Вальтер Гайц

Вальтер Гайц
Walter Heitz
Народження	8 грудня 1878(1878-12-08) Берлін, Німецька імперія
Смерть	9 лютого 1944(1944-02-09) (65 років) Красногорськ, Московська область злоякісна пухлина
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1898–1943
Звання	Генерал-полковник
Командування	8-й армійський корпус
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Ганзейський хрест (Гамбург) За поранення (нагрудний знак) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Вальтер Гайц у Вікісховищі

Вальтер Гайц (нім. Walter Heitz; 8 грудня 1878, Берлін — 9 лютого 1944, Красногорськ) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Біографія

Військова кар'єра

• 7 березня 1898 — фанен-юнкер
• 25 листопада 1898 — фенріх
• 18 серпня 1899 — лейтенант
• 17 вересня 1909 — оберлейтенант
• 1 жовтня 1913 — гауптман
• 1 квітня 1922 — майор
• 1 листопада 1927 — оберстлейтенант
• 1 лютого 1930 — оберст
• 1 лютого 1933 — генерал-майор
• 1 жовтня 1934 — генерал-лейтенант
• 1 квітня 1937 — генерал артилерії
• 30 січня 1943 — генерал-полковник

У березні 1898 року вступив фанен-юнкером (кандидатом в офіцери) в артилерійський полк. Зустрів Першу світову війну на посаді командира батареї. З грудня 1916 — командир артилерійського дивізіону. Був нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і ще двома орденами. Був поранений.

Після поразки служить в рейхсвері. З 1931 року — полковник і комендант Кенігсберга, в 1933 році став генерал-майором, з 1936 року — генерал-лейтенант і президент Імперського військового суду, з 1937 року — генерал артилерії.

Під час Польської кампанії (1939) з 12 вересня командував військами в Данцигу. З 25 жовтня 1939 року — командир 8-го армійського корпусу. Брав участь у Французькій кампанії (1940), по її завершенні з липня 1940 року по квітень 1941 року залишався на узбережжі Ла-Маншу, потім переведений на кордон з СРСР.

Під час нападу на СРСР командував 8-м армійським корпусом у складі 9-ї польової армії групи армій «Центр», брав участь в Білостоцько-Мінській і Смоленській битвах, потім у наступі на Москву. Восени 1941 року переведений в Париж, де керував військовою адміністрацією.

У квітні 1942 року 8-й армійський корпус повернувся на радянсько-німецький фронт і увійшов до складу 6-ї польової армії Паулюса зі складу групи армій «Південь». Брав участь у Сталінградській битві, разом з армією потрапив в оточення під Сталінградом, 21 грудня 1942 року отримав Лицарський хрест з дубовим листям, 30 січня 1943 року — звання генерал-полковника, але вже 31 січня потрапляє в полон.

Помер у радянському полоні. Причина смерті невідома. Вільгельм Адам у своїх мемуарах висловив думку, що Гайц помер від раку.

Нагороди

Перша світова війна

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Міжвоєнний період

• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)

Друга світова війна

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (10 жовтня 1939)
  • 1-го класу (19 березня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (4 вересня 1940)
  • дубове листя (№156; 21 грудня 1942)
• Німецький хрест в золоті (22 квітня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Див. також

• Вальтер фон Зейдліц-Курцбах
• Курт фон Гамерштайн-Екворд
• Конрад Альбрехт
• Курт Далюге
• Отто Корфес

Література

• Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
• Fellgiebel Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg : Podzun-Pallas, 2000. — ISBN 3-7909-0284-5.
• Heuer Gerd F. Die Generalobersten des Heeres. Inhaber höchster deutscher Kommandostellen. — Moewig : Rastatt 1988. — S. 1—8. — ISBN 3-8118-1049-9.
• Адам В. Катастрофа на Волге. Мемуары адъютанта Паулюса. — 2001. — 235 с. — ISBN 978-5-9533-5272-7.

Посилання

• Generaloberst Walter Heitz. на geocities.com. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 2 травня 2012. (англ.)
• Heitz, Walter. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 2 травня 2012. (нім.)
• Walter Heitz [Архівовано 11 травня 2012 у Wayback Machine.]