на відродженні білоруської ідентичності після початку російсько-української війни: анексії Криму Росією та військового втручання у Східну Україну. Вперше він виголосив промову білоруською (а не російською, якою вживає більшість людей), у якій сказав: «Ми не росіяни — ми білоруси», а пізніше заохочував до використання білоруської. Торговельні суперечки, прикордонні суперечки та значно розслаблене офіційне ставлення до голосів дисидентів — усе це частина послаблення давніх теплих відносин з Росією.[3]

14 вересня 2017 року відносини Білорусі та Росії повернулися в норму, оскільки обидва провели військові навчання.[4][5][6]

У 1995 році кордон Росії з Білоруссю було зруйновано. Однак у 2014 році кордон відновили з білоруської сторони. У свою чергу Росія в лютому 2017 року створила прикордонну зону з боку Смоленської області.[7]

У 2019 році Лукашенко провів двосторонні переговори в Сочі з президентом Росії Володимиром Путіним і заявив, що їхні дві країни «можуть об'єднатися завтра, без проблем».[8] Ідея, яку підтримував Путін протягом багатьох років, спостерігачі назвали потенційний план схемою Путіна, щоб залишитися при владі після 2024 року.[9] Проте політолог Михайло Виноградов пояснив, що «Лукашенко буде жорстко грати перед публікою, намагаючись виглядати слабким перед Путіним», а Артем Шрайбман з Московського центру Карнегі припустив, що «Москві, швидше за все, не вдасться знайти свою базу серед білорусів».[10]

2020: напружені стосунки та примирення[ред. | ред. код]

Білорусь і Росія обидві були державами-членами Радянського Союзу. Росія історично завжди вважала Білорусь російською територією. Росіяни вважають білорусів «білими росіянами». 24 січня 2020 року ознаки нової напруженості між Білоруссю та Росією проявилися, коли президент Білорусі Олександр Лукашенко публічно звинуватив президента Росії Володимира Путіна у спробі зробити Білорусь частиною Росії.[11] Це призвело до того, що Росія скоротила економічні субсидії Білорусі.[12]

У липні 2020 року відносини між Білоруссю та Росією були названі «напруженими» після того, як у Мінську було заарештовано 33 російських військових.[13] Згодом Лукашенко звинуватив Росію в спробі приховати спробу відправити 200 бійців з приватної російської військової фірми, відомої як Група Вагнера, до Білорусі з місією дестабілізації країни напередодні президентських виборів 9 серпня.[14]

5 серпня 2020 року глава російської служби безпеки Дмитро Медведєв попередив Білорусь про звільнення підрядників.[12] Лукашенко також заявив, що Росія бреше про свої спроби використати групу Вагнера для впливу на майбутні вибори.[15]

Після президентських виборів і вибуху нових протестів Лукашенко наприкінці серпня згадав, що Білорусь буде вести переговори з Росією про рефінансування свого державного боргу на суму 1 млрд доларів.[16] 14 вересня Лукашенко відвідав Путіна в Сочі, де останній пообіцяв надати Білорусі 1,5 млрд доларів.[17]

Економічні відносини[ред. | ред. код]

На Росію припадає близько 48 % зовнішньої торгівлі Білорусі. На Білорусь припадає близько 6 % товарообігу Росії.[18]

До 2004 року «Газпром» продавав газ Білорусі за внутрішніми російськими цінами, в основному через процес політичної інтеграції між двома країнами. Оскільки цей процес почав гальмуватися в 2000-х і наприкінці 1990-х років, «Газпром» хотів забезпечити надійний транзит російського газу через білоруську територію, взявши під контроль білоруську транзитну мережу. «Газпром» намагався придбати білоруського мережевого оператора « Белтрансгаз», але розбіжності щодо ціни призвели до російсько-білоруського газового спору 2004 року, в результаті якого «Газпром» припинив поставки до Білорусі 1 січня 2004 року.[19]

У червні 2004 року було підписано новий газовий контракт, після чого відносини між двома країнами покращилися. У січні 2020 року Росія тимчасово призупинила продаж нафти Білорусі зі знижкою, а пізніше домовилася про компроміс. У відповідь Білорусь диверсифікувала імпорт нафти, отримуючи нафту з таких країн, як Норвегія, Азербайджан, Саудівська Аравія та Сполучені Штати. Лукашенко звинуватив Росію у використанні нафти як важеля для можливого злиття Росії та Білорусі.[19]

Дипломатична напруга[ред. | ред. код]

У 2009 році між двома країнами спалахнула серйозна дипломатична суперечка. Президент Білорусі Олександр Лукашенко звинуватив Росію в тому, що вона пропонує кредит у розмірі 500 млн доларів за умови визнання Білоруссю Абхазії та Південної Осетії, але додав, що позиція Білорусі не продається. Лукашенко заявив, що громадяни Білорусі повинні дотримуватися грузинських законів, подорожуючи до двох регіонів, а МЗС заявило, що всі громадяни Білорусі повинні користуватися пунктами в'їзду на грузинській стороні. Лукашенко заявив, що замість Росії Білорусь має «шукати щастя в інших частинах планети». Коментуючи тісне військове співробітництво між двома країнами, Лукашенко порівняв 10-мільйонне населення Білорусі як живий щит Росії проти Заходу, послугу, яка, за його словами, «не була безкоштовною».[18]

У липні 2009 року спалахнула так звана Молочна війна, коли Росія заборонила імпорт усіх молочних продуктів з Білорусі, заявивши, що вони не відповідають новим правилам. Білорусь звинуватила Росію в застосуванні заборони в політичних цілях, тоді як Росія заперечила, що заборона була політичною. Невдовзі Росія скасувала заборону, а Білорусь відновила поставки молочної продукції до Росії.[18]

Однак нова суперечка виникла, коли Росія заявила, що Білорусь заборгувала 231 мільйон доларів за поставки газу, які вона використовувала з початку року. Білорусь погрожувала запровадити прикордонний та митний контроль на кордоні з Росією та відмовилася брати участь у переговорах Організації Договору про колективну безпеку в Москві. В інтерв'ю Президент Лукашенко поставив під сумнів необхідність дипломатичних відносин з Росією, оскільки Росія «блокує» Білорусь.[18]

31 травня 2012 року президент Росії Володимир Путін критикував санкції Європейського Союзу проти Білорусі, а в спільній заяві Путін і Лукашенко сказали:

«Росія та Білорусь координуватимуть зусилля щодо протидії спробам втручання у внутрішні справи Союзної держави та тиску шляхом введення обмежувальних заходів або санкцій».

Військове співробітництво[ред. | ред. код]

Росія і Білорусь мають тісні військові відносини і ведуть різноманітну спільну військово-наукову діяльність.[20] Росія також керує кількома військовими базами та радарами в Білорусі, серед яких РЛС «Ганцавичі», радар раннього попередження, який керується Військово-космічними силами РФ, і передавач VLF «Вілейка».

Внаслідок початку російсько-української війни Росія прагнула замінити оборонні зв'язки України з Білоруссю.[21] 14 вересня 2017 року відносини Білорусі та Росії повернулися в норму, оскільки обидва провели військові навчання.[4][22][6]

Постійні дипломатичні представництва[ред. | ред. код]

Білорусь має посольство в Москві[23], а також філії в: Калінінграді, Смоленську, Санкт-Петербурзі, Ростові-на-Дону, Нижньому Новгороді, Казані, Уфі, Єкатеринбурзі, Новосибірську, Красноярську та Хабаровську.[24]

Росія має посольство в Мінську і генеральне консульство в Бресті.[25]

Порівняння країн[ред. | ред. код]

Білорусь



Республіка Білорусь



be:Рэспубліка Беларусь
ru:Республика Беларусь
</br> be:Рэспубліка Беларусь
ru:Республика Беларусь
Росія



Російська Федерація



Российская Федерация
Прапор і Герб БілорусьCoat of arms of Belarus (2020–present).svg РосіяCoat of Arms of the Russian Federation.svg
Населення 9 408 400 144 386 830
Площа 207 595 км 2 (80 153 квадратних миль) 17,098,246 км 2 (6 601 670 квадратних миль)
Густота населення 45,8/км 2 (118,6/кв. миль) 8,4/км 2 (21,8/кв. миль)
уряд Унітарна президентська конституційна республіка Федеративна напівпрезидентська конституційна республіка
Капітал </img> Мінськ — 2 020 600 </img> Москва — 12 506 468
Найбільше місто
Офіційна мова Білоруська
Російська
Російська
Нинішній глава уряду Прем'єр-міністр Роман Головченко (2020 — дотепер) Прем'єр-міністр Михайло Мішустін (2020 — дотепер)
Нинішній глава держави Президент Олександр Лукашенко (1994 — дотепер) Президент Володимир Путін (1999—2008, 2012 — дотепер)
Основні релігії 48,3 % Білоруський екзархат РПЦ
41,1 % нерелігійні
7,1 % римо-католиків
3,3 % Інші релігії
71 % Російська православна церква
15 % нерелігійні
10 % ісламу
4 % Інші релігії
Етнічні групи 83,7 % білоруси
8,3 % росіян
3,1 % поляків
1,7 % українців
3,2 % Інше
80,9 % росіян
3,9 % татари
1,4 % українців
1,1 % башкири
12,7 % Інше
ВВП (номінальний) 63,582 мільярда доларів
6744 доларів на душу населення
1,702 трильйона доларів
11 601 дол на душу населення
ВВП (ППС) 200,089 мільярдів доларів
21 223 долари на душу населення
4,135 трильйона доларів
28 184 долари на душу населення
Валюта білоруський рубль (Br) — BYN Російський рубль (₽) — RUB
Індекс людського розвитку 0,817 (дуже високий) — 2017р 0,824 (дуже високий) — 2017р
Експатріанти 706 992 росіяни в Білорусі 521 443 білоруси в Росії

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Doklad ‘Rossiia-SNG’: nuzhdaetsia li v korrektirovke pozitsiia Zapada? (Moscow: Sluzhba vneshnei razvedki Rossii, 1994)
  2. "Yeltsin on Protecting CIS Border, " Itar-Tass (22 February 1995), in Russia and the Commonwealth of Independent States: Documents, Data, and Analysis, ed. Zbigniew Brzezinski and Paige Sullivan (New York: Armonk, 1997), p. 311.
  3. The Strange Death of Russia's Closest Alliance [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.], Global Voices, 21 February 2017
  4. а б NATO Nervous As Russia, Belarus Team Up For Cold-War-Style War Games. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 23 листопада 2018. «NATO Nervous As Russia, Belarus Team Up For Cold-War-Style War Games» [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.]. NPR.org. Retrieved 23 November 2018.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 21 січня 2022. 
  6. а б Russia and Belarus launch war games aimed at holding the line against the West. Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 29 березня 2021. Процитовано 23 листопада 2018. 
  7. Россию и Белоруссию разделила зона. Газета.Ru. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 23 листопада 2018. 
  8. Belarus Ready to 'Unite' With Russia, Lukashenko Says. The Moscow Times. 15 лютого 2019. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019. 
  9. Brennan, David (16 лютого 2019). Russia May Absorb Belarus: 'We're Ready to Unite,' President Says. Newsweek. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019. 
  10. Sherwin, Emily (13 лютого 2019). Could Russia and Belarus trade oil for national sovereignty?. DW (Moscow). Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019. 
  11. Lukashenka Accuses Moscow Of Pressuring Belarus Into Russian Merger. RadioFreeEurope/RadioLiberty. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 21 січня 2022. 
  12. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2022. 
  13. Belarus: Lukashenko accuses Russian mercenaries, critics of plotting attack | DW | 31.07.2020. DW.COM. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2022. 
  14. Belarusian President Accuses Russia Of Trying To Cover Up Vagner Group Election Plot. RadioFreeEurope/RadioLiberty. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2022. 
  15. Belarus ruler Lukashenko says Russia lying over 'mercenaries'. BBC News. 4 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2022. 
  16. Russia to extend $1.5 bln loan to Belarus. geopolitics.news. 14 вересня 2020. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 21 січня 2022. 
  17. Belarus protests: Putin pledges $1.5bn loan at Lukashenko meeting. BBC. 14 вересня 2020. Архів оригіналу за 14 вересня 2020. Процитовано 21 січня 2022. 
  18. а б в г Oliphant, Roland (2009). A Problem With the Udder — Belarus and Russia are tumbling into a full-blown trade war that can have only one outcome. Russia Profile VI (2). Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 1 червня 2022. 
  19. а б US Sends Oil to Belarus, Seeking to Diversify From Russia. The New York Times. Associated Press. 15 травня 2020. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020. 
  20. Cooperation with Russian Armed Forces | Official Website of Belarus MoD. Mil.by. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 7 листопада 2016. 
  21. Archived copy. Архів оригіналу за 7 April 2014. Процитовано 14 жовтня 2014. 
  22. Archived copy. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 16 вересня 2017. 
  23. Посольство Беларуси в России. www.embassybel.ru. Архів оригіналу за 26 липня 2001. Процитовано 21 січня 2022. 
  24. Belarus and Russian regions – Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 січня 2022. 
  25. Embassy of Russia in Minsk. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 21 січня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]