Кам'янко-Струмилівський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кам'янко-Струмилівський повіт
Округ Золочівський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Камʼянка Струмілова
Створений 1854
Площа 1521,32 км² (1880)
Населення 87 553 (1880)
Найбільші міста Камʼянка Струмилова, Буськ


Кам'янецький повіт
Powiat kamionecki
POL powiat kamionecki map.svg
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Кам'янка-Струмилівська
Населення: 82 100 (2001)
Площа: 1000
Густота: 82


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2
місько-сільські
сільські 8
Адміністрація
Мапа

Кам'янко-Струмилівський повіт, або Кам'янецький повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Сучасний Кам'янка-Бузький район.

Адміністративний центр — Кам'янка-Струмилівська, в які мешкало 6 556 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Територія повіту становила 9 117 км². Населення — 68 943 (1921).

Повіт розташований на північному заході воєводства. На заході і півдні межував з чотирьома повітами Львівського воєводства, а на півночі та сході — з повітами Тарнопольського воєводства: на півночі — з Радехівським, на північному сході — з Бродівським, на сході і південному сході — Золочівським.

Рельєф переважно рівнинний.

У складі Королівства Галичини та Володимирії[ред. | ред. код]

Утворений у 1854 р. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, до Кам'янко-Струмилівського повіту приєднано Буський і Радехівський повіти, структуру яких збережено в судовій адміністрації. У 1869 р. в повіті проживало 76 246 осіб.

У 1880 р. повіт поділявся на 74 кадастральні гміни, до складу повіту входили 91 самоврядна громада-гміна (7 міських і 84 сільські), 80 фільварків і 34 окремі території. За переписом 1880 р. в повіті було 87 553 мешканці, серед них: 55 736 греко-католики, 18 944 римо-католики, 2 351 лютеранин, 16 кальвіністів і 10 506 юдеїв. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 58430 осіб, польською — 25874, німецькою — 3016, іншими — 10. Територія повіту поділялась між трьома судовими повітами (Буський, Кам’янецький і Радехівський).[1]

У 1912 р. вилучено територію Радехівського судового повіту й утворено самостійний Радехівський повіт.

ЗУНР[ред. | ред. код]

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.

Під польською окупацією[ред. | ред. код]

Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Кам'янко-Струмилівський повіт

1 січня 1925 р. із села Нагорце-Мале вилучено присілок Лодина-Нова і утворено самоврядну одиницю[2].

1 квітня 1930 р. села Батятичі, Рожанка, Костянтинівка і Зубів Міст передані з Жовківського повіту Львівського воєводства до Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства[3].

1 квітня 1932 р. села Острів і Русилів передані з Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства до Золочівського повіту того ж воєводства[4].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 р. село Тишиця передане з Сокальського повіту Львівського воєводства до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства[5]

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Буськ
  2. м. Камʼянка Струмілова

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920—1925 рр. — 59

1925—1930 рр. — 60

1930—1932 рр. — 64

1932—1934 рр. — 62

1934 рр. — 63

1934—1939 рр. — 8

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Буск Вербляни, Гумниська, Журатин, Купче, Ланерівка, Побужани, Ракобовти, Яблунівка 8
2 Ґміна Ґрабова Адами,  Воліца ДеревляньскаҐрабоваГута ПолонєцкаМазярня ВавжковаСоколє (частина), Чаниж 7
3 Ґміна Дзєдзілув БанунінДзєдзілувСоколувУбінє, Хренюв, Якімув 6
4 Ґміна Добротвур ДобротвурСєлєц Бєнькув (частина), СтриганкаТишица (з 10.04.1934) 4
5 Ґміна Желєхув Велькі Вирув, ГорпінЖелєхув Вєлькі, Желєхув Мали, Лодина Нова (з 01.01.1925), Нагорце МалеНєслухувСпасСтрептув, Ямне 10
6 Ґміна Камьонка Струмілова Батятиче (з 01.04.1930), ДернувЗубовмости (з 01.04.1930), Константинувка (з 01.04.1930), Лани НємєцкєЛани ПольскєЛапаювкаОбидувРужанка (з 01.04.1930), Руда СєлєцкаСапєжанкаСоколє (частина), Спас, ЯґоняЯзєніца ПольскаЯзєніца Руска, Таданє 16
7 Ґміна Мілятин Нови ДеревляниЖепнюв, КендзєжавцеКозлувЛіскоМілятин НовиМілятин СтариНовосюлкі Ліскє 8
8 Ґміна Нєзнанув БербекіБудкі НєзнановскєНєзнанувПолонічнаСоколє (частина), Сєлєц Бєнькув (частина) 4
передано до Золочівського повіту Острів (до 01.04.1932), Русилів (до 01.04.1932) 2

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред. | ред. код]

У 1939 році в повіті проживало 89 240 мешканців (52 215 українців-грекокатоликів — 58,51 %, 12 515 українців-латинників — 14,02 %, 14 490 поляків — 16,24 %, 1 440 польських колоністів міжвоєнного періоду —1,61 %, 7 005 євреїв — 7,85 % і 1 555 німців та інших національностей — 1,74 %)[6].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 82 111 населення ніби-то було аж 41 693 (50,78 %) поляків при 35 178 (42,84 %) українців, 4 737 (5,83 %) євреїв і 429 (0,53 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.

Радянський період[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Львівської області[7].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Кам'янко-Струмилівський, Буський і Дідилівський райони.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]